У відповідь на статтю під назвою «Заблукалі бачення, закуття й обвинувачення в невір’ї в ідеях Хізб ут-Тахрір»

Ми засуджуємо публікацію цієї статті, через брехню, оману та викривлення фактів, ми також глибоко здивовані тим, що ви оприлюднили цю статтю, про яку якщо сказати те, що вона далека від будь-якої культури і серйозної спроби знайти істини, це означає нічого не сказати. Тому ми бажаємо і сподіваємося на те, що ви оприлюдните нашу нижче приведену відповідь цьому автору, і заздалегідь висловлюємо вдячність.

Перш за все, необхідно привести короткий вступ, який ознайомить з реальністю Хізб ут-Тахрір:

Хізб ут-Тахрір це політична партія, ідеологією якої є Іслам, він працює серед Умми і разом з Уммою для того, щоб вона прийняла Іслам як основну її проблему, щоб повернути правління тим, що ниспослав Аллах в реальність життя. Праця Хізб ут-Тахрір полягає у несенні ісламського заклику політичним шляхом. У методі Хізб ут-Тахрір відсутні матеріальні дії, у відповідності з методом Пророка ﷺ, якому він слідував під час несення заклику, для побудування ісламської держави… і оскільки Іслам є ідеологією Хізб ут-Тахрір, це означає, що лише ісламська акида і тексти шаріату, які виходять з неї, є основою у прийнятті ідей і думок Хізб ут-Тахрір… і усе це у відповідності зі словами Всевишнього Аллаха у Його Священній Книзі:

وَلْتَكُنْ مِنْكُمْ أُمَّةٌ يَدْعُونَ إِلَى الْخَيْرِ وَيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنْكَرِ وَأُولَئِكَ هُمُ الْمُفْلِحُونَ ١٠٤

«Нехай серед вас буде група людей, які закликатимуть до добра, велітимуть схвалюване і заборонятимуть засуджуване». (03:104)

Тепер про статтю, яка складається з серій образ і брехні на адресу Хізб ут-Тахрір, і відповісти на всю цю нахабну брехню не вистачить місця, тому, наша відповідь буде обмежена на деяких важливих моментах, щоб показати ненависть і наклеп автора на Хізб ут-Тахрір і відсутності у нього чесності і сумлінності у відношенні до Хізбу та його ідей:

По-перше, автор назвав статтю так: «Заблудлі бачення, закуття й обвинувачення у невір’ї в ідеях Хізб ут-Тахрір»

Автор описав погляди та ідеї Хізбу «Заблудлі бачення», хіба автор не знає, що погляди та ідеї Хізбу є тільки ісламськими? Тоді як же він наважився назвати їх «Заблукалими баченнями»? А закуття, він не пояснив, що він мав на увазі під закуттям… Що стосується обвинувачення у невір’ї, то тут автор нахабно звів наклеп на Хізб у тому, що він обвинувачує в невір’ї інші ісламські рухи! Про це автор також каже: «дуже рідко бувало таке, щоб організації, асоціації або ісламські рухи і ісламські партії врятувалися б від обвинувачення тахрірістів у невір’ї». Але насправді усе обстоїть інакше, ми кидаємо виклик цьому автору, хай приведе текст із книг, видань, журналів, інтернет видань, прокламацій Хізб, де б він звинуватив у невір’ї ісламські рухи. А оскільки немає такого тексту або слова, яке натякало б на це, оскільки ми впевнені, що автор безпідставно звинувачує Хізб, не маючи ніяких доказів на це, ми хотіли б нагадати йому, що за те, що він звів наклеп на Хізб, він відповість перед Аллахом у день Воскресіння. Насправді ж, Хізб ут-Тахрір у його відносинах з цими рухами зберігає концепцію заклику, настанови і попередження їх від порушення законів Ісламу. Хізб робить це ідеологічно, у якості партії, яка закликає до Ісламу, ставлячись до них як до братів, мусульман… Так, Хізб ут-Тахрір не звинувачує ісламські рухи у невір’ї, а також ці рухи не говорять про це і про те, що говорить цей автор, тоді звідки цей автор узяв цю брехню?

