Питання: Існує питання, на яке я не знайшов переконливої відповіді: як Трамп здобув перемогу над своєю опоненткою Клінтон зі значним відривом при тому, що опитування громадської думки, котрі передували виборам 7 листопада 2016 року, вказували на те, що Клінтон значно випереджає Трампа?
Також ми знаємо, що передвиборні заяви Трампа були досить різкими і торкнулися всіх: Європи, Китаю, Саудівської Аравії, мусульман загалом і навіть Кореї. Крім цього, він схвально відзивався про Росію і Башара. Чи означає це, що американська політика зміниться, зокрема – відносно Сирії?
Дякую вам. Нехай Аллах нагородить Вас благом!
Відповідь: Перш ніж приступити до відповіді на питання, слід розглянути наступне:
1 – Відповідно до закону, президент США обирається непрямими (двоступеневими) виборами, де, на відміну від прямих виборів, перемога не залежить від думки більшості виборців. Кожен штат, пропорційно кількості виборців, надає «електоральні голоси» Колегії виборників. В даний час кількість виборників становить 538 осіб. Кандидат, котрий набрав в тому чи іншому штаті більшість голосів, навіть з різницею в 1%, за принципом «переможець отримує все» забирає всі електоральні голоси штату. Припустимо, якщо штат з населенням 2 мільйони має 20 електоральних голосів в колегії виборників, то кандидат, що переміг в цьому штаті, набравши 51%, забирає всі 20 голосів, а не 51% з двадцяти - тобто не біля 11.
Таким чином, за рахунок непрямого голосування, можлива (і іноді відбувається) ситуація, коли кандидат, який одержав більшість голосів виборців, програє через недостатню кількість голосів виборників, які визначаються відповідно до кількості населення та кількості електоральних голосів штату, в якому кандидат здобув перемогу.
У результатах опитувань громадської думки переважають голоси виборців, а не виборників, які іноді не відповідають голосам виборців, як це сталося в цей раз. Клінтон отримала 60.556.146 голосів виборців, що відповідає 47,6%, і 232 голоси колегії виборників. Трамп же набрав 60.116.240 голосів, що відповідає 47,3%, і отримав 306 голосів колегії виборників ( «Президентські вибори в США 2016» – 08.11.2016).
З іншого боку, всілякі зусилля кандидатів у передвиборній гонці, фінансовий і політичний вплив, а також можливість використовувати служби безпеки і всі дії, котрі вони здійснюють, не враховуючи того, у скільки вони обійдуться і як обернуться, на користь чи на шкоду, – все це, кінець кінцем, впливає на вибір виборців. Наприклад, розслідування проти Клінтон напередодні виборів.
«Директор ФБР Джеймс Комі за 11 днів до виборів відновив розслідування щодо кандидата на пост глави держави Хілларі Клінтон з приводу порушення конфіденційності службової переписки, яку вона здійснювала з незахищеною домашньої пошти», – «BBCArabic», 13.11.2016. Це розслідування негативно вплинуло на передвиборну гонку Клінтон, як вона про це зізналася. «Оголошення Комі про відновлення розслідування напередодні виборів з приводу використання особистої електронної пошти Клінтон в період, коли вона обіймала посаду держсекретаря США, завдало істотної шкоди її передвиборчої кампанії. Сумніви Комі виявилися безпідставними. Незважаючи на те, що вже через тиждень Комі заявив, що підстав для відкриття провадження проти неї немає, сильного удару її репутації вже було завдано. Це негативно вплинуло на результати виборів», – «BBC Arabic», 13.11.2016. Також республіканці нагнітали атмосферу з приводу того, що Америці необхідні зміни для того, щоб вийти з нинішнього