Село Мадждаль-Шамс є найбільшим із чотирьох окупованих з 1967 року сіл на Голанських висотах, а саме Мадждаль-Шамс, Бак'ата, Мас'ада і Айн-Кания. За даними перепису 2021 року чисельність населення села складає біля 12 000 людей, із яких 99% — друзи.
В 1982 році євреї, після прийняття в кнесеті закону про приєднання Голанських висот, спробували нав’язати жителям села громадянство окупаційного утворення. У відповідь на це жителі підняли «інтифаду ідентичності», об’явивши всезагальний страйк проти цього рішення. Відбулись запеклі зіткнення, в яких єврейське утворення застосувало важке озброєння і блокаду. В результаті була прийнята «Національна хартія сирійських громадян на окупованих Голанських висотах», в якій жителі Мадждаль-Шамсу відмовились приймати громадянство єврейського утворення, об’явили ізгоєм будь-кого, хто його прийме, і відмовились служити в армії єврейського утворення. В 2018 році 20% жителі подали заявки на отримання громадянства, проте на місцевих виборах проголосувало лише 272 людини. Під час же сирійської революції село розділилось на прибічників і супротивників режиму.
Із вищевикладеного слідує, що більшість жителів села не взаємодіють з єврейським утворенням, і у ліванської партії Ірану (Хезболла) не було ніякого мотиву завдавати по ньому удари. Більше того, партія підтвердила свою непричетність до цьому інциденту. Хасан Насралла заявив: «Ми категорично заперечуємо нашу причетність до інциденту в Мадждаль-Шамсі і маємо сміливість визнати помилку, якщо б ми її скоїли... більш ймовірною є версія про те, що це була ракета «ізраїльської» ППО... І мій обов’язок сьогодні — підкреслити, що це звинувачення хибне... Коли «ізраїльтяни» виявили, що більшість жертв в Мадждаль-Шамсі – діти і жінки, вони вирішили звинуватити нас в цьому …». Раніше Вьям Вахаб, близький до партії і сирійському режиму, написав на платформі X: «Наша кров хіба нічого не варта, ми вимагаємо, щоб ООН розкрила обставини того, що трапилось...». Це вказує на те, що він не винуватить в цьому інциденті партію Ірану.
Щодо позиції Валіда Джумблата, то він відкинув звинувачення на адресу партії Ірану, незважаючи на те, що він вважається її супротивником. Хоча його позиції часто змінюються, але в подібних ситуаціях Джумблат зазвичай займає позицію, яка підкреслює його лідерство в друзькій общині. Його побоювання пов’язані з можливим повним крахом ліванської держави у випадку розширення війни, що становить реальну загрозу для нього і його для друзької общини, особливо враховуючи роздроблене положення Сирії і погані відносини режиму Башара з друзами там. Це навіть примусило Джумблата в якійсь мірі зблизитись зі своїм суперником за лідерство в общині, головою Ліванської демократичної партії Талалом Арсланом, під приводом «возз’єднання друзького дому» і підтримки Палестини.
Щодо євреїв, то вони завжди шукають вагомі приводи для завдання високоефективних ударів, скерованих на ліквідацію лідерів вищої ланки партії Ірану, максимально використовуючи цей інцидент для усунення особистостей через заздалегідь підготовлений список цілей з чітко визначеними іменами і військовими званнями. Раніше євреї могли вбивати тільки в Сирії, Іраку і навіть в Ірані. Але Ліван, за вимогою Америки, був виключений із списку країн, де євреї могли займатись ліквідацією і вбивствами, щоб ситуація в ньому не вийшла з-під їх контролю після багатьох років зусиль по утриманню його під своїм впливом. Але коли партія Ірану вступила в пряме протистояння з євреями після операції «Ураган Аль-Акси», здається, що євреї порахували себе свобідними від будь-яких угод Лівану і почали відробляти свій список цілей в максимально можливій мірі.
Однозначно партія Ірану не хоче ескалації конфлікту, оскільки Іран, будучи державою, яка обертається в орбіті впливу Америки, слідує за нею в небажанні розпалювати широкомасштабну війну в регіоні. Ціна такої війни буде втрата американського дітища — єврейського утворення, втрата контролю над регіоном, а також втрата Іраном того, щоб він вибудовував багато років, скасування американських ставлеників у владі і тоді це вже буде не «Ураганом Аль-Акси», а «Ураганом усієї Умми».
У євреїв також немає бажання розширювати війну після того, як вони побачили, що на території площею усього біля 360 км² і з невеликою групою моджахедів, озброєних скромною порівняно з єврейським утворенням зброєю, Газі вдалось протриматись 9 місяців, приносячи при цьому євреям величезні втрати, яких вони не відчували за усю історію свого конфлікту на ісламських землях! Що ж тоді буде, якщо географія війни розшириться, і у синів Умми з решти територій з’явиться можливість завдати удар по євреям?! Тому Нетаньяху, незважаючи на тиск з боку правих в уряді, як і раніше утримує конфлікт від розширення, обмежуючись, як ми згадували раніше, досягненням конкретних цілей із свого списку до того, як йому доведеться припинити вогонь під тиском міжнародної спільноти і США. Тому він затягує з цим питанням в надії дотягнути до американських виборів, вважаючи, що у випадку приходу до влади Трампа, тиск на нього ослабне. В цьому контексті піднято вбивство Ісмаіла Ханії, голови політбюро руху ХАМАС, адже це приведе до припиненню переговорів з боку руху, оскільки євреї, будучи стороною в переговорах, вбили лідера, який через посередників вів з ними переговори! І це вигідно Нетаньяху!
З іншого боку, ліванська партія Ірану, незважаючи на болючі удари, які вже досягли її вищого керівництва, продовжує дотримуватись обережності у діях у відповідь і проявляє стриманість. Ми пропонуємо, щоб ці відповіді не вийдуть за межі ракетних ударів, можливо, більш широкого масштабу з використанням більш якісних ракет, які є у партії. Можливо, вбивство Ханії і Шукера приведе до спільної ракетної операції з боку так званої вісі опору у відповідь на ці вбивства і на удар по Ємену. Можливо, в цій операції візьме участь Іран, або він буде діяти в одиночку, щоб ситуація не вийшла з-під контролю і при цьому він зберіг своє обличчя, оскільки Ханія був вбитий на його території.
Шаріатська істина, яка стала очевидною будь-якій людині зі здоровим глуздом після «Урагану Аль-Акси», полягає у тому, що без щирого лідера із числа синів Умми, який поведе її армії, Умма не зможе піднятись, а землі мусульман, включаючи Палестину, будуть залишатись під прямою чи косвенною окупацією. Під керівництвом щирого лідера кожен, хто вірить в Аллаха і в Судний день, буде битись, не відчуваючи утискання в своєму серці, і не буде подібний тим, хто зволікає у прийнятті рішучих заходів:
وَلَوْوَلَوْ أَرَادُوا الْخُرُوجَ لَأَعَدُّوا لَهُ عُدَّةً وَلَكِن كَرِهَ اللَّهُ انبِعَاثَهُمْ فَثَبَّطَهُمْ وَقِيلَ اقْعُدُوا مَعَ الْقَاعِدِينَ عُ
«Якщо б вони побажали виступити у похід, то підготувались би до цього. Проте Аллах не побажав, щоб вони вирушили у похід і затримав їх. Їм було сказано: «Відсиджуйтесь разом з тими, хто залишився відсиджуватись».» (9:46).
Газета «Ар-Рая»
Маджді Алі
07.08.2024р.
