Перше питання: У книзі «Ісламська особистість», 2 том, у темі «Маклерство» в одному із прикладів не була згадана оплата, а були згадані лише товар і строк. Але при цьому там же говориться, що договір про найм на купівлю-продаж правильний.
Далі автор згадує спочатку товарі і оплату, а потім строк і оплату. У мене склалось враження, що це різні приклади. Якщо це так, то як зрозуміти їх?
Відповідь:
Так, перший приклад стосується найму для купівлі чи продажу відомого товару; у книзі говориться: «Якщо торговець найняв на роботу людину для продажу чи купівлі якогось дому чи якогось товару, дана купівля-продаж є правильною». Другий приклад стосується найму з оговореним строком: «Якщо він найняв його для продажу чи купівлі щодобово, чи помісячно, такий найм буде правильним». І тут не говориться про певну суму у якості оплати.
Потім автор приводить два приклади — спочатку на відомий товар і відому оплату, а потім на відомий строк і відому оплату: «Також буде вважатись правильним, якщо він найняв його для продажу чи купівлі щодобово чи помісячно за певну суму», «чи найняв його для продажу чи купівлі щодобово чи помісячно за відсоток з кожної угоди».
Ці два останні приклади самі по собі ясні, адже в них говориться про те, що строк, товар і оплата відомі.
Що стосується двох перших прикладів, де не згадана оплата, то немає нічого дивного у тому, що Ви спитали. Адже автор не згадав оплату, але при цьому сказав, що найм правильний.
Дані приклади згадані для роз’яснення того, що незнання оплати не впливає на правильність договору про найм, бо згадування оплати є мандубом. Причина цього полягає у тому, що якщо при укладанні договору про найм не була оговорена оплата, то у випадку розбіжності виплачується та сума, яка дається за подібну роботу у середньому, а отож, договір є правильним. Даний хукм виведений на основі киясу з питанням про махр.
Більш детально оплата розглянута у книзі «Економічна система» у темі «Основа визначення зарплатні». У ній питання оплати чітко деталізоване, зокрема згадано, що якщо оплата не оговорюється, то договір про найм усе одно дійсний.
У книзі, у тому місці, про яке Ви спитали, мова йде про те, що знання оплати є мандубом, а відсутність її згадування не впливає на правильність угоди. Так зроблено, щоб не заплутати читача у цьому питанні. Проте із цього тексту важко уловити усі ці аспекти, тому текст книги «Ісламська особистість» може у повній мірі зрозуміти той, хто повністю вивчив книгу «Економічна система».
В адміністративних правилах порядок книг для вивчення сакофату Хізба книга «Ісламська особистість», 2 том, була поміщена нами майже у самий кінець, щоб шабаби могли у першу чергу вивчити хукми Шаріату, згадані у тих книгах, де роз’яснюються системи Ісламу.
Друге питання:
У книзі «Ісламська особистість», 2 том, говориться, що у речах, які не відносяться до категорії мадуд (товар, який продається поштучно), маузун (товар, який вимірюється вагою) і макіль (товар, який вимірюється сосудами), отримання товару на руки не є умовою для завершення торгової угоди. Якщо справа обстоїть таким чином, то чому нижче описується те, як відбувається отримання товару у руки, який не відноситься до макіль і маузун, такі як нерухомість і тварини?
Відповідь:
Так, при продажу товару, який не відноситься до макіль чи маузун, не є умовою отримання його у руки, адже угода вважається завершеною по завершенню угоди. Це означає, що якщо Ви домовились з продавцем про купівлю дому чи тварини, то неважливо,отримали Ви їх у руки чи вони залишились у продавця — угода усе одно вважається завершеною. А, отож, дім чи тварина усе одно переходять у Ваше майно.
Що стосується макіль чи маузун, то вони стануть майном покупця лише після того,як він отримає їх у руки. Але коли мова йде про інший товар (не категорії макіль і маузун), то для переходу товару у власність покупця не є умовою отримання його у руки. Тому отримає покупець товар у руки одразу, чи це відбудеться пізніше — торгова угода вважається завершеною, а товар — майном покупця.
Далі у книзі приводиться приклад того, яким чином отримує покупець товар, і неважливо, відноситься він до категорії макіль чи маузун або ні, а також неважливо, чи повинен він отримати його у руки одразу чи це можна зробити потім.
У книзі говориться: «Отримання у руки по Шаріату відрізняється в залежності від сутності товару», — потім на це приводяться приклади. При цьому у книзі не приводиться різниця між обов’язковістю отримання товару у руки чи відсутністю такого положення.
У книзі автор згадує те, що передається як макіль або як маузун. До таких речей відносяться пшениця, яблука.
Згадується те, що продається як мадуд, або по вартості, як гроші (динари, дирхами, паперові гроші), або ліктями чи метрами, як одяг і тканина.