невдалого положення на міжнародному рівні, яке виникло при владі демократів. Наприклад, колишній віце-президент США, республіканець Дік Чейні, разом зі своєю дочкою, колишній заступниці держсекретаря США при адміністрації Буша Ліз Чейні, написав книгу «Виняткова країна: чому світові потрібна сильна Америка» («Exceptional: WhytheWorldNeeds a PowerfulAmerica»), уривки з якої були оприлюднені в ЗМІ в квітні 2015 року («Рейтер», 08.04.2016), а сама книга була видана у вересні 2016 року – за два місяці до виборів. Книга здебільшого присвячена критиці Обами: «Не дивлячись на стрімке розростання терористичної ідеології і терористичних організацій і на виникнення ісламського халіфату в самому серці Близького Сходу ... президент Обама відійшов від традиції, котра на протязі 75 років підтримувалася президентами від обох партій, традиції забезпечувати принцип домінування Америки в світі, ... відмовився від союзників США, залишивши там порожнечу, яку, на жаль, відразу ж заповнили наші вороги. … Він зробив небезпечний крок, скоротивши американські збройні сили». Поряд з цим, обидва кандидати використовували в свою користь впливових осіб в фінансових колах, зовнішній політиці і спецслужбах! Трамп використовував єврейське лобі, щоб переманити їхні голоси на свою сторону. «Я завжди любив народ «Ізраїлю». Ми (мій уряд) будемо захищати «Ізраїль». «Ізраїль» отримає допомогу. Не варто забувати, що «Ізраїль» є великою фортецею надії США в регіоні. «Ізраїль» - найважливіше», – заявив він в інтерв’ю газеті «Ісраель Хайом» 11.05.2016, а також пообіцяв перенести американське посольство з Тель-Авіва в аль-Кудс.
2 – Передвиборчі кампанії в капіталістичних державах, зокрема – в Америці, являють собою «копання в брудній білизні» кожного з кандидатів, які без особливого збентеження вдаються до взаємних скандалів, образ, кривд і пошуку вад. Однак на цей раз вибори в США перевершили всі попередні, що ясно вказує на низкість кандидатів і жалюгідність їхньої риторики, в якій переважали звинувачення особистісного характеру, що стосуються особистої честі, тоді як говорити про рішення насущних проблем американців, що погіршуються з кожним днем, то все це обходили стороною. У результаті, американцям залишилося вибирати між поганим і гіршим, що знов говорить про те, наскільки низько скотилися США порівняно з їх внутрішніми економічними кризами, розколом, що збільшується в суспільстві і ще більше посилився заявами Трампа. Відомо, що колишній держсекретар США Колін Пауелл в електронному листуванні описав кандидата в президенти від «Республіканської партії» Дональда Трампа «національною ганьбою», «ізгоєм» і «расистом». («BBC Arabic», 14.09.2016). Що стосується Клінтон, то дехто вважає її легковажною через використання особистого поштового сервера для службового листування і «вкрай недбалого» поводження з секретною інформацією в її бутність держсекретарем США і не придатною для посади президента США. «ФБР допитало Хілларі Клінтон в рамках розслідування про використання нею приватного поштового сервера, коли вона очолювала Державний департамент. Міністерство юстиції подібне недбале ставлення вбачає злочином, якщо це дійсно мало місце», – «BBC Arabic», 02.07.2016. Все це вказує на те, наскільки низько скотилася Америка, коли не знайшла нікого, за винятком цих двох кандидатів (а вони – кращі з наявних варіантів). Все це віщує найближче падіння США. Це – те, що стосувалося того, чим вражають передвиборні заяви кандідатів у дусі «копання в брудній білизні».
