Вісімнадцята конференція Франкофонії в Тунісі

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: З 19 по 20 листопада 2022 р. в Тунісі проходила 18 конференція організації Франкофонії, при відкритті якої президент Туніса виступив з промовою на французький мові. Що представляє собою ця організація і яким цілям вона служить?

В чому важливість конференції, яка проходила, для президента Туніса Кайса Саіда і що цього президента пов’язує з Францією? Чи означає це, що вплив Британії в Тунісі повністю завершився? Чому Алжир не був присутній на конференції, будучи при цьому членом організації Франкофонії? Нехай Аллах воздасть вам благом…

Відповідь: Щоб відповідь стала ясною, розглянемо наступне:

1. Франкофонія представляє собою міжнародну організацію, яка об’єднує країни, населення яких говорить по-французьки. У склад організації входить 8 держав, деякі із яких є її членами, а інші — спостерігачами. Штаб-квартира організації знаходиться в Парижі. Свої конференції організація проводить раз на два роки, починаючи з1986 р. Низка членів організації була колись французькими колоніями по усьому світу, особливо Африканський континент. Низка інших членів не говорить по-французьки і не була колоніями Франції. Держави-члени організації не обов’язково повинні бути залежні від Франції. Деякі залежать, а деякі ні. В загалом,кількість франкомовних людей у світі складає приблизно 321 млн. людей. Організація Франкофонія була заснована в 1970 р. для зміцнення позицій французької мови, а також з метою співпраці в сфері політики, освіти, економіки і просвіти між державами-членами, як і вказано в її уставі: «Основна увага організації сконцентрована на поширенні французької мови, французьких цінностей, західних ідей, світськості,громадських свобод, прав людини і прав жінки». Організація працює над збереженням французької колоніальної спадщини на територіях колишніх своїх колоній, щоб продовжити зберігати свою присутність непрямим чином. За допомогою збереження і розвитку в цих країнах французької мови і просвіти, що є найважливішим важелем впливу для Франції, яка бажає продовжити колонізацію, утверджувати свій вплив і велич, вона добивається свого. Після того, як на початку 60-х рр. минулого сторіччя Франція стала виходити із своїх колоній, вона тут же почала думати над заснуванням організації на кшталт англійській «Співдружності націй», заснованої останньою заради збереження впливу в своїх старих колоніях, отримавши лише видиму незалежність. Британія, а потім — і Франція, були вимушені заснувати ці організації, щоб тим самим захистити свій вплив в старих колоніях перед лицем нового колонізатора, який насувається — США.

2. Президент Туніса Кайс Саід дуже бажав провести конференцію франкомовних держав в Тунісі і виступив зі вступною промовою саме на французький мові, підкресливши тим самим свій зв’язок з Францією і своє прагнення допомогти їй в досягненні її інтересів, щоб та в обмін продовжила допомагати йому . Кайс Саід заявив: «Я переконаний, що франкомовний простір допоможе нам перетворити наші зобов’язання в добровільні акти солідарності один з одним, які потім призведуть до відчутних результатів для наших народів, у т.ч. — для наших жінок і молоді» (Монте-Карло, Франція, 21.11.2022). Кайс Саід зацікавлений в проведенні конференції на території Туніса, оскільки потребує підтримки ззовні, і цю підтримку він знайшов в лиці Франції. Він хоче надати легітимності своєму правлінню після того, як скинув попередній уряд, обраний парламентом, який він потім розпустив, а під кінець іще і скасував конституцію 2014 р., видавши нову. Більшість жителів Туніса виступило проти його рішень, заявивши про його незаконність, звинувативши в протиріччі демократичним цінностям його і усілякого, хто його підтримує. Після цього він стикнувся іще і з критикою за кордоном, за якою послідував низький відсоток участі в голосуванні за нову конституцію, запропоновану ним 25.07.2022. Тоді, як було заявлено, проголосувало приблизно 27,54% виборців. Тому, коли на конференцію в Туніс прибувають представники держав-членів організації, беруть участь в ній і ніхто із них не протестує проти дій Кайса Саіда, то це означає, що Франція дійсно надала йому міжнародну підтримку, оскільки до цього лунали заклики провести конференцію в іншій країні, проте Франція наполягала на її проведенні саме в Тунісі. На конференції були присутні 89 делегацій, у т.ч. 31 президент і прем’єр-міністр, 7 керівників міжнародних і регіональних організацій. Одне це вже вважається визнанням дій Кайса Саіда, легалізацією і підсиленням його влади.

