Незважаючи на усі зусилля правлячих режимів у мусульманських країнах нормалізувати відносини і укласти угоди, видаливши ворожнечу з єврейським утворенням, між мусульманами та цим окупантом як і раніше зберігається стан ворожнечі.
Про це свідчать народні протести по кожному приводу, коли це утворення проявляє агресію проти народу Палестини або Йорданії, або коли режим продовжує підкорятись, підписуючи принизливі угоди з ворогом. Рухи, які виникли проти здачі в оренду територій аль-Бакур та аль-Гумар і проти існуючої газової угоди між Йорданією та єврейським утворенням, вказують на існуюче провалля між режимом та Уммою, а також на те, що благо не покинуло мусульман, які намагаються запобігти установці газопроводу на своїй території і відкидають цю угоду з ворогом.
Ганебна угода Ваді ель-Араба, яка була укладена режимом Йорданії з єврейським утворенням, стало виправданням укладанню різноманітного роду інших угод, за допомогою яких єврейське утворення міцніє з точки зору безпеки та економіки. Серед іншого можна виділити угоду «Канал двох морів», створення спільних економічних вільних зон, будівництво залізниці, а також газова угода, яка була підписана, незважаючи на усі протести в Йорданії. Ці угоди є наслідками угоди Ваді ель-Араба. Офіційний представник йорданського уряду Джумана Гунаймат написала 09.11.2014, коли іще не працювала в уряді: «Уряд забуває, що окупант не дотримувався попередніх угод, які для нього важливіші, аніж газ, особливо угода Ваді ель-Араба. Хто сказав, що «Ізраїль», який відмовляється від угод і не дотримується їх, буде дотримуватись газової угоди, яка стратегічно пов’язує економіку Йорданії з супротивником?». Дивно, чи змінилось положення сьогодні настільки, що прес-секретар змінює свою риторику, або зіграло свою роль крісло в уряді?!
Народ Йорданії поставив під сумнів економічну доцільність угоди про імпорт награбованого у Палестині газу та його корисності для жителів Йорданії. Для вдоволення потреб країни він запропонував декілька альтернативних джерел енергії, які вимагають мінімальних затрат, у тому числі використання сонячної енергії, активація родовища природного газу ар-Риша, експлуатація величезних сланцевих ресурсів Йорданії, а також задіяння порту для імпорту зрідженого природного газу.
Остання альтернатива повертається до імпорту із Єгипту, який у цьому році вийшов на новий рівень щоденної здобичі 6,6 млрд. куб. футів газу. Режим ставиться байдуже до цих альтернатив і голосу Умми, який відкидає єврейське утворення. він заклопотаний виконанням своєї місії по зміцненню єврейського утворення і утриманню Йорданії у стані слабкості, щоб вона не вимагала того, що їй належить, і не стала до виконання своїх обов’язків по відношенню до ворогів Умми. Газова угода вартістю у 10 млрд. дол. дозволить євреям інвестувати у нове родовище «Левіафан» і підготувати його для більш крупного експорту, не говорячи вже про стратегічний аспект — перетворення Йорданії у заручники євреїв . І найголовніше — це заборонність таких угод з ворогом-окупантом з точки зору Шаріату на додаток до приниження гідності Умми та народу Йорданії.
Палестинська проблема — це проблема Умми, священні землі якої окуповані . Необхідно дивитись на цю проблему з ісламської точки зору, заснованої на акиді та законах, які витікають із неї. Це — ісламська земля, і вона належить мусульманам. На ній знаходиться мечеть аль-Акса — місце піднесення Посланця Аллаха ﷺ, і вона окупована сіоністами, які за допомогою арабських режимів, створених невірним Заходом, встановили на ній своє утворення. Її звільнення не полягає у перемир’ї, дружбі, приниженні, нормалізації та захисті єврейського утворення, і не полягає у наданні йому своєї країни, народу та багатств, за допомогою використання яких він забезпечує собі виживання. Звільнення Палестини полягає у повному знищенні сіоністського утворення.
Це те, чого бажає уся Умма, почавши джихад на шляху Аллаха і маючи за своєю спиною армії, які сьогодні скуті режимами і використовуються лише для їх захисту. Як мінімум, необхідно вимагати від режиму розірвання угоди Ваді ель-Араба та до неї подібних, як і зачинити двері перед укладанням будь-яких принизливих угод, і тоді повернеться стан природної ворожнечі з єврейським утворенням до отримання фізичної можливості для звільнення усіх окупованих територій. Режим не постраждає від розірвання газової угоди, і він може це зробити, як і у випадку, коли він припинив оренду територій аль-Бакур та аль-Гумар, тимчасово догоджаючи народу. Умма знає, що це — лише пил у вічі. Вона усвідомила, що єдиний шлях — це стан війни з єврейським утворенням, але досягнувши цього можна лише за допомогою відновлення ісламського образу життя, встановивши Праведний Халіфат за методу пророцтва. Лише у Халіфаті правитель буде опікати Умму за допомогою законів Ісламу та захищати країну і народ від амбіцій ворогів і саме халіф поведе Умму до знищення сіоністського утворення.
أَفَحُكْمَ الْجَاهِلِيَّةِ يَبْغُونَ وَمَنْ أَحْسَنُ مِنَ اللّهِ حُكْماً لِّقَوْمٍ يُوقِنُونَ
«Невже вони шукають часів невігластва? Чиї рішення можуть бути краще рішень Аллаха для людей переконаних?» (5:50).
Інформаційний офіс Хізб ут-Тахрір, Йорданія
П’ятниця, 1 Рабіъ уль-авваль 1440 р.х.
09.11.2018 р.
№ 07/1440
