Хто такі ахлюль-фатра?

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

від AdelAbuAhmad

Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху. Дорогий наш шейх і амір, нехай Аллах захистить Вас від усілякої шкоди і надасть Вам сприяння у встановленні влади Ісламу на землі!

Існує думка, що ахлюль-фатра будуть врятовані від покарань у Судний день. Згадується, що до цих людей відносяться ті, кому не був посланий хто-небудь із Посланців. У якості доказу наводять слова Всевишнього:

وَمَا كُنَّا مُعَذِّبِينَ حَتَّى نَبْعَثَ رَسُولًا

«Ми ніколи не карали людей, не відправивши до них Посланця» (17:15).

Проте є хадіси, в яких говориться, що араби часів джахілії за декілька років до пророцтва Мухаммада (с.а.с.) відносяться до невірних, і їх притулком буде Вогонь. Передається від Анаса ібн Маліка:

أَنَّ رَجُلاً قَالَ يَا رَسُولَ اللهِ أَيْنَ أَبِي قَالَ فِي النَّارِ فَلَمَّا قَفَّى دَعَاهُ فَقَالَ إِنَّ أَبِي وَأَبَاكَ فِي النَّارِ

«Одного разу прийшов один чоловік і спитав: «О, Посланець Аллаха, де опиниться мій батько?». На що Посланець (с.а.с.) сказав: «Твій батько — у Вогні!». (Коли чоловік почав уходити) він (с.а.с.) послав за ним, а потім сказав: «Мій батько і твій батько — у Вогні!» (Муслім).

Є і інші докази.

Звідси питання: як можна узгодити обидва розуміння?

Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

1) Ваше питання зачіпає те, що згадано у книзі «Ісламська особистість», 3 том, в темі «Немає хукму до приходу Шаріату»: «Неприпустимо виносити хукм про речі і вчинки, поки не буде постанови з боку Шаріату. Отож, до приходу Шаріату немає хукмів про речі і вчинки людей. Адже Всевишній сказав:

وَمَا كُنَّا مُعَذِّبِينَ حَتَّى نَبْعَثَ رَسُولًا

«Ми ніколи не карали людей, не відправивши до них Посланця» (17:15),

لِئَلَّا يَكُونَ لِلنَّاسِ عَلَى اللَّهِ حُجَّةٌ بَعْدَ الرُّسُلِ

«Щоб після приходу Посланців у людей не було ніякого доводу проти Аллаха» (4:165)».

Хукм виноситься або на основі Шаріату, або на основі розуму. У даному положенні хукм може виносити тільки Шаріат, оскільки на кону питання про обов’язки і заборони, а розум не може ставити в обов’язок чи забороняти, бо це не його сфера діяльності. Винесення хукмів про речі і вчинки є виключним правом Шаріату… Тобто, на людей не покладаються які-небудь хукми до того, як Аллах відправить до них Посланця (с.а.с.). Це означає, що ахлюль-фатра будуть врятовані від (полум’я Пекла). Ахлюль-фатра — це люди,які жили з митті спотворення Божественного писання і до ниспослання нового. А отож, на них хукм тих, до кого не дійшло писання, наприклад, як ті, хто жив до пророцтва Мухаммада (с.а.с.) …» (кінець цитати).

Це означає, що до ахлюль-фатра відносяться ті, хто жив між пророцтвом Посланця Аллаха (с.а.с.) і пророцтвом інших пророків до нього. Інакше кажучи, тут мова іде про тих, хто був многобожником (мушріком) або хто не слідував за яким-небудь Божественним писанням. Що стосується ахлюль-кітаб (людей Писання), то їм спочатку було дано Божественне писання, вони слідували за Посланцем, але потім самі спотворили писання, тому вони не відносяться до ахлюль-фатра. Повторюсь, ахлюль-фатра — це ті, хто не слідував за Посланцем … Також до ахлюль-фатра не відносяться невірні жителі країн Заходу, оскільки до них дійшов Іслам. Так що ж говорити про невірних, які живуть серед мусульман?! Ахлюль-фатра — це ті, до кого не дійшов заклик, тому решта усіх інших не відносяться до цієї категорії.

