Питання: О четвер американський президент Дональд Трамп знов заговорив про нещодавній візит у Францію. «Він чудовий хлопець. Розумний. Сильний. Любить тримати мене за руку», — цитує думку американського політика щодо Макрона видання «The New York Times».
«Люди не здогадуються, наскільки йому подобається тримати мене за руку...» («Arabic Dot Net» – Вашингтон, «AFP», 20.07.2017). Президент Трамп відвідав Париж 13.07.2017, де його тепло зустрів нинішній президент Франції Макрон на відміну від того, як його раніше зустрічав Олланд, проявляючи до Трампа явне невдоволення. Також і інші лідери європейських країн висували претензії Трампу. Що вказує на можливе зближення США та Франції і якими є цілі візиту Трампа у Париж? Чи відіб’ється цей візит на положення справ у Сирії, особливо якщо врахувати, що французький президент Макрон заявив про спільну американсько-французьку стратегію по Сирії?
Відповідь: Метання Трампа із боку у бік у міжнародній політиці набуло стрибкоподібного ефекту. Наприклад, його яскраві заяви з приводу поетапного змінення відносин всередині блоку НАТО, які призвели до жорсткої реакції у відповідь з боку Берліна у відношенні американської політики. Трамп навіть не приховував свого негативного ставлення до ЄС як під час передвиборчої гонки, так і після того, як зайняв посаду голови держави 20.01.2017. Він відкрито привітав дії Британії по референдуму «Брексіт», передвіщаючи скорий розпад ЄС у посольстві США у Брюсселі. Америка почала спостерігати за ходом виборів у Голландії та Франції у надії, що переможуть кандидати-противники ЕЄ, які і приведуть до його розпаду у 2017р. І тому Європа стояла на варті відносно Трампа і не дала британському домино добратися до Франції та Голландії; вона змогла прогнати примару розпаду ЄС від себе...
Також безлад у міжнародній політиці Трампа підсилила його тактика відмов від своїх рішень. Так, спочатку Трамп називав НАТО застарілим альянсом, час якого дійшов кінця, але потім різко та показово почав стверджувати протилежне. То він спочатку уходить від підписання угоди по клімату у Парижі, то він потім пропонує знов провести переговори з цього приводу. Спочатку він доходить до грані війни з Північною Кореєю, потім повертає назад. Спочатку він негативно дивиться на Китай, потом змінює своє відношення та переходить на його бік в очікуванні того, які відносини складуться у Китая з Північною Кореєю. Спочатку він різко виражається з приводу Сирії, потім уходить спостерігати за тим, що відбувається, осторонь, як це сталося на конференціях в Астані та Женеві.
Також положення Трампа наразилось на внутрішній розлад через підтримку його кандидатури на виборах з боку Росії. Його противники використали цей епізод проти нього... Опоненти Трампа настільки роздули питання про зв’язки адміністрації Трампа з Росією, що воно стало найбільш чутливим питанням в Америці. На тлі такого повороту подій президент Америки у майбутньому певний час не міг підписувати угоди з Росією, затягуючи з цим, а також жодного разу не сидів разом з Путіним, окрім як одного разу у кулуарах лідерів G20 у німецькому м. Гамбург 07.07.2017. Більше того, американсько-російській відносини стали більш тісними та ознаменувались більшою кількістю угод після того, як з боку американського Конгресу були введені додаткові санкції проти Росії. Додай те до цього велику кількість заяв всередині США з приводу втручання Росії у президентські вибори. Усе це поставило Трампа у незручний стан, не говорячи вже про те,що він об’явив про бажання відновити стосунки з Москвою...
Усі ці аспекти послабили політичний зв’язок між Америкою та ЄС, що врешті решт зіграло на користь політиці країн ЄС. Розглянемо позиції цих держав країн відносно політики Трампа, після чого перейдемо до розгляду позиції Франції, яка примусила Трампа прибути з візитом до Парижу, де йому надали теплий прийом.
1. Прем’єр-міністр Британії Тереза Мей поквапилась навістити Вашингтон 26.01.2017 та підписала торгову угоду з Америкою, яка стала прикладом для решти усіх інших європейських країн як спонукання їх вийти із ЄС. Таким чином, Британія іще раз спробувала нібито прилипнути до Америки та обрадувати тим самим адміністрацію Трампа. Але після того, як рухнули надії США на розпад ЄС, тобто коли перемогу у Голландії та Франції отримали прибічники європейської єдності, Трамп став проявляти менше симпатії у відповідь до Британії, бо якщо раніше Трамп бачив у Британії інструмент для розвалу ЄС, то потім весь світ побачив, як лондонський Брексіт провалився у Парижі та Амстердамі. Після цього Америка перестала займати сторону Британії, чим шокувала Лондон.