Що ж стосується слів Хізб ут-Тахрір про те, що демократія є невір’ям, то це думка Ісламу, а не фантазія Хізбу. Демократія – це не те, що намагається сказати цей автор, що це просто вибір народу своїх правителів. Демократія у своїй основі означає, що головування належить народові, тобто люди є законодавцями системи, через своїх представників, які хочуть жити на основі цих систем. З категоричних основ Ісламу, про які автор не відає, це те, що головування належить шаріату, тобто шаріат є джерелом законів і систем, а народ тільки повинен застосовувати ці закони Всевишнього Аллаха, шляхом виконання цих законів і систем. Ідея демократії є невір’ям, тому що головування в ній належить народу, а не шаріату… Всевишній Аллах каже:

إِنِ الْحُكْمُ إِلا لِلَّهِ أَمَرَ أَلا تَعْبُدُوا إِلا إِيَّاهُ ذَلِكَ الدِّينُ الْقَيِّمُ

«…Рішення приймає лише Аллах. Він звелів, щоб ви не поклонялися нікому, окрім Нього…» (12:40)

Також Він сказав:

وَمَا آتَاكُمُ الرَّسُولُ فَخُذُوهُ وَمَا نَهَاكُمْ عَنْهُ فَانْتَهُوا وَاتَّقُوا اللَّهَ إِنَّ اللَّهَ شَدِيدُ الْعِقَابِ ٧

«…Беріть же те, що дав вам Посланець, і стороніться того, що він заборонив вам. Бійтеся Аллаха, адже Аллах суворий у покаранні». (59:07)

По-друге: Автор, описуючи Хізб, каже: «Хізб цілком суперечить логіці свободи і людським системам, розробленим людьми для того, щоб жити у відповідності із загальнолюдськими стандартами».

Автор видно забув про те, що він говорить про політичну партію, ідеологією якої є Іслам. І все, що приймає Хізб із законів, ідеї на яких основується Хізб, усі вони з ісламської акиди. Тому той, хто бажає засудити Хізб, той повинен буде засуджувати його на основі Ісламу. Але сміє цей автор засуджувати Хізб у той час, коли його ідеї і думки ґрунтуються на вигаданих людиною системах, судячи за його описом?! І потім, як автор, будучи мусульманином, забув про те, що він повинен основуватися на Ісламі головним чином у своєму мисленні та поведінці? Як автор робить законодавства людей, а не законодавство Аллаха, Господа людей, головним критерієм у своїх ідеях, і більше того, він атакує ісламські ідеї, на яких ґрунтується Хізб і описує їх як «Заблудлі бачення»?!

По-третє, автор говорить про партію: «В основі не визнає, що людина, мусульманин у змозі бути вільним і обирати своїх правителів, брати участь в опозиції та протесті».

Що за безсоромний наклеп? Хізб ут-Тахрір з першого дню свого виникнення закликає людей до визволення від західного колоніалізму в усіх його формах, працює для усунення інструментів колоніалізму і працює для відновлення ісламського образу життя… Прокламації Хізбу, а їх дуже багато у цій області, вимагають від мусульман того, щоб вони звітували своїх правителів, притягали їх до відповідальності і повстали проти їх тиранії, змінили їх і жертвували на цьому шляху. Хізб закликає мусульман робити це різними способами, народними мітингами, громадськими заходами, політичними та ідейними конференціями, політичними семінарами та делегаціями, які говорять слово істини перед тираном, обличчям брехні і її послідовників тощо. І тому, що правителі знають про серйозність партії і серйозність її поглядів і про те, що Хізб піднімає людей проти них і їх тиранії, тому правителі жорстоко борються з Хізбом, заарештовують, переслідують, катують, у деяких випадках до смерті… і несправедливо судять… після такого, як автор може заперечувати незаперечні факти у роботі Хізбу і зводити наклеп на нього?!

По-четверте, автор каже: «світські партії, які називаються національними або патріотичними, це партії, які вийшли за межі мислення тахрірівців, у тому сенсі, що вони політичні та індивідуально «невірні», і не визнані божественним шаріатом, отже, боротьба з ними навіть не обговорюється».

Автор каже, що хізб вважає, що світські партії не визнані божественним шаріатом, отже, політично та індивідуально вони є невірними… Тут ми хочемо спитати автора: Чи знаєте ви, що означає світська партія, будь-яка? Означає, що ця партія ґрунтується на доктрині відділення релігії від життя, і закликає до застосування систем, розроблених людиною і не Творцем людства, більше того, ці партії борються і протистоять поверненню Ісламу в реальність життя…як після всього цього світська партія може бути Ісламською?! Окрім того, опис послідовників світських партій невірними або мусульманами робиться не на основі його членства у світській партії, а на основі акиди, яка приймається ним. Тому, якщо член такої партії приймає акидою розділення релігії від життя і держави, усвідомлюючи це і розуміючи, то він є невірним. Однак якщо він не приймає секуляризм своєю акидою, а вірить в акиду Ісламу, але одночасно є членом такої світської партії у результаті незнання або омани або переслідуючи особистий інтерес тощо, то він є мусульманином грішником.

