Конфлікт країн за вплив в Алжирі

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: У країні, де усі жителі сповідують Іслам, у країні мільйону шахідів, які пали у боротьбі проти французької окупації, що тривала 132 роки, у цій країні 22.02.2019 були підняті загальнонародні протести, які зламали страх людей перед тиранами Алжиру.

Ці протести тривають по сьогоднішній день, але примітно, що в них немає заклику до Ісламу! У чому причини того, що відбувається? Як виглядає конфлікт держав за вплив в Алжирі? Чи має сам Алжир яку-небудь роль у тому, що відбувається? Чого можна очікувати у майбутньому, особливо від виборів?

Відповідь:

Щоб відповісти на це питання, ми розглянемо наступне:

По-перше: причини, по яким протестні рухи не пропагують Іслам:

1. Дійсно, Алжир — це здавна ісламська земля, що було доведено на початку 90-х, коли державний режим нібито дозволив провести вільні вибори, і мільйони алжирців почали скандувати гасла за встановлення Шаріату Аллаха. Європа здригнулась від цих новин. Франція тут же взялась погрожувати військовим вторгненням. Потім Європа, зокрема — Франція, підштовхнула алжирських правителів у 1992 р. анулювати результати виборів 1991 р., ввести війська і заявити про контроль над країною. Найбільша допомога правителям Алжиру йшла із Парижу, який брехливо називають просвіченою столицею. Потім розвідслужби Франції увійшли у співпрацю з алжирськими структурами безпеки, і ті взялись проводити жорстокі розправи над населенням. Початок 90-х в Алжирі відомий як період масових розправ, внаслідок яких загинули сотні тисяч мусульман...

Потім без сорому і збентеження правлячий режим Алжиру, позаду якого стояли Британія і Франція, переклав усю відповідальність за масові вбивства на ісламістів. Лихо у тому, що кожну краплю пролитої крові режим зміг зв’язати з ісламістами. У такій атмосфері минули 10 років, після чого цей період був названий «чорним десятиріччям». У майбутньому кожного разу, коли хтось закликав до встановлення Ісламу в Алжирі, правлячий режим залякував населення поверненням «чорного десятиріччя»! З того часу французька преса несе гасло про «чорне десятиріччя» як прапор, а залякування Ісламом стало нав’язливою ідеєю політичних кіл Парижу.

Страх Європи (і зокрема — Франції) перед поверненням Ісламу в оточення протестних рухів Алжиру одразу ж передався алжирському режиму. «Сторони, наближені до правлячих кіл Алжиру, стверджують, що ісламісти можуть скинути секуляристів і встановити Ісламську Державу на руїнах світськості, а може — і на трупах її прибічників, якщо знадобиться»... («TheIndependent», 21.03.2019).

Кожного разу, коли знадобиться, режим залякує людей «опудалом радикального Ісламу», готового приливати кров, хоча відомо, що сам правлячий режим переслідує мусульман і провокує кровопролиття. «Сили безпеки Алжиру напали на відомого опозиціонера — який вважається одним із засновників «Ісламського фронту порятунку» Алі Балхаджа. Вони тягнули його по одній із вулиць» (arabi21.com, 23.02.2019). Це було на другий день після початку протестів в Алжирі!..

2. На додаток до цього не варто забувати про війну Америки проти Ісламу під приводом «боротьби з тероризмом». Америка використала це широке гасло і атакувала під ним багато ісламських партій, рухів, організацій і окремих особистостей, звинувативши їх усіх у тероризмі, а символи Ісламу визнавши злочинними, у т.ч. — ісламські прапори... Усі прибічники законів Шаріату були визначені або екстремістами, або терористами. Усі ці дії з боку Америки теж кинули тінь на ісламський заклик в алжирському суспільстві.

3. Також однією із причин, які перешкоджали піднесенню ісламських вимог в алжирських протестних рухах, є стереотип, вироблений у розумах самих алжирців через дії т.з. «поміркованих» організацій. Алжирці чудово бачили, які ці «помірковані ісламські « рухи то називають себе опозицією, то беруть участь у діях уряду, отримуючи частину міністерських портфелів і місць у парламенті...

Співучасть «поміркованих» у справах уряду зарекомендувало їх негативно в очах населення, особливо тієї його частини, що довіряла їм як істинно ісламським рухам, а потім побачила, як ті співпрацюють з владою... не говорячи вже про те, що ці організації не дотримувались законів Шаріату, що забороняють займатись законодавством у парламентах і брати участь у правлячих системах, не маючих ніякого відношення до Ісламу... Цей факт штовхнув немалу кількість алжирців взагалі не згадувати про Іслам під час громадських рухів.

