Останні події на сирійській арені

Питання: Одна за другою лунали заяви Ердогана про нову операцію на східному березі Євфрату. Потім він відклав їх, а потім знов заявив про військову операцію і т.д. Потім поспіхом він вирушив у Росію для координації операцій після того, як курди Манбіджа звернулись до сирійської влади з закликом взяти під контроль райони, що залишаються курдськими бойовиками, щоб забезпечити захист цієї території від Туреччини. Паралельно цьому американський президент Трамп заявив про виведення американських військ із східного берегу Євфрату. Потім почались розмови про заповнення вакууму і так далі... У зв’язку з цим виникає питання: що стоїть за невпевненістю Ердогана у питанні початку нової військової операції на східному березі Євфрату? Чи узгоджені ці дії та заяви Ердогана з Америкою, або між Трампом та Ердоганом виникли деякі політичні розбіжності? Чим пояснюється виведення американських військових із Сирії? Вибачте за довге питання, нехай винагородить Аллах Вас благом!

Відповідь:

При уважному розгляді подій з проголошення Ердоганом свого плану про нову операцію на східному березі Євфрату до заяви Трампа про виведення американських військ із Сирії і по сьогоднішній день стає ясно:

По-перше, політика Ердогана продиктована інтересами США, вона не перетинає кордони, прокреслені американською політикою. Поясненням тому служить наступне:

1 — Посланець США у Сирії Джеймс Джеффрі прибув в Анкару і зустрівся з офіційними особами Туреччини 7 грудня 2018 року і прокреслив американський проміжний план по Сирії, зокрема — у Манбіджі та Ідлібі. Джеффрі підкреслив, що співпраця по Манбіджу стала взірцем повернення миру у Сирію. За його словами, «у Сирії неможливо досягти остаточного рішення без тісної співпраці між Сполученими Штатами і Туреччиною». Говорячи про курдських бойовиків він сказав, що «підтримка Вашингтоном озброєних угрупувань на півночі Сирії носить тимчасовий характер». Він підкреслив, що відносини США з «SDF» (СДС, Сирійські Демократичні Сили) є «тактичними» і «діловими», а американська сторона надає допомогу «SDF» з конкретною метою боротьби з «ІДІЛ» (див. «RT Online» за 08.12.2018). Через чотири дні після цього візиту Ердоган об’явив про новий план до сходу від Євфрату у своєму телевізійному зверненні. Турецький лідер сказав: «На протязі декількох днів ми почнемо нашу нову операцію східніше Євфрату проти терористів-сепаратистів», — вказуючи на районі, підконтрольні «YPG» (Загонам Народної Самооборони) (див. «BBC» за 12.12.2018).

2 — Через декілька годин після об’явлення Туреччиною нової військової кампанії до сходу від Євфрату явились американські заяви, які знаходились у повному протиріччі з заявами Анкари. Джерелом цим американських зауважень став Пентагон. «Однобічні військові дії у північно-східній Сирії будь-якою стороною, особливо з урахуванням того, що американський персонал може бути присутнім або знаходитись поблизу, викликають серйозну занепокоєність. Ми вважаємо, що такі дії неприпустимі», — заявив представник Пентагону Шон Робертсон, повідомило «CNN» 13 грудня 2018 року. На тлі такої опозиції в особі Пентагону та провідних республіканських представників у Сенаті США Туреччина опинилась між двома протилежними думками, що виходять із Вашингтону. У зв’язку з цим турецький план був призупинений в очікуванні остаточного рішення від Вашингтону. Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган у понеділок 17 грудня 2018 року заявив, що «його країна може у будь-який час розпочати нову військову операцію у Сирії». Виступаючи на мітингу у Коньє, він сказав: «Ми можемо розпочати операцію у Сирії у будь-яку мить. Наша брава армія завершила підготовчі роботи. Президент США Дональд Трамп позитивно відреагував на можливість проведення Туреччиною операції до сходу від річки Євфрат у Сирії» (див. «Reuters» за 17.12.2018).

