Аль-Каффаль аль-Марвазі (аль-Каффаль ас-Сагір)

У книзі «Ісламська особистість», 1 том, в темі «Занепад ісламського фікху» говориться: «… у той час як супротивники іджтіхаду, такі як аль-Каффаль, говорили про припинення іджтіхаду» (кінець цитати). Я шукав інформацію про біографію цього вченого, але зміг знайти зі схожим ім’ям тільки двох вчених шафіїтського мазхабу,але вони не закликали до зачинення дверей іджтіхаду. Я маю на увазі аль-Каффаля аш-Шаші (аль-Каффаль аль-Кабір) і аль-Каффаля аль-Марвазі (аль-Каффаль ас-Сагір). Хто ж цей вчений, про якого говориться у книзі?

Нехай Аллах воздасть Вам благом!

Відповідь:

Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.

1) Так, дійсно, Ваше питання пов’язано з тим, що згадано в темі «Занепад ісламського фікху» книги «Ісламська особистість», 1 том: «Більше того, вони дійшли до того, що стали забороняти мусульманам робити іджтіхад, і сказали про неприпустимість іджтіхаду. В результаті багато вчених із числа тих, хто був здатен робити іджтіхад, не наважувались на це і говорили, що вони — не муджтахіди. Цей занепад почався у кінці IV сторіччя по хіджрі. Тим не менш, на початку цього занепаду і до кінця VI і початку VII сторіччя по хіджрі в іджтіхаді спостерігався деякий підйом. Були муджтахіди і вчені, у той час як супротивники іджтіхаду, такі як аль-Каффаль, говорили про припинення іджтіхаду» (кінець цитати).

2) Що стосується аль-Каффаля, то у джерелах згадуються три чоловіка під таким ім’ям:

а) У книзі «Сіяраалям ан-нубаля» (16/283) говориться: «Аль-Каффаль аш-Шаші був видатним імамом, лінгвістом, вченим науки усуль аль-фікх, вченим Хорасана. Повне його ім’я — Абу Бакр Мухаммад ібн Алі ібн Ісмаіль аш-Шаші. Він був шафіїтським вченим. Також його іще називали аль-Каффаль аль-Кабір. Він був імамом свого часу на території Мавераннахра. Він також був автором великої кількості праць. Аль-Хакім про нього говорив наступне: «Серед жителів Мавераннахра він був найбільш знаючим в усуль аль-фікху і тим, хто більше усіх присвятив себе подорожам у пошуках знань». Шейх Абу Ісхак у книзі «Ат-Табакат» писав, що аль-Каффаль аш-Шаші помер у 36 р.х.

Дана думка — очевидна помилка. Аль-Хакім писав, що аль-Каффаль помер у місті аш-Шаші у365 р.х. Абу Саад ас-Самаані також вважав 365 р.х. датою його смерті, більше того, він згадав, що датою його народження був 291 р.х. Ас-Самаані зазначив, що аль-Каффаль є автором великої кількості унікальних праць, подібних яким ніхто до нього не писав. Аль-Каффаль аш-Шаші був першим із факіхів, хто написав працю про те, як треба вести дебати належним чином. Він — автор праці по усуль аль-фікху, він написав коментарі до книги імама Шафії «Ар-Рісаля». У свій час він став поширювачем шафіїтського мазхабу на території Мавераннахра. Ас-Самаані писав: «Абу Бакр є автором праць «Даляілю ан-нубувва» і «Махасіну аш-шаріа» …» (кінець цитати).

У книзі «Табакаташ-шафіійя» пишеться: «Мухаммад ібн Алі ібн Ісмаіль, Абу Бакраш-Шаші, аль-Каффаль аль-Кабір, один із виданих вчених шафіїтського мазхабу і імамів мусульман. Народився у 291 р.х. … Шейх Абу Ісхак писав, що він був виданим імамом, автором великої кількості унікальних праць, подібних яким ніхто до нього не писав, і був першим із факіхів, хто написав працю про те, як треба вести дебати належним чином, він був автором праці по усуль аль-фікху, автором коментарів до книги «Ар-Рісаля». У свій час він став поширювачем шафіїтського мазхабу на території Мавераннахра. Ас-Самаані писав: «Абу Бакр є автором праць «Даляілю ан-нубувва» і «Махасінуаш-шаріа» …» (кінець цитати).

