Повернення намазу в Айя-Софії і підсилення голосів, вимагаючих повернення Халіфату

Ми також знаємо, що Мустафа Кемаль — нехай прокляне його Аллах — скасував статус мечеті у собору Айя-Софія і зробив його музеєм. У 2013 році Ердоган відхилив прохання мусульман про повернення статусу мечеті собору Айя-Софія. По спливанню семи років, у 2020 році по розпорядженню Ердогана суд виніс рішення про повернення статусу мечеті собору Айя-Софія. 24 липня 2020 року у п’ятницю в Айя-Софії був проведений перший п’ятничний намаз. Усі християнські мозаїки на стінах собору були накриті полотном виключно на час проведення намазу. Чи впливає це на правильність намазу? І як пояснити появу цих мозаїк у храмі , що служив чистою і бездоганною мечеттю на протязі майже 500 років?!

У нас виникла деяка плутанина у розумінні шаріатського закону відносно собору Айя-Софія при його взятті султаном Мухаммадом Фатіхом. Хотілось б отримати ясність у розумінні шаріатського хукму відносно культових храмів невіруючих у завойованих мусульманами землях, щоб наші серця набули спокою Вашою відповіддю. Заздалегідь виражаємо подяку і вдячність.

Відповідь: Для вичерпної відповіді на вищезгадані питання розглянемо низку чинників, пов’язаних з зачепленою темою, і пояснимо шаріатський закон відносно них. Нехай допоможе нам Всевишній Аллах:

Перше:

Раніше, 7 Джумада аль-уля 1441 року (02.01.2020), у своєму зверненні з нагоди завоювання Константинополя у 857 році по хіджрі (1453 р.) ми писали: «Мухаммад аль-Фатіх розпочав осаду і штурм Константинополя 26 дня місяця Рабі уль-авваль і оволодів ним у вівторок 20 Джумада аль-уля 857 р.х. Осада Константинополя тривала два місяці. Увійшовши у місто завойовником, Мухаммад аль-Фатіх зліз з коня і пав ниць у земному поклоні, дякуючи Всевишньому за перемогу і успіх. Після чого він направився до Айя-Софії, де укрились городяни-візантійці разом зі священнослужителями. Мухаммад аль-Фатіх надав їм безпеку і велів із Айя-Софії зробити мечеть. Також він розпорядився побудувати іще одну мечеть біля могили відомого сподвижника Абу Айюба аль-Ансарі (р.а.), загиблого під стінами цього міста у спробах сторіччями назад здійснити таке досягнення. Завоювавши Константинополь, Мухаммад аль-Фатіх об’явив його столицею, раніше розташованою у м. Едірне. Він перейменував Константинополь в Ісламбул, що означало «місто Ісламу», тобто «Дар уль-Іслям». Пізніше назва зазнала деяке змінення, і місто стало іменуватись Стамбулом (İstanbul). Увійшовши у місто, султан Мухаммад аль-Фатіх здійснив намаз у соборі Айя-Софія. І з того часу цей собор став мечеттю по милості Аллаха… Таким чином, звершилась блага звістка Посланця Аллаха ﷺ, згадана в у благородному хадісі, переданому Абдуллахом ібн Амром ібн аль-Асом:

بَيْنَمَا نَحْنُ حَوْلَ رَسُولِ اللَّهِ، صلى الله عليه وسلم، نَكْتُبُ إِذْ سُئِلَ رَسُولُ اللَّهِ، صلى الله عليه وسلم، أَيُّ الْمَدِينَتَيْنِ تُفْتَحُ أَوَّلاً، قُسْطَنْطِينِيَّةُ أَوْ رُومِيَّةُ؟ فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ: مَدِينَةُ هِرَقْلَ تُفْتَحُ أَوَّلاً، يَعْنِي قُسْطَنْطِينِيَّةَ

«Коли ми знаходились навколо Посланця Аллаха ﷺ і вели записи, його ﷺ спитали про те, яке із двох міст буде завойоване першим: Константинополь чи Рим? Він відповів: «Місто Іраклія буде першим, тобто Константинополь» (хадіс вивели Ахмад в «Муснаді» і Хакім в «Мустадрак», сказавши: «Це достовірний хадіс, який відповідає умовам обох шейхів (Бухарі і Місліма), які не виключали його»). Коментуючи цей хадіс у «Тахлісі», імам аз-Захабі сказав: «Він відповідає умовам Бухарі і Мусліма».