4. Конфлікт країн за Алжир виражений у боротьбі за поширення впливу. Захід (зокрема — Франція) намагається поширити у ньому світську культуру і піднести положення тих опозиційних діячів, які слідують західним вказівкам. Такі діячі безперечно будуть лише світськими, і саме за допомогою них Захід буде поширювати свій вплив у країні, тому що усі сторони конфлікту за Алжир згодні в одному: необхідно виключити ісламську ідентичність із Алжиру і погоджуватись з ним лише як зі світською державою.

Такими є глибинні причини, які сприяли появі світського характеру у народному русі Алжиру. За цією світськістю одна лише брехня, обман, введення в оману і політичні підступи Заходу і його агентів... Але навіть якщо світськість ззовні переважає у народних рухах Алжиру, то усе одно Іслам має глибоке коріння у серцях алжирців і одного разу, з дозволу Аллаха, він повернеться.

إِنَّ اللَّهَ بَالِغُ أَمْرِهِ ۚقَدْ جَعَلَ اللَّهُ لِكُلِّ شَيْءٍ قَدْرًا

«Аллах доводить до кінця Свою справу. Аллах встановив міру для кожної речі» (65:3).

По-друге: про конфлікт держав в Алжирі:

1. Франція і Британія:

З миті перевороту Хуарі Бумедьєна у 1965 р. англійці отримали правлячий вплив в Алжирі, який супроводжувався інколи протестами французьких агентів... Але після того, як французький агент генерал-майор Халед Неззар був витіснений із міністерства оборони у 1993 р., вплив Франції крок за кроком почав слабшати всередині алжирської армії так, що владою у країні була вже військова хунта, а не політики.

Потім у 1999 р. до влади прийшов Бутефліка, відомий своєю лояльністю до Британії. Він вдався до послідовного усунення протестних настроїв, які викликались французькими агентами. Діяв він тактично і без зайвої суєти. Питання про видалення французького впливу із Алжиру більше походило на спортивні змагання між Францією і Британією, тобто ця боротьба особо не відбивалась на теплих відносинах між сторонами.

Але 13.09.2015 Бутефліка звільнив директора державної розвідки Мухаммада Медіна, відомого як «генерал Тауфік», що явилось сильним ударом по французькому впливу в Алжирі, тому що після того, як французький вплив в алжирській армії різко упав, практично усім, на що вона могла опиратись в Алжирі, була служба безпеки. Звільнення голови розвідки Алжиру розпалило вогнище більш серйозного протистояння між Францією і Британією, який почав розгоратись під попелом, незважаючи на те, що ззовні їх взаємовідносини залишились незмінними.

Отримали місце дві обставини, які призвели до того, що конкуренція, між французьким і британським впливом в Алжирі переросла із «спортивних змагань» у конфлікт «боротьби  на руках», нехай і не до рівня «ломки кісток»... Цими обставинами були:

a) Референдум у Британії з приводу виходу країни із ЄС, відомий як «Брексіт», у 2016 р. У результаті відносини між Британією і Францією погіршились, що виразилось у підсиленні Францією позиції ЄС під час переговорів французьких дипломатів з прем’єр-міністром Британії Терезою Мей. Також це проявилось у планах нового прем’єр-міністра Британії Бориса Джонсона з приводу виходу із ЄС навіть без узгодження з ним, що, безперечно, погано відіб’ється на Франції.

Також напруженість між Францією і Британією проявилась знов, коли Америка вийшла із ядерної угоди з Іраном. Франція висловилась проти політики США, а Британія більш лояльно. Суперечка між ними з того часу не лише не вщухала, але й поширювалась, що, природно, відбилось на їх «змаганнях» за вплив у таких країнах, як Алжир...

b) Коли 22.02.2019 в Алжирі спалахнули протести, Франція побачила, як британський вплив у цій країні втрачає стабільність, а отож, у Франції з’явилась можливість повернути свої позиції назад і добитися нових. Це означає, що народні протести в Алжирі відкрили вогонь британсько - фрацузького протистояння, що тліло під попелом з 2015!