3 — У середу 10.12.2018 американський президент Трамп раптово об’явив про виведення американських військ із Сирії, заявивши про здійснення основної задачі — перемоги над угрупуванням «Ісламська держава» у Сирії. «Після історичної перемоги над «ІДІЛ» прийшов час повернути нашу доблесну молодь на батьківщину», — зазначив Трамп (див. «Sputnik» за 20.12.2018). Цим виведенням військ Америка нібито залишила за Туреччиною до сходу від Євфрату, що дало імпульс плану Ердогана. За повідомленнями вищезгаданого джерела, «турецька армія відправила нові підкріплення своїм підрозділам поблизу кордону з Сирією на півдні країни».

4 — Раптове рішення Трампа — заява президента США про виведення із Сирії — викликало бурю протестів серед американських політиків у Вашингтоні; навіть провідні члени Республіканської партії виразили свій протест. Наступного дня у відставку подав впливовий голова Пентагону, чотиризірковий генерал Джеймс Меттіс. У своїй заяві про відставку колишній міністр оборони натякнув на політичні розбіжності з президентом Трампом (див. «BBC» за 21.12.2018). Незважаючи на цей скрутний стан у Вашингтоні, президент Туреччини заявив у своїй промові у Стамбулі: «На минулому тижні ми вирішили почати військову інтервенцію на східному березі річки Євфрат. Після телефонної розмови з президентом Трампом, а також зустрічі дипломатів і співробітників служб безпеки ми вирішили почекати з військовою операцією. Але мова іде лише про тимчасову відстрочку операції». Разом з тим, турецький лідер повідомив: «Ми вирішили відстрочити нашу військову операцію проти курдських бойовиків, щоб побачити результати рішення США про вихід із Сирії» (див. «Reuters» від 22.12.2018).

Таким чином, стає ясно, що турецька військова операція до сходу від Євфрату через два дні після об’явлення повернулась до етапу очікування з тієї причини, що вона відштовхується від сигналів, які надходять із Вашингтону, якщо  активізують або заморожують цю операцію. Тому заяви про напад та відстрочку обумовлювались планами Америки з миті візиту Джеффрі і візитів, які відбулись після нього. Іншими словами, Туреччина не володіє детальною політикою, а діє по вказівці Вашингтону, що робить її більш залежною країною, аніж країною - сателітом. Найчастіше правлячий режим у Туреччині більше покровительствує інтересам Америки, аніж своїм власним,як це мало місце в операціях «Щит Євфрату» і «Оливкова гілка». Туреччина суворо дотримується тих червоних ліній,які прокреслили США, як це мало місце у Манбіджі, коли у ході військової операції «Щит Євфрату» турецькі війська зупинили свій наступ на провінцію Манбідж.

По-друге, що стосується мотивів рішення Трампа про виведення військ, то їх можна зрозуміти із наступного:

1 — Після розчарувань, які стали результатом американських інтервенцій в Афганістані та Іраку, президент Обама вирішив сформувати новий вид інтервенції, який виключав або мінімізував би участь американських військ і опирався б у більшій мірі на союзників, які повинні будуть допомагати Америці своїми військами для участі у військових операціях. З самого початку сирійського конфлікту Америка мобілізувала своїх послідовників у регіоні, таких як Туреччина, Іран і країни заради співпраці країн Затоки, а також Європейський Союз, щоб зіграти дієву роль у зриві революції проти Асада. Коли цього виявилось недосить, Сполучені Штати відкрито звернулись по допомогу до Росії у пошуку дипломатичного рішення за допомогою Женевський угоди. При цьому, так або інакше, Америка не покидала сирійську арену у військовому плані.

З приходом до влади Трамп вирішив зосередитись на цьому питанні, і 19 грудня 2018 року він прийняв рішення про виведення американських військ. А 20 грудня 2018 року у «Твіттері» він написав, що виконав обіцяне під час передвиборчої кампанії у 2016 році — обіцянка покинути Сирію. «Сполучені Штати безоплатно робили роботу інших держав, таких, як Росія, Іран. Тепер, врешті решт, прийшов час воювати іншим», — сказав Трамп. «Іран, Росія, Сирія та інші — місцеві вороги «ІД», а американським військам прийшов час повернутись додому і відновитись». 22 грудня 2018 року на своїй сторінці у «Твіттері» він написав: «У Сирії ми з самого початку повинні були пробути три місяці, а це було сім років назад — ми ніколи не виїжджали. Коли я став президентом, «ІДІЛ» сказився. Тепер «ІДІЛ» у значній мірі розгромлений, і інші місцеві країни, включаючи Туреччину, повинні бути у змозі легко потурбуватись про те, що там залишається. Ми повертаємось додому!» (див. «RT» за 22.12.2018).