Також передається у благородному хадісі від Абдуллаха ібн Башіра аль-Хасамі, від його батька, що він чув, як Пророк ﷺ сказав:

لَتُفْتَحَنَّ الْقُسْطَنْطِينِيَّةُ فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ

«Константинополь неодмінно буде завойований! Який же чудовий той амір і яке ж чудове те військо!». Потім він (передавач) сказав: «Мене покликав Масляма ібн Абдаль-Малік і спитав про цей хадіс. Я повідав йому про нього, і він одразу ж розгорнув військову кампанію на Константинополь» (про це передає Ахмаду книзі «Маджмуа аз-Заваід», і у цього повідомлення є коментар , в якому сказано:«Цей хадіс передали Ахмад, аль-Баззар, Табарані, а його передавачі заслуговують на довіру»)…

Блага звістка здійснилась стараннями молодого султана Мухаммада аль-Фатіха, якому був 21 рік. Проте його ретельно готували і давали вірне виховання з раннього дитинства. Його батько Мурад II попіклувався про надання кращої освіти для свого сина, знайшовши найвидатніших вчителів того часу… Одним із таких вчителів був шейх Ак Сонкур Шамсуддін, який з малих років заклав у свідомість майбутнього султана Мухаммада хадіс про завоювання Константинополя. Доросліючи, майбутній султан загорався ідеєю завоювання міста усе більше і більше ... Аллах вшанував його честю і пошаною тим, що втілив у ньому похвальні слова Посланця Аллаха ﷺ. Мухаммад аль-Фатіх по праву був чудовим командуючим …».

Друге:

С того часу храм Айя-Софія став великою соборною мечеттю і набув великої значущості для мусульман. Султан Мухаммад аль-Фатіх запросив провідних фахівців того часу, щоб убрати зі стін нової мечеті мозаїки і фрески, які суперечать Ісламу. Так Айя-Софія стала чистою і світлою мечеттю, в якій мусульмани почали вистоювати намази, прославляючи Всевишнього за блискучу перемогу. Це тривало доти, поки у 1935 році злочинець сторіччя Мустафа Кемаль не заборонив здійснення намазу у цій мечеті і не перетворив її у музей згідно своєму злощасному наказу від 24.11.1934. За чотири роки до цього, у1930 році, цей проклятий закрив мечеть Айя-Софія перед віруючими прихожанами на п’ять років під приводом різноманітних реставраційних робіт. У результаті у 1935 році, згідно декрету уряду Туреччини, підписаному Кемалем Ататюрком, Айя-Софія відкрилась як музей,як про це нещодавно писало агентство «AnadoluAjansı» за 11.07.2020.

На протязі усього часу так званих «реставраційних» робіт мечеть була закрита, і не виключено, що до цих робіт були притягнуті художники і будівники із західних країн, які обліпили стін мечеті християнськими мозаїками і фресками. Потім у 1935 р. згідно вищезгаданому декрету мечеть була відкрита у якості музею, щоб люди побачили християнські фрески мозаїки на стенах. А до цієї події у 1924 році Мустафа Кемаль скоїв найжахливіший злочин — скасування Ісламського Халіфату. Окрім цього, Мустафа Кемаль жорстоко боровся з кожним, хто закликав до відновлення Халіфату, із кожним, хто закликав до повернення статусу мечеті і храму Айя-Софія. Незважаючи на усе це, мусульмани продовжували прагнути повернути мечеть Айя-Софія у колишній ісламський вигляд.

