У межах Всесвітнього дня хіджабу, який щорічно відзначається 1 лютого, у десятках країн світу проводились заходи з метою розповісти немусульманам про хіджаб.
Для нас, мусульманських жінок, можливо, самий слушний час подумати про наш погляд на хіджаб і на те що представляє собою це ісламське вбрання.
За останні роки хіджаб у багатьох суспільствах зазнав величезну трансформацію із вбрання, яке носиться виключно як ісламський обов’язок, в одяг, який увійшов у сферу моди і краси. «YouTube» повний «блогерами краси хіджабу», які пропонують численні варіанти того, як надягти головний платок, щоб виглядати більш модно і красиво. Моделі у платках стали з’являтись на подіумах Нью-Йорку та Лондоні і на обкладинках модних журналів. Західні актриси та співачки почали надягати ісламське вбрання з вишуканим дизайном. Розцвітає так звана «індустрія скромної моди», яка представляє усе більш блискучі і гламурні види того, що вони називають «ісламський модний одяг». Цілком очевидно, що для багатьох хіджаб став вираженням моди. Сіднейський блогер WiwidHowat дав такий коментар з приводу моди на хіджаби: «Такі, що усе більше почастішали, покази хіджабу на подіумах, в «Instagram» і т.д. вказують на те, що хіджаб починає більше сприйматись як аксесуар, аніж релігійний символ».
Недивно, що на цей ринок увійшли найбільші світові бренди і компанії по виробництву одягу, такі як «H&M», «Dolce&Gabbanna», «TommyHilfiger» та «OscardelaRenta», які виробляють свій власний асортимент так званого «скромного вбрання», у який входять головні платки і абайя. Чому вони це роблять? Тому що можна багато заробити на індустрії, бюджет якої, по різним оцінкам, до 2021 року складе 368 мільярдів доларів.
Цю трансформацію хіджабу із релігійного символу у свого роду моду багато хто назвав «розширенням прав і можливостей» мусульманських жінок. Але чи так це є насправді? Хіджаб часто представляється багатьом жінкам-мусульманкам як символ «розширенням прав і можливостей» — він виражає неприйняття об’єктивації та сексуалізації жінок, відмова від тиску, яке створюється для того, щоб вона відповідала громадським очікуванням краси та іміджу, а також відмова від фізичної та фінансової експлуатації жінок у багатомільярдній індустрії краси і моди. Тим не менш, перетворення хіджабу із одягу, який носиться виключно як акт релігійної відданості, у модний аксесуар, на жаль зіштовхнуло мусульманську жінку униз по схилу безправності та слабкості.
Ношення різноманітних видів «головних уборів» які прийнятні і сформовані згідно з західними ліберальними смаками, не руйнує бар’єри і оману і не сприяє прийняттю людьми істинного ісламського вбрання, а просто додає іщ одну тенденцію у моду одягу. Прикрашання хіджабу і реклама скромності не підвищують статус мусульманської жінки. Це швидше примушує її зайти на мінне поле у гонитві за стереотипами краси, встановленої іншими людьми,які примушують жінку відчувати себе невпевнено з приводу свого іміджу і піддаватись фінансовій експлуатації у цьому процесі. Демонстрація прикрашених мусульманських або немусульманських жіночих моделей, одягнутих у платок, на подіумі або на сторінках журналів, не є актом розширення прав і можливостей. Це та сама об’єктивація жінок для отримання прибутку, коли вони одягаються з метою виглядати якомога привабливими, бажаними і сексуальними, збільшуючи продажі і прибутки компаній. Усе це знижує статус і цінність жінок, концентруючи усю увагу лише на їх зовнішності, як це продемонстрували напіводягнені, прикрашені жінки у головному платку на подіумі у межах «Тижня моди у Нью-Йорку 2016».
Хіджаб, який вважається релігійним вбранням і відображає скромність мусульманської жінки, перетворився у свого роду моду, направлену на підвищення краси жінки у суспільстві на основі низки спотворених розумінь. Існує помилкове переконання, яке уводить мусульманських жінок у почуття самовпевненості — що Іслам дозволяє їй визначати або інтерпретувати скромність в одязі так, як вона побажає. Вони починають вважати, що «скромність — в очах того, хто дивиться» або «в усьому є вибір» і т.д. Згідно з цими принципами усі форми «головних уборів» або «скромного одягу», починаючи від тюрбанів, бандан, прозорих дупатт і «наполовину» платків, через які видне волосся, шия або вуха до облягаючого фігуру та напівпрозорого одягу, який покриває тіло, але показує усі форми — усе це сприймається як прийнятний ісламський одяг.