Одночасно з цим Трамп подякував Росії, Ірану, сирійському режиму і Ердогану за чудову службу Сполученим Штатам, зокрема — за укладення Сочинської угоди по Ідлібу від 17.09.2018, нагадавши, що саме він хотів укласти цю угоду, і вони допомогли йому втілити її у життя, відповівши на його запит. Він знає, що Росія та Іран разом зі своєю проіранською партією у Лівані (ред. — «Хізбалла»), а також Туреччина та Саудівська Аравія зі своїми прибічниками із різноманітних ополченських організацій та інші готові боротися з тією ж метою,заради якої бореться Америка, а саме — щоб запобігти падінню сирійського режиму і не допустити повернення Ісламу. Вони публічно і таємно заявили про свою прихильність конвенціям, підписаним у Женеві, Астані і Сочі, а також резолюціям ООН та Ради Безпеки, які стосуються Сирії, і, зокрема, резолюції 2254, яку Америка внесла у Раду Безпеки  ООН, а решта країн схвалили і вимагають її застосування. Ми згадали у відповіді на питання від 29.07.2018, що Америка «буде опиратись на регіональні сили «для збереження миру», для чого може привести у Сирію єгипетські, саудівські і турецькій війська. Розмови про це не є чимось новим… Америка не припиняє саме так описувати рішення по Сирії і заявляє про необхідність ввести війська у Сирію з-за кордону … адміністрація президента Дональда Трампа планує замінити американські війська у Сирії військами арабських держав з метою збереження стабільності на північному сході країни після того, як була повержена організація «ІДІЛ». Про це Трамп прямо вказав у своїх нещодавніх заявах».

2 — Своїм бізнесменським складом розуму, де головними критеріями служать прибуток і збиток, Трамп прагне покрити витрати американських солдатів на користь  США,незважаючи на те, що то Саудівська Аравія та ОАЕ оплачують більшу частину витрат курдських солдатів і озброюють їх, а також беруть на себе частину витрат міжнародної коаліції. Саудівська Аравія та ОАЕ в останній час стали одними із найважливіших гравців у Сирії; як повідомили інформаційні агентства, Ер-Ріяд підтримує курдів у Сирії на кордоні з Туреччиною (див. masralarabia.com за 04.12.2018). А також 14 грудня 2018 року а Саудівська Аравія об’явила про виплату суми міжнародної коаліції, очолюваної США. «Саудівська Аравія виплатила США $100 млн. у якості підтримки зусиль Вашингтона на північному сході Сирії, у той час як ОАЕ обіцяли виділити $50 млн.», — заявила прес-секретар Держдепу Хізер Науерт (див. alkhaleejonline.net за 17.12.2018).

Проте, незважаючи на це, Трамп хоче покрити усі витрати — як витрати військ, так і витрати їх пересунення і озброєння,оскільки по правилам бізнесу він вважає це збитком і хоче перекласти цей тягар на іншого, що явно простежується у його заявах, цитуємих «Reuters» за 20 грудня 2018 року після його рішення про вихід із Сирії: «Чи хочуть США стати поліцейським на Близькому Сході, нічого не отримуючи, але витрачаючи дорогоцінні життя і трильйони доларів на захист інших, які майже в усіх випадках не цінують те, що ми робимо? Ми хочемо бути там назавжди? Врешті решт, прийшов час для того, щоб війну вели інші». Із усього цього стає ясно, що Америка хоче того, щоб її війни вели інші, щоб замість крові американців лилась кров інших, щоб гроші інших витрачались замість грошей Америки!

3 — Трамп бажає задіяти сторони у політичному врегулюванні по американському сценарію, а не у військових діях, принаймні, у нинішніх обставинах. І це він продемонстрував, коли зупинив мобілізацію військового контингенту Росії та сирійського режиму у напрямку Ідлібу, оскільки бажав,, перш за усе, добитися політичного рішення згідно з його планами,як ми вказали у відповіді на питання за 22 вересня 2018 року: «По усій видимості Росія розкусила американську політику… Тому вона не змога завершити свою військову кампанію, яку вона підготувала для того, щоб по своєму методу поставити крапку кризі в Ідлібі. Тому що Туреччина під диктовку Америки виступила проти цієї військової кампанії, а Іран зайняв мовчазну позицію.

