Питання: За станом на 30 вересня 2023 року більше 100 тисяч вірмен покинуло Нагірний Карабах, де до останніх військових подій проживало біля 120 тисяч людей. Вони втекли до Вірменії після того, як Азербайджан 19 вересня 2023 року почав операцію по відновленню контролю над карабаським регіоном і очищенню його від провірменських озброєних сил, які, у свою чергу, не спричини опору, здали зброю і об’явили про свою капітуляцію.
Російські миротворчі сили, які гарантували безпеку регіону, не втрутились в конфлікт. Вірменія дистанціювалась від бойових дій і мирних переговорів, які проходили між Азербайджаном і вірменами Карабасі. Що трапилось, чому не втрутилась Вірменія і російські миротворці, які гарантували безпеку регіону? Якою є позиція США і Європи, особливо Франції, які є членами Мінської групи (групи ОБСЄ по врегулюванню конфлікту в Нагорному Карабасі)?
Відповідь: Щоб роз’яснити відповідь, ми розглянемо наступні пункти:
1.У відповіді на питання «Азербайджансько-вірменський конфлікт» від 5 жовтня 2020 року ми сказали: «Вірмени піднялись проти Азербайджану в лютому 1988 року при підтримці Росії і об’явили про свій контроль над Нагорним Карабахом в 1991 році, проголосивши там свою незалежну республіку. Війна тривала до 1994 року. Азербайджан втратив 20% своїх територій, в тому числі — Карабаський регіон, який складається із 5 провінцій, а також 5 інших провінцій на заході країни на додаток до значної частини провінцій Агдам і Фазулі. Більше мільйону мусульман із числа жителів цих районів було вигнано із своїх домів». В ті роки вірмени проводили етнічні чистки проти мусульман, вбиваючи десятки тисяч і виганяючи майже усіх мусульман із регіону і прилеглих до нього територій, захоплюючи їх землі і майно за допомогою росіян. Після військової операції Азербайджану у вересні 2023 року вірмени, які контролювали Карабах протягом 30 років, почали побоюватись можливого покарання чи помсти, тому багато хто із них почали покидати регіон і направлятись до Вірменії. Азербайджан відкрив для них коридор Лачін для евакуації. Прем’єр-міністр Вірменії заявив: «В найближчі дні в Нагорному Карабасі вірмен не залишиться. Це пряма етнічна чистка і депортація» («Аль-Джазіра», 28.09.2023). Проте МЗС Азербайджану спростувало ці звинуваченні і заявило: «Прем’єр-міністр Вірменії Пашинян чудово знає, що вірменське населення покидає Карабах за власним бажанням. Азербайджан не нападав на мирних жителів, про це раніше сказав сам Пашинян: «Прямої загрози життю цивільного населення в регіоні зараз немає». В заяві додано: «Ми готові створити їм умови для кращого життя, аніж ті, в яких вони були заручниками військової хунти, створеної Вірменією». Кремль так само заявив, що «не бачить причин для виходу вірмен із Нагорного Карабаху». Агентство «France Presse» («AFP») 29 вересня 2023 року повідомило, що «серед тих, кого зустрічали у вірменському прикордонному місті Горіс, було багато чоловіків з військовим досвідом, які спалили свої військові форми і документи». Ці події вказують, що озброєні сили Азербайджану не прагнули вбивати чи виганяти вірмен, у той час як вірмені переслідували і виганяли мусульман 30 років назад.
