Питання: Ми спостерігаємо, як європейські чиновники стікаються у Судан і заявляють про виділення допомоги уряду Абдуллаха Хамдока.
16.09.2019 у Судан прибув міністр іноземних справ Франції,зустрівся з Хамдоком — прем’єр-міністром Судану — і заявив про передачу фінансової допомоги Судану у розмірі 60 млн. євро. Також він заявив, що буде докладати зусиль по виключенню Судану із списку держав-пособників тероризму. Міністр закордонних справ Німеччини теж прибув у Судан і висловився у тому ж дусі і також згадав про цей список...
Чи є їх прибуття, налагодження зв’язків і надання фінансової допомоги зміцненням позицій прибічників Декларації свободи і змін з метою подальшої протидії останніх армії? Чи за цими діями стоять інші цілі? Прем’єр-міністр Судану Абдуллах Хамдок також заявив 05.09.2019 про формування першого уряді з миті скинення Умара аль-Башира у квітні поточного року: «Уряд буде працювати згідно з договором про розділення влади на протязі трьох років, підписаному у минулому місяці громадянськими і військовими» («France 24», 05.09.2019). Чи очікується стабільна реалізація пунктів договору про розділення влади, чи знов виникне напруженість?
Відповідь:
Щоб відповідь була ясною, ми пропонуємо розібратись у наступному:
1. Сили прибічників Декларації свободи і змін при підтримці Британії, її ЗМІ та агентів у регіоні привласнили собі революцію, по суті вкравши її у народу, який виступив спочатку проти несправедливості, голоду, позбавлень і корупції у країні. Прибічники Декларації усілись на спині народу і не надали йому ніяких корінних рішень нагальних проблем. Усе, що вони змогли, це дати подобу рішень, таких же корупційних, як і проблеми, які вони закликані вирішити. Як підсумок переговори стали вестись між Військовою Радою, яка користується підтримкою Америки та її агентів, і прибічниками Декларації свободи і змін, які користуються підтримкою Європи.
Між ними обома була укладена угода 17.08.2019. Таким чином, усі жертви повсталого народу виявились марними, бо вони були використані іншими людьми. Договір між цими сторонами став фактично закріпленням колишнього курсу країни, тобто курсу корупції і розграбування її ресурсів у межах західних світських програм, ворожих Ісламу та його законам!
Згідно угоди, до якої дійшли Військова Рада і прибічники Декларації, спільна Суверенна Рада повинна складатись із 11 членів. 5 із них громадянські, 5 військові,а 1 — незалежне громадянське обличчя, кандидатура якого буде узгоджена між двома сторонами. Суверенна Рада буде діяти на протязі усього перехідного періоду у 39 місяців... Згідно договору, перші 21 місяці очолювати дію Суверенної Ради буде Військова Рада, а останні 18 місяців — прибічники Декларації свободи і змін. Завершиться перехідний період загальними виборами і заснуванням Законодавчої Ради. Згідно договору, військова частина Суверенної Ради буде обирати міністрів оборони і внутрішніх справ, а це означає, що військові зберегли за собою управління армією, сферою безпеки і розвідки, будучи до того ж на чолі Суверенної ради під час її початкового етапу...
2. Таким чином, повноваження, які залишились у руках армії при владі, надають їй можливість бути реальною силою у країні. 5 військових будуть у Суверенній раді, міністри внутрішніх справ і оборони будуть призначатись військовими. Одним із цих міністрів стане генерал Джамаль уд-Дин Умар — міністр оборони при перехідному уряді. Він є одним із найстарших офіцерів озброєних сил Судану на сьогоднішній день. Цей генерал був наближеним і близьким другом колишнього міністра Оборони Судану Авада ібн Ауфа, довгий час ведучи спільну з ним роботу у службі військової розвідки.