Таким чином, Іранський саміт 7 вересня 2018 року, на якому повинен був бути схвалений російський план атаки по Ідлібу і врегулювання сирійської кризи, не дав позитивних результатів. І через декілька днів відбулась зустріч Ердогана і Путіна, на якій замість російського плану атаки був прийнятий план демілітаризованої зони. Природно, усе це відбувалось з благословення Америки. «Ми вітаємо і заохочуємо Росію і Туреччину до прийняття практичних заходів по запобіганню військового нападу з боку уряду Асада та його союзників на провінцію Ідліб», — заявив представник зовнішньополітичного відомства США (див. «Новини» за 18.09.2018). Таким чином. Росія припинила обстріл Ідлібі і повернула свої кораблі, які проводили навчання у Середземному морі. Але усе ж таки вона продовжує просити Америку напряму або через Туреччину поставити крапку у питанні Ідлібу шляхом військової операції до прийняття політичного рішення.

Проте Америка хоче спочатку добитися поличного рішення перед будь-яким військовим рішенням в Ідлібі, щоб використати це у якості важеля тиску і шантажувати Кремль відносно російських військових баз у Сирії, а потім примусити опозицію винести питання військових баз на переговорах по прийняттю політичного рішення. Одним словом, інтерес Туреччини, а за нею — Америки, до запобігання військової атаки Росії по Ідлібу був, у першу чергу, направлений на благо США, а не для того, щоб не дати сирійському режиму увійти в Ідліб або захистити цивільне населення. Навпаки, коли Америка зможе роздобути те рішення, яке вона бажає, і Росія підкориться цьому рішенню, тоді для американців нічого не буде значити ані Ідліб, ані життя цивільних та нецивільних осіб, ані демілітаризовані та мілітаризовані зони. Їх дії говорять про це у різноманітних областях Сирії, де вони коять численну кількість злочинів».

Таким чином, прийняттям рішення про виведення військ він наблизив сторони до цієї мети. І це обдурило Туреччину, яка загордилась собі, що зможе заповнити вакуум після виведення американських військ. Це вселило страху серця курдів, яким варто почути загрозу з боку Туреччини, як одразу вони поквапились до сирійському режиму за захистом, чого і хотів добитися від цього правлячий режим Сирії, Що стосується погроз з боку турок на адресу курдів провінції  Манбідж, то, враховуючи, що Росія підтримує сирійський режим і має узгоджені відносини з Туреччиною, тій складно буде вести військові дії з режимом у Манбіджі, якщо тільки не зміниться ситуація у регіоні. Таким чином, Трамп добився того, що перед сторонами конфлікту не залишалось нічого, окрім розмов про врегулювання згідно з тим, чого хоче Америка! І деякі сторони почали говорити про це відкрито, а інші — негласно:

а) Офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова заявила, що «рішення США вивести війська із Сирії повинно сприяти комплексному врегулюванню ситуації у країні», вказуючи на відсутність ясності у часовому графіку виведення військ із Сирії (див. arabic.sputniknews.com за 26.12.2018).

б) Інформаційний портал «almodon» повідомив, що об’явлена два дні назад військова операція по встановленню контролю над Манбіджем була призупинена за проханням турецької сторони і була відкладена з метою проведення додаткових переговорів між Туреччиною, Росією та Америкою (див. almodon.com за 27.12.2018).

Таким чином, завдяки об’явленому виведенню американських військ Трампу вдалось перенаправити зусилля сторін у напрямку того врегулювання, яке підготовлювалось Америкою… Тепер перед сторонами не залишається іншого варіанту, окрім американського плану врегулювання сирійської кризи.

4 — Варто відзначити іще один чинник — передвиборчий, який несе немаловажну значущість для Трампа. Відомо, що Трамп має старе особисте упередження проти зовнішній війн, виходячи із свого девізу «Америка перш за усе», що став основною причиною його перемоги на президентських виборах. Тому заклик до виведення військ із Сирії та Афганістану вигідний йому особисто у попередній передвиборчій кампанії у 2020 році. Тому він зацікавлений у поверненні 2000 американських військовослужбовців із Сирії (див. «TheGuardian» за 19.12.2018) і 7000 із Афганістану (див. «NPR» за 21.12.2018), щоб заручитись підтримкою більшої частини американського народу, що допоможе йому переобратись у 2020 році.