3. Президент Франції Макрон удруге заявив про свою підтримку Кайса Саіда, сказавши: «Роль президента Франції полягає не в тому, щоб говорити президенту Туніса,що він повинен робити в своїй державі . Я вважаю президента Кайса Саіда своїм другом. Допомогу, надана мною йому, я розцінюю як допомогу Франції Тунісу, який пережив революцію і переміг тероризм, а також протистоїть коронавірусу, як і решта країн світу». Потім він додав: «Я вважаю, що такий видатний знавець закону і конституції, як Кайс Саід, знає, що робить. Власне кажучи, про це я з ним і розмовляв тільки-но. Сьогодні Туніс переживає політичні змінення. Я сподіваюсь, що ці змінення на політичному полі Туніса призведуть до позитивних результатів і що очікувані законодавчі вибори будуть включати в себе усі політичні партії і сили Туніса,щоб вибраний шлях привів до логічної цілі». Також Макрон згадав про те, що «він закликав Кайса Саіда до вивченню можливості більш тісної співпраці Франції і Тунісу з метою надання допомоги останньому в сферах економіки і політики. Допомога, надана Францією Тунісу, оцінюється в 200 млн. євро, але вона не є карт-бланшем у відношенні основних свобод і демократичних цінностей» (газета «Аль-Араб аль-Джадид» з цитатою від французького каналу «TV5 Monde» от 21.11.2022). Як підсумок Макрон публічно заявляє про те, що Франція надає допомогу президенту Туніса Кайсу Саіду в політичній і економічній сферах. Сам Макрон відкрито назвав його своїм другом, підтримав його дії, тому що Кайс Саід, буцімто, «видатний знавець закону і конституції» і знає, що робить, тобто Макрон визнає його дії законними і прийнятними. Франція надала допомогу Кайсу Саіду у виді кредиту на суму 200 млн. євро с поправкою, що це не карт-бланш, хоча ясно, що це ціна незалежності від Франції, під приводом того, що ці гроші підуть на захист основних свобод громадян і принципів демократії. Також і ЄС заявив про надання Тунісу додаткового кредиту на суму в 100 млн. євро з офіційною метою допомогти його бюджету. Перша країна, яку він відвідав у червні 2020 р., прийшовши до влади, була Франція. Під час візиту він проявив явне приниження і покору перед президентом Макроном, відмовившись вдовольнити перед ним вимогу туніського парламенту принести вибачення за роки колонізації. Кайс Саід навіть відмовився визнати колонізацію як таку, заявивши, що Франція колись приєднала до себе Туніс у відповідь на його прохання про захист. Тоді за це Кайс Саід негайно отримав від Франції кредит на суму в 350 млн. євро. В лиці Франції він знайшов те, що шукав, як і в лиці усього ЄС, яким сьогодні управляють Франція і Німеччина.

4. Кайс Саід заручився допомогою Франції, коли скинув попередній режим 25.07.2021, яким сам же керував. Він сам говорив про те, що «прийняв французьку делегацію 23.07.2021 (тобто за два дні до перевороту), що прибула для надання медичної допомоги уряду Туніса, який боровся тоді з кризою росту пацієнтів, хворих на коронавірус, і готувався вжити низку заходів». Він вказував на те, що «ці заходи будуть реалізовані з мовчазної згоди діючого суб’єкта». Після цього, тобто 25.07.2021, Кайс Саід розпустив парламент, скинув уряд і зупинив дію конституції. Через короткий час, а саме — 07.08.2021, Макрон заявив своєму туніському колезі про «готовність Франції встати на сторону Туніса заради захисту і збереження його свободи». В заяві Єлисейського палацу було сказано: «Туніс може розраховувати на Францію для подолання економічних, соціальних і медичних проблем, з якими він стикнувся» (aljazeera.net, 21.11.2021). Усе це говорить про ступінь зв’язку Кайса Саіда з Францією, про те, що він отримав допомогу Франції для здійснення перевороту проти свого ж режиму заради підсилення своєї влади, коли прийняв рішення розпустити парламент, скинути уряд і призначити новий уряд на чолі з жінкою, пов’язаною з організацією Франкофонії, а потім скасувати конституцію і запропонувати нову.

5. Під кінець саміту у неділю 20.11.2022 на острові Джерба в Тунісі генеральний секретар організації Франкофонії Луіза Мушіківабо на прес-конференції заявила: «Джерба нас не підвела!.. Туніс нас не підвів!.. Ми йдемо по шляху Франкофонії в майбутнє в ногу з часом». Також Мушіківабо закликала інвестувати в освіту на французькій мові і покращувати її повсюдно в усій Африці, закликала до підсиленню присутності французької мови на просторах Інтернету і в міжнародних організаціях (mc-doualiya.com, 21.11.2022).