Америка наказала своєму агенту президенту Єгипту Сісі надати додаткову допомогу Хафтару, не рахуючись з інтересами Британії у Лівії. Америка активізувала своїх агентів, щоб спричинити тиск на Катар, який вважається провідником британської політики в арабському та ісламському регіоні. Після таких дій з боку Америки британська політика збентежилась і Лондон втратив довіру до Траампа, тому що Британія опинилась між американським молотом, з одного боку, та європейським ковадлом, що бажає єдності, — з іншого боку. Стикнувшись з такою ситуацією, британський прем’єр-міністр заявила про дострокові парламентські вибори 08.06.2017, що стало несподіванкою навіть для членів уряду. Ці вибори стали природним результатом коливань Британії між виходом із ЄС або членством у ньому. Результати голосування показали, що прибічників виходу із ЄС стає усе менше, а отож у Британії усе більше шансів залишитись у складі ЄС, якщо вона залишиться задоволеною своїми переговорами з Брюсселем. Звідси стає ясно, як нова політика Америки заплутала плани Британії.
2. Іще більш важливий аспект — це події, пов’язані з Росією. Вектор європейської політики почав відповідати американському після захоплення Росією Криму у 2014 р. та розпалювання нею конфлікту на сході України. Американські та європейські санкції були прийняті проти Росії скоординовано між собою, з єдиним поглядом для обох сторін, особливо якщо врахувати страх європейців перед тим, що Путін зламав кордони на сході Європи. Але Трамп з самого початку передвиборчої гонки критикував ці санкції та обіцяв побудувати теплі відносини з Росією, а це само по собі вже ставило Європу у скрутний стан, тому що вона залишається одна у справі чинення опору наступу Росії. Європейські лідери усвідомлюють, що саме адміністрація Барака Обами дозволила Росії піднятися на міжнародній арені, особливо коли їй було дозволено взяти участь у сирійській війні. Тим не менш, Трамп пішов іще далі і почав загрожувати створити з Росією двобічні угоди по рішенням глобальних питань, що позбавило Європу надії мати хоч скільки значну роль у рішенні міжнародних криз.
3. Німеччина зайняла рішучу позицію у протистоянні новій американській політиці. Німеччина відкинула критику США на адресу європейських держав-членів НАТО і відмовилась бути боржником Америки за надаваємий Америкою захист. Німеччина засудила США за небажання підписувати конвенцію про змінення клімату і відмовилась проводити нові переговори з цього питання. Німеччина розкритикувала Трампа за продаж зброї Саудівській Аравії, розцінюючи дії США як підсилення тяжкої ситуації у нестабільному регіоні. Німеччина не змінює свої позиції, незважаючи на те, що Франція свою вже змінила. ТРК «Німецька хвиля» заявила: «Позиція канцлера Німеччини Меркель була жорсткою у відношенні американського президента на саміті G20, на відміну від президента Франції, який поводив себе обережно, аби б не образити Трампа» («DW», 14.07.2017). У цілому можна сказати, що Німеччина великими темпами почала повертатись до колишнього минулого як значуща держава на мапі світу, чому нова американська політика лише сприяє.
4. Тепер про події, які вказують на зближення Америки з Францією, у число яких входить візит Трампа у Париж. Розглянемо, які цілі переслідує Франція,запросивши президента США взяти участь у національному святі — дні взяття Бастилії 13.07.2017, щоб відмітити т.з. «сторічний ювілей» участі Америки у Першій світовій війні. Це досить стара полія, про яку,ймовірно, згадали, переслідуючи певні цілі. У той час як відношення Трампа з усіма європейськими лідерами усе більше напружуються, Франція запрошує його взяти участь у своєму національному святі! Сайт газети «Elaf» пише: «Під час телефонної розмови, яка відбулась о вівторка, Макрон запросив президента Трампа до Франції взяти участь у Національному святі. Макрон уперше запросив Трампа з часу саміту НАТО, що відбувся наприкінці першого травня у Брюсселі» («Elaf», 28.06.2017). На останньому саміті G20, що відбувся у Німеччині 07.07.2017, президент Франції Макрон оточив Трампа увагою, яку той втратив через демонстративне ігнорування з боку європейських лідерів, які обрушилися на Трампа з критикою з причини його виходу із Конвенції по клімату. Навіть Трамп був здивований тим, що Макрон запросив його у той час, як навколо панує негативна атмосфера. «Трамп заявив, що із «здивуванням» приймає це запрошення після того, як вирішив піти від підписання Конвенції по клімату у Парижі, під якою підписались представники 195 країн у 2014 р.» («Alarabiya.net», 20.07.2017).
