Питання перше: Інформаційне агентство «AlJazeeraNet» за 2 березня 2017 року повідомило про розміщення величезного китайського армійського угрупування у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (Східний Туркестан) на заході Китаю Згідно повідомленню, «27 лютого в Урумчі, столиці Сіньцзян-Уйгурського автономного району (СУАР), більшість населення якого складають етнічні мусульмани-уйгури, зосередились десятки тисяч солдатів.
Ось вже декілька років усе більше і більше загострюється ситуація у даному регіоні. Влада Сіньцзян-Уйгурського автономного району на заході Китаю провела масштабний військовий парад в Урумчі за участю десятків танків та бронемашин у супроводі військової авіації. За визнанням військовослужбовців, це — найбільш масштабний військовий парад у регіоні, який за минулий рік ста свідком трьох аналогічних парадів у районах Хотан, Кашгар та Аксу». Чи можна на підґрунті цього зрозуміти, що Китай готується до нових масових вбивств у цьому мусульманському регіоні? Заздалегідь вдячний Вам!
Відповідь: Для того, щоб розкрити справжність китайських намірів у відношенні мусульман даного регіону, необхідно хоча б стисло згадати про причини конфлікту між Китаєм та мусульманами-уйгурами — жителями даного регіону:
1 — Конфлікт між Китаєм та мусульманами цього регіону не є новим явищем, навпаки, він продовжується з 1863 року. Східний Туркестан — це найвіддаленіший куточок ісламських земель на Сході, який наразився на масову чистку та геноциду з боку Китаю. Внаслідок зіткнень з цією жахливою антиуйгурською кампанією Китаю загинуло вище мільйону мусульман-уйгурів. У 1949 році комуністичний режим Китаю під керівництвом Мао Цзедуна встановив повний контроль над регіоном, скасував існуючу там незалежність та приєднав його до КНР. Зі знищенням останньої уйгурської державності у 1949 році і з утворенням у 1955 р. Сіньцзян-Уйгурського автономного району владою КНР проводиться цілеспрямована політика по асиміляції уйгурів,перш за усе шляхом переселення уйгурів в інші райони КНР та штучним обмеженням їх народжуваності, а також масового переселення у СУАР етнічних ханьців. Стійкі та недоступні, мусульмани-уйгури ніколи не здавались китайцям. Вони неодноразово поставали проти китайської окупації у регіоні. Так, народні повстання спалахували у 1933 та 1944 роках, останнє з них відбулось у 2009 році.
2 — Іслам є основною причиною сильної ненависті китайців до уйгурських мусульман. Мусульманські мечеті завжди виступали чинником, зо збуджував ненависть Китаю до Ісламу. Лише за 1949 року Китай зруйнував більше 25 тисяч мечетей. У цьому величезному регіоні залишилось усього 500 мечетей. Сьогодні, після того, як Китай частково відступив від свого комунізму у питаннях «економіки», тим не менш, переслідування будь-якого прояву релігійності, особливо серед молоді, продовжує слугувати фактичною політикою, яка проводиться Китаєм у цьому регіоні.
3 — З причини природних ресурсів, особливо, — нафти, які знаходяться у найбільшій по площі територіально-адміністративній одиниці КНР, якій Китай дав назву Сіньцзян, що у перекладі з китайської мови означає «набутий рубіж»,владою КНР проводиться цілеспрямована політика по асиміляції уйгурів, перш за усе шляхом заохочення переселення уйгурів в інші райони КНР та штучним обмеженням їх народжуваності, а також масового переселення до СУАР етнічних ханьців. На сьогоднішній день 10 мільйонів уйгурів складають лише 40% населення регіону. В основному вони проживають у південних районах та у сільській місцевості. Даний регіон сильно відрізняється бідністю, особливо на півдні, де в основному і зосереджені мусульмани, а також у сільській місцевості, де менше усього або майже нема етнічних китайців (ханьців).
4 — Незважаючи на це, запал та дух мусульман у Східному Туркестані не спадав, дозволяючи їм відродити ісламські прояви у приватному житті, особливо у селах. Час від часу у цьому регіоні відбувались безлади, що перетворило його у відмінний своєю нестабільністю округ з причини вибухів, антидержавних дій та незговірливого устремління до відділення від Китаю. І тому цей регіон вважається найслабкішим місцем держави у Китаї. У відповідь на це Китай тримає під жорстким контролем усі деталі життя мусульман-уйгурів та забороняє ЗМІ показувати розстріли та арешти, які чинить держава по відношенню до них. Служби безпеки Китаю відстежують та таврують «тероризмом» мусульман-уйгурів, які втекли із країни та розповідають про жахи, що кояться у цьому регіоні. За допомогою каналів міжнародної безпеки Китаю вдалось арештувати багатьох із них під приводом боротьби з тероризмом, зокрема — у країнах Центральної Азії та Пакистані .
