Я вивчив питання прийняття ким-небудь присяги, аналогічної першій клятві у Акаби, і звертаю увагу на наступне:
1 — Дванадцять людей, які дали присягу Посланцю Аллаха ﷺ, зустрілись з ним у Акаби після завершення сезону хаджу, Це була перша клятва у Акаби. Вони дали йому присягу у формі, відомої як «байат жінок». Це відбулось до того, як війна стала фардом для мусульман. Даний байат вже був недостатнім після того, як війна стала обов’язковою. Від Убади ібн ас-Саміта (р.а.) повідомляється: «Я був серед присутніх на першій Акабі, нас було дванадцять чоловіків, і ми дали Посланцю Аллаха ﷺ клятву (у формі) «байату жінок» і це трапилось до того, як війна стала для нас фардом».
2 — Текст першої клятви у Акаби — наступний: «Ми присягаємо не долучати Аллаху співтоваришів, не наближатись до грабіжництва, не вбивати наших дітей, не робити наклепи і не проявляти непослух Аллаху у добрих справах. Хто збереже вірність цій клятві, тому обіцяний Рай. Хто ж порушить її у чомусь, то його справа залишається на розсуд Аллаха: або Він його помилує, або покарає». У Медині Аллах ниспослав укубат (систему покарань) і зобов’язав мусульман виконувати у мирському житті худуд (незмінні форми шаріатських покарань, які є виключним правом Аллаха), джинаят (шаріатські покарання за тілесні злочини) та таазірат (адміністративні покарання на розсуд правителя) у відношенні тих, хто порушить що-небудь із присяги. Його справа тепер не залишається на розсуд Аллаха, а злочинець отримує покарання у дунья в залежності від свого злочину.
3 — Аллах зобов’язав мусульман у випадку,якщо їх троє або більше, обирати собі аміра, і мови про присягу йому тут немає. Від Абдуллаха ібн Умара передається, що Пророк ﷺ, сказав:
لا يَحِلُّ لِثَلاثَةٍ يَكُونُونَ بِفَلاةٍ مِنْ الأرْضِ إلاَّ أَمَّرُوا عَلَيْهِمْ أَحَدَهُمْ
«Не дозволено трьом бути на просторах землі, не встановивши одного із них аміром».
У хадісі, виведеному з достовірним існадом від аль-Баззаза, від Абдуллаха ібн Умара, виражається так:
إِذَا كَانَ ثَلاثَةٌ فِي سَفَرٍ فَلْيُؤَمِّرُوا أَحَدَهُمْ
«Якщо троє будуть у дорозі, то нехай оберуть аміром одного із них».
Від Абу Саіда повідомляється, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذا كانُوا ثَلاَثَةً فِي سَفَرٍ فَليُؤَمِّرُوا عَلَيهِم أَحَدَهُم
«Якщо вийшли троє у дорогу, то нехай встановлять одного із них аміром над собою».
Від Абу Хурайри повідомляється, що Пророк ﷺ сказав:
إِذَا خَرَجَ ثَلاثَةٌ فَلْيُؤَمِّرُوا أَحَدَهُمْ
«Якщо вийшли троє у дорогу, то нехай оберуть аміром одного із них».
Дані хадіси роз’яснюють метод встановлення групою того, хто займеться її справами, а саме — обрання одного із них аміром над групою, а не байат одному із них від останніх.
4 — Хадіси, які стосуються байату, які сказав Посланець ﷺ у Медині, усі до єдиного стосуються байату Імаму, тобто халіфу:
وَرَجُلٌ بَايَعَ إِمَامًا لَا يُبَايِعُهُ إِلَّا لِدُنْيَاهُ
«...людина, яка присягнула Імаму тільки заради мирської користі...»,
سَتَكُونُ خُلَفَاءُ فتَكْثُرُ قَالُوا: فَمَا تَأْمُرُنَا؟ قَالَ: فُوا بِبَيْعَةِ الْأَوَّلِ فَالْأَوَّلِ
«...будуть халіфи, і їх буде багато». «Що ти нам накажеш?». «Дотримуйтесь байату, наданому першому, і першому...»,
مَنْ بَايَعَ إِمَامًا فَأَعْطَاهُ صَفْقَةَ يَدِهِ وَثَمَرَةَ قَلْبِهِ
«Хто з усією щирістю дав присягу Імаму на вірність, нехай проявляє послух йому...»,
إِذَا بُويِعَ لِخَلِيفَتَيْنِ
«Якщо байт буде наданий двом халіфам...», —
Та усі інші без винятку хадіси ясно вказують на те, що байат дається лише халіфу, і те, що байат — це метод призначення халіфа.
5 — Коли Пророк ﷺ прийшов у Медину і прийняв правління, він отримав другий байат від тих, хто давав йому ﷺ першу присягу у Акаби. Убада ібн Самит сказав:
دَعَانَا النَّبِيُّ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَبَايَعْنَاهُ. فَقَالَ فِيمَا أَخَذَ عَلَيْنَا أَنْ بَايَعَنَا عَلَى السَّمْعِ وَالطَّاعَةِ فِي مَنْشَطِنَا
«Одного разу Пророк ﷺ покликав нас до себе, і ми принесли йому присягу. Він велів нам сказати: «Ми присягаємо тобі на те, що будемо слухатись і підкорятись в усьому, подобається нам це чи ні...».
Убада ібн Самит був одним із дванадцяти, які дали першу присягу при Акабі.
6 — Слова Посланця ﷺ:
مَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ
«той, хто помер, не маючи на своїй шиї присяги...», —
відносяться до присяги Імаму, тобто халіфу. Він ﷺ виразив (فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ) «на своїй шиї присяги», а не сказав «не дав присяги (відмовився її давати)». Тут мається на увазі той, у кого є Імам, тобто халіф, якому він повинен дати присягу, а це означає, що у хадісі слово «байат» означає байат халіфу.
Усі це тексти вказують на те, що перший байат при Акабі виявився недостатнім, коли війна стала приписаною для віруючих, тому знадобився байат на підкорення правлінню, і був прийнятий другий байат від тих, хто дав присягу у перший раз. Це пов’язано з тим, що Аллах ниспослав закони укубат і не залишив питання запровадження законів Ісламу на Судний день на розсуд Аллаха, де Він або помилує, або покарає.
Це вказує на те, що методом призначення голови або лідера для групи є його обрання аміром, а не надання байату йому; також тексти говорять про те, що байат — це метод призначення халіфа, а не кого-небудь іще, і лише халіф призначається шляхом байату. Усе це вказує на те, що застосування даного методу як-небудь інакше помилкове і суперечить текстам Шаріату. Врешті решт, байат буває лише халіфу, а ісламський метод вибору лідера для групи полягає в обранні амір над нею. Той же, хто послідує по іншому шляху і використовує байат не для призначення халіфа, а для обрання аміра для групи — той порушить Шаріат.