в) У книзі «Сіяраалям ан-нубаля» (17/405) говориться: «Аль-Каффаль — видатний імам, шейх шафіїтського мазхабу. Повне його ім’я — Абу Бакр Абдуллах ібн Ахмад ібн Абдуллах аль-Марвазі аль-Хурасані. У свій час він був аль-Каффалем (майстром по виробництву маленьких замків). Деякий час він пропрацював по своїй професії, але коли йому виповнилось тридцять років, він відчув потяг до фікху. Тоді він розпочав читання фікху, поки не набув успіху у ньому. Аль-Каффаль був послідовником хорасанського методу у шафіїтському мазхабі. Факіх Насір аль-Умарі говорив: «У часи Абу Бакра аль-Каффаля не було нікого більш знаючого, аніж він. Подібного йому вже не буде після. Ми часто говорили про нього: «Янгол в образі людини» …

Абу Бакр ас-Самаані у книзі «Аль-Амалі» писав: «Він був унікальним вченим фікху, володів унікальною пам’яттю, був благочестивим і аскетом. Він зробив величезний внесок у розробку шафіїтського мазхабу, чого не змогли досягти інші в його час. Його метод навчання в шафіїтському мазхабі був чемним і найдієвішим. Його соратники понесли даний підхід далі, що спонукало інших імамів приїжджати до Абу Бакру аль-Каффалю із різних місць. Помер він у місяць Джумада аль-ахіра у 417 р.х. у віці дев’яноста років. Аль-Каффаль не досяг ступеня мухаддіси чеерз те, що занадто пізно взявся за цю справу» (кінець цитати).

У книзі «Табакат аш-шафіійя» пишеться: «Абдуллах ібн Ахмад ібн Абдуллах аль-Марвазі, видатний імам. Його іще називали Абу Бакр Аль-Каффаль ас-Сагір. Він був шейхом хорасанського методу в шафіїтському мазхабі. Причиною, по якій його прозвали «Аль-Каффаль» (замочник), полягала в його професії, бо у юному віці він набув успіху у виготовленні маленьких замків вагою у чотири намистини. Після досягнення тридцятирічного віку він відчув в собі силу проникливості, і тоді він звернувся у бік вивчення фікху. Фікхом він почав займатись під керівництвом шейха Абу Зайда та інших факіхів, і так тривало, поки він не став зразковим імамом. У нього навчалась велика кількість жителівй Хорасану. Також він був тим, хто навчав, розповідав і диктував хадіси …

Абу Бакр ас-Самаані у книзі «Аль-Амалі» писав: «Він був унікальним вченим фікху, володів унікальною пам’яттю ю, був благочестивим і аскетом. Він залишив величезний внесок у розробці шафіїтського мазхабу, чого не змогли досягти інші в його час. Його метод навчання в шафіїтському мазхабі був чемним і найдієвішим …». Помер Абу Бакр Аль-Каффаль у місті Мервв місяць Джумада аль-ахіра в 417 р.х. у віці дев’яноста років. Серед його праць були коментарі в двох томах до книги «Аль-Тальхис», коментарі в одному томі до книги «Аль-Фуру» і в одному величезному томі до книги «Аль-Фатава» (кінець цитати).

