13 листопада 2024 року жителі Сомаліленду прийняли участь у голосуванні. Національна виборча комісія об’явила про перемогу Абдурахмана Мухаммада Абдуллаха, лідера опозиції, який набрав 64% голосів, обігнавши діючого президента Мусу Біхі Абді із партії «Кулміє».
Муса, який прагнув до переобрання після семи років перебування на посаді, отримав усього біля 35% голосів.
Міжнародні «партнери», включаючи країни Європи і Америки, одразу після виборів опублікували заяву: «Ми виражаємо вдячність Національній виборчій комісії за проведення прозорої реєстрації виборців і висунення кандидатів, а також за її прагнення до збереженню незалежності. Ми вітаємо народ Сомаліленду з мирним голосуванням і готові співпрацювати з ними в подальшому зміцненні демократичних принципів» (Голос Америки).
Новообраний президент очолив уряд, який стоїть перед серйозними проблемами, включаючи високий рівень громадського розколу, напруженості і міжкланових конфліктів в таких регіонах, як Сул у східній частині Сомаліленда. Економічна ситуація також залишає бажати кращого, особливо з урахуванням високого безробіття серед молоді. Абдурахман, як і його попередник, зосередився на захисті власних інтересів і інтересів своїх наближених. У нього відсутнє яке-небудь бачення чи стратегія у боротьбі з бідністю. Окрім того, регулярні вибори в Сомаліленді є лише західною хитрістю для пробудження сподівань на зміни і маніпуляція громадською думкою.
Добробут в Сомаліленді, як і в інших регіонах, не може бути досягнуто шляхом визнання з боку ООН чи проведення виборів, які є лише інструментами агресивної колоніальної політики, які завдають шкоду народу. Капіталізм утопив увесь Сомалі та ісламський світ в безкінечних конфліктах. Більше того, демократичні вибори представляють собою крупну гру для вузького кола еліти, яка здійснює інтереси і політику своїх партій. Під прикриттям демократії і «питань безпеки» західний вплив продовжує проникати до таких мусульманських країн, як Сомалі і його регіони, які відкололись, як Пунтленд і Сомаліленд.
Європа і Америка, по-видимому, досі зберігають свій інтерес до Сомалі, починаючи з періоду холодної війни. Під час розділу Африки європейцями в 1884–1914 роках регіон Африканського Рогу став однією із перших африканських територій, де була нав’язана капіталістична система. Сомалі — одна із тих країн, де великі держави ведуть проксі-війни за контроль над стратегічними морськими шляхами в Червоному морі та Індійському океані. В середині 2000-х років Захід втягнув деякі країни Перської затоки та інші регіональні сили, такі як Туреччина, Іран, Індія, а також сусідні з Сомалі держави, такі як Ефіопія і Кенія, до реалізації колоніальних планів у відношенні Сомалі. Боротьба за владу між Європою і Америкою сприяла десятиріччям громадянської війни, сепаратистським рухам і виникненню держав, які відкололись, як Пунтленд і Сомаліленд.
Америка не припиняла прагнути до контролю над Сомалі, починаючи з епохи Сіада Барре (агента Америки), який знаходився при владі до 1991 року, після чого був скинутий озброєними кланами. Це змінило розклад сил у суперництві між Америкою і Британією на користь останньої. Після втрати контролю Америкою і нестабільності, яка прийшла, Британія оперативно повернулась до своїх колишніх володінь (Британський Сомаліленд) і в тому ж році об’явила про створення Республіки Сомаліленд. Прозахідні лідери в Сомаліленді і в решті Сомалі одразу ж надали права на розробку природних ресурсів, таких як уран, нафта і природний газ, компаніям із Франції, Британії, ОАЕ і Китаю. Слід зазначити, що американська стратегія скерована на розділення країни на регіони і спонукання до співпраці багатих на ресурси територій на благо інтересів США. Це у багато чому нагадує їх стратегію по розділу Судану.
Сомаліленд розташований уздовж Аденської затоки, неподалік від входу до протоки Баб-ель-Мандеб — ключовий морський шлях, через який проходить біля третини світового пароплавства. Його узбережжя і сусідство з Еритреєю і Джибуті зробили регіон привабливим для іноземних держав, які прагнуть отримати доступ до моря і зміцнити свою присутність в цьому районі. Джибуті вже стала центром іноземних військових баз: тут знаходяться об’єкти Китаю, Франції, Італії, Японії і США. Крупні держави, включаючи Китай і Росію, також усе більше проявляють інтерес до Еритреї. Великобританія вже використала стратегічне положення Сомаліленда у часи свого протекторату, вилучаючи вигоду із його стратегічного розташування і ресурсів.
Подібно іншим мусульманським державам, Сомаліленд стикається з хронічними проблемами, які є наслідком продажності правителів своїх західним хазяям. Більша частина конфліктів в ісламському світі безпосередньо викликана зовнішнім впливом і втручанням. Іслам увійшов до цього регіону в VII сторіччі, проте сумно бачити те, що народ Сомалі і його регіони сьогодні перебувають під владою корумпованих капіталістичних систем, які продовжують розпалювати розкол і напруженість серед народу.
Через те, що мусульманські країни управляються західними маріонетками, Умма перебуває у стані хаосу. До того часу, поки не буде відновлений Халіфат, заснований на законах Аллаха, кризи в Сомалі та інших мусульманських країнах нікуди не дінуться. Тільки Халіфат зможе остаточно і кардинально вирішити проблеми.
Газета «Ар-Рая»
Шаабан Муаллим
Офіційний представник «Хізб ут-Тахрір» в Кенії
18.12.2024
