У доповіді «Всесвітнього саміту урядів» (World Government Summit), проведеного нещодавно у Дубаї, було заявлено про те, що 57 млн. арабів не вміють читати та писати, 13,5 млн. арабських дітей не відвідували школу у цьому році, 30 млн. арабів живуть за межею бідності, на долю корупції в арабському регіоні приходиться до 1 трлн. доларів, 5 арабських держав увійшли у десятку самих корумпованих держав світу, 75% біженців в усьому світі — це араби, з 2011 по 2017 гг. Було вигнано із своїх домів більше 14 млн. арабів, на додаток до 1,4 млн. вбитих та поранених з 2011 по 2017 рр. і до руйнування інфраструктури в арабському регіоні на суму у 460 млрд. доларів за той же період (Журнал «Аль-Ваъй», № 354).
Загальна площа арабського регіону складає 13,3 млн. км2 і дорівнює 9,6% усієї поверхні землі. Самих арабів — 370 млн. людей, і вони складають 5,2% від усього людства. На цю цифру приходиться 130 млн. працездатних людей, згідно даним Арабського валютного фонду за 2013 р.
Арабські країни насищенні багатьма корисними природними ресурсами, що зачіпають різноманітні сфери, від нафти та природного газу аж до мінералів, продуктів землеробства, тваринництва та риболовства. Арабські держави мають велику вагу на ринку експортерів сировини та виробників.
Згідно дослідженням агентства «Анадолу», загальна сума ВВП арабського регіону у 2013 р. склала 2,7 трлн. доларів, що дорівнює 16% американського ВВП або 55% ВВП Японії у тому ж 2013 р.
Арабський світ здобуває 22,9 млн. барелів нафти на день, що дорівнює 30,3% усієї світової здобичі нафти за 2012 р. 55,8% усіх світових запасів на нафти також приходиться на арабський регіон. Прибутки держав Близького Сходу у 2015 році досягли у цілому 325 млрд. доларів, 41,3% із яких приходиться на світовий експорт нафти . Саудівська Аравія займає друге місце по здобичі нафти у світі, отримуючи від неї прибуток у розмірі 133 млрд. доларів на рік.
Арабські держави володіють важливими запасами природного газу, розміри яких перевищують чверть усіх світових запасів. За даними держав ОПЕК, у 2015 р. запаси природного газу в арабських державах нараховували 54,3 трлн. м3, що дорівнює 27,5% усього світового запасу природного газу.
Дві арабські держави увійшли у список крупніших постачальників природного газу 2014 році, а саме — Саудівська Аравія та Алжир, що зайняли у цьому списку 6-е та 7-е місця відповідно. Катар також займає важливе місце у цій галузі , тому що як у 2013 р. він займав 4-е місце у списку постачальників газу та 2-е — у списку здобувачів. Також Катар вважається світовим лідером по експорту крапленого газу.
Арабські держави володіють значними запасами мінералів, але вони не здатні їх використати достатнім чином або з причини їх нерозвіданності, або з причини відсутності технологій. У більшості випадків мінерали в арабському регіоні представлені у виді заліза, цинку, вугілля, а також фосфатів (у деяких країнах).
У доповіді Арабського валютного фонду за 2014 г. говориться: «Арабські держави у регіоні Перської затоки та Північної Африки стали важливішими виробниками сталі та чавуну на Близькому Сході. Очікується, що через 5 років ці держави стануть одними із важливіших регіонів по виробництву сталі та чавуну у світі, тому що спостерігається великий прогрес у збільшенні потужності цих металів, підкріплюваний крупними інвестиціями з боку арабських держав».
Що стосується фосфатів, Марокко очолило арабські країни у його здобичі, добувши більше 30 млн. тон фосфатів у 2015 р. Таким чином, Марокко зайняло друге місце у списку здобувачів фосфатів після Китаю, що здобув біля 100 млн. тонн у 2014 р., хоча відомо, що Китай є володарем крупніших запасів фосфатів у світі.
У сільськогосподарському секторі арабського регіону працює 26 млн. людей. Сукупний внесок сільського господарства у місцевий ВВП за 2014 р. склав 5,3%, і це при тому, що сільське господарство арабському світі страждає від нестачі прісної води. Арабський світ займає 10% площі усієї земної поверхні, на які приходиться лише 0,5% усієї прісної води та 5% жителів планети.
Арабські держави володіють великими тваринницькими ресурсами, чисельність яких перевищує 345 млн. голів худоби , у т.ч. — буйволи, корови, вівці, кози та верблюди. Величезна роль у цій галузі відведена Судану, що володіє 55% усієї кількості корів та биків, а також 25% усіх овець та кіз (згідно доповіді Арабського валютного фонду за 2014 р.).
Майже усі арабські держави мають вихід до моря; протяжність спільної берегової лінії складає 23 тис. км, маючи вихід до Перської затоки, Аравійського моря, Червоного моря, Середземного моря та Атлантичного океану , і це без урахування внутрішніх водяних ресурсів, таких як ріки (16,6 тис. км), озера, греблі та ферми по розмноженню риби, згідно статистиці Арабського валютного фонду, склала 4,4 млн. тонн у 2014 р., що еквівалентно 2,6% усієї світової здобичі від рибного промислу.
У 2013 р., згідно цифрам, приведеним Арабським валютним фондом, арабські держави експортували товарів на суму 1,3 млрд. доларів, що еквівалентно 7% світового експорту. Імпортних товарів було мирового завезено на суму 874 млрд. доларів, що еквівалентно 4,6% світового імпорту. У той же час внутрішній експорт між арабськими державами склав усього лише 8,6% від усього експорту із арабського регіону.
Усе озвучене вище є лише верхівкою айсберга багатств мусульманських країн. Одночасно ці цифри доводять, що підсилення неграмотності, крайня бідність, корупція, насильницькі переселення мас людей, вбивства та руйнування , про які говорилось на початку з посиланням на журнал «Аль-Ваъй», відбуваються не з причини бідності арабських країн або відсутності природних або навіть людських ресурсів. Навпаки, усі ці лиха — лише результат правління зрадницьких агентів, розставлених невірним колонізатором на землях мусульман, що придушили мусульман своєю жорстокістю, несправедливістю та порочністю. Вина правителі полягає у тому, що вони практично не використовують ці багатства у благо мусульман, а просто грабують їх та дарять своїм хазяям — невірним колонізаторам. Також багатства інших ісламських земель не уступають багатствам арабського регіону. У даному випадку положення усіх мусульман однаково, а тому усі вони повинні працювати на швидшим скиненням режимів ісламського світу з усіма їх символіками та працювати разом з Хізб ут-Тахрір для встановлення Халіфату за методом пророцтва . Лише так вони зможуть вижити.
Газета «Ар-Рая»
Автор: Мухаммад абд Аль-Малік — Газа
1 Раджаба 1438 р.х.
29.03.2017 р.