2. Америка намагалась вивести Вірменію з-під впливу Росії і зміцнити свою позицію в цій країні через Туреччину, яка уклала угоду на зближення відносин з Вірменією у 2009 році. Проте парламент Вірменії не схвалив угоду, і вона не була ратифікована, а потім Вірменія остаточно від неї відмовилась. Ми вказували на це у відповіді на питання, яку опублікували 5 жовтня 2020 року, де ми сказали: «Через дев’ять років, у березні 2018 року, під тиском Росії Вірменія офіційно анулювала угоду через те, що остання знаходиться під російським впливом. В ітозі Америка упустила можливість відібрати Вірменію у Росії за допомогою цієї угоди з Туреччиною. Більше того, Росія підсилила свій вплив у Вірменії і збільшила ракетний арсенал на своїй військовий базі в Гюмрі у Вірменії. Потім, 23 грудня 2015 року, Росія підписала угоду про створення спільної регіональної системи протиповітряної оборони з Вірменією і розгорнула ескадрилью літаків МіГ-29, а також розташувала тисячі солдатів, бронетехніки, системи ПВО і ПРО більшої дальності С-300, а також ПВО середньої дальності. Також Росія прийняла рішення приєднати Вірменію до Митному союзу Євразійського економічного союзу (що і відбулось 2 січня 2015 року) поряд з Білоруссю, Казахстаном і Киргизстаном, які були у складі в ЄАЕС. Ці країни, в тому числі — і Вірменія, стали ринком збуту російської продукції під видом свобідного переміщення товарів і послуг в усіх сферах. ВВП цього ринку по паритету купівельної спроможності складає більше $5 трлн., і більша частина його припадає на частку Росії». Також ми сказали: «Росія стоїть за Вірменією — маленькій за своєю площею і чисельністю населення країною порівняно з Азербайджаном. Росія фінансує і підтримує Вірменію озброєнням, технікою і усім необхідним для захисту. Вірменія входить у склад очолюваної Росією організації — ОДКБ (Організація Договору щодо колективної безпеки)». Таким чином, очевидно, що якщо ця підтримка припиниться, то Вірменія паде і не зможе протистояти Азербайджану, який підтримує Туреччина і стояча за нею Америка. В 2020 році за підтримкою Туреччини Азербайджан зміг повернути деякі із окупованих територій в ході військових дій, які почались 27 вересня 2020 року і тривали 44 дні. 9 листопада 2020 року була підписана угода між Азербайджаном і Вірменією, згідно якої Вірменія виведе свої війська із окупованих азербайджанських територій, за винятком Нагорного Карабаху, де раніше вірмени об’явили республіку. Росія погодилась з двома сторонами і Туреччиною ввести в регіон свій контингент чисельністю біля двох тисяч солдатів до того часу, поки не пройдуть переговори по рішенню долі регіону. Такий хід подій влаштовував Росію.
3. Після того, як 24 лютого 2022 року Росія вторглась в Україну і стикнулась з труднощами, які тривають і по сьогодні, Америка знайшла в цьому можливість для впливу на Вірменію, щоб вивести її із російського впливу або поділити його з нею, а також компенсувати свою невдачу в попередній спробі у 2009 році, як ми вже говорили вище. Тем більше, що США встановили контакт з прем’єр-міністром Вірменії, Пашиняном. США почали спільні навчання з Вірменією 11–20 вересня 2023 року поблизу вірменської столиці Єревану. Це викликало гнів Росії, яка засудила ці навчання, коли вони були об’явлені за тиждень до їх початку. Це свідчить про те, що Вірменія прийняла це рішення без повідомлення про нього Росії, що може вказувати на її намір відмовитись від своєї залежності від Росії і послідувати за Америкою. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков 7 вересня заявив: «В цей ситуації, безумовно, проведення подобних навчань не сприяє стабілізації обстановки — в будь-якому випадку не сприяє — і зміцненню атмосфери взаємної довіри в регіоні. Росія продовжить виконувати свої зобов’язання гаранта безпеки» («Asharq Al-Awsat»). Прем’єр-міністр Вірменії Пашинян прямо спростував заяву Росії про те, що в цьому році навчання ОДКБ пройдуть у Вірменії, що примусило Росію провести їх в Білорусі 1 вересня 2023 року. Пашинян також відмовився відправити вірменські війська для участі у навчаннях ОДКБ!
4. В цей обстановці США підказали Алієву через Туреччину почати військову операцію по звільненню Карабаського регіону. 19 вересня 2023 року Азербайджан об’явив про початок військової операції по деокупації Карабаху і почав вимагали беззастережної капітуляції вірмен. Азербайджан об’явив про захоплення біля 90 вірменських позицій в регіоні. В той же час вірменська сторона заявила: «Число постраждалих внаслідок одноденної азербайджанської військової операції в регіоні зросло до 213 вбитих і 400 поранених, із 16 сіл евакуйовано більше 7 тисяч людей». Зазначимо, що в карабахському регіоні проживає біля 120 тисяч людей, більшість із яких — вірмени, які вигнали звідти мусульман за допомогою Росії 30 років назад. За заявами азербайджанської влади, в ході військової операції по поверненню Карабаху Азербайджан втратив 192 солдата, а більше 500 військовослужбовців отримали поранення. 20 вересня 2023 року президент Азербайджану Алієв заявив, що його країна відновила суверенітет над Карабахом, а провірменські сепаратисти почали здавати зброю. Що стосується Росії, то вона не втрутилась в конфлікт, тому що ціликом зайнята війною в Україні.