Дивно, що виконання інших ісламських обов’язків, таких як молитва, пост, виплата закяту та здійснення хаджу, не розглядається як «в очах того, хто дивиться» і не залишається «на розсуд людини», а, швидше, розуміється як положення, які чітко визначені в ісламських текстах, і що їх треба ретельно дотримуватись. Але ж ісламський одяг нічим не відрізняється від інших ісламських постанов, оскільки Аллах, приписуючи обов’язок, не залишає питання відкритим для особистих забаганок та бажань людей відносно того, як його виконати. Насправді, форма ісламського вбрання була детально, повністю і всебічно описана в ісламських текстах. Всевишній Аллах говорить:
وَقُل لِّلۡمُؤۡمِنَٰتِ يَغۡضُضۡنَ مِنۡ أَبۡصَٰرِهِنَّ وَيَحۡفَظۡنَ فُرُوجَهُنَّ وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلَّا مَا ظَهَرَ مِنۡهَاۖ وَلۡيَضۡرِبۡنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَىٰ جُيُوبِهِنَّۖ وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلَّا لِبُعُولَتِهِنَّ أَوۡ ءَابَآئِهِنَّ أَوۡ ءَابَآءِ بُعُولَتِهِنَّ أَوۡ أَبۡنَآئِهِنَّ أَوۡ أَبۡنَآءِ بُعُولَتِهِنَّ أَوۡ إِخۡوَٰنِهِنَّ أَوۡ بَنِيٓ إِخۡوَٰنِهِنَّ أَوۡ بَنِيٓ أَخَوَٰتِهِنَّ أَوۡ نِسَآئِهِنَّ أَوۡ مَا مَلَكَتۡ أَيۡمَٰنُهُنَّ أَوِ ٱلتَّٰبِعِينَ غَيۡرِ أُوْلِي ٱلۡإِرۡبَةِ مِنَ ٱلرِّجَالِ أَوِ ٱلطِّفۡلِ ٱلَّذِينَ لَمۡ يَظۡهَرُواْ عَلَىٰ عَوۡرَٰتِ ٱلنِّسَآءِۖ وَلَا يَضۡرِبۡنَ بِأَرۡجُلِهِنَّ لِيُعۡلَمَ مَا يُخۡفِينَ مِن زِينَتِهِنَّۚ وَتُوبُوٓاْ إِلَى ٱللَّهِ جَمِيعًا أَيُّهَ ٱلۡمُؤۡمِنُونَ لَعَلَّكُمۡ تُفۡلِحُونَ ٣١
«Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали свої погляди і оберігали свої статеві органи. Нехай вони не виставляють напоказ своїх прикрас, за винятком тих, які видні, і нехай прикривають своїми покривалами виріз на грудях і не показують своєї краси нікому, окрім своїх чоловіків, або свого батька, або своїх свекрів, або своїх синів, або синів своїх чоловіків, або своїх братів, або синів своїх сестер, або своїх жінок чи невільників, якими оволоділи їх десниці, або слуг із числа чоловіків, позбавлених жадання, або дітей, які не посягли наготи жінок; і нехай вони не стукають своїми ногами, даючи знати про прикраси, які вони приховують. О віруючі ! Звертайтесь до Аллаху з покаянням усі разом, — можливо, ви набудете успіху» (24:31).
Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ الْجَارِيَةَ إِذَا حَاضَتْ لَمْ يَصْلُحْ أَنْ يُرَى مِنْهَا إِلا وَجْهُهَا وَيَدَاهَا إِلَى الْمَفْصِل
«Коли дівчина досягає статевої зрілості, не дозволяється, щоб у неї було видно що-небудь, окрім обличчя та кистей рук» (Абу Дауд).
Ці шаріатські докази детально описують обов’язкову форму ісламської форми одягу та частини тіла (аврат), які мусульманська жінка повинна прикривати у присутності чоловіка, який не є для неї махрамом (чоловіка, з яким вона не може вступати у шлюб по Ісламу). Вони прямо вказують що усі частини тіла жінки,за винятком обличчя та кистей рук, і навіть один волос, повинні бути приховані перед чоловіком, який не є махрамом, як про це говориться в аяті. «За винятком тих, які видні» — мається на увазі обличчя і кисти рук, тому що це ті частини тіла, які були видні у мусульманських жінок перед Пророком ﷺ, і він схвалив такий вид одягу своїм мовчанням. До такого висновку дійшла більшість ісламських вчених, серед яких Аіша(р.а.), Ібн Аббас, Імам Малік, Імам Шафії, імам ат-Табарі, Катада та Муджахід. У тлумаченні цього аяту імам ат-Табарі сказав: «Найбільш сильна і найбільш точна думка полягає у тому,що дозволеність стосується обличчя і кистей рук. Це найбільш сильна і найбільш сильна думка, тому що усі вчені одностайні у тому що кожен повинен покривати аврат під час здійснення молитви. Проте жінка не повинна під час здійснення молитви закривати обличчя і кисти рук, тоді як вона повинна покрити решту частин свого тіла».