5 — У силу того, що Іслам живий у серцях уйгурів, він наводить жах на серця китайських деспотів. Неодноразово перші особи Китаю відкрито говорили про свої тривоги з приводу Ісламу. Голова Державного управління КНР по справам релігій Ван Цзоань заявив, що китайські мусульмани повинні рішуче протистояти релігійному екстремізму. З такою заявою чиновник виступив на Національному конгресі китайських мусульман. «Екстремістська ідеологія пробирається сьогодні із глибини регіонів нашої країни», — зазначив Ван Цзоань. Голова КНР Сі Цзіньпін закликав китайських мусульман протистояти «незаконному релігійному проникненню». «Ми повинні рішуче протистояти закордонному проникненню, яке здійснюється за допомогою релігійних засобів, та припиняти ідеологічне вторгнення екстремістів», — сказав Сі Цзіньпін (див. «Al-MasryAl-Youm» за 29.11.2016 з посиланням на газету «Chinadaily»). Ці китайські побоювання підтверджуються публікацією агентства «RussiaToday» за 1 березня 2017 року: «Китай неодноразово попереджав, що закордонні екстремістські сили стоять за ідеєю проведення терористичних операцій у Сіньцзяні та інших регіонах країни , і це вимусило владу країни почати жорстку контртерористичну операцію».
6 — Побачивши релігійну зацікавленість у мусульман, яка проявилась у відновленні тисячі мечетей у регіоні та просуненні ісламських ідей, Китай вирішив знов запровадити свою «культурну просвіту» у регіон та жорстко заборонити ісламські прояви. У межах цих заходів Китай почав підготовлювати нову кампанію залякування мусульман. Дана кампанія буде проявляти себе у наступному порядку:
а) Вилучення закордонних паспортів:
Агентство «BBC» за 24 листопада 2016 року повідомило: «Влада Китаю зобов’язала жителів Сіньцзян-Уйгурского автономного району на північному заході Китаю, де переважну більшість населення складають мусульмани, здати свої закордонні паспорти на постійне збереження у місцеві поліцейські відділки. Стівен Макдоннєл, кореспондент «BBC» у Китаї, пише, що вимога здати свої закордонні паспорти було оприлюднене на офіційному інтернет-сайті МЗС Китаю. Тепер кожен житель Сіньцзян-Уйгурського автономного району повинен здати свій закордонній паспорт у поліцію. Як пояснили стражі порядку, вилучені у населення паспорти будуть зберігатись у відділках поліції та видаватись за вимогою. Це означає, що віднині кожен житель регіону, у випадку, якщо він захоче вирушити у подорож, тобто поїхати кудись за кордон, повинен буде написати заяву з проханням повернути паспорт».
б) Введення обмежень для мусульман у виконання ісламських ритуалів поклоніння:
Агентство «France 24» за 6 червня 2016 року повідомило: «Влада Китаю заборонила вчителям, студентам та держслужбовцям у СУАР (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) на північному заході країни (Східний Туркестан) поститься та брати участь у релігійному житті мусульман у священний місяць Рамадан. Окрім того, влада дала розпорядження не зачиняти ресторани у даному районі». Дані заходи уряд Китаю почав здійснювати з 2015 року. Як пише агентство «i24 news»: «Влада Китаю заборонила мусульманам, зокрема — держслужбовцям, студентам та викладачам, які проживають у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР), тримати пост під час священного місяця Рамадан. Управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів у Китаї видало декларацію про те, що під час усього місяця Рамадан усі заклади по громадському харчуванню повинні бути відкриті. На офіційних сайтах регіону було розташовано розпорядження із закликом для партійних чиновників обмежувати прояв релігійності серед мусульман, зокрема — тримання посту, відвідування мечетей».