Якщо ж дивитися з точки зору правдивості реалізації даних передвиборних обіцянок, то вони практично позбавлені будь-якої можливості виконання і всього лише вписуються в класично зарозумілу риторику республіканців або ж гармоніюють з хитрістю демократів. Таким же чином не слід розглядати ці заяви в якості критерію, за яким можна визначити реальний політичний курс того чи іншого кандидата. Є відчутні тому приклади: так, Обама під час своєї передвиборчої гонки заполонив ефір заявами про те, що закриє в’язницю в Гуантанамо, яка в даний час, після закінчення двох термінів правління Обами, залишається на місці. Та й сам Трамп не був настільки постійним в своїх заявах:
– У грудні 2015 Дональд Трамп закликав до повного припинення в'їзду мусульман в США і до обов'язкової реєстрації всіх громадян, які сповідують Іслам («BBC», 02.12.2015). Однак через деякий час він назвав свою обіцянку «всього лише припущенням, не більше» («Аль-Джазіра», 11.11.2016). Проте, Трамп продовжить загрожувати мусульманам, навіть якщо не стане виконувати передвиборні обіцянки.
– В ході передвиборчої кампанії Трамп обіцяв «порвати» угоду щодо ядерної програми Ірану, але не варто чекати цього – це всього лише прояв «суворості» по відношенню до Ірану для того, щоб ввести в оману виборців, що, нібито, він – протии Тегерана. До того ж, Трамп прекрасно усвідомлює те, що Тегеран рухається по орбіті, розкресленій Вашингтоном, і здійснює американську політику. Це говорить або про те, що Трамп дійсно плутається в заявах, або ж про те, що він робить це навмисно, намагаючись вплинути на опонентів і ввести в оману американців, створюючи відчуття, що він зробить те, чого не зробили його попередники. Такі заяви – немов спосіб ввести в оману і «прикрити» нездатність Америки реалізувати це.
Новообраний президент США Дональд Трамп заявив, що депортує з країни до трьох мільйонів нелегальних мігрантів. «Ми збираємося взяти людей, які мають кримінальну історію, членів банд, наркоторговців ... Цих людей багато, напевно, два мільйони, може бути, три мільйони. Ми їх або видворимо з країни, або ми їх посадимо», – сказав Трамп в інтерв'ю телеканалу «CBS». Він зазначив, що їх вишлють з країни, бо вони «тут знаходяться нелегально». Згідно із заявою, рішення щодо мігрантів буде прийнято тільки після того, як кордон «буде надійно захищено, і все нормалізується». Тим часом Трамп як і раніше планує відгородитися стіною від Мексики, але на цей раз він обмовився, що в окремих місцях кордону «можна буде обмежитися парканом». «Я дуже добре розуміюсь на цьому, це називається спорудою», – уклав він. («Аlhurra.com», 13.11.2016). Як видно, Трамп суперечливий в заявах: так, після того, як він заявив про видворення трьох мільйонів чоловік, він взявся наводити пояснення і виключення, і навіть «стіна» на кордоні з Мексикою тепер частково буде у вигляді «паркану». Це ще раз підтверджує, що загрози і нападки на інших – в його стилі, і те, що він готовий відступити.
– Раніше Трамп в ході передвиборчої кампанії назвав НАТО «застарілою організацією», а також заявив, що якщо США повинні приходити на допомогу своїм союзникам по НАТО, то ті повинні виконувати свої фінансові зобов'язання. Відповідаючи на питання, чи буде він захищати союзників від Росії, Трамп відповів: «Якщо вони повністю виконають свої зобов'язання перед нами, відповідь – так». («Alkhaleej», 11.11.2016). У той же час чинний глава країни Барак Обама повідомив, що Дональд Трамп відданий зобов’язанням в рамках НАТО («BBC Arabic», 02.07.2016).
