Народна асамблея і Консультативна Рада оголосили про закінчення формування установчого комітету, який буде займатися підготовкою проекту конституції, який складається із 50% депутатів парламенту і 50% з боку суспільних діячів, організацій та установ. Після цього вони створили координаційну комісію, яка складається із 62 членів представників партії свободи та справедливості, 11 членів представників партії Нур, що складає 73% від загальної кількості, а решта - представники інших партій або незалежних кандидатів. Це відсоткове співвідношення не сподобалося світському напрямку, який боїться за те, що ісламський напрям переможе і встановить ісламську конституцію. Внаслідок чого більше ніж 20 рухів і політичних партій вийшло з протестами до будівлі парламенту 27.03 під гаслом «врятувати Конституцію», анулюючи «установчий комітет», який був затверджений парламентом. Вважаючи, що він принесе Єгипту конституцію у своєрідному політичному забарвленні. Акція протесту почала вимагати розробки нових механізмів для вибіркової комісії із запевняннями на те, що будуть представники усіх прошарків суспільства. Після чого відбулися поступки з боку установчого комітету, і тоді військова рада спробувала знайти компроміс у рішенні проблеми шляхом зменшення кількості крісел членів партії свободи і справедливості на 10, щоб пройшли вибори з участю інших напрямів, щоб усі були задоволені. Військова рада у четвер 30.03 виступила із заявою, у якій говориться, «Битва Конституції повністю завершена і затверджена на благо єгипетського народу для усіх груп і конфесій. І не буде для кожної групи своєї конституції…».
Ми в Хізб-ут-Тахрір вілаят Єгипту бачимо, що усе, що відбувається це ні що інше як придушення революції і брехня єгипетському народу, у зв’язку з цим ми кажемо:
1- Основою життя Умми, основою відношень між людьми, основою захисту від тиранії та насилля і основою правителя і правління повинна бути ісламська акида. Єгипет є ісламською країною і залишиться ісламською країною, правління повинно здійснюватися лише Ісламом.
2- Конституція є основним законом держави, закон про наказ правителя. Аллах наказав правителю правити лише Тим, що ниспослав Всевишній Аллах Своєму Посланцю ﷺ. Аллах визначив кяфіром того, хто не править тим, що ниспослав Аллах, якщо він впевнений у цьому чи вважає непридатним те, що послав Аллах. Також Всевишній визначив грішником того, хто править іншим, але не впевнений у цьому. Аллах сказав:
فَلاَ وَرَبِّكَ لاَ يُؤْمِنُونَ حَتَّىَ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيْنَهُمْ
«Але ні – клянуся твоїм Господом! – не увірують вони, доки не зроблять тебе суддею у тому, що заплутано між ними.»
Іслам обмежив правління лише тим, що ниспослав Аллах, а від правління іншим застерігає, Всевишній каже:
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللّهُ فَأُوْلَـئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«А хто не судить по тому, що дав Аллах, то це – невірні.»
3- Встановлення законів, які регулюють відношення людей не є прерогативою людини, вони виходять від шаріатських законів. Всевишній Аллах говорить:
وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانتَهُوا
«І те що дарував вам Посланець, те беріть, а що він вам заборонив, від того втримайтесь.»
Тому конституція повинна засновуватися на книзі Аллаха, сунні Його Пророка, одностайній згоді прибічників Пророка і шаріатському судженні по аналогії і абсолютно не має жодного значення, думка більшості або меншості.
4- У зв’язку з цим ми відкидаємо слова доктора Саад Аль-Катані речника парламенту. У своїй промові після обрання його президентом Установчих зборів по розробці проекту конституції він сказав: «Комітет відкриє свої двері для усіх точок зору людей, а після як закінчимо конституцію, надамо її захист народу, а народ буде виносити рішення і бути джерелом влади». Панування в Ісламі належить шаріату, але не народу і не Уммі. І при жодних обставинах не можна, щоб шаріат залежав від голосування або на нього виносилися рішення. Його закони приймаються по силі доказів і негайно виконуються, не дивлячись на те, приймуть їх люди або відкинуть.
Законодавство в Ісламі належить лише Аллаху одному і жоден не має права зробити щось дозволеним або забороненим, окрім Аллаха. Якщо законодавство належить людині або вибраній установчій комісії в Ісламі це є тяжким злочином. Вивів Тірмізі від Адій ібн Хатіма, який сказав:
"أتيت النبي صلى الله عليه وسلم وفي عنقي صليب من ذهب، فقال يا عدي اطرح عنك هذا الوثن. وسمعته يقرأ في سورة براءة (اتخذوا أحبارهم ورهبانهم أربابا من دون الله). قال أما إنهم لم يكونوا يعبدوهم، ولكنهم كانوا إذا أحلوا لهم شيئا استحلوه، وإذا حرموا عليهم شيئا حرموه".
«Я прийшов до Посланця Аллаха ﷺ, і у мене на шиї був золотий хрест. Він сказав: «О Адій, скинь із себе цей ідол». І я чув його, як він, читаючи із сури «Каяття»: «Вони взяли своїх книжників і монахів за панів собі, окрім Аллаха», сказав: «Вони не поклонялися їм. Але коли вони дозволяли їм щось, то вони робили його дозволеним, а коли забороняли - забороненим»».
إِنَّ الدِّينَ عِندَ اللّهِ الإِسْلاَمُ
«Воістину, релігія перед Аллахом – Іслам».
Воскресіння, 23 Джумад''іль Аууаль 1433
15 Квітня 2012