Аллах наказує віруючим жінкам опускати свої покривала. Тобто хімар, який покриває голову, повинен опускатись на шиї і виріз на грудях. До ниспослання цього аяту жінки покивали свої голову хімаром, кидаючи його кінці за спину, при цьому залишаючи свої шиї, вуха і верхню частину грудей оголеними. Проте в аяті Аллах наказав їм покрити ці частини тіла тим же хімаром. У тлумаченні цього аяту Ібн Касір сказав: «Вони повинні опускати свій хімар, покриваючи ним шию і виріз на грудях, щоб відрізнятись від жінок джахілії, які відкривали ці частини тіла». Тому Аллах наказує жінці покрити голову, шию і груди своїм хімаром. Це також означає, що одяг не повинен бути прозорим або напівпрозорим, щоб під ним можна було бачити шкіру, тому що це не виконує обов’язок приховувати аврат.
Коли жінка покидає свій дім і вступає у громадське життя, Аллах зобов’язує її надягти джильбаб (цільний верхній предмет одягу, який покриває і приховує домашній одяг, опускаючись від шиї до полу). Всевишній Аллах говорить:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلنَّبِيُّ قُل لِّأَزۡوَٰجِكَ وَبَنَاتِكَ وَنِسَآءِ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ يُدۡنِينَ عَلَيۡهِنَّ مِن جَلَٰبِيبِهِنَّۚ ذَٰلِكَ أَدۡنَىٰٓ أَن يُعۡرَفۡنَ فَلَا يُؤۡذَيۡنَۗ وَكَانَ ٱللَّهُ غَفُورٗا رَّحِيمٗا
«О Пророк! Скажи твоїм дружинам, твоїм донькам і жінкам віруючих чоловіків, щоб вони опускали на себе (або зближували на собі) свої покривала. Так їх будуть легше впізнавати (відрізняти від рабинь і блудниць) і не піддадуть образам. Аллах — Прощаючий, Милосердний» (33:59).
Повідомляється, що Умм Атийя сказала: «Посланець Аллаха ﷺ наказав нам у свята аль-фітр та аль-адха виводити молодих дівчат, які сидять за завісами, а також тих, хто має місячні. Що стосується тих, хто має місячні, то нехай вони не роблять молитву, але беруть участь у добрих справах і заклику. Я повідомила Посланцю Аллаха ﷺпро е, що у одної із нас немає джильбабу. На що він відповів: «Нехай візьме джильбаб у своєї сестри»(Муслім).
У цьому хадісі Пророк ﷺ ясно заявив, що ношення джильбабу — це умова, яку повинна виконувати жінка, щоб вийти у громадське життя, оскільки він не давав дозволу тій, у кого немає джильбабу, покинути свій дім. Замість цього він велів їй позичити джильбаб в іншої мусульманки. Це вказує на те, що одягати джильбаб при виході у громадське життя є обов’язковим.
Вчені Ісламу утвердили форму джильбабу. Ібн Хазам пише: «В арабській мові — це верхній одяг, який покриває усе тіло. Шматок тканини, який занадто малий, щоб покрити усе тіло, неможна назвати джильбабом». Аль-Алуси, автор книги «Рух аль-Маани», написав: «Джильбаб — це верхній одяг, який жінка надягає поверх звичайного одягу». Ібн Аббас говорив: «Джильбаб — це довге просторе плаття, яке покриває тіло жінки від шиї до ступнів». Отож,у громадському житті жінці недосить носити хімар (платок) зі спідницею та блузкою або сорочками та брюками або іншу форму одягу, яка просто покриває аврат, але не відповідає велінню Аллаха про ношення хімару та джильбабу. Якщо вона вийде із дому без цих двох предметів одягу, незалежно від того, чи був покритий увесь її аврат, то вона буде робити гріх перед Аллахом.
Отож, в ісламських текстах детально і недвозначно описується форма ісламського одягу, і це питання не залишено на суб’єктивне розуміння людиною «жіночої скромності».