3 – Якщо ж говорити про зміну американської політики щодо ключових проблем, що дісталися від попереднього президента, то не варто їх очікувати в широкому контексті: все, що може змінитися – це способи. Влада в США здійснюється різними структурами, що мають різні повноваження, наприклад, президент і адміністрація президента США, Пентагон (міноборони), Конгрес, Рада національної безпеки США, служби безпеки та інші структури, які в сукупності впливають на президента так, щоб він дотримувався в загальних рисах попередньої політики з допустимим розходженням у способах її застосування. Для ясності розглянемо сирійське питання:
– Обама підтримував Башара, але не заявляв про це відкрито, навпаки, він заявляв про те, що у нього немає майбутнього в Сирії і що він не є стороною в переговорах. Потім надійшли заяви про те, що Башар може взяти участь в переговорному процесі, але йому немає місця в перехідному уряді. Слідом за цим було сказано, що немає перешкод перед Башаром зайняти місце в перехідному уряді, але він не залишиться після нього, і, нарешті, про те, що Башар може взяти участь в президентських виборах в Сирії! Що ж стосується Трампа, то він сказав про це відразу, підкресливши, що має намір зосередитися на боротьбі з «сирійськими терористами», а не на скиненні Башара Асада, «який теж воює з терористами». «Трамп знов підтвердив, що розгляне союз з Росією і Сирією в боротьбі проти бойовиків «ІГ», і це стане його пріоритетною політикою щодо сирійської кризи. В офіційному інтерв'ю «WallStreetJournal» Трамп заявив, що Асад йому зовсім не подобається, однак підтримати його режим – «це найкращий спосіб, щоб зупинити екстремізм, який розцвів і втягнув країну в хаос громадянської війни і загрожує США», – повідомляє «TheGuardian» («Аль-Джазіра», 13.11.2016). «Перш ніж позбутися Асада, потрібно позбутися «ІГ»», – поділився Дональд Трамп своїм баченням щодо сирійської війни в інтерв'ю «TheNewYorkTimes» в липні 2016 року. Що ж стосується передвиборної обіцянки Трампа відправити тисячі солдатів, а також сили НАТО в Сирію і Ірак для боротьби з «ІГ», то, як повідомили ЗМІ 04.11.2016, тут він заявив: «Ми будемо застосовувати військову силу тільки в тих випадках, коли це життєво необхідно для національної безпеки США». Так кажуть і будуть говорити і далі всі американські президенти, не соромлячись висловлювати, нехай часом навіть в брехливій обгортці, свою жорстко оформлену агресію, з будь-якого приводу, тому, «хто загрожує національній безпеці».
– Таким же чином, коли Обама перешкоджає сирійської опозиції в отриманні сучасних зразків озброєння, посилаючись на ризик його «потрапляння до рук терористів», Трамп заявляє про це коротко, не турбуючись про те, чи потрапить зброя в руки опозиціонерів або ж терористів. Як повідомляє «TheGuardian», Трамп пообіцяв припинити американську допомогу озброєної сирійської опозиції; пообіцяв припинити сприяти так званій «поміркованій» сирійській опозиції. «Ми їх не знаємо. Хто всі ці люди?», – сказав він («Аль-Джазіра», 13.11.2016).
– Обама намагається дистанціювати Європу від сирійської кризи і переговорів щодо цієї проблеми в Лозанні, водночас він намагається втішити її і вже наступного дня запрошує своїх європейських союзників на марну сепаратну зустріч «атлантичного квартету» в Лондоні. А Трампа абсолютно не цікавить питання європейської лояльності і сила можливої реакції у відповідь з боку Європи, і він відкрито говорить про це, немов ЄС нічого з себе не представляє! Президент Франції Франсуа Олланд заявив, що «витівки» республіканського кандидата на пост президента США Дональда Трампа «викликають нудоту». Глава МЗС Британії Борис Джонсон називав Дональда Трампа «божевільним». Прем'єр Італії Маттео Ренці заявив про те, що Трамп дотримується «політики страху». «Трамп - це проблема не тільки для Євросоюзу, але і для всього світу», – сказав президент Європарламенту Мартін Шульц («Аш-Шарк аль-Аусат», 11.11.2016). Міністр оборони Німеччини Урсула фон дер Ляєн застерегла обраного президента Трампа від зближення з Росією і від позиції Вашингтона приходити на допомогу своїм європейським союзникам в разі російської агресії тільки в тому випадку, якщо союзники будуть виконувати свої фінансові зобов'язання. «Це – не підприємство. Це – не той випадок, коли можна сказати: минуле мене не хвилює. Цінності, які ми представляємо, мені також не важливі, я подивлюся, скільки грошей я можу заробити і чи може вийти вигідна угода. Так не керують країною, і це - не принцип НАТО. НАТО - це не просто бізнес. Це – не компанія», – сказала вона в ефірі німецької телекомпанії «ZDF» 10 листопада («Рейтер», 10.11.2016).