в) У книзі «Аль-Аалям», автор — Хайрад-Дін аз-Зіріклі, говориться: «Мухаммад ібн Ахмад ібн аль-Хусайн ібн Умар, Абу Бакраш-Шаші, аль-Каффаль аль-Фарікі. Іще його назвали: Фахраль-Іслам, аль-Мустазхарі. Він був головою шафіїтського мазхабу в Іраку … народився у місті Сільван, потім переїхав у Багдад, де у 504 р.х став викладати в медресе «Аль-Нізамійя». Викладав він в медресе до самої своєї смерті.… Серед його праць були «Хільяту аль-уляма фі мааріфатімазахібі аль-фукаха», після якого його почали називати «Аль-Мустазхарі». Причина цього полягає у тому, що дану працю він написав для халіфа аль-Мустазхіра Біллаха. Іншими його працями були «Аль-Муатамад» (коментарі до «Хільяту аль-уляма фі мааріфатімазахібі аль-фукаха»), «Аш-Шафі» (коментарі до «Мухтасар ал-музані фі фуру аш-шафіійя»), «Аль-Фатава» (іще відомий як «Фатава аш-Шаші»), «Аль-Умдату фі фуру аш-шафіійя» (кінець цитати).

У книзі «Табакат аш-шафіійя» пишеться: «Мухаммад ібн Ахмад ібн аль-Хусайн ібн Умар, Фахраль-Іслам, Абу Бакраш-Шаші. Народився у місті Сільван у місяць Мухаррам в 429 р.х. Вивчав фікх у судді міста Сільван Абу Мансура ат-Тусі, був учнем шейхів Абу Мухаммада и Алі аль-Казаруні (автора книги «Аль-Ібана»). Після того, як Абу Мансура ат-Тусі зняли з посади судді, він поїхав до себе у місто, а Абу Бакраш-Шаші вирушає у Багдад і починає вивчати фікх у шейха Абу Ісхака аш-Шіразі. Перебуваючи поруч з аш-Шіразі, він став відомим і тим, що повторював його уроки для інших. Він прочитав «Аш-Шаміль» під керівництвом Ібн ас-Саббаха. Абу Бакраш-Шаші був серйозним, вшанованим чоловіком, був скромним і благочестивим. В юності його прозвали «Аль-Джунайд» через ступінь його благочестя.

Після смерті свого шейха він став головою шафіїтського мазхабу і викладав у багдадському медресе «Аль-Нізамійя» на протязі півтора років. Імам аз-Захабі сказав: «Він був ашарітом, суфієм …». Помер Абу Бакраш-Шаші у місяць Шавваль у 507р.х. Поховали його в одній могилі з шейхом Абу Ісхаком аш-Шіразі, були і ті, хто сказав, що його поховали поруч з шейхом … Він був автором книги в двох томах «Хільяту аль-уляма фі мааріфатімазахібі аль-фукаха», в ній він згадав багато розбіжностей серед вчених. Цю книгу він написав для халіфа аль-Мустазхіра Біллаха. Після цього його почали називати «Аль-Мустазхарі». Також до його праць відносяться книги «Ат-Таргіб фі аль-мазхаб», в якій містяться відгалуження фікху з їх доказами, і «Аль-Умдату фі фуру аш-шафіійя» (кінець цитати).

Виходить, ім’ям «Аль-Каффаль» звали трьох вчених шафіїтського мазхабу:

— Першим був аль-Каффаль аш-Шаші аль-Кабір (291–365 р.х.). Звали його Мухаммадом ібн Алі аш-Шаші аль-Каффалем (Абу Бакром). Він був уродженцем міста аш-Шаші, яке знаходилось на території Мавераннахра.

— Другим був аль-Каффаль аль-Марвазі (327–417 р.х.). Звали його Абдуллахом ібн Ахмадом ібн Абдуллахом (Абу Бакром). Він був уродженцем міста Мерв. Його прозвали «Аль-Каффаль», бо по своїй професії він був замочником. Швидше усього, його прозвали аль-Каффалем ас-Сагіром, щоб відрізняти від аль-Каффаля аль-Кабіра. Аль-Марвазі був шейхом хорасанських факіхів шафіїтського мазхабу. В юності він працював замочником, але по досягненню тридцяти років він зайнявся вивченням наук і досяг такого ступеня знань, що до нього почали приїжджати учні із різних міст; після навчання у нього вони стали видатними імамами. Помер він на території Саджастана. Аль-Марвазі був автором багатьох книг, серед яких — коментарі до книги Ібн аль-Хаддада «Аль-Фуру».