Його товаришами по військовій академії були Абдель-Фаттах аль-Бурхан, майбутній керівник Головного розвідувального управління Абу Бакр Думблаб та УмарЗейн аль-Абідін... Це означає, що колишній режим залишиться і його сили збережуться як мінімум на час перехідного періоду. Діячі колишнього режиму поставлять багато перешкод перед проектами громадянських облич в уряді, що є агентами Європи, особливо — Британії... Як підсумок, усі агенти Америки залишаться у важелів влади і будуть мати переважне становище.
3. Абдуллах Хамдок, який має диплом магістра і доктора економічних наук в Університеті Манчестера (Британія), був обраний прибічниками Декларації свободи і змін 20.08.2019 у якості прем’єр-міністра, після чого міністрам так само були передані виконавчі повноваження... Потім, 05.09.2019, він заявив про формування уряду, який повинен буде очолювати перехідний період на протязі 39 місяців. Таким чином, прем’єр-міністром Судану був обраний чоловік, лояльний Британії та Європі, а отож, його дії будуть мати проєвропейський вектор на відміну від голови Суверенної Ради та командуючого армією Абдель-Фаттаха аль-Бурхана та його заступника, командуючого силами швидкого реагування Мухаммада ібн Хамдана Дакло, а також інших військових, лояльних Америці, дії яких будуть мати, відповідно, проамериканський вектор...
4. Правління у Судані, згідно конституційному документу, швидше усього буде сформовано обома сторонами, які мають різноманітні повноваження, що буде відображено на їх зовнішній роботі при вирішенні проблем людей і питання безпеки. Головною турботою обох сторін стане слугування їх спонсорам, яким вони лояльні, після чого одна із сторін витисне вплив іншої, використовуючи для цієї мети внутрішні і зовнішні засоби... Із сучасної історії Судану відомо, що подібні ради завжди формувались шляхом проголошення перехідних періодів і розгортання криз... до того часу, поки армія не підімне усі справи у країні під себе, після чого розпустить цю Раду і нав’яже свого офіцера у якості президента країни...
Ця традиція триває десятиріччями. 26.12.1955 перша Суверенна Рада прийшла до влади при досягненні незалежності Суданом 01.01.1956, продовжуючи свою діяльність до 17.11.1958, поки генерал Ібрагім Абду не закінчив її діяльність методом перевороту... Потім трапився подібний переворот Німейрі у 1969 р., а потім, 30 червня 1989 р., трапився переворот Умара аль-Башира. Тепер, після скинення аль-Башира, знов формується Суверенна Рада... Усі ці Ради завжди були пов’язані з конфліктами між Європою і США. Кожна сторона використовувала цю Раду з метою створити такий уряд у Судані, який буде лояльний лише їй.
Якщо ж жодна із сторін не могла добитися потрібних результатів, то вони йшли на компромісну угоду і вчиняли згідно їй доти, доки одна із них не набирала сили і не скидала ставлеників іншої. З давніх пір Америка спеціально мовчки прийняла факти приходу Садіка аль-Махді — агента Британії — для президентському кріслу у Судані. Вона зайняла вичікувальну позицію, щоб використати час для поглинання народного невдоволення.
Потім, як тільки американські агенти зайняли свої позиції в армії, її агент аль-Башир, опираючись на силу армії, здійснив переворот у 1989 р. Коли ж настав той час, і аль-Башир більше не зміг подавляти народні хвилювання, Америка скинула його подібно тому, як скинула Німейрі, Мубарака та інших своїх агентів, які віджили своє, незважаючи на усі їх колишні послуги! Після скинення аль-Башира до влади у країні прийшла нинішня Військова Рада. Проте військові, лояльні Америці, були вимушені підписати угоду з прибічниками Декларації свободи і змін — агентами Британії, — аби тільки заспокоїти повстале населення, очолюване агентами Британії. Військові підписали угоду з ними про розділення влади у Судані. Проте цей раз не був подібний попередньому. Армія не передала повне правління у руки громадянських, як це було раніше у часи Садіка аль-Махді.