– Обама покладається на Росію в її звірячих атаках на Сирію, проте щоразу в своїх заявах засуджує їх. Він робить це для того, щоб перехитрити і обдурити опозицію. А Трамп же покладається на Росію, не приховуючи цього, хвалить Путіна, який «перевершує» Обаму і опонентку Клінтон! «Він – лідер. Більший лідер, ніж був лідером наш президент» («BBC Arabic2, 14.11.2016). «Їй не подобається Путін, тому що Путін розумнішій за неї (Клінтон) на кожному кроці, в Сирії - в тому числі», – говорив Трамп («SkyNewsArabia», 20.10.2016). Таким чином, Обама і Трамп взаємодіють з Росією для того, щоб вона здійснювала американський інтерес, використовуючи різні способи, і в цьому їм допомагає комплекс неповноцінності, який є у Росії, яка бажає стати подобою європейської країни, західною наддержавою і повернути собі славу епохи Радянського Союзу . Депутати Державної Думи Росії зустріли оплесками новину про перемогу Трампа, що особливо підкреслює російську дурість!
З усього цього стає ясно, що американська політика в загальних рисах не стерпить змін, а зміни торкнуться тільки способів, які застосовують республіканці або демократи.
4 – Причина цього пояснюється фоном появи на політичній сцені обох партій. Так, «Республіканська партія» не дивується своєї «демократичної зовнішності», якою американці звикли хвалитися, а над нею переважають манери пихатого зарозумілого ковбоя – того середовища, з якого і виникала «Республіканська партія». У менталітеті ковбоя переважає схильність до демонстрації сили: когось побити, вбити, там-тут підірвати, вкрасти, пограбувати, і ніхто не сміє при цьому йому перешкодити – всі повинні мовчки погодитися і підкоритися. Республіканців абсолютно не цікавлять невинно вбиті люди, все це дуже поширене в їхній країні. Вони люблять носити зброю і користуватися нею за своєю примхою. Так, «Сенат США ще раз відхилив поправки, запропоновані «Демократичною партією» щодо посилення перевірок кримінального минулого у покупців зброї. Для схвалення законопроекту, який вже кілька років пропонують демократи, у верхній палаті, де домінують республіканці, потрібно 60 голосів, однак «за» проголосували лише 44 сенаторів, 56 – проти», – «RT Arabic», 21.06.2016. Отже, республіканці не дбають про порядок зберігання і носіння зброї, тому що лобі виробників і торгівців зброєю має на них сильний вплив. Виходячи з цього, манери поведінки Дональда Трампа – виглядати сильним, його країна – потужна і сильна, яка домагається власного престижу шляхом погроз і вимагання незалежно від того, чи виконає вона то, чим загрожує, чи ні, чи стане змінювати способи або наполягатиме на своєму. Як сказав Трамп: «Хочу бути непередбачуваним» («Рейтер», 10.11.2016), – він продовжить лякати інших, щоб змусити прийняти американську політику, підпорядкувати їй або не дати суперечити їй, і тому його заяви всюди спрямовані проти всіх! Всім стала очевидна його ненависть до Ісламу і мусульман; він торкнувся Китаю, не обійшов стороною навіть союзників в Південній Кореї, Саудии, Ірані; немов навмисно здійснив зухвалі провокаційні нападки на Європу. Це – з точки зору зарозумілої манери поведінки, а що стосується манери торговця-шахрая, то тут він буде шантажувати інші країни для того, щоб отримати вигоду і змусити їх платити за американськими рахунками:
– Дональд Трамп заявив, що Саудівська Аравія – «економічний бегемот», і вона повинна поділитися своїми великими доходами в обмін на захист, який надає їй США. «Ви могли б запитати себе, як довго проіснувала б Саудівська Аравія, якби ми не захищали їх? І я думаю, що ми повинні захищати їх, але ми повинні отримувати компенсацію належним чином», – сказав він («NBC News», 07.09.2016). Це зроблено для того, щоб утримати саудівські вклади в Америці, особливо на фоні так званого «закону Джаста», прийнятого Конгресом, який зобов'язує Саудівську Аравію виплатити компенсації американцям за події «11 вересня».