По-третє, таким чином Трамп створив головний біль для своїх агентів і послідовників у результаті прийняття ними рішення про виведення військ, навіть якщо це виведення буде відбуватись поступово на протязі невизначеної кількості місяців. При розгляді того, що трапилось, стає ясно, що Трамп не надає ніякого значення своїм агентам і послідовникам. Якщо б вони розуміли, як з ними обходяться, то одразу ж би зреклись від Трампа. Але, на жаль, вони не розуміють. Він експлуатував їх для здійснення своїх планів шляхом приниження і обману. І не уціліли від цього ані Росія, ані Європа:

1 — Курди, які є слухняними інструментами Америки, вважали, що Америка тренує і озброює їх, щоб відокремити від Сирії і встановити курдську державу, яка буде знаходитись під захистом і гарантіями Америки. Так вони взялись виконувати те, чого бажає Америка на шляху обіцяної держави! Таким чином, вони служили передовою лінією в усіх війнах, які бажала Америка! У свій час міністр оборони США Ештон Картер високо оцінив «Сирійські Демократичні Сили» — головну організацію курдських формувань з боку США. «Вони довели, що є нашими чудовими партнерами у місцях на полях битви проти «ІДІЛ». І ми вдячні за це. Ми маємо намір і надалі продовжувати це партнерство, незважаючи на усі складності їх регіональної ролі», — сказав Картер (див. «TheHurriyetDailyNews» за 18 березня 2016 року). Курди вважали, що Америка буде підтримувати їх таємно і відкрито, не звернувши уваги на заяву спецпредставника США у Сирії Джеймса Джеффри. Відносно співробітництва з курдськими бойовиками він сказав: «Партнерство США з «SDF» (СДС, «Сирійськими Демократичними Силами»)\ «тактичним» і «діловим» (див. «RT Online» за 08.12.2018). Гірше того, курди продовжували надавати послуги американцям, що дозволило Вашингтону використати курдів там, де вони побажають, в інтересах США, а не в інтересах курдів. І коли Америці знадобилось винести рішення про виведення військ і залишити курдів один на один з загрозами з боку Туреччини, Америка прийняла рішення, не беручи до уваги інтереси курдів.

Це підштовхнуло останніх в обійми до сирійського режиму, чого і хотіла Америка, щоб режим зміг відновити контроль на півночі Сирії з проханням самих же курдів. Лідери курдів, які контролюють більшу частину північних областей Сирі і які стривожилися від рішення США про виведення американських солдатів із регіону, попросили Росію та її союзника у Дамаску відправити війська для захисту кордонів від загрози військової інтервенції з боку Туреччини. Запрошення курдів повернути урядові війська на кордон, які контролювались головним чином курдськими воєнізованими загонами довгі роки, стало наслідком глибокої кризи, яка виникла у результаті раптового рішення американського президента про виведення американського військового контингенту (див. arabic.sputniknews.com за 27.12.2018).« Сирійські Демократичні Сили» розцінили раптове рішення про виведення американських військ із Східної Сирії «ударом у спину і зрадництвом тисячі загиблих бойовиків», як про це було сказано у першому коментарі цього рішення. Сирійський центр по правам людини з посиланням на достовірні джерела повідомив, що перші особи у командуванні «Сирійських Демократичних Сил» «розцінили виведення американських військ ударом у спину «Сирійським Демократичним Силам» і підрозділам курдської «народної самооборони», які на протязі останніх років контролювали найбільший географічний район після того, як звільнили його від бойовиків «ІДІЛ» — це район до сходу від Євфрату з Манбіджем (див. сайт новин «Аль-Тахрір» в 19.12.2018).