Армія залишилась при владі у Судані, цього разу очоливши Суверенну Раду, закріпивши за собою низку важливих і значущих посад в уряді, навіть якщо і передала низку інших значущих, впливових портфелів у руки прибічників Декларації свободи і змін. Суверенна Рада править країною, і половину цієї Ради складають військові. Перші 21 місяць військові будуть очолювати Раду руками командуючого армією Абдель-Фаттаха аль-Бурхана. Міністрів оборони і внутрішніх справ теж будуть обирати військові. Усі ці заходи закликані забезпечити військовим гегемонію у сферах безпеки і озброєних сил.
5. Швидше усього Америка і Британія ніколи не зможуть співіснувати у мирі і спокої, тому що мають різні інтереси, і кожен із їх агентів виконує лише замовлення своїх хазяїв. Тому кожна сторона буде намагатись перекинути конкурента. Враховуючи поточні події, заяви суданських і іноземних чиновників, особливо американських і європейських, можна сміливо припустити, які засоби використовують обидві сторони для утискання і припинення діяльності один одного в оскарженні влади:
Військові будуть навмисно обмежувати дії уряду з боку економіки. Одним із головних стимулів, які штовхнули народ виступити проти аль-Башира, був як раз поганий економічний стан у країні. Нинішній уряд дав обіцянку людям покращити економічний стан. Отож, якщо уряд зазнає поразки і не виконає обіцяне, люди знов вийдуть на вулиці, і це буде шанс для військових скинути уряд, який складається із прибічників Декларації свободи і змін, і тим самим витіснити вплив Європи із Судану... Важелі ж по управлінню економікою Судану сьогодні знаходяться у руках Америки:
Виступаючи на спільній прес-конференції з міністром закордонних справ Німеччини, Абдуллах Хамдок заявив: «Економіка Судану знаходиться у великій небезпеці... (Існує) проблема інфляції, зниження цін на національні продукти і відновлення довіри до банківської системи... До того часу, поки з Вашингтоном не буде досягнуто взаєморозуміння і Судан не буде викреслений із списку держав – пособників тероризму, усі ці труднощі залишаться (невирішеними)», («Агентство Анадолу», «Рейтерз», 03.09.2019). Також Хамдок заявив: «Нормалізація наших відносин з Вашингтоном — задача номер №1 для нас після того, як були усунені перешкоди, які завадили скинути колишній режим», («Агентство Анадолу», 08.09.2019). Таким чином стає ясно, що суданський уряд має потребу в Америці, адже хоче, щоб та зняла з нього санкції...
Спочатку Америка подавала ясні сигнали про серйозний намір зняти санкції з Судану, проте після того, як її агенти були вимушені підписати конституційний документ, аби тільки вулиці Судану заспокоїлись, Америка тут же передумала надавати допомогу Судану. Повірений США у Хартумі заявив про завершення своєї місії, а також оповістив високопосадовців Судану про те, що питання зняття санкцій з Судану буде вирішене не скоро, бо подібне рішення приймає Конгрес США, а не адміністрація Трампа, як про це повідомила газета «Аль-Арбіа» 04.09.2019.
Це означає, що Америка має намір спричиняти тиск на Хамдока і продовжити санкції у відношенні Судану при тому, що раніше сама обіцяла їх зняти. Аль-Бурхан тоді іще заявляв: «Процеси навколо питання про санкції не припиняються іще з часів колишнього режиму. Ми направляли спеціалістів по правовим питанням для вивчення справи разом з американською адміністрацією. Вона обіцяла нам викреслити Судан із списку держав-пособників тероризму після завершення процесу мирної передачі влади. Зараз ми бачимо, що зручний час настав». Також він заявив: «Можливо, угода буде підписана до кінця цього тижня по завершенню форми документу про структури перехідного уряду» (aawsat.com, 07.07.2019). Виконуючий обов’язки посла Америки у Хартумі Стівен Кутісіс 07.07.2019 заявив, що «питання про виключення Судану із списку держав-пособників тероризму опинився на межі зриву...» (alkhaleejonline.net, 07.07.2019).