– Дональд Трамп під час передвиборчої кампанії обіцяв, що виведе 28 тисяч американських солдатів, дислокованих в Південній Кореї в рамках програми спільної оборони проти Північної Кореї, якщо Сеул не почне самостійно їх фінансувати, а також заявив, що Південна Корея повинна збільшити витрати на військово-промисловий комплекс і стати «більш самостійною» в питаннях військової оборони (ЗМІ).
– Він вимагав від європейських країн НАТО збільшити витрати на альянс. Трамп назвав НАТО «застарілою організацією», а також заявив, що якщо США повинні приходити на допомогу своїм союзникам по НАТО, то ті повинні виконувати свої фінансові зобов'язання. Стосовно питання, чи буде він захищати союзників від Росії, Трамп відповів: «Якщо вони повністю виконають свої зобов'язання перед нами, відповідь – так» («Alkhaleej», 11.11.2016).
– Дональд Трамп пообіцяв скасувати паризьку кліматичну угоду, «оскільки через законодавчі обмеження промисловим підприємствам отримати прибуток стає все складніше і складніше». За словами Трампа, зміна клімату є «фальшивою» проблемою, і він загрожує «припинити фінансування програми ООН по боротьбі з глобальним потеплінням американськими податковими доларами».
Таким чином, очевидно, наскільки далеко пішов Трамп в справі «фінансового шантажу» навіть американських агентів і послідовників!
5 – У свою чергу, «Демократична партія» вирізняється обманом, псевдодемократичним виглядом і англійською манерою пригощати отрутою в яскравій обгортці, наносити удари нишком з доброзичливою посмішкою на обличчі. Республіканці ж пропонують чисту отруту, як вона є, і наносять удари, вишкіривши ікла. А тому президенти-демократи більш здатні на обман і підступи, а також можуть зібрати навколо себе підтримку роззяв, а президенти-республіканці нікого не обманюють, їхня ворожнеча ясна як білий день. У цьому можна переконатися, заглянувши в історію американських президентів від обох сторін. Річард Ніксон, Рональд Рейган, Буш-старший і Буш-молодший від республіканців – їхні зарозумілість, агресія і оскал, особливо – по відношенню до Ісламу і мусульман, демонстративні. Джон Кеннеді, Джиммі Картер, Білл Клінтон і Барак Обама від демократів – їхні злостивість, підступність і хитрість по відношенню до Ісламу і мусульман, що супроводжуються їхньою брехливою посмішкою, очевидні. Буш оголошує хрестові походи, а Обама в Каїрі цитує Коран, але обидва замишляють зло!
6 – Крім усього цього, навіть символіка обох партій відповідає тому опису, що ми дали, з часів відомого американського художника-карикатуриста німецького походження Томаса Наста, який першим ввів зображення слона як символ «Республіканської партії», а також популяризував зображення осла як символ «Демократичної партії» в 1870 і 1874 роках в американському політичному журналі «Harper's». Так, на малюнку був зображений осел в левовій шкурі, котрий залякує інших звірів, серед яких слон трощить все на своєму шляху. Під час виборчої кампанії 2008 року були популярними дві карикатури, на першій з них – жінка в жовтій сукні і темношкірий чоловік (символізують кандидатів від демократів Клінтон і Обаму) на довгій палиці простягають морквину ослу – символу «Демократичної партії». Тоді ця карикатура символізувала їхню передвиборну стратегію «батога і пряника». Протилежно цьому, на іншій карикатурі були зображені двоє чоловіків, які символізують кандидатів від республіканців Мітта Ромні і Джона Маккейна, котрі завдають великими палицями удари слонові, що демонструвало політику консервативних республіканців, які покладаються на «рішучість і владу».