5. Сама Вірменія не вжила ніяких дій проти Азербайджану і навіть не засудила операцію. Як нібито план полягав в тому, щоб викрити Росію і поставити її у незручне становище. «Росія, яка заклопотана Україною, не захистила і підвела вірмен», — дана риторика частково чи навіть повністю відвернула вірмен від Росії. Вірменія не може вести війну проти Азербайджану без підтримки Росії, саме тому прем’єр-міністр Вірменії Пашинян закликав до міцному миру між Вірменією і Азербайджаном, а також до гарантій безпеки жителям Карабаху. Росія та її «миротворці» не підтримали вірмен і покинули регіон, внаслідок чого провірменським сепаратистам довелось здати зброю. Потім президент невизнаної Нагорно-Карабаської республіки (НКР) Самвел Шахраманян підписав наказ про припинення існування республіки з 1 січня 2024 року і розпуску усіх державних закладів і організацій. Кремль заявив, що прийняв до відома заяву влади Карабаху про свій саморозпуск 1 січня 2024 року. «Бездіяльність Росії надала Вірменії право звинуватити Москву, свого традиційного союзника, в тому, що вона залишила її без допомоги» («Asharq Al-Awsat» 28.09.2023). Таким чином, Росія предстала перед Вірменією так, нібито вона залишила її без захисту через свою зайнятість в Україні.
6. Америка тримає контакт з азербайджанською і вірменською сторонами, як нібито саме вона управляє конфліктом. Держсекретар США Блінкен провів телефонну розмову з головами обох країн, Алієвим і Пашиняном, закликав їх до діалогу і запевнив останнього, що США «підтримують суверенітет Вірменії». За його словами, справедливий і міцний мир принесе величезну користь обом країнам, і такий мир стане «потужним зміненням до кращому в ході історії після трирічного конфлікту». Америка вустами свого держсекретаря не захистила суверенітет вірмен у Карабасі, а лише захистила суверенітет Вірменії і почала вимагати миру між Азербайджаном і Вірменією. Це може свідчити про те, що США схвалюють азербайджанську військову операцію і бачать в ній свої інтереси у встановленні американського панування в регіоні. США прагнуть підкорити Вірменію, як вони підкорили Азербайджан через Ердогана, і примусити її відмовитись від Росії, адже Росія залишила вірмен без допомоги. В деякій мірі Америка набула успіху, тому що вірмени відчули, що Росія дійсно їх підвела і більше не може гарантувати безпеку. Вірменія — це бідна держава, заперта між горами, вона не чисельна і слабка порівняно з Азербайджаном, який перевершує її по чисельності, техніці, багатству, виходу до морю і клімату. США почали встановлювати контакти з вірменами після азербайджанської операції у 2020 році, щоб вибити землю з-під ніг росіян. Після чого відбулись зустрічі між американським держсекретарем Блінкеном і його азербайджанськими і вірменськими колегами 20 вересня і 8 листопада 2022 року в Вашингтоні.