На сайті незалежної електронної ліванської газети «AlModon» за 26.03.2009 публікується наступне: «Багато турків з нетерпінням чекають того дня, коли музей Айя-Софія знов стане мечеттю для мусульман. 27 травня 2012 року тисячі мусульман молились у стін Айя-Софії на знак протесту проти закону, який забороняє релігійні обряди в ній, а також з нагоди 559-ї річниці перемоги султана Мухаммада аль-Фатіха і його завоювання Константинополя. Протестуючі скандували: «Розірвіть окови і відкрийте перебуваючу у заручниках мечеть Айя-Софія. Рішучість мусульманських вулиць не збавлялась, а, швидше, підсилювалась з кожною громадською вимогою відкрити мечеть. Проте перебуваючий тоді у 2013 році на посаді прем’єр-міністра Ердоган запевнив протестуючих , що він не збирається навіть думати про змінення діючого статусу Айя-Софії.

Третє:

Проте передвиборча кампанія напередодні парламентських виборів в Туреччині , яка пройшла 31 березня 2020 року, змінили думку Ердогана , який звернув увагу на падіння свого рейтингу і зрозумів, що перетворення собору Айя-Софія в мечеть підніме передвиборчий рейтинг його політичної сили. Тому у розпал виборчої кампанії він закликав до цього. «У п’ятницю турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган заявив про необхідність перетворення музею Айя-Софія в Стамбулі в мечеть, що повинно відбутись наступного дня після виборів, у неділю. У суботу у Туреччині минули муніципальні вибори, на яких «Партія Справедливості і Розвитку» (тур. AdaletveKalkınmaPartisi) сподівалась отримати таку ж перемогу, як і у 2014 році» (див. «al-Jazeera» за 30.03.2019).

Проте мусульмани розуміють, що повернення собору Айя-Софія статусу мечеті пов’язано з Ісламом і його державою — Халіфатом. Айя-Софія була видатною мечеттю Халіфату, символом допомоги Аллаха і блискучої перемоги , а також символом звершення пророцтва бездоганного і вірного Посланця Аллаха ﷺ. Саме такого повернення цієї мечеті бажають щирі мусульмани, а саме — щоб вона знов удостоїлась тіні стягу ісламської держави «Немає іншого божества, окрім Аллаха, і Мухаммад — Його Посланець» замість перебування під мороком світського прапору вигаданих людьми режимів. По цій причині передвиборча кампанія Ердогана з використанням питання повернення собору Айя-Софія статусу мечеті не достягла своєї цілі і зазнала фіаско у таких великих і значущих містах Туреччини, як Стамбул і Анкара. А кому вона програла? «Народній партії» — послідовникам Мустафи Кемаля, який і перетворив собор Айя-Софія в музей! Це трапилось тому, що люди не бачили великої різниці між цими двома партіями, кожна із яких не бажає вшанувати мечеть Айя-Софія затишком ісламського правління — Халіфату!

Четверте:

Ердоган не усвідомив іще, що повернення Айя-Софії і статусу мечеті не дасть належного результату і не допоможе йому заручитись широкою народною підтримкою, поки це не буде пов’язано з поверненням Халіфату. Проте, незважаючи на отримані результати, які він побачив на власні очі, він не змінив вектор своєї політики. По його вказівці і бажанню Верховний суд Туреччини виніс постанову від 10 липня 2020 року про перетворення музею Айя-Софія в Стамбулі в мечеть, без усілякого згадування зв’язку цього з поверненням Халіфату. Потім, 24 липня 2020 року, була проведена п’ятнична молитва в мечеті Айя-Софія, над якою як і раніше майорів стяг світського режиму правління і вигаданих людьми законів.