2) Що стосується хадісів, в яких згадується, що араби часів джахілії, які померли до пророцтва Мухаммада (с.а.с.), опиняться у Пеклі, то це суперечить значенню аяту. Адже аят говорить, що ахлюль-фатра будуть врятовані. Подібні хадіси необхідно вивчати згідно з наукою усуль аль-фікх. Отож, якщо можна об’єднати тексти, то це треба зробити, у протилежному випадку робиться тарджіх (віддається перевага) між текстами, і тоді хадіси відкидаються діраятан (відкидаються з причини їх змістового протиріччя). Виходячи із цього, необхідно роз’яснення наступнихх хадісів:

а) Муслім наводить від Анаса ібн Маліка:

أَنَّ رَجُلاً قَالَ يَا رَسُولَ اللهِ أَيْنَ أَبِي قَالَ فِي النَّارِ فَلَمَّا قَفَّى دَعَاهُ فَقَالَ إِنَّ أَبِي وَأَبَاكَ فِي النَّارِ

«Одного разу прийшов один чоловік і спитав: «О, Посланець Аллаха, куди потрапить мій батько?». На що Посланець (с.а.с.) сказав: «Твій батько — у Вогні!». (Коли чоловік почав уходити) він (с.а.с.) послав за ним, а потім сказав: «Мій батько і твій батько — у Пеклі!» (Муслім).

б)Наводить Ібн Маджа від аз-Захрі, а він — від Саліма, а Салім — від свого батька (Абдуллаха ібн Умара):

جَاءَ أَعْرَابِيٌّ إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّ أَبِي كَانَ يَصِلُ الرَّحِمَ وَكَانَ وَكَانَ فَأَيْنَ هُوَ قَالَ فِي النَّارِ قَالَ فَكَأَنَّهُ وَجَدَ مِنْ ذَلِكَ فَقَالَ يَا رَسُولَ اللَّهِ فَأَيْنَ أَبُوكَ قَالَ رَسُولُ الللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ حَيْثُمَا مَرَرْتَ بِقَبْرِ مُشْرِكٍ فَبَشِّرْهُ بِالنَّارِ

«Одного разу до Пророку (с.а.с.) прийшов один бедуїн і спитав:«О, Посланець Аллаха (с.а.с.), мій батько підтримував родинні зв’язки, робив те-то і те-то, де він опиниться?», — на що Пророк (с.а.с.) сказав:«Він у Вогні!». По виду бедуїна здавалось, що йому тяжко це винести, і тоді бедуїн знов спитав: «А де твій батько?». На що він (с.а.с.) сказав: «Кожного разу, коли ти будеш проходити повз могили многобожника, то говори йому, що він у Вогні». Єгипетський хадісовед Шіхабад-Дін аль-Бусірі сказав: «Існад даного хадісу — сахіх. А його передавачі заслуговують на довіру (сікат)». У книзі «Аз-Заваід» говориться: «Даний хадіс — сахіх».

У книзі «Хашіяту ас-сіндіалясунані ібн маджа», автор Абу аль-Хасан ас-Сінді, говориться: «Джалалуддін ас-Суюті сказав про нього, тобто про хадіс:«Мій батько і твій батько —у Пеклі!»(Муслім)),що його згадав тільки Хаммад ібн Масляма від Сабіта. Але з цим не погодився Маамар, коли також передавав від Сабіта, оскільки він згадав лише:

إِذَا مَرَرْتَ بِقَبْرِ كَافِرٍ فَبَشِّرْهُ بِالنَّارِ

«коли ти будеш проходити повз могили многобожника, то говори йому, що він у Вогні».

У даній версії не згадується положення батька Пророка (с.а.с.), при тому вона більш достовірна, оскільки слова Маамар більш надійні, аніж слова Хаммада. Адже відносно пам’яті Хаммада відбуваються обговорення; також у його хадісах бувають неприйняті речі. Бухарі і Муслім не передають від Хаммада, за винятком, коли він передає від Сабіта. Що стосується Маамара, то про його пам’ять не ведуться розмови, і в хадісах, переданих ним, немає засуджуваних речей. Бухарі і Муслім згадують передаваємі Маамаром хадіси у своїх збірках серед основних хадісів. Саме тому версія Маамара більш достовірна.