Таким чином, дії Трампа не нові як для кандидата-республіканця, за винятком випадків, пов’язаних з особистими якостями людини, однак загальні характеристики «Республіканської партії» залишаються практично незмінними, і їх можна віднести до всіх кандидатів партії.
Висновок:
1 – Американська політика, що здійснювалась попереднім президентом, в загальних рисах залишиться тією ж, особливо – в відношенні до Ісламу і мусульман, тим більше – до сирійської кризи, незалежно, буде президент республіканцем або демократом, тому що американська політика визначається різними інститутами влади, що мають різні повноваження.
2 – Передвиборні заяви не є критерієм, за яким можна визначити реальний політичний курс того чи іншого кандидата в міжнародних відносинах або рішеннях зовнішніх проблем.
3 – Америка продовжить використовувати Росію у своїй війні проти мусульман, які вийшли проти проамериканських систем і режимів. Вона також використовує Росію в боротьбі проти Європи для того, щоб обмежити експансію «молодших братів», і буде прагнути розладити їхні проекти та політику в зонах їхнього впливу, а також перешкоджати будь-яким спробам європейців діяти незалежно від «старшого брата», особливо в таких питаннях , як формування європейської військової, економічної і політичної сили.
4 – До засобів нового американського управління світом крім зарозумілості додадуться погрози, глузування і нападки на тих, кого вони вважатимуть ворогом. А тому для решти держав, котрі мають почуття власної гідності, кращою протидією стане не піддаватися погрозам і не боятися американської «бурі в стакані», а, кинувши виклик Америці, наполегливо продовжувати боротися і діяти для того, щоб вигнати її з регіону. Адже навіть в період піку її могутності, в епоху Буша-молодшого, Франція змогла спільно з іншими державами сформувати вісь протидії США і вплинути на них, так як же можна не зробити це сьогодні, коли Америка в стані безконтрольного піке?!
5 – Схоже, що адміністрація Білого дому на чолі з Трампом буде використовувати свого роду вимагання, щоб змусити інших платити за американськими рахунками. Це – останній трюк Вашингтона, який у нього залишився. Іншим державам в такому випадку слід не піддаватися провокаціям і формувати громадську думку проти Америки.
6 – Народи Умми, які повстали проти Америки, що стали кісткою в її горлі, не даючи їй спокою ні вдень, ні вночі, повинні продовжити свою боротьбу. Вона завершиться перемогою, з дозволу Аллаха, – перемогою над Америкою і всіма іншими колоніальними силами. Вашингтону вже втерли носа в пісках Іраку і Афганістану! Нехай мусульмани не забувають про те, що оселя Америки «немічніше оселі павука», а сама вона з’їла саму себе, зношена і мчить вниз! Умма повинна попередити американських агентів і їхніх прихвоснів, над нею встановлених, про те, що вони – інструменти американського панування над мусульманськими країнами, а також вона повинна вийти назустріч її щирим синам, які, з дозволу Аллаха, поведуть Умму до порятунку, свободи і напування, і вона поверне собі колишню славу!
كُنتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللّهِ
«Ви — найкраща громада, створена серед людей: ви наказуєте добре, забороняєте неприйнятне та віруєте в Аллаха!» (03:110)
ثُمَّ تَكُونُ جَبْرِيَّةً، فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ، ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا، ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ
«... Потім настане період правління зла і насильства, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли забажає Аллах, він припиниться. Потім знову настане період Халіфату, заснованого на методі пророцтва ...» (Абу Давуд ат-Таялусі)
Воістину, це для Аллаха легко!
18 Сафар 1438х.
18.11.2016р.