П’ятнична молитва показала, наскільки мусульмани жадають повернення Халіфату і повернення Айя-Софії статусу мечеті , якою вона була на протязі 500 років. Це можна було бачити неозброєним оком, особливо у тому, як райдужно і з якою радістю більшість людей сприйняла п’ятничну проповідь хатіба Али Ербаша, голови відділу з питань релігії у Туреччині, 3 Зуль-хіджа 1441 року хіджри (24.07.2020 р.) в мечеті Айя-Софія з нагоди відновлення здійснення намазу в ній після 90 років її закриття. Він сказав: «Безмірна хвала і вдячність нашому Всемогутньому Господу, який дозволив нам зустрітись і зібратись у такий великий історичний день. Мир і благословення нашому благородному Посланцю Аллаха, який пророчествував нам про те, що:

لَتُفْتَحَنَّ الْقُسْطَنْطِينِيَّةُ فَلَنِعْمَ الْأَمِيرُ أَمِيرُهَا وَلَنِعْمَ الْجَيْشُ ذَلِكَ الْجَيْشُ

«Константинополь неодмінно буде завойований! Який же чудовий той амір і яке ж прекрасне те військо!».

Мир благородним сподвижникам, які виступали на шляху Аллаха в надії здобути здійснення цього пророцтва. Нехай буде задоволений Аллах сподвижником Абу Айюбом аль-Ансарі (р.а.), який вважається духовним будівником Стамбула, і тими, хто йшов по слідам сподвижників, усіма нашими мучениками (шахідами) і воїнам, які зробили для нас Анатолію нашою батьківщиною, а потім захищали її і забезпечували в ній безпеку для нас.

Мир Ак Сонкур Шамсуддину, володарю знання і мудрості, який прищепив у серце султана Мухаммада аль-Фатіха бажання втілити цей хадіс у життя і який став імамом для мусульман, які здійснили першу п’ятничну молитву в соборній мечеті Айя-Софія 1 червня 1453 року. Мир цьому молодому проникливому султану-завойовнику Мухаммад-хану, який з божою допомогою зміг завоювати Стамбул. Мир також великому майстру Мімару Сінану, який прикрасив Айя-Софію мінаретами». «Мечеть Айя-Софія — це символ перемоги і ввірене на зберігання — аманат. Султан-завойовник Мухаммад-хан (Мехмед II) довірив це видатне місце поклоніння віруючим при умові, що воно повинно залишатись мечеттю. Згідно нашій вірі, будь-яке довірене нами майно недоторкане, і будь-який, хто на нього посягає,повинен бути проклятий. Тому з того часу і по сьогоднішній день Айя-Софія є святинею не тільки нашої країни, а й усієї общини Пророка Мухаммада ﷺ», — сказав Ербаш (див. aa.com.tr за 24.07.2020).

П’яте:

Прокинулись у серцях мусульман ісламські поняття , особливо , коли вони почули благу звістку Посланця Аллаха ﷺ про завоювання Константинополя і зрозуміли, що саме правління Ісламу завоювало Константинополь і перетворило собор Айя-Софія в мечеть. Велике місто Стамбул зі своєю мечеттю Айя-Софія служив центром Османського Халіфату на протязі п’ятисот років. Разом з цим пробудились в серцях мусульман поняття про Халіфат, що було зазначено деякими ЗМІ, зокрема — журналом «GerçekHayat».

Арабська міжнародна газета «Asharqal-Awsat» у вівторок 7 Зуль-хіджа 1441 р.х. (28.07.2020 р.) опублікувала наступне: «Між тим, у своєму новому номері, випущеному позавчора, турецький журнал «GerçekHayat» прямо закликає до проголошення Халіфату у Туреччині. На своїй обкладинці журнал опублікував фразу на арабській мові з наступним змістом: «Якщо не зараз, то коли?». На це питання повинен був відповісти сам Ердоган, а не прес-секретар від імені його партії, який відкинув дану пропозицію .

Турецька газета «Zaman» повідомила, що прес-секретар «Партії справедливості і розвитку» Туреччини Омер Челік засудив полеміку, яка почалась після відкриття мечеті Айя-Софія услід за закликами до проголошення Халіфату, особливо після випуску нового номеру журналу «GerçekHayat» з обкладинкою, на якій були присутні фрази, що закликали до відродження Ісламського Халіфату. Челік зазначив, що Турецька Республіка є демократичною, світською і соціальною правовою державою. Не варто влаштовувати політичну маніпуляцію у відношенні політичної системи Туреччини. «Нехай заспокоїться душа вождя національно-визвольної війни і засновника республіки, її першого президента Мустафи Кемаля (Ататюрка) і души усіх загиблих у війні за незалежність», — додав Челек. «Ми вірними і твердими кроками досягнемо бажань нашого народу під вмілим керівництвом нашого президента. Наші молитви — з нашим народом, і наша мета — це об’єднана країна. Слава Турецькій Республіці!» (див. «Zaman» за 27.07.2020). Таким чином, прес-секретар правлячої партії показує, що справа робиться не заради Аллаха, а, швидше, заради швидкоплинної мирської цілі!