7. Європа спробувала втрутитись, але зазнала невдачі. Франція була однією із країн, які найбільше занепокоєні операцією, її президент Макрон заявив: «Франція рішуче засуджує військову операцію, почату Азербайджаном в Нагорному Карабасі. Цей наступ повинен бути негайно припинений» («France 24», 20.09.2023). Проте Франція не змогла налагодити зв’язок з обома країнами, але їй вдалось за допомогою Німеччини зіграти роль в цій справі. Франція спільно з Німеччиною запросили дипломатів із Азербайджану і Вірменії до Брюсселю 26 вересня 2023 року, щоб обговорити останні події. «Франція також закликала до міжнародних дипломатичних кроків через відмову Росії від Вірменії. Вона вважає, що російські миротворчі сили, розташовані в регіоні Карабаху, причетна до вимушеному переміщенню людей. Міністр іноземних справ Німеччини Анналена Бербок закликала відправити міжнародних спостерігачів до Карабаху, вона вважає, що це стане доказом того, що Азербайджан схильний наміру забезпечити безпеку народу Карабаху. Також Німеччина збільшить свою допомога вірменам з 2 мільйонів євро до 5 мільйонів через Червоний Хрест» («Аль-Джазіра» 27.09.2023). Франція прагне зберегти важливу роль в цьому регіоні, закликаючи до співучасті Німеччини. Проте їх зусилля, як і раніше, марні перед впливом Америки, у якої усі карти в руках!
8. Висновок: події у Карабасі свідчать про наступне:
Ймовірно, Росія усвідомила, що ця війна скерована проти неї і була задумана Америкою через Туреччину і Азербайджан, щоб цей конфлікт відволік її і розбив її сили, у той час як Росія зосереджена на Україні в доленосній війні, яку неможна програти. Росія розуміє, що якщо вона зазнає поразки в Україні, то втратить усе, а якщо переможе, то зможе відновити свій вплив у втрачених регіонах. В той же час Росія не хоче конфлікту з Туреччиною, тому що потребує її підтримки в нинішніх умовах і санкціях, тому що Туреччина для Росії є воротами в західний світ. Вона також хоче зберегти відносини з Азербайджаном, оскільки має там інвестиції, особливо в енергетичній галузі, на суму 6 мільярдів доларів, а обсяг торгівлі між ними складає більше 4 мільярдів доларів. Що стосується Вірменії, то вона в усьому залежить від Росії, і не виключено, що Росія зможе відновити свій повний вплив, якщо виграє війну в Україні.
Із дій Америки зрозуміло, що вона стоїть за цим конфліктом і хоче відволікти цим Росію, якщо б та дотримувалась Договору щодо колективної безпеки (ОДКБ), в який входить і Вірменія... в його уставі вказано, що «напад на будь-якого любого члена вважається нападом на решту членів». Цей договір вимагає від Росії втручання, щоб захистити вірмен, як це трапилось на початку 2022 року в Казахстані, який, як і Вірменія є членом ОДКБ. До того ж, у Росії є військова база у Вірменії, і вона також підсилила там свою присутність, створивши дві нові бази на півдні Вірменії недалеко від кордонів Азербайджану, які вважались гарантією безпеки для Вірменії. З одного боку, Росія повинна втрутитись згідно договору, але з іншого боку, якщо вона втрутиться, то її сили в Україні ослабнуть. Із усього цього ясно, що Америка скористалась нинішньою ситуацією Росії на Україні і підштовхнула Азербайджан до рішучих дій.
Що стосується спроби Європи, — особливо Франції і Німеччини, — зіграти свою роль в цьому регіоні, то, як ми сказали вище, їх спроби безуспішні.
Між невірними колонізаторами існує жорстока ворожнеча, власні інтереси штовхають їх до дій, які позбавлені яких-небудь цінностей. Прагнення Азербайджану звільнити Карабаський регіон від вірмен, у той час як Росія зайнята війною в Україні, не є доказом любові і відданості мусульманській землі. Швидше, це прелюдія до зміцненню американського впливу у Вірменії, а також викорінення російського впливу в ній, оскільки Росія підвела і не підтримала Вірменію. Якщо завтра реальність зміниться, то для США не буде важко підтримати вірменську окупацію Нагорного Карабаху. Вірменська окупація Карабаського регіону тривала біля 30 років, і увесь цей час Америка не втручалась, але сьогодні вирішила втрутитись. Це вказує, що поняття добра і зла у Америки мінливі і змінюються відповідно до її інтересів.
هُمُ الْعَدُوُّ فَاحْذَرْهُمْ قَاتَلَهُمُ اللهُ أَنَّى يُؤْفَكُونَ
«Вони є ворогами — стережись же їх. Нехай погубить їх Аллах! До чого же вони відвернуті від істини!» (63:4).
19 Рабі уль-авваль 1445 р.х.
4 жовтня 2023 р.