2 — Туреччина так само опинилась у безвихідному положенні. Вона вважала, що виведення Америки надасть можливість Туреччині заповнити вакуум, особливо після того, як американське рішення про виведення свого військового контингенту було прийнято після, а точніше — у ході телефонної розмови між Трампом та Ердоганом. Агентство «RT» за 19.12.2018 повідомило: «Рішення Вашингтону про виведення військ із Сирії було прийнято за підсумками телефонної розмови між президентами Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом і США Дональдом Трампом, що відбулась на минулому тижні. Про це агентству «Reuters» повідомив високопосадовий представник Білого дому, що побажав залишись неназваним. «Усе, що відбувається зараз (відносно виведення американських військ із Сирії — ред.) є запровадженням у життя домовленості, досягнутої у ході цієї телефонного розмови», — сказало джерело. Турецьке інформагентство «Анадолу» повідомило, що «турецький президент заявив: «Трамп спитав нас: «Чи зможете ви покінчити з рештками «ІДІЛ»?».

У відповідь Ердоган відповів: «Ми знищили їх і будемо надалі робити це. Від вас вимагається лише надавати нам необхідну логістичну підтримку». «У результаті, американці розпочали виведення військ. І нашою метою тепер є продовження і збереження наших дипломатичних відносин з ними», — зазначив Ердоган. Таким чином, Туреччина загордилася тим, що їй вдалось заповнити вакуум. Проте трапилось те, що не передбачали турки, а саме — просунення сирійського режиму у Манбідж за проханням курдів. Біля 1000 солдат озброєних сил сирійського режиму у супроводі танків і великовантажних позашляховиків зібрались у пункті пропуску Тайха. Біля 40 представників озброєних сил режиму увійшли на території, підконтрольні «Силам Демократичної Сирії»(SDF) у селі аль-Ялані до північного сходу від аль-Аріма. Ця перша точка розгортання військового контингенту сирійського режиму після угоди «Силами Демократичної Сирії»(SDF) про розгортання загальних сил проти контрольних точок «Вільної Армії» і турецьких озброєних сил (див. Інтернет - портал almodon.com за 27.12.2018).

Потім, 29 грудня 2018 року турецька делегація на чолі з міністром оборони, міністром закордонних справ Туреччини і головою Генерального штабу взялись обговорювати це питання. Проте заяви деяких російських чиновників були провокаційними для Туреччини. Прес-секретар МЗС Росії Марія  Захарова у четвер 27 грудня 2018 року заявила, що США після уходу із Сирії повинні передати залишені території під  контроль сирійського уряду, але даних про контакти на цю тему між Вашингтоном і Дамаском поки немає. «Виникає принципове питання: кому буде передаватись контроль над залишеними американцями територіями? Очевидно, це повинен бути уряд Сирії, — зазначила Захарова, — Ми тісно координуємо реалізацію конкретної політики на сирійському напрямку з турецькими колегами, як у напрямку зовнішньої політики, так і у сфері проведення «на землі» військових контртерористичних операцій» (див. Інтернет - портал almodon.com за 27.12. 2018). Відомий сенатор-республіканець Ліндсі Грем також заявив, що Трамп дотримується того, щоб Туреччина не вступала у конфлікт з силами «народної самооборони» після виведення американських військ із Сирії і підтверджує своєму союзнику Туреччині, яка входить у НАТО, план створення буферної зони у регіоні, щоб допомогти захистити інтереси курдів. Як відомо, Туреччина вважає загони «народної самооборони» продовженням курдського сепаратистського руху на своїй території і погрожує, що я буде атакувати ці загони (див. https://arabicpost.net за 31.12.2018).

Потім російська армія відновила роботу «Російського Координаційного Центру по примиренню у Сирії» у місті аль-Аріма у сільській місцевості Манбіджа після того, як нещодавно вийшла із нього. Усе це створило і створює перешкоди перед Туреччиною у її бажанні заповнити вакуум.