О, президенте Турецької Республіки, хіба так треба повертати аманати?!Незважаючи на те, що кожен істинний мусульманин, відданий своїй релігії Іслам, радіє поверненню статусу мечеті Айя-Софії, усе ж таки істинний мусульманин, відданий своїй релігії Іслам , бажає того, щоб вона була такою, якою її заснував султан-завойовник Мухаммад — символом допомоги і блискучої перемоги, а також випромінюючим факелом в історії Ісламського Османського Халіфату і благою звісткою Посланця Аллаха ﷺ. Кожен істинний мусульманин, відданий своїй релігії Іслам, бажає, щоб Айя-Софія була сяючою мечеттю. Над якою підноситься і майорить стяг ісламського правління Халіфату, яка у свій час укривала віруючих своєю тінню на протязі майже 500 років. Мусульмани не хочуть того, щоб Айя-Софія стала об’єктом швидкоплинної передвиборчої маніпуляції у ході виборів, перебуваючи у приниженні під мороком стягу світськості і вигаданих людьми законів, які служать інтересам колоніальних невірних держав, а не інтересам Ісламу і мусульман!

Шосте:

Що стосується Ваших слів у кінці питання: «У нас виникла деяка плутанина у розумінні шаріатського закону відносно собору Айя-Софія при його взятті султаном Мухаммад Фатіхом. Хотілось би отримати ясність у розумінні шаріатського закону відносно культових храмів невіруючих у завойованих мусульманами землях, щоб наші серця набули спокою Вашою відповіддю».

Дорогий брате! У розумінні шаріатського закону не може бути плутанини, навіть якщо існують різні думки відносно деяких другорядних питань серед мусульманських правознавців (факіхів), оскільки ці думки приймаються згідно правилу більшої ймовірності у досягненні правильного хукму, на підґрунті розуміння вченими того, що вони порахували більш сильним для себе із шаріатських доказів, що послужило для них в якості правильної аргументації. Тому не існує ніякої плутанини.

Що стосується самого питання, то воно не є чимось новим яке не було раніше розглянуто мусульманськими правознавцями (факіхами). При уважному вивченні цього питання стає ясним наступне:

Завойовані країни не виходять за межі трьох вищенаведених положень:

1 — Це закладені і побудовані мусульманами країни (поселення), як Куфа, Басра, Васіт і тому подібне. В них неприпустимо будувати ані церкви, ані синагоги, ані інші немусульманські храми. Зімміям не надається можливості постійного проживання в них, якщо вони увійшли туди для ведення торгової діяльності. Як і забороняється їм займатись там виноробством і свинарством, оскільки дані міста з самого початку заснували мусульмани як території ісламського правління — Даруль-Іслям. Пророк Мухаммад ﷺ говорив:

لا تُبنَى بيْعةٌ في الإسلامِ ولا يُجدَّدُ ما خُرِّب منها

«В Ісламі не будують нові немусульманські храми і не реставрують раніше зруйновані із них» (вивів Аля-уд-Дін аль-Бурхан Фоврі, який помер у 975 році по хіджрі , у книзі «Канз аль-Уммаль фі сунан аль-Аквальва аль-Афааль», від Ібн Асакіра, від Умара, а також ас-Суютий в книзі «Аль-Джамій аль-Кабір». Передає Ібн Аббас від Акрама:

أَيُّمَا مِصْرٍ مَصَّرَتْهُ الْعَرَبُ فَلَيْسَ لِلْعَجَمِ أَنْ يَبْنُوا فِيهِ بِنَاءً، أَوْ قَالَ: بِيعَةً

«Чужоземці не мають права яку-небудь будівлю чи храм у тому поселенні, яке заснували мусульмани» (вивів Ібн Шайба в книзі «Мусаннаф»).