Прибічники цієї трансмутації ісламського одягу у моду, а також і, хто святкують вступ мусульманських жінок у хіджабах у модельну індустрію, стверджують, що скромність і публічне вираження краси можуть бути об’єднані замість розділення. Це — помилкове ствердження (виходячи із ісламського розуміння), і воно суперечить ісламським вимогам до одягу. Повага до скромності заснована на запобіганні явного вираження своєї сексуальності, у той час як прикрашанням свого тіла жінки прагнуть привабити увагу до своєї сексуальності. Чому у західних країнах виникають звинувачення у «сексуалізації жінок», коли кампанія просить своїх співробітниць використовувати помаду і носити взуття на високих підборах?!
В Ісламі скромність та публічне прикрашання жінки є двома несумісними положеннями, оскільки існують ясні ісламські постанови, які зобов’язують перше і забороняють друге. Всевишній Аллах говорить:
وَقُل لِّلۡمُؤۡمِنَٰتِ يَغۡضُضۡنَ مِنۡ أَبۡصَٰرِهِنَّ وَيَحۡفَظۡنَ فُرُوجَهُنَّ وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلَّا مَا ظَهَرَ مِنۡهَاۖ وَلۡيَضۡرِبۡنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَىٰ جُيُوبِهِنَّۖ وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ
«Скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали свої погляди і оберігали свої статеві органи. Нехай вони не виставляють напоказ своїх прикрас» (24:31).
Потім Він говорить:
وَٱلۡقَوَٰعِدُ مِنَ ٱلنِّسَآءِ ٱلَّٰتِي لَا يَرۡجُونَ نِكَاحٗا فَلَيۡسَ عَلَيۡهِنَّ جُنَاحٌ أَن يَضَعۡنَ ثِيَابَهُنَّ غَيۡرَ مُتَبَرِّجَٰتِۢ بِزِينَةٖۖ وَأَن يَسۡتَعۡفِفۡنَ خَيۡرٞ لَّهُنَّۗ وَٱللَّهُ سَمِيعٌ عَلِيمٞ
«Немає гріху на літніх жінках, які не сподіваються на заміжжя, якщо вони знімуть верхній одяг, не показуючи своєї краси. Але утримуватись від цього краще для них. Аллах — Чуючий,Знаючий» (24:60).
Також Він говорить:
وَلَا يَضۡرِبۡنَ بِأَرۡجُلِهِنَّ لِيُعۡلَمَ مَا يُخۡفِينَ مِن زِينَتِهِنَّۚ
«І нехай вони не стукають своїми ногами, даючи знати про прикраси, які вони приховують» (24:31).
Ці аяти явно забороняють жінкам демонструвати свою красоту перед чоловіками, які не є махрамами. Окрім того, Посланець Аллаха ﷺ сказав:
صِنْفَانِ مِنْ أَهْلِ النَّارِ لَمْ أَرَهُمَا بَعْدُ: رِجَالٌ مَعَهُمْ سِيَاطٌ كَأَذْنَابِ الْبَقَرِ يَضْرِبُونَ بِهَا النَّاسَ، وَنِسَاءٌ كَاسِيَاتٌ عَارِيَاتٌ مَائِلَاتٌ مُمِيلَاتٌ عَلَى رُؤُوسِهِنَّ كَأَسْنِمَةِ الْبُخْتِ الْمَائِلَةِ، لَا يَدْخُلْنَ الْجَنَّةَ وَلَا يَجِدْنَ رِيحَهَا، وَإِنَّ رِيحَهَا لَيُوْجِدُ مِنْ مَسِيرَةِ كَذَا وَكَذَا
«Я досі не бачив два види мешканців Пекла. Це чоловіки, які тримають у руках батоги, схожі на коров’ячі хвости, і б’ють ними інших, а також одягнуті, але у той же час оголені жінки, які похитуються із боку у бік, а їх голови подібні нахиленим верблюжим горбам. Вони не попадуть у Рай і навіть не відчують його аромату, незважаючи на те, що він буде відчуватись на такий-то відстані» (Муслім).
Слова «одягнуті, але у той же час оголені» відноситься до прикрашання і розкриття краси жінки, у той час як слова «їх голови подібні нахиленим верблюжим горбам» говорять про прикрашання волосся за допомогою тюрбану або платка так, що вони стають схожими на горб верблюда.
Отож, Іслам явно забороняє прикрашання жінок у присутності чоловіків, які не є махрамами, будь то у приватному або громадському житті. Це включає у себе макіяж, вузький одяг, що облягає фігуру жінки, і навіть хімари і джильбаби, які прикрашені таким чином, що приваблюють увагу чоловіків до краси жінки. Реальність табарруджу або прикрашання жінки полягає у тому, що вона може збуджувати у чоловіках сексуальні бажання і, отож, шкодити взаємовідносинам чоловіків і жінок у суспільстві. Замість того, щоб жінки отримали можливість вест продуктивне і безпечне громадське життя, вони стають слабкими і можуть наражатись на домагання і навіть сексуальне насильство з боку чоловіків.