3 — Незважаючи на те, що Росія є відносно потужною державою у військовому плані, усе ж таки Америка переводить її з однієї кризи до іншої. Росія розуміє, що загрузла у сирійському глухому куті з миті її військової інтервенції у Сирію після зустрічі Обами і Путіна 25 вересня 2015 року. Тоді в обмін на це Путні сподівався на зняття санкцій, введених у зв’язку з приєднанням Криму. Проте цього не трапилось, санкції не були зняті. Також Росія хотіла вирішити питання з Ідлібом військовим шляхом, щоб скласти з себе сирійський вантаж і вибратися із цього глухого кута, а також прийняти політичне рішення, яке буде працювати довгий час, не завдаючи їй шкоди,оскільки військові дії у Сирії будуть припинені. Але Америка перешкодила цьому, почавши вимагати того, щоб політичне рішення передувало кінцю усіх військових дій. І ми згадали про це у відповіді на питання за 22 вересня 2018 року: «Росія припинила обстріл Ідлібу і повернула свої кораблі, які проводили навчання у Середземному морі. Усе ж таки Росія продовжує просити Америку напряму або через Туреччину поставити крапку у питанні Ідлібу шляхом військової операції до прийняття політичного рішення. Проте Америка хоче спочатку добитися політичного рішення перед будь-яким військовим рішення в Ідлібі, щоб використати це у якості важеля тиску і шантажувати Кремль відносно російських баз у Сирії, а потім примусити опозицію винести питання військових баз на переговорах по прийняттю політичного рішення».

Підлило масло у вогонь рішення Трампа про вихід американських військ. У результаті Росія опинилась між сирійськими режимом і Туреччиною у Манбіджі та інших курдських районах до сходу від Євфрату. Росія підтримує сирійський режим, а між Росією та Туреччиною діють угоди. Турецькій війська стягуються, як і сили сирійського режиму наближаються туди, а між ними стоїть Росія, що вказує на те, що Росія потрапила у глухий кут, якщо почнуться військові дії. Таким чином, Америка переводить Росію з одні кризи до іншої.

4 — Що стосується Європи, зокрема — тих країн, які брали участь у міжнародній коаліції, то виведення американських військ застигне їх зненацька. Адже вони не зможуть вести військові дії і захистити себе на самоті. Одночасно з цим вони хотіли того, що Америка несла збитки від свого перебування у і не спостерігала за ними здалеку безпечно Тому європейські країни виступили проти рішення Трампа про виведення американських військ із Сирії. «Міжнародна коаліція проти «ІД» добилась величезного прогресу. «З початку військових операцій коаліція і її партнери у Сирії та Іраку відбили більшу частину території, яка контролювалась «ІД», і в останні дні були досягнуті важливі успіхи в останньому районі Східної Сирії, який окупувало «ІД», — зазначається у заяві представника міністерства закордонних справ однієї із європейських країн (див. «EuroNews» за 19.12.2018). Дана заява спростовує довід Трампа, який став причиною виведення американських військ із Сирії. Президент Франції Еммануель Макарон піддав різкій критиці рішення президента США Дональда Трампа про американських військ із Сирії.«Союзник повинен бути надійним», — сказав Макрон під час прес-конференції у столиці Чаду. «Я дуже глибоко шкодую про прийняте (Трампом — ред.) рішення про Сирію», — додав він. «Бути союзниками означає воювати пліч-опліч. Це дуже важливо для лідера держави і голови озброєних сил. Союзник повинен бути надійним», — заяви Макрон, зазначивши те, що Франція є справжнім союзником Чаду у боротьбі з джихадівськими військовими угрупуваннями (див. «BBC» за 23.12.2018).

По-четверте, на завершення хочеться сказати, що дуже боляче бачити, як безбожні колонізатори розпоряджаються нашими проблемами на свій розсуд. Вони приймають рішення, а правителі у мусульманських країнах виконують ці рішення, не соромлячись ані перед Всемогутнім Аллахом, ані перед Посланцем Аллаха ﷺ. Навпаки, кожного разу, коли до них доводять істину, вони відвертаються, щоб догодити своїм хазяям і зберегти свої крісла і портфелі. Вони не дивляться на своїх попередників, які по спливанню своєї ролі і строку були викинуті своїми ж хазяями, згубивши своє ближнє життя і життя вічне з причини неприйняття істини, як була пояснена їм. Всевишній Аллах говорить:

وَهُمْ يَنْهَوْنَ عَنْهُ وَيَنْأَوْنَ عَنْهُ وَإِن يُهْلِكُونَ إِلَّا أَنفُسَهُمْ وَمَا يَشْعُرُونَ

«Вони утримують інших від нього (прямого шляху)і самі стороняться його, проте вони гублять лише самих себе, не відчуваючи цього» (6:26).

Таким чином,вони позбавляють себе благополучного життя на цьому світі і блаженного у світі вічному. Воістину, це велика втрата!

23 Рабі уль-ахіра 1440 р.х.
30.12.2018 р.