«Арабська весна» стала повною несподіванкою для усього світу. Ніхто не очікував, що народи, які на протязі десятиріч піддавались пригнобленню, несправедливості та тиранії, повстануть та скинуть з себе пил приниження та покори.
Ці народи без страху та раболіпства вставши перед обличчям тиранів, почали вимагати втілення Ісламу як системи для життя. Це стало ударом нижче поясу, адже арабські правителі та колоніальний Захід думали, що Умма ніколи не відновиться після:
— розвалу Халіфату та його розчленування,
— того, як Умма розбрелась у різні боки,
— встановлення над нею наглядачів в особі поліції,
— заборони вивчення Ісламу.
Так, ці революції здивували усіх. І усі переконались у правдивості слів Посланця ﷺ:
لَا تَزَالُ طَائِفَةٌ مِنْ أُمَّتِي ظَاهِرِينَ عَلَى الْحَقِّ لَا يَضُرُّهُمْ مَنْ خَذَلَهُمْ حَتَّى يَأْتِيَ أَمْرُ اللَّهِ وَهُمْ كَذَلِكَ
«Не облишить група із моєї общини слідувати істині, і не завдадуть їй шкоди ті, хто не надав їй допомоги, доки не прийде веління Аллаха» (Муслім, Бухарі).
Незважаючи на те що Умма втратила своє головуюче положення у світі, з дозволу Аллаха, вона відродиться та поверне своє місце, і чекати цього залишилось недовго. Адже у її історії багато тому прикладів, і ось один із них:
— ісламські землі були під окупацією хрестоносців біля 100 років, зокрема — Палестина, а це довше, аніж її окупація євреями на сьогоднішній день. Незважаючи на це, Умма змогла відродитись, повстати проти хрестоносців та вирвати із їх лап свої землі.
Іслам та його світогляд (акида) є тим, що не дає Уммі загинути, бути знищеною, бути розчиненою у середовищі інших культур. Ідеологія Ісламу не розчиняється в іншому середовищі, і вона в усьому перевершує інші ідеології. Незважаючи на просунення з боку Заходу своєї культури (заснованої на свободі та неправильному мисленні) та її нав’язування Уммі через продажні режими, освіту, ЗМІ, просвіту, Умма не відійшла від релігії, навпаки, саме Іслам став її двигуном у повстаннях проти світських режимів. Іслам проявився у цих революціях, чого не скажеш про націоналізм, патріотизм і т.п. забобонах. Особливо це яскраво було виражено у сирійській революції, гаслом якої була фраза «Вона — заради Аллаха, вона — заради Аллаха». Був момент, коли деякі сили, проникнувши у ряди повсталих, спробували перехопити ініціативу революцій Ємені, Тунісі, Лівії, Єгипті, проте народ дистанціювався від цих багатоликих людей, що висунули себе у якості лідерів революцій, і навіть почавши боротьбу проти них. У результаті багатоликі не змогли насолодитись владою у цих країнах, незважаючи на гасла демократії, відкриття дверей свободи, дозволу на легалізацію партій, які займаються діяльністю по скиненню режимів та встановленню Халіфату, наприклад, ліцензія Хізб ут-Тахрір у Тунісі, дозвіл відкрити Хізбу офіційний офіс в Єгипті, відсутність протидії цьому в Ємені.
Так, Іслам був двигуном цих революцій. Метою мучеництва людей на шляху відродження був захист Ісламу. І мусульманські народи не заспокояться, доки Іслам не прийде до влади. Іслам — це єдина справедлива система, яка слугує людям і дає кожному його право. І якщо над людьми не будуть втілювати Шаріат Аллаха, то люди ніколи не побачать справедливості та дотримання своїх прав, заради яких вони повстали. Тому той, хто хоче очолити Умму, повинен надати ісламське, чисте, ясне керівництво. Хто ж не володіє таким керівництвом, той не зможе керувати нею належним чином, навіть якщо він буде стверджувати, що прийняті ним рішення відповідають ісламському методу, адже згодом ця брехня проявиться дуже швидко і тоді Умма відкине його, і він паде як пали тирани.
Одним із назидань, що проявилось в арабських революціях,було те, що Іслам вирішив проблему зіткнення культур на свою користь. Його світогляд був єдиним, який зміг ідейно перемогти комуністичну діалектичну теорію. Комуністичний табір зазнав поразки у поширенні своєї ідеї серед Умми. Світогляд Ісламу зміг здолати комуністичний атеїзм, у той час коли Захід створював військові та економічні союзи проти Радянського Союзу через свою нездатність протистояти йому ідейно. Перемога Ісламу помітно проявилась у колишніх радянських республіках Середньої Азії, зокрема — у Ферганській долині; саме там правителі цих республік у придушені Ісламу використовували старі радянські репресивні методи. Причиною тому послугувала їх нездатність протистояти Ісламу в ідейному плані ані комуністичною, ані капіталістичною ідеологіями.