Окрім того, мусульманська жінка повинна характеризуватись сором’язливістю, тобто підвищеним почуттям скромності по відношенню до усього — будь то в одязі, поведінці, мові і тому подібне, що може поставити під загрозу її скромність, цноту або притягти увагу до її сексуальності. У цьому вона повинна керуватись високою повагою до свого Творця і захистом своєї чистоти. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ الْحَيَاءَ وَالإِيمَانَ قُرِنَا جَمِيعاً، فَإِذَا رُفِعَ أَحَدُهُمَا رُفِعَ الآخَرُ
«Воістину, сором’язливість та віра прив’язані одна до другої, і коли людина позбавлена чогось одного із них, то неодмінно позбавляється і другого» (Бухарі).
Більше того, сором’язливість є однією із головних рис Ісламу. Пророк ﷺ сказав:
إِنَّ لِكُلِّ دِينٍ خُلُقاً وَخُلُقُ الإِسْلَامِ الْحَيَاءُ
«У кожної релігії є своя риса, риса Ісламу — це сором’язливість» (Абу Дауд).
Для мусульманської жінки наявність сором’язливості також повинно об’єднуватись з веліннями Аллаха, щоб уникати яких-небудь сумнівних дій або ситуацій, які близькі до хараму. Так вона зможе уберегти себе від ненавмисного непослуху Аллаху і не буде викликати підозри у відношенні її ісламської особистості. Повідомляється від Нумана ібн Башира, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِنَّ اَلْحَلَالَ بَيِّنٌ وَإِنَّ اَلْحَرَامَ بَيِّنٌ وَبَيْنَهُمَا مُشْتَبِهَاتٌ لَا يَعْلَمُهُنَّ كَثِيرٌ مِنْ اَلنَّاسِ فَمَنِ اتَّقَى اَلشُّبُهَاتِ فَقَدِ اِسْتَبْرَأَ لِدِينِهِ وَعِرْضِهِ وَمَنْ وَقَعَ فِي اَلشُّبُهَاتِ وَقَعَ فِي اَلْحَرَامِ كَالرَّاعِي يَرْعَى حَوْلَ اَلْحِمَى يُوشِكُ أَنْ يَقَعَ فِيهِ أَلَا وَإِنَّ لِكُلِّ مَلِكٍ حِمًى أَلَا وَإِنَّ حِمَى اَللَّهِ مَحَارِمُهُ
«Усе дозволене ясно і усе заборонене ясно, але між ними є сумнівне, про яке багато людей не знають. Тому, усілякий, хто уникає сумнівних справ, тим самим оберігає свою віру і свою честь. А усілякий, хто робить сумнівні справи, впадає у гріх, адже пастух, яки пасе худобу навколо заповідного пасовиська, близький до того, щоб ступити на заповідні землі. У кожного царя є свої заповіти, і заповіти Аллаха — Його заборони» (Муслім).
Отож, мусульманська жінка повинна бути уважною щодо свого одягу та зовнішності, стежачи за тим, щоб її одяг був просторим, будучи подалі від усього, що може вважатись табарруджем.
Перетворення хіджабу у багатьох суспільствах із релігійного обов’язку та символу скромності у свого роду моду, прийнятну для західних смаків краси, не є позитивною тенденцією в Ісламі. Це перетворення не забезпечило мусульманських жінок розширенням прав і можливостей в істинному сенсі цього слова, оскільки розширення прав і можливостей ніколи не буде досягнуто через уподібнення іноземній культурі, яка створила багато проблем для жінок через об’єктивацію, сексуалізацію та одержимість іміджем і красою. Істинне розширення прав і можливостей мусульманської жінки відбудеться лише від її сумлінного виконання повелінь свого Господа, а не шляхом відповідності очікуванням людей. Це станеться завдяки ісламській зовнішності, благочестю і страху перед Аллахом, що примушує її відкидати і уникати будь-яких замахувань або експлуатації своєї честі. Мусульманка — це та, хто прагне до істинного блага для людства шляхом встановлення у владі у цьому світі істинної релігії, а не та, хто захоплена низьким очікуваннями людей у цьому житті.
Тому, якщо мусульманські жінки дійсно хочуть підвищити обізнаність про хіджаб серед немусульман, це, безумовно, повинно початись з прийняття правильного розуміння того, що насправді представляє це унікальне ісламське вбрання.
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Назрін Наваз
Голова жіночого відділу Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
5 Джумада ас-сані 1440 р.х.
10.02.2019 р.