в) Переслідування та арешти тих, хто демонструє ісламські прояви:
У статті під заголовком «Китай переслідує мусульман... Присудження фінансової винагороди тому, хто повідомить про бородатих мусульманах та одягнути у нікаб мусульманках» газета «AdDiyar» за 23 лютого 2017 року з посиланням на місцеву китайську газету повідомила: «Китай встановив матеріальну винагороду у розмірі тисячі юанів (275 евро) тому, хто донесе про бородатого юнака або одягнуту у нікаб жінку у провінції Сіньцзян, розташованій на північному заході країни. Регіон перебуває під постійною напругою між етнічними китайцями (ханьцами) та уйгурами-мусульманами. За даними місцевої щоденної газети «Хотан», влада міста Хотан, в якому нещодавно сталися безлади, об’явили нагороду за інформацію про терористичне підпілля. Загальна сума виділених коштів складає 100 млн. юанів (14,5 млн. доларів США). За «оперативну інсайдерську інформацію» Китай готовий виплатити до 5 млн. юанів (730 тис. доларів США). Ці дані включають до себе інформацію про торгівлю зброєю, вербовці до екстремістських угрупувань, незаконному переході кордону та підбурюванням до петицій. Без винагороди не залишаться навіть повідомлення про «юнаків з довгими бородами, які приховують обличчя пов’язками, та іншими радикалізованими релігійними символами»».
7 — Виходячи із вищепереліченого можна сказати, що китайська кампанія по утисканню уйгурських мусульман у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі (СУАР), а точніше — у Східному Туркестані, можливо, знаходиться на стадії підготовки та випробування. Вона може початись у будь-який момент під приводом конфліктогенності та антидержавної налаштованості суспільства у цьому регіоні. Для Китаю цього цілком достатньо для того, щоб розгорнути повномасштабну кампанію після проведеного у регіоні військового параду за участю тисяч солдатів, бронетехніки та гелікоптерів. Секретар Комуністичної партії СУАР Чень Цюаньго (ChenQuanguo) заявив: «Розташування військових направлено на підтримку стабільності після останнього сплеску насильства у ряді областей країни протягом поточного року» (див. «AlJazeeraNet», за 02.03.2017).
8 — Більше за усе засмучує те, що ці жахливі злочини Китаю у відношенні уйгурських мусульман здійснюються на виду та слуху у мільйонів мусульман в усьому світі, проте ніхто не може зупинити ці звірські злочини. І це відбувається тому, що мільйони мусульман розсіяні по усьому світу без єдиної держави, яка об’єднувала б їх. Одним словом, причиною тому слугує відсутність ісламської держави — держави Праведний Халіфат, відновити який повинен кожен дієздатний мусульманин, обравши потім халіфа, який буде керувати справами мусульман відповідним чином. І як може бути інакше, адже халіф — це щит, яким захищаються і за яким воюють. У збірках достовірних хадісів Бухарі від Абу Хурайри повідомляється, що Посланець Аллаха ﷺ говорив:
وَإِنَّمَا الإِمَامُ جُنَّةٌ يُقَاتَلُ مِنْ وَرَائِهِ وَيُتَّقَى بِهِ
«Імам — це щит, за яким б’ються і яким захищаються».
Тоді ані китайці, ані інші невіруючі народи не посміють завдати болю мусульманам, розуміючи, що розплата не примусить на себе довго чекати. Воістину, Аллах — Найсильніший і над кожною річчю Потужний!
Питання друге: В останній час не території індійського субконтиненту відбувся ряд ракетних запусків. 1 березня 2017 року Індія провела випробування новішої системи ракет-перехоплювачів з полігону на острові Абдул Карім, розташованому до сходу від узбережжя штату Орісса у Бенгальській затоці. Трохи раніше, у цьому ж році, нову балістичну ракету «Абабіль» випробував Пакистан. Ця ракета здатна нести як звичайний, так і ядерний боєзаряд на відстань до 2200 кілометрів. Чи є ці випробування ракет частиною нової гонки озброєнь між Індією та Пакистаном? Якими можуть бути регіональні наслідки цих випробувань? Нехай винагородить Аллах Вас благом!
Відповідь: Дані випробування новіших ракет з боку Індії та Пакистану є продовженням зусиль двох країн у досягненні ядерного паритету шляхом розвитку здатності нести другий удар. Для того, щоб краще зрозуміти те, що відбувається, необхідно розуміти реальність ядерної гонки озброєнь на території індійського субконтиненту.
1 — Держави прагнуть придбати ядерну зброю по двом основним причинам:
— по-перше, щоб збільшити традиційну військову перевагу. Наприклад, активність у цьому напрямку Північної Кореї є яскравим тому підтвердженням. Північна Корея вважає ядерний арсенал ключовою зброєю для того, щоб здолати традиційну військову перевагу Південної Кореї та дратувати Америку, яка має тисячі військових одиниць, зосереджених у корейській демілітаризованій зоні.
