2 вересня 2024 року Великобританія об’явила про часткову заборону експорту своєї зброї єврейському утворенню, посилаючись на побоювання щодо порушень міжнародного гуманітарного права. За словами міністра іноземних справ Девіда Ламі, «Лондон призупиняє дію 30 із 350 ліцензій на експорт зброї, вже виданих єврейському утворенню, оскільки існує ризик того,що це озброєння може бути використано у порушення міжнародного права». Він додав: «Часткова заборона стосується компонентів, які можуть бути використані в поточному конфлікті в Газі, включаючи деталі для винищувачів, гелікоптерів і безпілотників». Проте обмеження не стосуються комплектуючих для винищувачів F-35, які не потрапляють під дію ембарго.
Доля британського експорту озброєнь єврейському утворенню складає менше одного відсотка від загального обсягу поставок зброї, що робить цю заборону швидше символічним кроком, який не здійснює істотного впливу на обороноздатність євреїв. Більшу частину свого озброєння євреї отримують із США (69%) і Німеччини (30%).
Але навіть цей один відсоток, який Великобританія та інші країни експортують Ізраїлю, був обмежений менше аніж на одну десяту частину, оскільки під заборону потрапили тільки 30 ліцензій із 350. Це і робить дане рішення чисто символічним і формальним.
Великобританія стала шостою країною на Заході, поряд з Італією, Іспанією, Канадою, Нідерландами і Бельгією, яка заборонила продаж зброї єврейському утворенню.
Це символічне рішення Великобританії було прийнято, щоб заспокоїти британців і мусульман, обурених жорстокими масовими вбивствами, які коїть єврейська армія в Газі, а також численними порушеннями прав людини. На ділі це усього лише дипломатична хитрість, яка закликана створити ілюзію британської нейтральності в конфлікті в Газі і дистанціювати Великобританію від відверто ворожої позиції США проти жителів Гази.
Фактично позиція Великобританії в конфлікті між мусульманами і єврейським утворенням мало чим відрізняється від американської — вони обидві єдині в своїй ворожості по відношенню до мусульман. Важливо пам’ятати, що саме Великобританія заклала основи створення єврейського утворення в Палестині після підписання Декларації Бальфура міністром іноземних справ в 1917 році. Цей документ привів до створенню цього утворення задовго до втручання США в це питання.
Незважаючи на те, що Британія підтримувала ідею створення однієї світської держави в Палестині, яка включала б мусульман, християн і євреїв, не підтримуючи концепцію двох держав, яка просувалась пізніше Америкою. Тим не менш, ідея однієї держави, яка просувалась Британією, була скерована на захист і зміцнення положення євреїв в Палестині, оскільки вона побоювалась їх знищення. Таким чином, ідея єдиної держави тоді вважалась кращою гарантією для єврейського населення.
Проте після Другої світової війни, коли міжнародний вплив Британії ослаб, а США підсилили свій вплив на Близькому Сході, Америка почала просувати концепцію двох держав. В ітозі наприкінці 1980-х років Британія офіційно відмовилась від ідеї єдиної держави і прийняла концепцію двох держав, особливо після того, як король Хусейн, підтримуваний Британією, юридично і адміністративно відокремив Західний берег від Йорданії. З того часу Британія слідувала американському баченню рішення арабсько-єврейського конфлікту в Палестині.
Незважаючи на те, що Британія приєдналась до Америки у загальному політичному курсі, проте вона зберігає свій вплив завдяки наявності своїх агентів як в Організації Звільнення Палестини, так і в палестинській адміністрації, а також в сусідніх арабських країнах і країнах Перської затоки. Ці агенти забезпечують Британії вплив поряд з домінуючою роллю США в регіоні, дозволяючи брати участь в політичних проектах і визначенні геополітичної ситуації на Близькому Сході. Тому єврейське утворення прагне координувати свої дії і з Британією. Знаючи про її потужний вплив в політичних колах регіону і прагнучи скористатись її досвідом, щоб уникнути тиску з боку США.
Проте Британія, як і США, дотримується позиції захисту безпеки єврейського утворення. Британські дипломати не раз робили заяви, аналогічні американським, які підвереджують надання гарантій безпеки єврейському утворенню в Палестині. Британія також разом з США відправила свої військово-морські і повітряні сили для протидії іранській ракетній атаці під час конфлікту в Газі.
Основною задачею Британії у її відносинах з єврейським утворенням є забезпечення своєї політичної присутності в будь-яких американських проектах, пов’язаних з регіоном, і запобігання її виключення із цих процесів.
Нещодавній приклад британської участі поряд з американською у врегулюванні конфлікту в Газі — це скоординовані дії спецслужб США і Британії, скеровані на припинення вогню і укладання угоди між єврейським утворенням і ХАМАС.
Активність британських агентів в регіоні та їх взаємодія з єврейським утворенням за допомогою таких особистостей, як правителі ОАЕ, Катару, Йорданії, Оману і Марокко, підсилюють позиції Британії, що дозволяє їй залишатись значущою нарівні з США у розробці планів і стратегій для регіону.
Алі Британія, ані США, ані інші крупні країни не змогли б зберегти свій вплив на Близькому Сході і в мусульманських країнах, якби не існування цих маріонеткових режимів. Якщо Ісламська Умма прагне звільнитись від іноземного впливу, то їй треба спочатку позбутись від цих агентів, що значно спростить повне усунення іноземного впливу в усіх мусульманських країнах.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатвані
25.09.2024