У підсумку ми маємо: проведення конференції цієї організації в Тунісі

• Настирливість Франції в проведенні конференції саме в Тунісі
• Вступна промова Кайса Саіда на французькій
• Хвалебна промова Макрона на адресу Кайса Саіда
• Заключна промова генерального секретаря організації

Усе це вказує на те, що президент Туніса користується підтримкою Франції, яка бажає підсилення позицій французької мови!

6. Чи означає це, що домінуючим в Тунісі став тільки французький вплив, а вплив Британії покинув цю країну? Відповідь на це питання вже була дана в нашому випуску від 01.08.2021, але я процитую тут деякі моменти із неї:

«Вивчаючи позицію, яку зайняла Британія, можна зробити висновок, що останні події в Тунісі шокували її. Так,британська газета «The Guardian», згідно сайту «Al Jazeera Net», 27.07.2021 опублікувала статтю під назвою «Погляд «The Guardian» на події в Тунісі: весна переростає в зиму». В статті говориться, що Туніс переживає контрреволюцію: «Захоплення телеканалів — зовсім нехороша ознака». В статті також говориться, що «громадяни діють байдуже і погоджуються з неліберальними ідеями з тієї причини, що свобода і демократія не призвели до політичної стабільності і процвітаючої економіки» в Тунісі. Замість цього корупція, інфляція і безробіття продовжились. Третина родин Туніса в тому році побоювались, що у них не вистачить продуктів харчування через спалах епідемії коронавірусу. Згідно документам, які просочились, уряд Тунісу був готовий скасувати субсидію на хліб у випадку, якщо це буде необхідно для отримання позики в 4 млрд. доларів від МВФ строком на 10 років. Гнів народу щодо поширення коронавірусу росте тільки тому, що уряд усе далі занурюється в національний борг. Виплати по позикам в Тунісі сьогодні перевищують статті бюджету на охорону здоров’я в 6 разів!». Отож, туніський режим перебуває під тиском Америки за допомогою МВФ. «Америка, за допомогою таких актів тиску намагається підсилити свій вплив в Тунісі».

Усе це говорить про те, що по факту вплив Британії в Тунісі послаб,і Франція, побачивши, як Британія втрачає хватку в Тунісі, не забула цим скористатись, різко увірвавшись на арену Туніса». Потім в підсумку ми зазначили: «Висновок: усі ознаки бурхливого міжнародного конфлікту, який спалахнув на території Тунісу, говорять про те, що конфлікт врешті решт ведеться між Британією, початковою володаркою максимального впливу в Тунісі, і Францією вплив якої в Тунісі тільки почав встановлюватись і іще не зміцнів … Франція конкурує з Британією за владу і вплив в Тунісі. Але конкуренція відбувається між європейськими країнами … а тому міжнародний конфлікт за Туніс не такий агресивний … Отож, конфлікт не буде затяжним, а повернеться до форми консенсусів і договорів. Швидше за усе, вплив Британії не покине Туніс, оскільки Британія має таку політичну кмітливість, якої немає у Франції».

Ми розуміємо, що найсильніший вплив в Тунісі — у Франції, і що президент Туніса Кайс Саід в точності слідує її вказівкам. Вплив же Британії послаб і регресує … Але це не означає, що вплив Британії в Тунісі закінчився і покинув країну. Навпаки, багато прибічників Британії продовжує діяти в Тунісі, і вони ґрунтують свої дії на британській політичній хитрості, якої немає у Франції.

7. Чому делегація Алжиру не брала участь на конференції Франкофонії в Тунісі? По-перше, вона навіть не була зобов’язана брати в ній участь,тому що Алжир не є членом організації, а залишається усього лише спостерігачем. По-друге, конференція була проведена в той час, коли Алжир переживає народне невдоволення Францією через її колоніальну політику на адресу цієї країни в минулому, а також з причини відмови Франції принести вибачення Алжиру за усі завдані страждання, а отож — і відмови виплатити відповідну компенсацію. Більше того, Франція відмовилась визнавати свою вину за випробування ядерної зброї в пустелях Алжира в 60-ті роки минулого сторіччя, не говорячи вже про боротьбу Франції проти Ісламу і арабської мови в Алжирі з паралельним нав’язуванням французької мови. Колишні дії Франції призвели до того, що в Алжирі на арабській мові стало говорити менше третини населення. Тому сьогодні Алжир працює над тим, щоб позбутись від використання французької мови. Відповідно, коли один із журналістів спитав президента Алжира про те, чи не розцінює Франція Алжир частиною своєї території, він відповів: «Ні, ні… Ви,мабуть, плутаєте нас з іншою країною, якій Франція щось наказує, а та мовчки усе виконує», — маючи на увазі виду Туніс. Звичайно ж, деякі одразу зрозуміли, що президент Алжира натякає на Туніс, особливо після заяв президента Туніса Кайса Саіда під час його візиту у Францію, коли він сказав, що Туніс перебував не під колонізацією Франції, а під її захистом (alhsri.com, 08.07.2021).