— по-друге, щоб протистояти ядерним державам. Наприклад, коли Радянський Союз відмовився брати Китай під свою ядерну парасольку під час корейської війни, тоді китайське керівництво прийняло рішення про розвиток власного військового атомного проекту. Це спровокувало Індію запустити свою ядерну програму, яка, у свою чергу, також спровокувала запустити ядерну програму Пакистан. Таким чином, ці три держави прагнули досягти стану ядерного паритету одна з одною, щоб запобігти можливим ядерним ударам (див. Waltz, K. (1981),«The Spread of Nuclear Weapons: More May Be Better: Introduction». TheAdelphiPapers, 21(171), pp.383–425).
2 — Тим не менш, само володіння ядерними боєголовками недосить для стримування супротивників від бойових дій. Для того, щоб ядерне стримування було дійсним, держави, які володіють ядерними боєголовками, повинні бути здатні захистити свій ядерний арсенал від будь-якого можливого нападу. Здатність запустити ядерну боєголовку та уразити ядерні цілі супротивника називаються «перший (превентивний) удар»,а здатність прийняти ворожий та нанести свій масований ядерний удар у відповідь по агресору називається «другий (у відповідь ) удар». Іншими словами,другий удар — це здатність вижити після першого удару та володіння достатньою кількістю ядерних боєголовок для того, щоб протистояти ударам супротивника. Так поняття отримало назву «ядерна тріада» (англ. Nucleartriad) — загальноприйнятий міжнародний термін, який означає оснащені ядерною зброєю стратегічні озброєні сили держави, що включають до себе три компоненти: стратегічну авіацію, міжконтинентальні балістичні ракети та стратегічні атомні підводні ракетоносці, які забезпечують максимальну прихованість та здатні знешкодити будь-який зустрічний удар.
3 — Ядерне стримування між ядерними державами працює добре, коли обидві країни мають потенціал для другого удару, що гарантує взаємне знищення обох сторін. Страх перед таким повним знищенням стримує обидві сторони від запуску першого удару. У ядерній стратегії ця доктрина отримала назву (і відома як) «MutuallyAssuredDestruction» (взаємне гарантоване знищення). Таким чином, на відміну від класичних видів зброї, справжня цінність ядерної зброї полягає у стримуванні супротивника від використання своєї ядерної зброї.
4 — З тієї миті, як Індія та Пакистан приступили до ядерних випробувань у 1998 році, вчені-ядерники, політологи та розробники стратегій прагнули до реалізації вищезгаданої теорії ядерного стримування. Беручи до уваги доктрину взаємного гарантованого знищення (MAD), обидві боки вважають, що на субконтиненті існує ядерний світ. Між тим, це є основним двигуном стрімкого розвитку ракетних технологій та зменшення розмірів ядерних боєголовок для розташування їх у ракети, а також вдосконалення систем запуску ракет. Одночасно з цим необхідно враховувати систему ядерного стримування, щоб зрозуміти нещодавні ракетні випробування Індії та Пакистану, здійснені за останні десять років. Був досягнутий певний прогрес у ракетних технологіях та у питанні забезпечення можливості першого удару у обох боків. Проте останні події свідчать про те, що сторони доклали великі зусилля, щоб забезпечити та зберегти можливість другого удару. Підтвердженням тому слугує наступне:
а) Підводний човен з балістичними ракетами (БРПЧ):
9 січня 2017 року Пакистан провів успішний запуск своєї першої підводної крилатої ракети. За словами військових, була запущена балістична ракета «Бабур-3», яка має дальність 450 км і може нести ядерну боєголовку. Зазначається. Що пуск був здійснений у невстановленому місці в Індійському океані. Командування пакистанської армії заявило, що «тестовий запуск ракети «Бабур-3» дає Ісламабаду впевненість у своїх можливостях нанести другий (відповідний) удар» (див.https://www.wsws.org/en/articles/2017/02/28/inpk-f28.html). Проте при цьому Пакистан не володіє атомними підводними човнами та вимушений розташувати ракету «Бабур-3» на неатомних, а точніше, на дизель – електричних підводних човнах, які можуть залишатись під водою обмежений час. Запуск «Бабур-3» був реакцією у відповідь Пакистану на запуск Індією балістичної ракети великої дальності К-4 з підводної випробувальної платформи (БРПЧ) у травні 2014 року. У ході випробувань ракета здолала 3500 км і «з високою точністю уразила мішень». Це означає, що балістичні ракети Індії здатні долетіти до земель Пакистану та Китаю. Отож, Індія та Пакистан мають можливість нанести другий удар.