Потім автор вказує на те, що Хізб закликає до боротьби проти цих партій… і залишає читача блукати у його здогадках про сенс слова «боротьба», щоб він прийшов до висновку, що Хізб закликає до озброєного протистояння цим партіям! Позиція Хізб ут-Тахрір у відношенні до світських партій чітка та ясна: він показує, що те, що роблять ці партії і їх ідеї – є невір’ям, оскільки усе це основане на відділенні релігії від життя, а не Ісламі. Хізб закликає членів цих партій залишити їх, і закликає мусульман відмовитися від цих партій і не йти разом з ними, він показує, що ці партії є інструментами колоніальних західних країн, оскільки світські партії в усіх їх формах ґрунтуються на ідеях, узятих з культури невірних колоніалістів.

По-п’яте, автор каже, що Хізб ут-Тахрір туманно десь має відношення с рухом «Брати-мусульмани», і навіть суперечить їм, потім каже: «концепція хізб ут-Тахрір концентрується на «джихаді», різними способами, але з однією метою добратися до влади, і це справа зрозуміла для Хізб ут-Тахрір, на відміну від «Братів-мусульман», які покладаються на способи «звивисті, у яких присутнє багато маневрування між політикою та насиллям».

Автор багато разів повторив фразу «Хізб ут-Тахрір основується на джихаді різними шляхами, з метою досягнення влади», потім сказав, що Хізб здійснює збройні дії. Вище ми вже пояснили, що Хізб ут-Тахрір є політичною партією, закликаючи до Ісламу він проводить політичну діяльність, але все ж ми додамо: метод Хізбу у досягненні влади ми детально роз’яснили у своїх книгах і прокламаціях, які ясні і доступні для усіх, їх зрозуміє хто завгодно…    ю юиМетод Хізб ут-Тахрір у цьому питанні, це утворення громадської думки про Іслам, яка витікає з громадської свідомості про Іслам, потім вимога допомоги у володарів сили і влади, для практичного застосування Ісламу в житті. Хізб не бере до рук зброю для досягнення своєї мети, оскільки він суворо слідує у цьому методові і прикладові Посланця Аллаха (мир йому). Відомо, що тягар доказу лежить на стверджуючому, і ми запитуємо автора наклепника, де докази на ваші твердження? Навіть ворог Ісламу добре знає, що Хізб ут-Тахрір у своєму методі на шляху зміни основується на ідеологічній політичній боротьбі.

По-шосте: автор каже про існування суперечностей у Хізбі, що з одного боку Хізб каже, що «демократична система є системою невір’я», а з іншого боку «деякі з його філіалів беруть участь у виборах і визнають юридичні ліцензії, видані владою, для діяльності і долучення нових членів. Це і є справжня суперечність у такого роду ісламістів».

Якщо б автор розумів, як ми вже відзначили вище, реальність демократії, яку описав Хізб ут-Тахрір, назвавши її системою невір’я, то не було б ніякої суперечності. Хізб відкидає демократичну систему, тому що вона суперечить Ісламові, як ми вже описали раніше. Що ж стосується виборів, тобто люди ввіряють тому, хто діятиме від їх імені висловлювати їх думки, і тут Хізб бере участь, оскільки це допустиме шаріатом, однак за умови дотримання законів Ісламу у висловленні думки. І Хізб ніколи не приймав участі у виборах на основі західного законодавства.

По-сьоме, автор каже: «…тому що згідно з їх точкою зору, немає жодної альтернативи ісламському Халіфату, який у принципі не пояснених в їх працях, і жоден з них не зміг пояснити, яким чином буде перехід у мир таємничого неясного Халіфату».

Дивний цей автор! Як він може говорити, що про Ісламський Халіфат не пояснюється у працях Хізбу, і як він може описувати світ Халіфату таємничим і неясним? Хіба він не читав детальне і чітке пояснення системи Халіфату у книгах Хізбу, таких як «системи правління в Ісламі» або «держапарати держави Халіфат у правлінні та адміністрації»? Він обвинувачує Хізб у тому, що він «не пояснив, яким чином буде відбуватися перехід у світ таємничого Халіфату»! У той час як Хізб дуже багато пояснює про те, яким чином відбувається досягнення влади, у багатьох своїх книгах і прокламаціях, однак, той самий автор не спромігся прочитати щось із праць Хізбу!

По-восьме: автор каже: «Дослідник підкреслив, (він має на увазі Саїда Хаммуда), що відношення Хізбу з палестинським питанням не перевищує теоретичну позицію, яка займається у книгах, статтях тощо, без будь-якої згадуваної участі у народному опорі і національно-визвольному русі, також Хізб не заснував будь-яке озброєне крило, гірше того те, що цей Хізб залишився також обвинувачувати у невір’ї тих, хто чинить опір окупації їх землі, у той час як члени цієї партії беруть до рук зброю проти самих же мусульман у інших місцях арабського світу».