2 — Ці завойовані мусульманами за допомогою мирних переговорів країни. Постанова Шаріату відносно синагог і церков залежить від змісту подібних договорів. Віддається перевага укладати договір згідно з отримавши відомість «Договором Умара» (договір між халіфом Умаром бін Хаттабом і представниками християнського населення Єрусалиму під час його завоювання мусульманами (араб.العهدة العمرية‎)).

3 — Ці країни, завойовані мусульманами силою меча. В них забороняється немусульманам будувати що-небудь із святинь на підґрунті того, що ці землі стали власністю мусульман. Відносно будівель, які існували там до завоювання, є дві думки:

Перше: завойовані силою будівлі стають трофеєм мусульман, тобто Даруль-Іслям, а, отож, не допускається будівництво синагог чи церков там по аналогії з країнами , які були закладені і засновані мусульманами.

Друге: припустимо залишити місця поклоніння невіруючих згідно хадісу, переданому від Ібн Аббаса, який вивів Ібн Абу Шейба в книзі «Мусаннаф»:

أَيُّمَا مِصْرٍ مَصَّرَتْهُ الْعَجَمُ يَفْتَحُهُ اللَّهُ عَلَى الْعَرَبِ وَنَزَلُوا يَعْنِي عَلَى حُكْمِهِمْ فَلِلْعَجَمِ مَا فِي عَهْدِهِمْ

«Якщо Аллах дарує перемогу мусульманам над країною, яку заснували невіруючі, що погодились з вимогами мусульман, то невіруючі мають право на прописане в договорі».

Таким чином, питання повертається до завойовника, який отримав перемогу силою свого меча над країною невіруючих. Він має вчинити на свій розсуд, переслідуючи благо для Ісламу і мусульман, тобто в інтересах турботи над справами своїх громадян, як мусульман, так і немусульман із числа зімміїв.

Оскільки питання Константинополя входить у категорію «країн, завойованих силою», щодо цього я наведу думку деяких ісламських правовідів:

а) Наводиться у книзі «Мугній аль-Мухтаджіля Мааріфат Альфаз-іль-Манхадж» Мухаммада аш-Шарбани, який помер у 977 році, у коментарях до тексту книги «Манхаджат-Талібін» ан-Нававі, який помер у 676 році: «Необхідно заборонити невіруючим зводити церкви у тих населених пунктах, які були засновані мусульманами, чи у тих населених пунктах, жителі яких прийняли Іслам , а також на тих землях, які були силою завойовані у невіруючих. Як і не варто підтримувати чи реконструювати раніше існуючі церкви».

Пояснення:

• • «заборонити невіруючим» в обов’язковому порядку
  • «зводити церкви», а також синагоги, монастир і келії для монахів, як і храми для вогнепоклонників.
  • «у тих населених пунктах, які були засновані мусульманами»,
  • «або у тих населених пунктах, жителі яких прийняли Іслам», тобто країни з переважаючим населенням мусульман,
  • «а також на тих землях, які були силою завойовані у невіруючих», — це такі міста, як Каїр в Єгипті, Ісфахан в Ірані і міста Марокко,
  • «зводити ь в них будівлі», бо мусульмани оволоділи цими землями шляхом битви і мають право своїм супротивникам забороняти будувати храми. І подібно тому, як забороняється будувати храми, також забороняється реконструювати чи реставрувати старі храми при їх руйнуванні. Тому автор і пише: «Як і не варто підтримувати чи реконструювати раніше існуючі церкви». Але якщо храми діють і мають належний вигляд, то дозволяється завойовнику, якщо той побачить у цьому благо для Ісламу і мусульман, дозволити невіруючим користуватись ними.