Варто відзначити, що товари, які вимірюються ліктями чи метрами, не відносяться до макіль, якщо тільки немає на це каріни (посилу). Причина цього полягає у тому, що раніше до макіль відносились речі, які відмірюються мірами на кшталт са.
Також у книзі згадується те, що не відноситься до макіль, маузун, мадуд, а це дім, земля і т.п. речі.
Далі у книзі її автор роз’яснив те, яким чином відбувається передача у руки покупця, неважливо, обов’язкова передача товару одразу чи ні:
— фініки — їх отримання відбувається через кайль (міру сипучих тіл),
— гроші — передаються із рук у руки,
— дім — отриманням є його безперешкодне використання покупцем,
— земля — так само, як дім.
Що стосується Вашого питання: якщо отримання товару не є обов’язковим для переходу у майно покупця, а це відбувається лише за допомогою договору, то у чому суть згадування того, яким чином товар, який не макіль, маузун чи мадуд, переходить у майно покупця, як наприклад,дім, земля, тварини?
Відповідь полягає у тому, що отримання товару у руки важливе не для переходу у власність, а для інших речей. Наприклад:
— Чоловік купив дім, але не отримав його у руки, тобто не отримав можливості до його безперешкодного використання, при цьому угода здійснилась правильним чином. У результаті дім перейшов у майно покупця, тому він може його продавати, купувати і здійснювати різного роду дії. Що стосується самого дому, то коли він знаходиться у продавця, то вважається як аманат (довірена на збереження річ).
І якщо через місяць покупець переїде у дім для проживання, але знайде двері поламаними, то якщо це трапилось з вини продавця,продавець гарантує компенсацію даної поломки. Іншими словами, до дому застосовуються хукми аманату.
Якщо ж покупець отримав можливість безперешкодного користування домом, то дім вже не буде аманатом у руках продавця. Отож,продавець не буде мати відношення до поломки дверей і навіть до руйнування дому, тому що дім повністю перейшов під відповідальність покупця. Повторюсь іще раз, передача у руки хоч і не є умовою для переходу у майно покупця, але вона важлива для інших речей.
Третє питання:
У книзі «Ісламська особистість», 2 том, пишеться: «називає бедуїну ціну», «часто це був обман бедуїнів, їм називали інші ринкові ціни». Складається враження, що між цими двома виразами є якесь протиріччя. Незрозуміло, чому спочатку говорить «називає бедуїну ціну», а потім сам же говорить «часто це був обман бедуїнів, їм називали інші ринкові ціни»?
Відповідь:
У книзі говориться про два різних питання, а не про одне:
1) «Заборонив зустрічати прибуваючих з товаром. Мається на увазі, що городяни у свій час виходили до бедуїнів, які привозили товар, називали їм ціну і говорили: «Давай я продам для тебе»;
2) «часто це був обман бедуїнів,їм називали інші ринкові ціни і купували у них дешевше, аніж середня ціна такого товару».
Перше питання стосується маклерства. Коли прибували бедуїни зі своїми вівцями, маклер зустрічав їх і пропонував свої послуги, говорячи: «Давай я продам твоїх овець за таку-то оплату». Маклер говорив бедуїну,яка ціна за овець на ринку, але не говорив, яка справжня оплата за послуги маклера на ринку. Коли ж бедуїн прибував на ринок, то знаходив,що ціна за подібну послугу виявляється менше, аніж та, що сказав йому маклер при в’їзді у місто.
Саме тому приходить заборона маклерам зустрічати прибуваючих з с товаром, щоб не було договорів про ціну за послугу маклера, яка вище ринкової.
Друге питання стосується купівлі товару у прибуваючих. Коли прибували бедуїни зі своїми вівцями, покупець зустрічав їх і називав їм занижені ринкові ціни з метою покупки товару дешевше. Покупець докладав усі зусилля для того, щоб купити по дешевій ціні у бедуїнів їх товар до того, як вони потраплять на ринок міста і дізнаються про справжню ціну товару.
Тому приходить заборона покупцям зустрічати прибуваючих з товаром, щоб було договорів про ціну, яка нижче ринкової.
Повторюсь іще раз, у першому випадку мова йде про брехню відносно ціни за послугу маклера, а не про брехню відносно ціни товару на ринку. Тому маклер обманює бедуїна відносно ціни товару на ринку для завищення своїх комісійних.
У другому випадку стоїть питання купівлі товару за ціну нижче ринкової. Тому покупець обманює бедуїна, говорячи йому неправильну ціну. Отож, обман — у ціні товару, а не у ціні послуги маклера.
Як Ви можете бачити, немає ніякого протиріччя між словами про маклерство «називає бедуїну ціну» і словами про покупку товару «часто це був обман бедуїнів, їм називали інші ринкові ціни». Причина цього полягає у тому, що це різні питання.