Міжнародні валютні інститути — такі як МВФ та Всесвітній Банк — не можуть надавати кредити Судану без дозволу Америки, що є іще одним елементом тиску у руках Америки, а отож — і її впливу всередині Судану... І оскільки Судан усе іще числиться у терористичному списку США, це заважає уряду Судану скористатись американською системою міжнародних грошових переказів... Дана заборона є однією із найбільших перепон на шляху міжнародної торгівлі для Судану, тому що ця торгівля невідокремлювана від долару США.
Прибічники Декларації свободи і змін, за якими стоїть Європа, швидше усього будуть рухатись у двох напрямках: перший — вони будуть опиратись на допомогу Європи, щоб подолати санкції і перешкоди, розставлені Америкою, добитися від неї зняття санкцій, а потім покінчити з її економічним тиском;друге — вони будуть утискати положення армії і служб безпеки, урізуючи їх фінансування...
Перший напрям. Європа, яка стоїть за спинами прибічників Декларації свободи і змін, знає про великий вплив санкцій на економіку Судану. Також вона знає, що Америка буде затягувати цей тиск, і тому Європа надає фінансову допомогу суданському уряду на рівні ООН... Німеччина закликала надати допомогу Судану, у зв’язку з чим міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас заявив, що «його країна розгляне питання про виключення Судану із списку держав-пособників тероризму на Генеральній Асамблеї ООН, яка відбудеться у цьому місяці» («Агентство Анадолу», 08.09.2019).
Міністр закордонних справ Франції Жан-Ів ЛеДріан під час візиту у Хартум 16.09.2019 зустрівся з головою суданського уряду Абдуллахом Хамдоком, після чого заявив: «Я сказав прем’єр-міністру, що ми будемо працювати разом з нашими європейськими партнерами для виключення Судану із американського списку держав-пособників тероризму». Також він заявив: «Франція надасть Судану допомогу у 60 млн. євро. Із них 15 млн. євро будуть надані негайно»... (rakobanews.com, 16.09.2019). Уся ця допомога, звичайно ж, буде направлена прибічникам Декларації свободи і змін та уряду Хамдока.
Другий напрям буде складатись із двох етапів: 1) скорочення бюджету армії; 2) чистка у рядах спецслужб. На це вказують самі заяви Хамдока, ясні і однозначні:
Відносно фінансування армії Хамдок заявив про «різке скорочення витрат на військову сферу, додавши, «що військові витрати складають 80% державного бюджету» (arabicpost.net, 26.08.2019). Хамдок стверджує, що підписання мирних угод з озброєними рухами, поширеними по усій країні, повинно привести до «поверненню миру», тобто до значного полегшення бюджету від тягаря витрат на армію і сили безпеки.
Чистка (реформа) структур служби безпеки, зокрема — сил швидкого реагування, через які суданці вкусили стільки лих і горя, є ударом по позиціям військових... Те, що ці сили витворяли з жителями Судану, служить виправданням для прибічників Декларації свободи і змін «для реформи цих структур та їх повернення до підкорення закону». Хамдок заявив, що сили швидкого реагування будуть включені у склад служби безпеки у межах операції реорганізації цієї структури. Буде заснована національна армія Судану. Він додав, що його уряд повний рішучості реорганізувати структуру відділу безпеки, у т.ч. — сили швидкого реагування та усі озброєні рухи. Усе це буде зроблено для побудови сильної національної армії» (aljazeera.net, 11.09.2019)
6. Складається враження, що у Європи менше шансів допомогти прибічникам Декларації свободи і змін, аніж у Америки допомогти її агентам протидіяти Європі по наступним причинам:
Європейська допомога не вирішить самих проблем Судану, тому що якщо Америка не викреслить його із списку держав-пособників тероризму, він буде і надалі переживати труднощі, як про це сказав сам голова суданського уряду, тому що буде вимушений опиратись на закордонну допомогу, тобто на відсоткові позики, які терзають країну, і на інвесторів, що само по собі огидно і не має ніякого відношення до Умми та її релігії, із якої виходять системи, здатні вирішити усі життєві проблеми людей, у т.ч. — ісламська система економіки, застосувавши яку, країна могла б досягти розвитку. Саме економічний чинник був однієї із головних причин повстання проти режиму аль-Башира, тому що більшість населення Судану страждає від зубожіння, позбавлень, безробіття і високих цін.
