10 січня 2025 року президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган відвідав свого союзника Девлета Бахчелі, лідера Партії націоналістичного руху Туреччини, в його домі. Їх зустріч тривала 40 хвилин. Цей візит відбувся на тлі зустрічей між турецькими політиками з питання звільнення Абдулли Оджалана, засновника сепаратистської Робочої партії Курдистану.
22 жовтня 2024 року Бахчелі закликав Оджалана виступити в парламенті і об’явити про розпуск Робочої партії Курдистану в обмін на його звільнення. Ердоган підтримав цю пропозицію, назвавши її історичною можливістю.
Здається, Ердоган хотів, щоб ініціатива виходила не від нього, а від його партнера по правлячій коаліції Бахчелі, який у минулому виступав за страту Оджалана, коли був членом уряду, очолюваного Бюлентом Еджевітом після підписання Аданської угоди в 1998 році. У межах цієї угоди Сирія зобов’язалась видворити Оджалана і усіх членів його партії зі своєї території, закрити тренувальні табори і припинити їх проникнення до Туреччини.
Оджалан у період свого перебування у Сирії був пов’язаний з США, а в 1999 році був заарештований у Кенії і переданий турецьким спецслужбам.
29 грудня 2024 року делегація від Партії народної рівності і демократії, яка вважалась курською партією в Туреччині, відвідала Абдуллу Оджалана, який вже 25 років сидить у в’язниці, відбуваючи довічне ув’язнення в одиночній камері на острові Імрали в Мармуровому морі до півдня від Стамбулу.
Ця зустріч відбулась за ініціативою уряду Ердогана. Після візиту делегація провела зустріч із головою парламенту Нуманом Куртулмушем, який представляє правлячу партію, а також з Бахчелі, щоб повідомити їм про результати свого відвідування Оджалана. Остання зустріч Ердогана з Бахчелі, по-видимому, була присвячена обговоренню питання про звільнення Оджалана. Судячи з усього, Оджалан виразив готовність до співпраці, особливо враховуючи, що в ЗМІ повідомлялось про плануємий другий візит делегації до Оджалана у найближчий час, який може стати підготовкою до його звільнення.
Ситуація з вирішенням курдської проблеми є більш складною, аніж припускає турецька влада, підтримувана США. Раніше вони намагались вести переговори з Робочою партією Курдистану, але ці переговори не принесли результатів, оскільки керівництво партії у дану мить перебуває під впливом Британії і базується у горах Канділь на півночі Іраку. Ці райони знаходяться під владою родини Барзані, які є агентами Британії, яка підняла курдське питання понад сторіччя назад з ціллю ослаблення мусульман і збереження свого впливу в регіоні. США, продовжуючи цю політику, діють аналогічно. Приховане суперництво між США і Британією у цьому питанні ведеться через їх прибічників і агентів в регіоні.
Звільнення Оджалана і його заклик відмовитись від озброєної боротьби навряд чи призведуть до того, що його партія припинить озброєні дії. Проте такий заклик може спричинити вплив на курдських виборців всередині Туреччини.
Ердоган намагається привабити голоси курдів, готуючись до участі в нових президентських виборах, незважаючи на законодавчу заборону на його третє обрання. Незважаючи на те, що Ердоган в 2023 році зайняв президентський пост в третій раз, він не вважає цей строк третім, оскільки його перше президентство (2014–2018 рр.) почалось до внесення в 2017 році конституційних змін, які скасували парламентську систему і передали повноваження прем’єр-міністра президенту.
28 листопада 2024 року головний юристконсул Ердогана Мехмет Учум заявив: «Президент Ердоган може знов балотуватись на президентських виборах 7 травня 2028 рок, якщо парламент у виді винятку прийме відповідне рішення до цієї дати». Він також зазначив, що «Ердоган — національне надбання, і необхідно використовувати цю можливість заради такого сильного лідера». Ці слова повністю співпадають з заявами Девлета Бахчелі, що свідчить про узгоджені дії всередині «Народного альянсу», який об’єднує партію Ердогана і партію Бахчелі.
Ми не повірили Ердогану, коли на останніх виборах він заявив, що це буде останній раз його висунення на президентські вибори. Ми говорили, що він знайде лазівку до спливання свого президентства в 2028 році і висуне свою кандидатуру іще на один строк. Він не має наміру покидати свою посаду, будучи союзником США, які надають йому істотної підтримки, оскільки він реалізував їх проекти у низці країн регіону, останньою із яких була Сирія, де він зробив Джулані керівником нової адміністрації, слідуючи політиці США.
Ердоган проігнорував масові вбивства євреїв в Газі і відступив від своїх гучних заяв. На додаток до усього, він продовжив напряму постачати необхідні товари єврейському утворенню понад 7 місяців з миті їх агресії на Газу, підтримувану його американськими друзями і союзниками, як він їх називає. Пізніше він почав використовувати обхідні шляхи, дозволяючи іноземним компаніям закупати ті ж матеріали і постачати їх євреям з його відома. Більше того, поставки здійснювались навіть через палестинську адміністрацію.
Курдське питання є політичною проблемою, яка використовується і роздувається колоніальними державами у їх боротьбі за вплив у регіоні. Тому такі методи, як ті, які застосовують Ердоган і його партія, а також його союзник Бахчелі, переслідують, швидше, внутрішні політичні вигоди. Бахчелі тісно пов’язаний з Ердоганом, і падіння Ердогана неминуче призведе до краху Бахчелі. Обидві ці політичні партії зазнали серйозної поразки на місцевих виборах, які відбулись 31 березня 2024 року.
Це питання продовжить створювати проблеми в регіоні, поки зберігається нинішнє національне розділення, при якому Туреччина є державою турків, Ірак та Сирія є арабськими національними державами, а Іран — національною державою іранців. Колоніальні держави, які організували таке розділення і створили національні держави, розпалюють націоналістичні настрої серед курдів, які є частиною народів цих країн, щоб підтримувати нестабільність, постійні конфлікти, щоб перешкоджати їх об’єднанню. Більше того, вони продовжують дробити іще на більш дрібні шматки вже і так розділене. Рішення цієї проблеми можливо тільки через Іслам, який є релігією турків, курдів, арабів і персів, який об’єднав їх, зробивши братами, згуртованими протягом майже 13 сторіч в єдиній Ісламській Державі, яка не ділить їх за національною ознакою і відкидає націоналізм, засуджуваний Ісламом.
Тільки це є корінним рішенням. Усі інші підходи є частковими, тимчасовими і переслідують лише політичні інтереси, тому вони швидко втрачають силу. Конфлікти залишаться, і народи регіону продовжать бути жертвами колоніалізму. Слід скасувати національні держави, які існують у регіоні, і об’єднати їх в єдину державу, яка буде дивитись на свої народи крізь призму Ісламу.
Газета «Ар-Рая»
Асад Мансур
22.01.2025