б) В книзі «Фатх аль-Кадір» Кемаль ад-Діна Мухаммада, відомого під псевдонімом Ібн аль-Хімам, прихильника ханафітської правової школи, померлого у 861 році, написано:

«На завойованих мусульманами землях силою свого меча забороняється невіруючим зводити храми для поклоніння. Відносно цього не існує ніяких розбіжностей серед вчених, тобто улеми одностайні у цьому. Що стосується тих храмів, які раніше існували до завоювання цих територій мусульманами:чи треба їх руйнувати чи ні?? Імами Малік, Шафії і в одному із предань Ахмад ібн Ханбаль вважають, що треба зруйнувати їх. Ми, у свою чергу, вважаємо їх невіруючих людьми, які знаходяться під покровительством, а, отож, їх храми треба переробити у житлові дома для них і заборонити їм проводити та релігійні обряди, але у жодному разі не руйнувати. Цю ж думку висловлював і сам Імам Шафії і Ахмад,оскільки сподвижники завойовували силою немало невіруючих країн, при цьому вони не руйнували церков і інших будівель невіруючих».

в) У книзі «Аль-Мугні» Ібн Кудами, який помер у 620 році, вказано:

«Друга категорія земель, які були завойовані мусульманами силою. В них не дозволяється зводити які-небудь храми невіруючих , оскільки ці землі стали володінням мусульман. Відносно існувавших до завоювання будівель існує дві думки:

Треба їх знести і заборонено залишати з причини заборонності знаходження предметів невір’я , подібно синагогам у володіннях мусульман, оскільки до цих земель застосується закон про країни, які знаходяться у прямому розпорядженні мусульман.

Також дозволяється залишити місця поклоніння невіруючих згідно хадісу, переданому від Ібн Аббаса, який вивів Ібн Абу Шейба в книзі «Мусаннаф»:

أَيُّمَا مِصْرٍ مَصَّرَتْهُ الْعَجَمُ يَفْتَحُهُ اللَّهُ عَلَى الْعَرَبِ وَنَزَلُوا يَعْنِي عَلَى حُكْمِهِمْ فَلِلْعَجَمِ مَا فِي عَهْدِهِمْ.

«Якщо Аллах дарує перемогу мусульманам над країною, яку заснували невіруючі, що погодились з вимогами мусульман, то невіруючі мають право на прописане в договорі».

Сьоме:

Отож, відповідь на Ваші питання можна стисло викласти наступним чином:

1 — Якщо країна була завойована за допомогою мирних переговорів, то необхідно відштовхуватись від умов договору . Віддається перевага укладати договір по зразку, який отримав відомість як «Договір Умара» (договір між халіфом Умаром бін Хаттабом і представниками християнського населення Єрусалиму під час його завоювання мусульманами (араб.العهدة العمرية‎)).

2 — Якщо країна була завойована силою, то вирішальне слово залишається за мусульманським правителем-завойовником, який має право як залишити місця поклоніння невіруючих, щоб вони могли відправляти свої релігійні обряди, так і зруйнувати їх. У цьому він виходить із інтересу Ісламу і мусульман з точки зору найкращої турботи про громадян Ісламської Держави , будь вони мусульманами чи немусульманами.

3 — Заходи, вжиті султаном-завойовником Мухаммадом аль-Фатіхом, по перетворенню собору Айя-Софія в мечеть, входили в прерогативу його повноважень, оскільки місто, в якому знаходився даний собор, було завойоване ним.

4 — Існують історичні документи, які підтверджують факт того, що султан-завойовник Мухаммад аль-Фатіх виплатив грецькому православному патріарху покупну ціну собору Айя-Софія в порядку хорошого обходження з християнами у Стамбулі. Згідно деяким історичним даним, султан Мухаммад II, відомий як Мухаммад Завойовник, виплативши вищезгадану покупну ціну із особистих засобів і майна державної казни . Він зареєстрував це у реєстрі приватної власності на своє ім’я . Дана процедура була задокументована у договорі купівлі-продажу і підтверджена виплатою суми платіжними векселями. Це відбулось після завоювання Константинополя у період правління Мухаммада II в Османському Халіфаті. Потім він закріпив нерухомість за усіма мусульманами і зробив мечеть Айя-Софія вакфом від імені султана-завойовника Мухаммада. Незалежно від того, чи достовірна ця інформація чи ні, з точки зору покупки правитель, який управляє країною згідно з Ісламом, при завоюванні силою країн невіруючих має право як залишити місця поклоніння невіруючих , так і зруйнувати їх, як про це згадувалось вище.