До відома, Марокко, яке є повноправним членом організації Франкофонії, теж не відправило свою делегацію на конференцію. Це говорить про те, що режими Алжиру і Марокко, які слідують вказівкам англійців, солідарні між собою в бойкоті допомозі Кайсу Саіду за те, що той скинув попередній режим Тунісу, лояльний Британії, і перейшов на бік Франції. Ані Алжир, ані Марокко не були присутніми на конференції, тому що вона сама по собі слугує підтримкою Кайсу Саіду, адже закликана узаконити його владу і утвердити його зв’язок з Францією з одночасним відокремленням від Британії при тому, що Марокко і Алжир лояльні останній…

8. На завершення ми хочемо підкреслити два аспекти:

1) Усе, що горланить Франція зі своєю Франкофонією — які і усі інші держави Заходу — про їх демократію, громадські свободи, права людини і права жінки, права меншостей — усе це нічого не значить, якщо саме у Франції є вирішальний вплив в Тунісі. Якщо такого впливу немає, то у. такому випадку Франція буде використовувати дані приводи як важелі впливу. Наприклад, Франція колонізувала ці держави на протязі десятків років, а деякі — понад ста років, і увесь цей час вона абсолютно не займалась захистом свобод місцевого населення, правами жінок і демократією. Тоді, маючи вирішальний вплив, французи порушували усі гасла, про які кричали,вбиваючи людей, ґвалтуючи жінок, грабуючи і принижуючи, роблячи усе, що хотіли заради своїх інтересів, а тому ми точно знаємо, що Франція нечесна у відношенні навіть тих ідей, про які заявляє сама, тобто вона не поважає ідеологію, яку сповідує, і не спантеличується її правильним застосуванням. Усі їх гасла усувались у бік кожного разу, коли питання стояло про грабування, висмоктування сил із колонізованого народу, залишаючи людей страждати в зубожінні, позбавленнях і хворобах. Тільки після того, як Франція покинула свої колонії, вона заснувала організацію Франкофонії, але лише з метою зв’язати з собою народи, які говорять по-французькі, і тим самим утримати свій вплив в них, а французьку мову визначила інструментом для цього.

2) Наші місцеві політики та їх партії в колонізованих країнах, запроваджуючи демократію і світські ідеї, можуть тільки усе псувати і нічого не в змозі побудувати. Вони в основі мають порочний і корумпований політичний погляд, оскільки наскрізь просякнуті західними ідеями користі і наживи. Вони згодні слідувати вказівкам Заходу, не важливо, від кого саме: будь то Британія, Франція чи Америка,аби тільки ті допомогли їм досягти їх жалюгідних цілей і влади заради влади.

Питання полягає в тому, щоб усунути їх усіх із політичного центру і позбавити їх влади. Питання полягає в тому, щоб переконати мусульман, що існують інші, щирі і розуміючі реальність політики, які відкидають саму можливість бути чиїмось маріонетками і слідувати чиїмось політичним, ідейним, культурним, економічним, військовим та іншим вказівкам від яких би то не було колонізаторських держав; що є політики, які прийняли для себе тверде рішення встановити Іслам в цьому світі і правити по Корану і Сунні; що є політики, які готові енергійно і мудро діяти для встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва … Ось який заклик можна назвати істинним, і такі політики несуть його по праву.

وَمَنْ أَحْسَنُ قَوْلًا مِّمَّن دَعَا إِلَى اللَّهِ وَعَمِلَ صَالِحًا وَقَالَ إِنَّنِي مِنَ الْمُسْلِمِينَ

«Чия мова більш чудова, аніж мова того, хто закликає до Аллаху, вчиняє праведно і говорить: «Воістину, я — один із мусульман»?» (41:33)

 

4 Джумада аль-уля 1444 р.х.
28.11.2022 р.