5. Відносно нових цілей, які переслідує Франція, не варто забувати, що вона є душею ЄС і до нещодавнього часу була державою, яка займала найбільш жорстку позицію у відношенні Трампа, побоюючись за наслідки його політики відносно Європи. Таку позицію займав не лише колишній президент Олланд, але і сам Макрон різко відгукувався про Трампа під час передвиборчої гонки і аж до нещодавнього часу. Розворот у політиці Франції почався буквально декілька тижнів назад з запрошення Францією американського президента у Париж та його теплого прийому... Вивчаючи цей поворот у політиці, можна побачити, що у нього є два важливих елементи, і неможна сказати, що один із них менш значущий, аніж інший:
Перший елемент пов’язаний з сирійськими подіями, з тим, як Франція дивиться на них. Макрон заявив, що «він не бачить легітимної заміни Башару, а Франція не розглядає ухід Башара як умову врегулювання конфлікту» («Reuters», 21.06.2017). Іще до зустрічі з президентом США Дональдом Трампом Макрон заявив: «Ми змінили доктрину Франції відносно Сирії заради всебічного політичного врегулювання, і ми не ставимо ухід Башара умовою для цього» («Близький Схід», 13.07.2017). Таким чином, у своїх поглядах на Сирію Франція стала наближатись до США, у кишені яких знаходяться як сам режим Асада, тк і багато інших повстанських угрупувань. Франція пішла на це зближення заради того. щоб отримати певну роль у Сирії, до якої вона прагне вже давно... Франція чудово розуміє, що вона не відчуває і запаху тієї ролі без співпраці з США і на їх умовах... І тому Франція тепло зустріла Трампа і відмовилась вимагати уходу Башара, бо знає, що Америка не бажає цього на даний момент, доки не знайде йому відповідну альтернативу, якої немає...
Сьогодні Франція почала відмовлятись від своїх колишній позицій, тому що вони почали заважати їй співпрацювати з Америкою. Також вона перейняла риторику Трампа у питанні «боротьби з тероризмом», використовуючи ті ж ноти, що і він. А тому під час спільної прес-конференції з своїм колегою Дональдом Трампом президент Франції Еммануель Макрон заявив, що «він згоден з президентом Трампом у тому, що треба створити дорожню карту, де буде враховано майбутнє Іраку та Сирії після війни. Також, перебуваючи у Парижі о четвер, Макрон додав, що він згоден з президентом Америки щодо необхідності докладати усіх зусиль для боротьби з тероризмом» («RT», 13.07.2017).
Другий елемент — це страх Франції перед підняттям ролі Німеччини. Цей страх примушує Францію грати на випередження Німеччини. Тому, у той час як між Німеччиною та США підсилюються протиріччя, Франція іде назустріч США! Одразу ж після візиту президента США у Париж представник Франції в ООН Франсуа Делатр заявив, що «група по Сирії, яку пропонують створити у Парижі, обов’язково повинна включати в себе представників держав-членів Ради Безпеки ООН та фактично діючих осіб регіону». Перш ніж піти на закриту сесію Ради Безпеки, яка відбулась о п’ятниці ввечері, дипломат повідомив журналістам, що згадана група повинна буде працювати з метою «поширення миру та підготовки дорожньої карти». Дипломат заявив, що зараз найголовніше — це досягнути одностайності всередині міжнародної спільноти та виступити з новими ініціативами на підтримку зусиллям спеціального посланця ООН у Сирії Стаффана де Містури («RT», 14.06.2017).
Франція пропонує створити «контактну групу по Сирії» з тією умовою, що група «повинна включати в себе представників держав-членів Ради Безпеки ООН та фактично діючих осіб регіону». Згідно заявам дипломата, «ініціативу на себе повинні взяти п’ять держав по співпраці» з Францією, іншими словами, дипломат виключає Німеччину із цієї ролі, вважаючи, що вона не є у складі Ради Безпеки, що демонструє побоювання Франції за ріст Німеччини, не бажаючи надання їй ролі на міжнародній арені...
