від аль-Васіка Бінасруллах
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Шановний шейх! У Мусліма наводиться хадіс від Анаса ібн Маліка:
قَدَمَ عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَوْمٌ مٍنْ عُكْلٍ أَوْ عُرَيْنَةَ فَاجْتَوُا الْمَدِينَةَ فَأَمَرَ لَهُمْ رَسُولُ اللَّهِ صلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِلِقَاحٍ وَأَمَرَهُمْ أَنْ يَشْرَبُوا مِنْ أَبْوَالِهَا وَأَلْبَانِهَا
«Прибули люди із племені Укля чи Урайна в Медину, і (через деякий час) вони відчули недомагання. У зв’язку з цим Посланець Аллаха ﷺ наказав їм бути поруч з дійною верблюдицею і пити її молоко і сечу».
У нас прийнято (табанні), що сеча вважається наджасом і що використовувати наджас абсолютно заборонено, не важливо, будь то сеча чи екскременти тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, чи тварин, м’ясо яких заборонено вживати у їжу.
У якості доказу на заборону використання наджасу є хадіс про істінджа (усунення наджас водою чи іншими речами). Ібн Хузайма, наводив у себе цей хадіс з додаванням:
إِنَّهَا رِكْسٌ إِنَّهَا رَوْثَةُ حِمَارٍ
«Це нечистоти, бо це — екскременти віслюка».
Також у книзі «Найлю аль-Аутар» імама аш-Шаукані наводиться від ат-Тамімі, що під екскрементами маються на увазі екскременти коней, мулів і віслюків.
Шляхом зіставлення двох хадісів ми знаходимо, що екскременти тварин, м’ясояких дозволено вживати у їжу, дозволено використовувати, наприклад, у якості добрива для сільськогосподарських культур.
Чи не могли б Ви роз’яснити нам цей аспект?
Нехай благословить Вас Аллах за Ваші старання!
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху!
1) Що стосується того, що сеча та екскременти тварин є наджасом, то серед вчених немає розбіжностей у тому, що вони наджас, якщо мова йде про тварин, м’ясо яких заборонено вживати у їжу. Що стосується сечі та екскрементів тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, то тут є розбіжності.
Я більше схиляюсь на користь того, що сеча та екскременти тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, є наджасом, а отож, їх використання заборонено, але винятком є питання лікування. Лікуватись за допомогою сечі та екскрементів тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, припустимо, але макрух. Далі буде роз’яснений цей аспект. Зазначу, що заборонено використовувати наджас, поки він є наджасом. Наводить Муслім від Ібн Аббаса:
بَلَغَ عُمَرَ أَنَّ سَمُرَةَ بَاعَ خَمْرًا فَقَالَ قَاتَلَ اللَّهُ سَمُرَةَ أَلَمْ يَعْلَمْ أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَالَ لَعَنَ اللَّهُ الْيَهُودَ حُرِّمَتْ عَلَيْهِمُ الشُّحُومُ فَجَمَلُوهَا فَبَاعُوهَا
«Умару повідомили, що Самура продав вино,на що він сказав: «Нехай уразить Аллах Самура. Невже він не знає, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:«Аллах прокляв євреїв, адже коли Аллах заборонив їм жири (тварин), вони розтоплювали їх і продавали»?».
Це вказує на заборонність (харам) користуватись наджасом.
2) Доказом того, що сеча є наджасом, будуть наступні тексти:
— Наводить Бухари від Анаса ібн Маліка:
جَاءَ أَعْرَابِيٌّ فَبَالَ فِي طَائِفَةِ الْمَسْجِدِ فَزَجَرَهُ النَّاسُ فَنَهَاهُمُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَلَمَّا قَضَى بَوْلَهُ أَمَرَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِذَنُوبٍ مِنْ مَاءٍ فَأُهْرِيقَ عَلَيْهِ
«Одного разу (в мечеть) явився якийсь бедуїн і почав мочитись у кутку мечеті. Люди почали проганяти його криками, але Пророк ﷺ заборонив їм це робити. Коли бедуїн закінчив мочитись, Пророк ﷺ велів принести відро води і вилити його на те місце, де бедуїн помочився».
— Наводить Бухари від Ібн Аббаса:
مَرَّ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِقَبْرَيْنِ فَقَالَ إِنَّهُمَا لَيُعَذَّبَانِ وَمَا يُعَذَّبَانِ فِي كَبِيرٍ أَمَّا أَحَدُهُمَا فَكَانَ لَا يَسْتَتِرُ مِنَ الْبَوْلِ وَأَمَّا الْآخَرُ فَكَانَ يَمْشِي بِالنَّمِيمَةِ
«Одного разу, проходячи повз двох могил, Посланець Аллаха ﷺ сказав:«Їх (тих, хто лежить у двох могилах) піддають мукам за тяжкі гріхи, які ви вважаєте незначними: один із них не очищався від сечі, а другий — робив наміму [1]» …».
— Наводить ад-Дарукутні від Анаса ібн Маліка:
تَنَزَّهُوا مِنَ الْبَوْلِ فَإِنَّ عَامَّةَ عَذَابِ الْقَبْرِ مِنْهُ
«Очищайтесь від сечі, адже більшість мук у могилі — через неї».
Сеча людини і тварин нічим не відрізняються одна від одної, тобто у них одна реальність. Отож, вказівка на те, що сеча є наджасом, стосується будь-якої сечі, і не важливо,, будь то сеча людини, тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, чи тварин, м’ясо яких заборонено вживати у їжу.