5 — Що стосується дійсності намазу при наявності християнських мозаїк і фресок на стінах, які закриваються темною завісою під час здійснення намазу, то намаз вважається дійсним , поки ці малюнки закриті. Тим не менш, не дозволяється знімати ці завіси після намазу. Держава і люди, які знімають ці прикриття і завіси, несуть великий гріх за подібне, оскільки шаріатський закон передбачає заборону наявності зображень (наприклад, християнських ікон) на стінах чи стелі мечеті. Якщо виявиться якийсь малюнок, то треба стерти його. У випадку, якщо не вийде стерти його, або якщо це становить велику складність, то треба замазати чи заштукатурити його відповідним матеріалом, який остаточно усуне цей малюнок чи зображення . Доказами тому служать наступні хадіси:

Вивів Бухарі від Ікріми , від Ібн Аббаса, нехай буде задоволений ними Аллах:

أَنَّ النَّبِيَّ ﷺ لَمَّا رَأَى الصُّوَرَ فِي الْبَيْتِ، يعني الكعبة، لَمْ يَدْخُلْ حَتَّى أَمَرَ بِهَا فَمُحِيَتْ

«Коли Пророк Мухаммад ﷺ побачив зображення у Заповідній мечеті — Каабі,— він не увійшов, поки не наказав стерти їх, і люди стёрли їх…» (вивів Ібн Хіббан у своїй збірці достовірних хадісів).

Вивів Ахмад у своїй збірці «Муснад» від Джабіра ібн Абдуллаха:

أَنَّ النَّبِىَّ ﷺ نَهَى عَنِ الصُّوَرِ في الْبَيْتِ وَنَهَى الرَّجُلَ أَنْ يَصْنَعَ ذَلِكَ وَأَنَّ النَّبِىَّ ﷺ أَمَرَ عُمَرَ بْنَ الْخَطَّابِ زَمَنَ الْفَتْحِ وَهُوَ بِالْبَطْحَاءِ أَنْ يَأْتِي الْكَعْبَةَ فَيَمْحُوَ كُلَّ صُورَةٍ فِيهَا وَلَمْ يَدْخُلِ الْبَيْتَ حَتَّى مُحِيَتْ كُلُّ صُورَةٍ فِيهِ

«Пророк Мухаммад ﷺ заборонив тримати в домах зображення, а також створювати їх. Пророк ﷺ наказав Умару ібн аль-Хаттабу який знаходився у день завоювання Мекки увійти знов всередину Кааби і стерти усі зображення. Сам Пророк Мухаммад ﷺ увійшов у Каабу лише після того, як убрали там усі зображення» (вивів аль-Байхакий у «Ас-Сунан аль-Кубра»).

Отож, забороняється вивішувати зображення у мечеті чи молельних кімнатах завжди, а не тільки під час здійснення намазу. На превеликий жаль, влада вчиняє протилежно цьому

На завершення я прошу Всевишнього Аллаха прискорити встановлення Халіфату зусиллями тих мусульман, які стараються на цьому шляху , а також виконати їх стараннями обіцяну Пророком Мухаммадом ﷺ благу звістку про звільнення благословенної землі від нечисті сіоністів і про завоювання Риму після завоювання Константинополя. Я прошу Аллаха знов осяяти земну кулю величчю Ісламу і піднесенням стягу Ісламу над усіма іншими стягами. Всевишній говорить:

وَاللَّهُ غَالِبٌ عَلَى أَمْرِهِ وَلَكِنَّ أَكْثَرَ النَّاسِ لا يَعْلَمُونَ

«Аллах владний вершити Свої справи, проте більшість людей не відає про це» (12:21).

День Арафа, 1441 р.х.
30.07.2020 р.