6. Таким чином, мінлива політика Трампа, особливо — його візит до Франції, призвели до змінень у міжнародній політиці та й відносинах між Америкою та ЄС та такого ступеня, що деякі ЗМІ розцінили цей візит початком створення нового світового порядку. «Британська газета «The Times» розцінила візит американського президента Дональда Трампа у столицю Франції Париж як початок створення нового світового порядку, тому що президент Франції веде свою країну до побудови нових відносин з Америкою та Німеччиною. Газета вважає, що Макрон висуває свою кандидатуру у якості лідера ЄС після того, як Британія вийде із Союзу,бо одразу після її виходу почнеться перерозподіл ролей всередині ЄС. Редакція газети доходить висновку, що ЄС побудований так, що не дозволяє ані Німеччині, ані Франції відокремитися у якості однієї домінуючої сили. Газета вказує, що обидві держави опинились у змозі здолати багатовікову ворожнечу та почати спільно керувати Європою як з Британією у складі ЄС, так і без неї. Але сьогодні ці дві країни пливуть у протилежних напрямках. Франція під керівництвом Макрона прагне керувати Європою, а Німеччина під керівництвом Меркель прагне зберегти Європу цілісною та повною» (сайт газети «Аль-Вафд», 14.07.2017).
7. На завершення ми хочемо прямо відповісти на питання, що мрії Франції втрутитись у сирійську арену не триватимуть довго. Відносно Сирії вона буде займати позицію Америки, а та, у свою чергу, не погодиться, щоб хтось інший вирішував питання по Сирії, окрім неї. Америка продемонструвала деяку гнучкість у відношенні до Франції тільки лише для того, щоб цим іще більше підпитати франко-германський конфлікт та збільшити дисгармонію всередині ЄС, тим самим прискоривши його розвал.
Що стосується побоювань Франції з приводу росту Німеччини, то вони насправді доречні, тому що державний потенціал Німеччини перевищує державний потенціал Франції, що відомо як географічно, так і історично. У той час як Німеччина позбавляється від своїх нинішніх етичних зобов’язань, пов’язаних з домовленостями, підписаними після Другої світової війни, що забороняють їй мати впливову глобальну роль у військовій сфері, доки вона позбавляється від обов’язків зосереджуватись лише на індустріально-економічній діяльності та залишити військову сферу, ми вважаємо, що Німеччина знов підвищиться в Європі над Францією, скільки б остання не зближувалась з Америкою.
Ми просимо Аллаха Всевишнього, щоб їх протиріччя іще більше підсилились між собою та запалали!
فَأَتَى اللَّـهُ بُنْيَانَهُم مِّنَ الْقَوَاعِدِ فَخَرَّ عَلَيْهِمُ السَّقْفُ مِن فَوْقِهِمْ وَأَتَاهُمُ الْعَذَابُ مِنْ حَيْثُ لَا يَشْعُرُونَ
«...проте Аллах зруйнував підґрунтя їх будівлі. Дах обрушився на них зверху, і муки спіткали їх звідти, звідки вони і не очікували» (16:26).
Ми просимо Аллаха Всевишнього про швидке наближення Ісламської держави, яка поширить благо на чверті земної поверхні, і підтвердяться слова Посланця Аллаха ﷺ, промовлені ним у хадісі, виведеному Ахмадом у його «Муснаді» від Таміма ад-Дарій (р.а.), який сказав: «Сказав Посланець Аллаха ﷺ:
لَيَبْلُغَنَّ هَذَا الْأَمْرُ مَا بَلَغَ اللَّيْلُ وَالنَّهَارُ وَلَا يَتْرُكُ اللَّهُ بَيْتَ مَدَرٍ وَلَا وَبَرٍ إِلَّا أَدْخَلَهُ اللَّهُ هَذَا الدِّينَ بِعِزِّ عَزِيزٍ أَوْ بِذُلِّ ذَلِيلٍ عِزًّا يُعِزُّ اللَّهُ بِهِ الْإِسْلَامَ وَذُلًّا يُذِلُّ اللَّهُ بِهِ الْكُفْرَ
«Ця справа неодмінно досягне того, чого досягають день та ніч. Аллах не залишить ані осілого дому, ані кочового, не ввівши у нього цю релігію сильною величчю або сильним приниженням. Величчю Аллах звеличить Іслам і приниженням Аллах принизить невір’я».
Подібний хадіс вивели Байхаки у своєму «Сунані аль-Кубра», а також аль-Хакім у своєму «Мустадраку». Ця справа підтвердиться за допомогою Аллаха та Йог підтримки. що не складно для Нього.
29 Шавваля 1438 р.х.
23.07.2017 р.