Що стосується хадісу, наведеного Бухарі від Анаса ібн Маліка:
قَدَمَ عَلَى رَسُولِ اللَّهِ صلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَوْمٌ مٍنْ عُكْلٍ أَوْ عُرَيْنَةَ فَاجْتَوُا الْمَدِينَةَ فَأَمَرَ لَهُمْ رَسُولُ اللَّهِ صلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بِلِقَاحٍ وَأَمَرَهُمْ أَنْ يَشْرَبُوا مِنْ أَبْوَالِهَا وَأَلْبَانِهَا
«Прибули люди із племені Укля чи Урайна, в Медину і (через деякий час) вони відчули недомагання. У зв’язку з цим Посланець Аллаха ﷺ наказав їм бути поруч з дійною верблюдицею і пити її молоко і сечу»,—
то цей хадіс стосується теми лікування. При зіставленні цього хадісу з хадісом, переданим Ібн Маджою про лікування вином, стає зрозумілим, що заборона на лікування за допомогою наджасу не несе в собі рішучості (тобто не джазім), а це означає. що лікуватись наджасом — макрух. Таким чином, лікування за допомогою сечі припустимо, але є осуд. Проте це не означає, що сеча перестала бути наджасом, вона продовжує залишатись такою.
Хадіс про лікування вином, наведений Ібн Маджою від Таріка Сувайда аль-Хадрамі, гласить наступним чином:
قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِنَّ بِأَرْضِنَا أَعْنَابًا نَعْتَصِرُهَا فَنَشْرَبُ مِنْهَا قَالَ لَا فَرَاجَعْتُهُ قُلْتُ إِنَّا نَسْتَشْفِي بِهِ لِلْمَرِيضِ قَالَ إِنَّ ذَلِكَ لَيْسَ بِشِفَاءٍ وَلَكِنَّهُ دَاءٌ
«Одного разу я сказав: «О, Посланець Аллаха! На наших землях росте виноград, ми вижимаємо (із нього вино), і п’ємо». На що він відповів: «Неможна!». Я знов звернувся до нього: «Ми використовуємо його при лікуванні хворих». Він сказав:«Це не лікування, це хвороба».
3) Доказом того, що екскременти є наджасом, будуть наступні тексти:
— Наводить Бухарі від Абдуллаха ібн Масуда:
أَتَى النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الْغَائِطَ فَأَمَرَنِي أَنْ آتِيَهُ بِثَلَاثَةِ أَحْجَارٍ فَوَجَدْتُ حَجَرَيْنِ وَالْتَمَسْتُ الثَّالِثَ فَلَمْ أَجِدْهُ فَأَخَذْتُ رَوْثَةً فَأَتَيْتُهُ بِهَا فَأَخَذَ الْحَجَرَيْنِ وَأَلْقَى الرَّوْثَةَ وَقَالَ هَذَا رِكْسٌ
«(Одного разу) Пророк ﷺ, вийшовши (із дому) для справляння своєї великої нужди, велів мені принести йому три камінці. Я знайшов два і почав шукати третій, але знайти його мені так і не вдалось. Тоді я підібрав шматочок сухих екскрементів і приніс йому ﷺ. Пророк ﷺ взяв лише два камінця, а екскременти відкинув в сторону, при цьому додавши: «Це — нечистоти».
Слово «нечистоти» означало наджас.
Що стосується Ваших слів, що слово «екскременти» можна застосувати лише до тварин, м’ясо яких заборонено вживати у їжу, і того, що згадується у Ібн Хузайма з додаванням:
إِنَّهَا رِكْسٌ إِنَّهَا رَوْثَةُ حِمَارٍ
«Це нечистоти, адже це — екскременти віслюка», —
то ніхто із мухаддісів, таких як Бухарі, Ахмад, ан-Насаі, ат-Тірмізі, ат-Табарані, ад-Дарукутні, аль-Байхаий, аль-Баззар, Абу Яла аль-Мавсілі, не згадали це додавання. Більше того, у Ібн Хузайми є наступна версія від Абу Хурайри, що Пророк ﷺ сказав:
إِنَّمَا أَنَا لَكُمْ مِثْلُ الْوَالِدِ لِوَلَدِهِ فَلَا يَسْتَقْبِلْ أَحَدُكُمُ الْقِبْلَةَ وَلَا يَسْتَدْبِرْهَا (يَعْنِي فِي الْغَائِطِ) وَلَا يَسْتَنْجِ بِدُونِ ثَلَاثَةِ أَحْجَارٍ لَيْسَ فِيهَا رَوْثٌ وَلَا رِمَّةٌ
«Для вас я як батько для свого сина! Нехай ніхто із вас не обертається обличчям чи спиною до Кибли (під час справляння великої нужди). Нехай очищається трьома камінцями без використання екскрементів чи кісток» (існад хадісу хороший).
Вище ми говорили, що сеча людини чи тварин нічим не відрізняються одна від одної, отож, у них один хукм. Те ж саме обстоїть і з екскрементами, адже екскременти віслюка є таким же наджасом, як і екскременти корови. Іншими словами, немає різниці між екскрементами тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, і екскрементами тварин, м’ясо яких заборонено вживати у їжу.
До цієї думки я схиляюсь більше, але повторюсь, що деякі вчені розділяють між сечею і екскрементами тварин, м’ясо яких дозволено вживати у їжу, і тваринами, м’ясо яких заборонено вживати у їжу.
22 Шабана 1434 р.х.
01.07.2013 р.
[1] Поширення інформації між людьми, що викликає смуту і розбрат.