Як було сказано вище, проста «спортивна» конкуренція між Британією і Францією переросла у «боротьбу на руках». У результаті служба безпеки Алжиру розкрила план військового перевороту, аналогічний перевороту голови Генштабу озброєних сил Алжиру Каіда Салеха. У результаті розкритого плану були заарештовані найбільш значущі французькі агенти в Алжирі, такі як Мухаммад Медін (генерал Тауфік) і Башір Тартак.

Обидва у минулому займали посаду директорів спецслужб. Вони були заарештовані 05.05.2019, а після них 09.05.2019 була заарештована Луіза Ханун, лідер «Партії трудівників», а потім до них приєднався Саід Бутефліка, а це означає, що Франція змогла перетягнути його на свій бік після того, як його брат — президент Бутефліка — подав у відставку...

«Алжирський військовий суд у м. Бліда засудив до 15 років позбавлення волі чотирьох людей, звинувачених у змові проти державної влади та армії. Вироки були винесені очно Саіду Бутефліці, Луїзі Ханун, лідеру «Партії трудівників» і генерал-лейтенанту у відставці Мухаммаду Медіну... Також військовий суд у м. Бліда засудив заочно на 20 років колишнього міністра оборони Халеда Незара» (skynewsarabia.com, 25.09.2019).

Франція відчайдушно виступила проти цих арештів. Після того, як була заарештована Луїза Ханун, по заяві британської газети «TheIndependent» 18.05.2019 тисяча людей у Франції, у т.ч. — колишній прем’єр-міністр Жан-Марк Еро, підписались під петицією з вимогою її звільнення. Також у статті було сказано: «Заступник голови Республіканської у парламенті Франції Жан Лассаль виразив занепокоєння тим, події в Алжирі можуть відбитися на його країні, заявивши: «Появі нового покоління офіцерів та генералів в озброєних силах Алжира, які сфокусовані на націоналізмі, загрожує французьким інтересам в Алжирі, особливо в областях культури, економіки і політики». Заяви французької сторони вказують на те, що нещодавні події в Алжирі потіснили її вплив, а отож, конфлікт між Францією та Британією за контроль над Алжиром напружується».

2. Спроби Америки проникнути на алжирську арену:

Американські ЗМІ здійснили спроби просувати деякі особистості, які проявили себе під час народних рухів, такі як Карім Табу, генеральний секретар «Націонал-соціального фронту». Американська газета «Аль-Хурра» 12.09.2019 назвала його «видатним обличчям народного руху», рекламуючи відео з його участю, у якому він керує ходами у столиці Алжиру у межах народного руху. «Він представляє собою реальну опозицію влади на відміну від інших партій», — заявила газета. Можливо, така хвала свідчить про наявність зв’язків між Америкою і подібними громадськими діячами в оточенні народного руху в Алжирі.

Служба безпеки Алжиру тут же арештувала його та інших осіб, які виділились із протестного натовпу, звинувативши їх у «послабленні морального духу армії». Швидше усього, вони були заарештовані саме за підозрою у налагодженні зв’язків з Америкою. Врешті решт ці люди так і не досягли впливового ступеню у політичному житті Алжиру, а отож, Америка поки не зможе роздобути собі вплив в Алжирі, проникнувши в армію та державні інститути...

По вищеописаним причинам можна сказати, що алжирська арена майже вільна від європейсько-американського протистояння. Справжнє протистояння ведеться між Британією і Францією. Британія використовує своїх агентів всередині алжирської партії, щоб скоротити французький вплив в Алжирі... Америка так і не змогла толком пробитися на алжирську арену і витіснити вплив Європи, нехай навіть бандити, які перебувають при владі в Алжирі, і побоюються продовження періоду народних протестів, що може дозволити Америці пробитися в Алжир, як вона намагається це зробити вже довгі роки. У дійсності же саме Франція здатна використовувати період протестів для розвитку впливу своїх прибічників і роздобути шанс для них.

По-третє: очікуване від виборів:

1. Британія разом з лояльними їй людьми у нинішньому уряді Алжиру та керівництві його армії змогла у значній мірі віддалити французьких агентів від державних органів, через що урядові кола Алжиру і квапляться провести вибори, поки ситуація у країні не змінилась, особливо з причини триваючих народних хвилювань. Начальник Генштабу озброєних сил Алжиру заявив: «До цієї миті ми говорили про необхідність поквапитись з проведенням президентських вибрів. Але сьогодні ми повністю переконані у тому, що вони пройдуть у встановлені строки» («TheIndependent», 14.09.2019).