Говорячи про скорочення бюджету армії, варто сказати, що останні десятиріччя армія і правда отримувала лев’ячу долю, бюджету країни, а отож, вона буде усіма силами противитись ідеї скорочення витрат на неї і захищати свою долю... Окрім того, обидві сторони — корупційні у принципі. Як вони у такому випадку реально поборють корупцію у країні?! Корупцію можуть побороти лише, які бояться Аллаха і правлять по законам Ісламу, а не по законам, вигаданими людьми.
У службі безпеки Судану Америка опирається на Мухаммада Хамдана Дакло на прізвисько Хамідаті. Він є командуючим силами швидкого реагування. Він став дуже часто висловлюватись перед ЗМІ, а також здійснювати закордонні візити до Єгипту та Саудівської Аравії. Напрошується висновок, що швидше усього Америка зробила ставку саме на нього як на майбутнього правителя Судану. Хамідаті сьогодні займає пост заступника голови Суверенної Ради. Він буде противитись будь-яким реформам, які можуть зачепити сили швидкого реагування, тому що на їх утримання припадає 25% усього фінансування армії Судану. Тому будь-які спроби уряду Хамдока реформувати структури безпеки Судану зустрінуть пряме протиборство американського агента Хамідаті, маючого реальну силу у країні!
7. Висновок: не очікується, що політично-економічна обстановка у Судані стабілізується за час перехідного періоду:
У жодній країні не буде політичної, стабільності, поки її,територія служить ареною міжнародних конфліктів і з’ясування відносин, про що свідчать наочні пересування посланців цих держав, які снують туди-сюди по усьому Судану. Із їх заяв, фактичних дій і зустрічей з місцевими чиновниками, про що було сказано вище, стає ясно, що стабільності у Судані не буде, поки усе триває у такому дусі.
Ми не здивуємось, якщо тривала нестабільність врешті решт призведе до військового перевороту за час перехідного періоду при підтримці Америки, окрім як якщо самі суданці нарешті не усвідомлять суть реальності у їх країні і не нададуть допомогу релігії Аллаха, вигнавши втришия усіх колонізаторів разом з їх прихвоснями без залишку... після чого встановлять правління Ісламу — Праведний Халіфат за методом пророцтва. Це дасть їм упевненість, довгоочікувану стабільність і безпеку у їх краї,ні, а також, поверне їм колишній статус, який бажає для них Всевишній:
خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ
«...кращою із, общин, яка з’явилась на благо людства...» (3:110).
Економічна нестабільність — неминучий результат втручання колонізаторів в економіку країни. Ти не знайдеш винограду на гілках з колючками! Сама наочна реальність говорить про це. Південь Судану,був відірваний з подачі тих же колонізаторів. Судан втратив нафтові регіони стараннями Америки, яка утвердила при владі у Хартумі зрадника аль-Башира, який здав інтереси Умми з потрохами. Раніше Судан вважався годувальником усієї Африки, а сьогодні самі суданці тягнуть злиденне існування, тому що держава почала опиратись на відсоткові позики.
Орні землі були закинуті, с/г продукція втратила ринки збуту, через що перестала вироблятись, а корисні копалини країни були передані у руки закордонних інвесторів... Але найпершим лихом було виключення Ісламу із правління і кінець виконання ісламської економічної системи, замість якої, була введена штучна, огидна система економіки. Яка після цього може бути економічна стабільність? Усе, що очікується, це іще більше утискання життєвих умов. Правду сказав Аллах Всевишній у Корані:
فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَىٰ ﴿١٢٣﴾وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا
«Якщо ж до вас явиться від Мене вірне керівництво, то усілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не опиниться заблудшим і нещасним. А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя...» (20:123,124).
24 Мухаррама1441 р.х.
23.09.2019 р.