Дивно обстоїть положення того, хто описує радикальне рішення, запропоноване Хізб ут-Тахрір з питання Палестини теоретичним…Основа цієї теми в тому, що Палестина окупована, й окупанти утворили там державу, і за шаріатом джихад є обов’язковим для її визволення… дійсного визволення можна домогтися лише з мобілізацією армії, а не груп і рухів, підтримка яких здійснюється з боку межуючих та інших держав, які захищають єврейську державу. Швидкий погляд на реальність палестинської проблеми на протязі десятиліть і нерухомість мусульманських армій для її визволення показує, що багато з тих, хто говорив про визволення Палестини від ріки до моря, вже визнали легітимність окупації більшої частини палестинських земель. А деякі з них вже готові до визнання, після того як прийшли у глухий кут через те, що підтримуючі їх країни відмовилися від цих рухів. Хто ж тепер повинен бути високо оцінений і хто має право на те, щоб за ним слідували, для реалізації правильного рішення: Хізб ут-Тахрір, який ніколи не зраджував та не обдурював людей, і завжди пояснював їм шлях до визволення, про те, що цим шляхом є мобілізація мусульманських армій, аби цілком викоренити єврейське утворення, і про  те, що Умма повинна повстати проти правителів, які заважають мобілізації армій. Або на увагу заслуговують рухи, які довірилися цим маріонетковим державам, і правителям агентам, які торгують народом Палестини і Палестиною, піднімаючи при цьому гасла визволення. А в результаті нахабний обман, брехня і не стримування обіцянок, під приводом того, що «не було можливості зробити більше ніж можемо»?!

Гірше того те, що автор каже: «Але гірше того те, що ця партія обвинувачує у невір’ї тих, хто чинить опір окупантам»! Звідки цей автор бере подібні слова?! Хіба Хізб ут-Тахрір звинувачує ХАМАС або Ісламський джихад, Хезболла або ФАТХ у невір’ї?! Хізб ут-Тахрір описав дії тих, хто чинить опір у війні липня, у південному Лівані, у Газі, в Іраку, в Афганістані проти американських окупантів, описав їх дії героїзмом, і що для них приготована нагорода в Аллаха, дасть Аллах. Хізб не обмежився цим описом, а пояснив мусульманам те, що вони повинні допомагати їм, що необхідно мобілізувати армії, щоб визволити ці країни і людей. Далі цей автор продовжує свій наклеп і обвинувачує членів Хізб ут-Тахрір у тому, що вони беруть у руки зброю проти мусульман! Проти цього нахабного наклепу, який не заслуговує на відповідь через очевидність цього питання, я тільки скажу цьому авторові: бійся Аллаха.

По-дев’яте, автор каже: «Саліх Захру-Дін, приводячи підтвердження Саїда Махмуда стверджує, що джихад для тахрірівців – це лише спроба отримати владу будь-якою ціною, а не для досягнення цілей визволення, прогресу і процвітання».

Автор не припиняє дивувати, він приводить цитату від людини, яка ненавидить Хізб ут-Тахрір, і навіть більше того, варто автору трохи замислитися над словами Саліха Захру-Діна, як він зрозумів би, що його слова цілком суперечать реальності Хізбу і його шляху з моменту його появи і до сьогоднішнього дню. Як може бути так, що Хізб ут-Тахрір намагається отримати владу будь-якою ціною, у той час як ця партія не відхиляється від свого методу і шляху ані на крок, не дивлячись на запеклу боротьбу, яка ведеться проти нього в країнах, де він працює?! Хіба автор не бачив рухів, найбільшою проблемою яких є досягнення влади, як вони торгуються і відмовляються від своїх ідей?

Виходячи з вищевикладеного ясно, що автор не привів жодного питання з доказами і фактами, але наклав цілу купу брехні, наклепу та вигадок, і через безглуздість його статті ми вже думали не відповідати на неї. Але ми задаємося питанням, чи згодне керівництво сайту зробити цей сайт трампліном для кожного, першого зустрічного, щоб потім втратити усе довір’я? Хіба не існує мінімального степеню моральності, професійної етики, об’єктивності, як керівництво сайту може допускати таку єресь, тим паче що медіа офіс Хізб ут-Тахрір і його члени існують практично всюди, серед Умми, і немає жодних труднощів у спілкуванні з ними?
 

Центральне прес-бюро Хізб ут-Тахрір
01 Мухаррам 1436 р.х.
25/10/2014 р.
№ 001/1436h