— Третім був аль-Каффаль аль-Мустазхарі (429–507 р.х.). Звали його Мухаммадом ібн Ахмадом ібн аль-Хусайном ібн Умаром (Абу Бакром, Фахруль-Ісламом аш-Шаші, аль-Каффалем, аль-Фарікі). Він був уродженцем міста Сільван, потім переїхав у Багдад, де у 504 р.х почав викладати в медресе «Аль-Нізамійя». Викладав він в медресе до самої своєї смерті. До його праць відноситься книга «Хільяту аль-уляма фі мааріфатімазахібі аль-фукаха». Ніде у джерелах він не згадується як «Аль-Каффаль», тільки Хайрад-Дін аз-Зіріклі у своїй книзі «Аль-Аалям» згадує його під цим прізвиськом.

3) Що стосується того, кому приписують зачинення дверей іджтіхаду, то ним є аль-Каффаль аль-Марвазі (аль-Каффаль ас-Сагір). Доказом цьому служать:

— У книзі «Хашіяту аль-аттараляджам аль-джавамі» говориться: «Автор (Таджуддін ас-Субкі) книги стверджував, що його батько (Такіюддін ас-Субкі) досяг ступеня муджтахіда мутляка, про це він згадав у книзі «Таршіхат-Таушіх». Якщо я буду говорити те, що ви стверджуєте, тобто що Такіюддін ас-Субкі досяг ступеня муджтахіда мутляка, то це буде спростовано Абу Хамідом аль-Газалі у його книзі «Аль-Васит фі аль-мазхаб», де він говорить, що та епоха була позбавлена муджтахідів мутляків. І про це говорив не тільки він, але й аль-Каффаль аль-Марвазі, шейх хорасанських факіхів, який жив трохи раніше нього. Також про це говорили ар-Рафії і ан-Нававі. Поміркувавши над цими словами, мені здалось, що вони мали на увазі, що не було жодного муджтахіда, який звалив би на свої плечі тягар судової влади …» (кінець цитати).

— У книзі «Аль-Бахру аль-мухіту фі усуль аль-фікх», автор — аз-Заркаші, говориться: «Що стосується висловлювання аль-Газалі про те, що та епоха була позбавлена муджтахідів мутляків, то про це говорив не тільки він, але й аль-Каффаль аль-Марвазі, шейх хорасанських факіхів. Інші сказали, що під цим мались на увазі муджтахіди, які б брали участь у діяльності судової системи. Оскільки істинні вчені того періоду відмовлялись від цього, тому судочинством займались ті хто менше їх по статусу. Тому як можна судити про епохи, коли в них немає муджтахідів?! Що стосується аль-Каффаля, то коли один чоловік спитав його про їжу, той сказав: «Ти питаєш про думку шафіїтського мазхабу чи про мою думку?». Одного разу аль-Каффаль сказав, що він, шейх Абу Алі і суддя аль-Хусайн говорили наступне: «Ми — не мукалліди імама Шафії, просто наша думка співпадає з його думкою …» (кінець цитати).

4) Із усього вищесказаного стає зрозумілим, що були ті, хто приписував аль-Каффалю аль-Марвазі зачинення дверей іджтіхаду, або, принаймні те, що та епоха не мала муджтахідів мутляків, а були лише ті, хто слідував за муджтахідами, які жили до них. Хоча це не є якоюсь явною перешкодою для іджтіхаду.

Дивує один факт, що аль-Каффалю приписують зачинення дверей іджтіхаду, і це на тлі того, що він у свій час працював замочником (аль-каффалем). Мабуть, це просто збіг. Так я говорю, тому що в самій книзі «Аль-Бахру аль-мухіту фі усульаль-фікх» говориться, що він робив іджтіхад, хоча і був вченим шафіїтського мазхабу. Більше того, у цій же книзі говориться: «Одного разу аль-Каффаль сказав, що він, шейх Абу Алі і суддя аль-Хусайн говорили наступне: «Ми — не мукалліди імама Шафії, просто наша думка співпадає з його думкою …».

Я сподіваюсь, що цієї відповіді буде досить.

26 Шабана 1439 р.х.
12.05.2018 р.