Те ж саме можна сказати про його вимогу зайняти ясну позицію: «він заявив, що нинішній період вимагає зайняти ясну позицію: «Нікому не усидіти верхи на паркані... Ти або з Алжиром, або з ворогами Алжиру» («TheIndependent», 14.09.2019).

Це говорить про те, що правляча система Алжиру, яка слідує вказівкам Британії, намагається прискорити події, тому що вони складаються їй на користь. Франція та її прибічники виступають проти проведення виборів чи намагаються відстрочити їх доти, доки обставини у країні не складуться на їх користь. Проте вони не заявляють про це публічно, а виражаються більш дипломатичною мовою, мовляв, лише народ Алжиру має право вирішувати майбутнє своєї країни!

2. Правляча система намагається проштовхнути на президентські вибори двох своїх кандидатів після того. як надала їм більш відповідного образу о: «Два колишніх міністра — Алі ібн Фаліс і Абдаль-Маджід Табун — у четвер заявили про висунення своїх кандидатур на президентські вибори, проведення яких було намічено на 12 грудня» («Рейтерз», 28.09.2019). Ці та до них подібні ставленики уряду грають задану їм роль: хтось виставляє себе лояльним уряду, а хтось — опозиціонером. Так Алі ібн Фаліс, лідер партії «Піонери свобод», висуває себе лідером опозиційної партії, яка закликає до змін. При цьому сам він був прем’єр-міністром при уряді Бутефлікі у 2000–2003рр. Виставляючи такого кандидата, правляча система бажає обновити себе за рахунок висунення нових облич з надією, що народ Алжиру клюне на цей виверт і припинить протест!

3. Разом з тим очевидно, що широкі прошарки народного руху відкидають ідею виборів, які проводяться під патронатом правлячого режиму, і їх голоси набагато сильніше, аніж голоси прибічників режиму або т.з. «опозиціонерів», здатних підтримати вибори. Така обставина веде країну до одного із двох сценаріїв:

Або протестуючі вимусять нинішній режим відкласти дату виборів на самий крайній строк, як це трапилось з обіцяними виборами 18.04.2019.

Або вибори усе ж таки відбудуться, але з крупним недоліком, тому що народні рухи не заспокояться, і люди нібито проігнорують вибори, навіть якщо частина протестуючих і вирушить на них. У такому випадку ситуація напружиться і офіційна влада скоїть насильство на адресу протестуючих, або заявить, щоб був обраний законний президент і що народ повинен його визнати!

4. Народні протестні рухи не принесуть реальних змін і не приведуть країну до відчутного розвитку, тому що вони хоч і почались стихійно, але піддались втручанню Британії і Франції, які оточили їх своїми агентами і прибічниками, через що народний рух втрачає свою результативність. Тим більше, стало ясно, що керівництво армії Алжиру співпрацює з правлячим режимом, більше того — є його стрижнем, наказує і забороняє, а отож, ніяких реальних змінень в Алжирі не відбудеться доти, доки армія не стане лояльною інтересам Ісламу та ісламського народу цієї країни, а цього можна добитись лише шляхом скинення генералітету, який складається із агентів Британії та інших західних держав, після чого група щирих офіцерів повинна буде взяти у свої руки контроль над країною та армією.

Лише тоді армія буде у змозі допомогти країні добитися реальних змін на основі Ісламу, як того бажає Умма... Якщо армія візьме контроль над країною, то це не означає, що вона введе в ній військову хунту. Ні. Це означає, що вона надасть справжню допомогу і приведе до правління справжніх політичних діячів, від яких Умма буде очікувати комплексних змін, що полягають у відновленні ісламського образу життя і встановленні держави Праведного Халіфату. Ось тоді Умма прийде до розвитку і стане такою, якою вимагає Аллах:

كُنتُمْ خَيْرَ أُمَّةٍ أُخْرِجَتْ لِلنَّاسِ تَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَتَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَتُؤْمِنُونَ بِاللَّهِ

«Ви є кращою із общин, яка з’явилась на благо людства, наказуючи робити схвалюване, утримуючи від засуджуваного і віруючи в Аллаха» (3:110),

وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ ﴿٤﴾بِنَصْرِاللَّهِ ۚيَنصُرُ مَن يَشَاءُ ۖوَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ

«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому побажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).


4 Сафара 1441 р.х.
03.10.2019 Р.