Після сходження на трон капіталізму на початку 90-х років минулого сторіччя та головування західних держав капіталізм не зміг здолати Іслам та мусульман у площині культурного протистояння. Адже арабські революції не вимагали демократії, свобод, вільності, вільного ринку, чого-небудь із ідей Заходу, які вже давно намагаються нав’язати. Навіть якщо там і були присутні гасла деяких людей про демократію та свободи, то вони думали, що це не суперечить Ісламу, навіть дуже часто вони вимагали їх, припускаючи, що це — частина Ісламу. Тому «Арабська весна» стала свого роду заявою про неприйняття народами як продажних режимів, так і світської системи, нав’язаної їм. Поразка капіталізму була визнана західними мислителями та політиками. Одним із таких мислителів був Семюел Філліпс Хантінгтон, який написав книгу «Зіткнення цивілізацій та перетворення світового порядку». Що стосується політиків Заходу, правителів мусульманського світу та тих, хто обманувся західною просвітою, то на додаток до політиці брехні та обману проти Умми вони вдалися до репресій та вбивств. Також вони вигадали новий ярлик під назвою «тероризм», що явно вказує на їх поразку в ідейному протистоянні. Якщо б їх ідеологія була сильною, то вони негайно спростували б Іслам, але цього ніколи не буде:
يُرِيدُونَ لِيُطۡفُِٔواْ نُورَ ٱللَّهِ بِأَفۡوَٰهِهِمۡ وَٱللَّهُ مُتِمُّ نُورِهِۦ وَلَوۡ كَرِهَ ٱلۡكَٰفِرُونَ٨هُوَ ٱلَّذِيٓ أَرۡسَلَ رَسُولَهُۥ بِٱلۡهُدَىٰ وَدِينِ ٱلۡحَقِّ لِيُظۡهِرَهُۥ عَلَى ٱلدِّينِ كُلِّهِۦ وَلَوۡ كَرِهَ ٱلۡمُشۡرِكُونَ
«Вони хочуть загасити світло Аллаха своїми ротами, проте Аллах збереже своє світло, навіть якщо це ненависно невіруючим. Він — Той, Хто відправив Свого Посланця з вірним керівництвом та релігією істини, щоб піднести її над рештою усіх інших релігій, навіть якщо це ненависно многобожникам» (61:8,9).
Одним із уроків «Арабської весни» є те, що мусульманські народи стали наріжним каменем, обійти який Заходу не вдалось. Після того, як агенти в особі правителів, вирішивши долю своїх народів, передавали владу із рук у руки, прийшла «Арабська весна» і показала, що є іще один регіональний гравець в особі простого народу. Виникає питання: що це за народ? Це — мусульмани із числа синів Умми. Захід думав, що він зробив достатньо, щоб ввести Умму в оману, запровадити західні цінності, оболванити її за допомогою правлячих режимів. Проте мусульманські народи обрушили свій гнів на Захід та його агентів, заявивши про поразку подібних заходів.
До людей повернулась життєва сила і упевненість в собі. Проте адже був час, коли західна людина вважалась натхненням та джерелом геніальності, але тепер прийшов час мусульманських народів, які покладаються на свою релігію та світогляд (акиду), жертвуючи усім заради встановлення держави Халіфат. І питання позбавлення Умми від оков Заходу став рухатись у бік скинення режимів, зробити чистий Іслам своєю метою, та обрати керівництво із числа щирих синів Умми. Вони повинні обрати із числа тих, кого вони знають, хто відомий своєю правдивістю та щирістю, у кому втілились якості державних діячів, що вірять в Іслам та прийняли ісламський проект, виведений із Корану та Сунни для його втілення у житті. До числу таких щирих відноситься Хізб ут-Тахрір та його члени. Так надайте є допомогу тим, хто не питає у вас взамін нічого. Сказав Всевишній Аллах:
ٱتَّبِعُواْ مَن لَّا يَسَۡٔلُكُمۡ أَجۡرٗا وَهُم مُّهۡتَدُونَ
«Послідуйте за тими, хто не просить у вас нагороди і слідує прямим шляхом» (36:21).
Газета «Ар-Рая»
БІлял аль-Мухаджир
2 Рабі ус-сані 1439р.х.
20.12.2017 р.