б) Ракети з роздільними боєголовками індивідуального наведення (MIRV):
У грудні 2016 року та січні 2017 року Індія провела випробування своєї міжконтинентальної балістичної ракети «Agni-5». Ця трьохступенева твердопаливна ракета довжиною 17,5 метри та масою біля 50 тонн здатна нести 1,5 тонни корисного навантаження та має дальність, по різним оцінкам, від 5 до 5,5 тис. км, потенційно долітаючи до північних регіонів Китаю. На додаток до цього, у січні 2017 року Індія провела успішні випробування двоступеневої стратегічної ракети «Agni-4», здатної доставити ядерну боєголовку вагою до тонни на відстань 4 тис. км.
У цьому році Пакистан уперше провів випробування балістичної ракети власної розробки. «Пакистан уперше випробував балістичну ракету класу «земля – земля» власної розробки. Ракета здатна нести як звичайні, так і ядерні боєголовки на максимальну відстань до 2,2 тис. км, зазначається у заяві прес-служби озброєних сил Пакистану. Ракета може також оснащатись роздільною головною частиною з індивідуальними блоками високої точності наведення. При цьому ракета може долати ворожі системи протиповітряної оборони» (див. https://www.dawn.com/news/1310630). Пакистан розробив балістичні ракети «Абабіль», щоб подавити оборону індійського ядерного щиту. Аналогічно цьому Індія активно випробовує ракети-перехоплювачі, такі як «Ashvin», для того, щоб уразити можливі ядерні ракети Пакистану. При цьому завдяки розгортанню технології РГЧ1 одна ядерна ракета може трансформуватись у декілька ядерних ракет, що робить неефективною систему ракет-перехоплювачів.
5 — Нема сумнівів у тому, що ядерна гонка між Індією та Пакистаном є приготуванням можливості нанести другий удар, який може змінити ядерний пріоритет між Індією та Китаєм. У свою чергу, Китай на дану мить виділяє мінімальну частину засобів та часу на питання ядерної оборони. Пекін не приховує стурбованості ядерними амбіціями Делі,, а саме — стрімким розвитком технології РГЧ та ядерних підводних човнів Індії, розглядаючи їх як прямий виклик власній безпеці. Начальник Генерального штабу армії Індії генерал-лейтенант Біпін Рават заявив, що його країна «готова вести війну на два фронти», з Пакистаном та Китаєм одночасно (див.http://www.ibtimes.co.uk/india-prepared-two-front-war-pakistan-china-says-new-army-chief-1599031).
Випробування Індією своєї міжконтинентальної балістичної ракети «Agni-5» викликало негативну реакцію Китаю. Офіційний представник МЗС КНР Хуа Чуньін заявила: «Рада Безпеки ООН має чіткі сигнали про те, що Індія може вдосконалювати балістичні ракети, здатні нести ядерну зброю». Більше того, вона відкрито заявила, що не виключає факту того, що ядерні амбіції Індії, пов’язані з «Agni-5», скеровані проти Китаю (див.http://www.upi.com/Defense-News/2016/12/27/India-tests-Agni-V-ballistic-missile-tensions-with-China-rise/9001482862013).
6 — Індія ніколи б не прийняла таку провокаційну (дратівливу) політику, якщо б не підтримка США на підґрунті «угоди 123 про співпрацю у ядерній сфері», яка була підписана у 2005 році. Дана угода дозволить Індії стабільно отримувати ядерне паливо для громадянських реакторів і тим самим використовувати ядерне паливо у своїй ядерній програмі. Адміністрація Трампа у Білому домі ясно дала зрозуміти, що США продовжать розвивати досягнення попередньої адміністрації Обами у відношенні Індії. Так, 8 лютого 2017 року міністр оборони США Джеймс Меттіс у телефонній розмові зі своїм індійським колегою Манохаром Паррікаром похвалив «колосальний прогрес», якого добилась Індія за останні роки, і підкреслив важливість «спільної співпраці між двома країнами у сфері оборони». «Нова адміністрація прагне зберегти досягнутий прорив у відношеннях та будувати за допомогою нього нові стосунки», — зазначив голова Пентагону (див. https://www.wsws.org/en/articles/2017/02/15/inus-f15.html).
Ймовірніше усього, Америка і надалі буде використовувати ядерну гонку озброєнь на індійському субконтиненті, щоб вплутати у цю гонку Китай. За допомогою цього Америка прагне перенаправити Китай від економічної активності у бік військової активності, щоб можна було з легкістю зруйнувати Китай аналогічно тому, як США вчинили з СРСР. У справжній же час Китай тримає мінімальний рівень стурбованості питанням ядерного стримування та відмовляється включатись у ядерну гонку озброєнь.
12 Джумада аль-ахіра 1438 р.х.
11.03.2017 р.