Потім ми знайшли хадіс від Саада ібн Абу Ваккаса,який схожий з хадісом від Маамара. Хадіс від Саада ібн Абу Ваккаса наводять аль-Баззар, ат-Табарані, Байхакий. Також є хадіс Абдуллаха ібн Умара, який наводить Ібн Маджа1. Таким чином, версії Маамара віддається перевага перед рештою інших, а отож, треба відштовхуватись від неї. Відомо, що часто передавачі хадісів у збірці Мусліма передають хадіси на основі свого розуміння … Наші імами, які слідують за Шафії і аль-Ашарі, одностайні в тому, що ті, до кого не дійшов заклик, не будуть покарані, а увійдуть в Рай,адже Всевишній сказав:

وَمَا كُنَّا مُعَذِّبِينَ

«Ми ніколи не карали людей…» (17:15).

… Аллах знає краще» (кінець цитати).

в) Ат-Табарані у збірці «Аль-Муджам аль-Кабір» наводить хадіс від аз-Захрі, а він — від Аміра ібн Саада, а він — від свого батька (Саада ібн Абу Ваккаса):

جَاءَ أَعْرَابِيٌّ إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَـلَّمَ فَقَالَ إِنَّ أَبِي كَانَ يَصِلُ الرَّحِمَ وَكَانَ وَكَانَ فَأَيْنَ هُو قَالَ فِي النَّارِ فَكَأَنَّ الْأَعْرَابِيَّ وُجِدَ مِنْ ذَلِكَ فَقَالَ يَا رَسُولَ اللَّهِ فَأَيْنَ أَبُوكَ قَالَ حَيْثُ مَا مَرَرْتَ بِقَبْرِ كَافِرٍ فَبَشِّرْهُ بِالنَّارِ

«Одного разу до Пророка (с.а.с.) підійшов бедуїн і спитав: «Мій батько підтримував родинні зв’язки, робив те-то і те-то, де він опиниться?», — на що Пророк (с.а.с.) сказав: «Він у Вогні!». По виду бедуїна здавалось, що йому тяжко це винести, і тоді бедуїн знов спитав: «О, Посланець Аллаха, а де твій батько?». На що він (с.а.с.) сказав: «Кожного разу, коли ти будеш проходити повз могили многобожника, то говори йому, що він у Вогні». Аль-Хайсамі сказав, що його передавачі є передавачами хадісів, що увійшли в «Сахіх».

3) При узгоджені згаданих нами доказів стає ясно наступне:

— Аят говорить про те, що ахлюль-фатра будуть врятовані від Вогню, тобто не будуть піддані покаранню у Судний день. Отож, якщо не вдається узгодити між хадісами і аятом, то неможна опиратись ані на жоден і хадісів, які суперечать аяту.

— Узгоджувати докази можна так, як зробив це імам ас-Суюті, про це ми згадали трохи раніше у книзі «Хашіяту ас-сіндіалясунані ібн маджа». Із пояснень імама ас-Суюті розуміється, що Посланець (с.а.с.) не відповів питаючому бедуїну, а лише сказав йому слова у загальній формі: «Кожного разу, коли ти будеш проходити повз могили многобожника, то говори йому, що він у Вогні».

Таким чином, двом хадісам, які наводяться ат-Табарані від Саада ібн Абу Ваккаса і Ібн Маджей від Абдуллаха ібн Умара, віддається перевага, аніж хадісу Мусліма від Анаса ібн Маліка.

4) На завершення я хотів би зазначити, що хукм відносно ахлюль-фатра полягає у тому, що вони будуть врятовані від покарання Пекла. Після узгодження текстів я більше схиляюсь до думки імама ас-Суюті, яку він висловлював, коли коментував збірку хадісів Ібн Маджі: «Коли бедуїн був засмучений, Пророк (с.а.с.) вирішив підбадьорити його і тому відповів йому у загальній формі, тобто сказав таку відповідь, яка включає в себе усіх многобожників, при цьому не заперечуючи чи не стверджуючи про положення свого батька». Це ясно простежується у хадісі у ат-Табарані: «Кожного разу, коли ти будеш проходити повз могили многобожника, то говори йому, що він у Вогні», — і хадісі Ібн Маджи: «Кожного разу, коли ти будеш проходити повз могили многобожника, то говори йому, що він у Вогні».

Обидва хадіси — сахіх.

Це те, що я бачу, коли відбувається узгодження між наявними шаріатськими доказами. Повторюсь іще раз, якщо неможливо узгодити між аятом і хадісами, тоді необхідно відкинути хадіси діраятан (відкинути з причини їх змістового протиріччя) і керуватись аятом. Подібна практика відома в науці усуль аль-фікх. Але Аллах знає краще, Він — Премудрий!

 

18 Рамадана 1439 р.х.
03.06.2018 р.