Неприйнятність погляду про існування духовних людей

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: У 10 статті проекту конституції Ісламської держави Халіфат, згаданій у розділі «Загальні закони», говориться наступне: «… Держава запобігає усьому тому, що може вказувати на наявність духовенства серед мусульман».

Звідси питання: чи означає це, що буде винесено рішення про заборону шейхам та імамам мечетей носити офіційну форму одягу у виді фески, чалми, джубби (верхній одяг з широкими рукавами, який надягається поверх іншого одягу)?

Відповідь:

Справа обстоїть інакше! Держава скасує ідею про духовенство, яка притаманна християнському світу. У свій час у християнстві священнослужителі мали особливе одіяння, яке дала їм право дозволяти чи забороняти що-небудь. Потім, з зародженням капіталізму, з’явилось поняття, пов’язане з одягом, суть якого полягала у наступному: духовна влада обмежується лише священнослужителями, увібраними в особливе одіяння.

У нас в Ісламі не існує категорії людей, яка наділена правом тлумачити релігію і правом забороняти і дозволяти. Також у нас відсутній принцип відокремлення релігії від держави, у нас немає ділення на духовну і світську владу. Тому необхідно ліквідувати це розуміння і усе, що вказує на нього.

Що стосується наділення деякої категорії людей (увібраних у певне одіяння) повноваженнями забороняти і дозволяти, то такого розуміння сьогодні не існує у більшості мусульман. І те, що зробив Хізб у цій площині, втілилось у життя, адже багато хто із людей перестали звертатись за рішеннями до увібраних в офіційне одіяння шейхів, бо вони втратили до них довіру.

Відносно обмеженості духовними питаннями варто сказати, що вона майже припинила своє існування серед мусульман. Сьогоднішні мусульмани з повагою і пошаною скеровуються вже до шейхів, які розмовляють про правління і політику,у той час як на шейхів, які концентрують свою увагу лише на ритуалах поклоніння і не втручаються у звіт правителів, люди почали дивитись з невдоволенням і зневажливо.

Але, незважаючи на це, відокремленість шейхів та імамів мечетей яким-небудь одіянням може породити плутанину у простих людей, що приведе їх до думки про існування касти, яка займається лише справами поклоніння і яка не має зв’язку зі справами політики. Нібито справами політики займаються лише державні мужі.

Тому держава буде працювати над усуненням ід про особливе одіяння для шейхів та імамів мечетей. Для цього не буде накладена заборона на одяг, а навпаки, кожному буде дозволено носити такий одяг. Іншими словами, люди повинні бачити, що сантехник і електрик можуть надягати джуббу і чалму, або халіф і валій можуть носити чалму, як це було у першу епоху відродження Ісламу. Також вони повинні бачити, як імам може носити звичайний одяг людей, тобто повинні побачити відсутність відокремленості в одіянні. Для цього немає необхідності видавати закон, навпаки, необхідно вибрати декілька відповідних способів. Наприклад, вирушивши за дозволом на будівництво до інженеру,ми повинні побачити, що він носить чалму, а хто реєструє шлюб — одяг ікаль (чорний подвійний шерстяний шнур, яким утримується на голові куфія). Таким чином ви не зможете розрізняти, який одяг правителя, а який — шейха. Це прийнятно і вважається раціональним підходом в Ісламі. Саме так і жили мусульмани, коли халіф робив намаз, будучи імамом тих, хто молився, і люди не могли по одягу відрізнити правителя від судді або від звичайного громадянина. Доказом тому служить повідомлення про чоловіка, який прийшов до мусульман, коли вони сиділи разом з Посланцем Аллаха (с.а.с.), і почав питати у них, хто із них є Посланцем.

Отож, держава не буде видавати закон про заборону одіянь шейхів, навпаки, вона буде усувати таке розуміння, роблячи одіяння шейхів загальним, не відокремленим певною професією, адже це суперечить Ісламу. Так саме станеться з рештою усіх інших одіянь, які вказують на існування духовних осіб і державних мужів. Кожен громадянин зможе одягатись у будь-який дозволений одяг, без монополії у цьому, що покладе край ідеї про спеціалізацію у духовних справах і спеціалізацію у справах політики. Адже усі мусульмани несуть відповідальність за Іслам у різноманітних сферах життя. І кожен, хто знає певне питання, вважається обізнаним у ньому, і неважливо, одягнутий він у чалму чи у нього взагалі відсутній головний убір.


3 Джумада аль-уля 1425 р.х.
21.06.2004 р.