У понеділка та вівторка з 1 по 2 листопада 2010 року у Chatham House – Королівському Інституті Великобританії у Лондоні єменським форумом у межах програми Близького Сходу та Північної Африки була організована конференція під назвою «Ємен – політична динаміка та загальні межі міжнародної політики».
На конференції були представлені чотири документи: перший про економіку та реформи, другий про політику та демократію, третій про сприяння у розвитку та гуманітарній допомозі, а четвертий по питаннях безпеки та дипломатії.
Не дивлячись на те, що учасники конференції були різноманітні, але важливу роль та вагомий глос на конференції був закріплений за зустрічаючою гостей Великобританією,а саме, за виступом Алана Дункана – міністра міжнародного розвитку Британії, який відвідав у свій час Ємен 27 липня 2010 року, привізши з собою запрошення Алі Абдуллаху Саліху відвідати Лондон на початку місяця Рамадану, тобто 11 серпня.
На конференції Дункан сказав, що нафта та вода в Ємені закінчується, в тому числі і час,щоб Ємен перетворився на несамостійну країну, а також терплячка міжнародного товариства теж закінчується. Необхідно, так як ніколи, сприяти Ємену сьогодні, бо це легше, аніж зробити те ж саме після його розділення. Він виразив незадоволеність з приводу надання фінансів країнами-донорами, які несуть в собі індивідуальний характер «маючи на увазі США», характеризуючи це тим, що це «призведе до розділення Ємену». Він закликав до координації країн-донорів та спільному наданню фінансового сприяння, розцінюючи подібну координацію дій «тобто спільно з Америкою» одним з пріоритетних завдань. Усе це пояснює запрошення Великобританії кола «друзів Ємену» до початку проведення конференції у Нью-Йорку, заради утворення фонду на підтримку Ємену.
Він також закликав до покращення стосунків з країнами-донорами. Він казав з приводу варіантів, наданих Ємену, зокрема,наступне: «Або Ємен зазнає поразки, або сам візьметься та подолає цю ситуацію, але як би та не було, Британія не може залишатись осторонь та лише спостерігати за тим, що відбувається! Прем´ер – міністр парламенту Абд-уль-Азіз Абду-ль-Гъані прибув до Лондону заздалегідь о вівторка 26 жовтня, щоб представити міністру закордонних справ та по справах Товариства Orister Berty свою доповідь, з якою він виступить на конференції, маючи можливість зустрітися з ним у четвер. Він також зустрівся зі спікером палати лордів баронесою Хелен Валері Хейман.
З Лондону запрошувались на конференцію країни-донори для Ємену у листопаді 2006 року і там же вона виправлялась. Звідси ж виходило запрошення до конференції у лютому 2010 року і тут же вона виправлялась, те ж саме трапиться із цією конференцією. Усі ці старання заради того, щоб Британія змогла б подавити американські інтереси в Ємені, починаючи з того часу, як були відправлені Британією до Ємену міжнародний банк та МВФ у 1995 році, щоб останні підготували країну як наречену на видання для Британії. Варто також відзначити, що саме Chatham House є тим інститутом, який встановив десять пріоритетних позицій для правлячого режиму в Ємені. Після всього цього, Алі Абдуллах Саліх набирається сміливості заявити про те, що ми нікому не дозволимо втручатися у наші внутрішні справи!
Залишається тепер лише спостерігати уважним оком, як Великобританія надає свої наставляння та консультативні послуги, тим самим обслуговуючи власні інтереси,позначивши шлях покори та прислуговування, не кажучи вже про конфлікт з Америкою, щоб зберегти своїх лакеїв.
Шановне населення Ємену!
Невже ви чекаєте, допоки Лондон влаштує вашу долю та долю богобоязненої та мудрої країни? Або серед вас нема тих, хто потурбувався б про себе та свою Умму, щоб викорінити англійців та американців, та позбутися капіталістичних ідей, імпортованих рішень на проблеми мусульман, чому Аллах не дав законного статусу? Тих, хто відповість велінню Аллаха та стане Його прибічником, а не когось іншого. Всевишній Аллах сказав:
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ
«О ті, то увірував! Відповідайте Аллаху та Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя» (8:24)
Інформаційний офіс
Хізб-ут-Тахрір
Ємен
№ H.T.Y. 52
Субота, 1929 Зуль Када 1431г.х.
06/11/2010
Алан Дункан - міністр міжнародного розвитку Британії. Високопосадовий член британської консервативної партії. Алан Дункан привселюдно заявив про свою гомосексуальність у липні 2002 року.
Міністр закордонних справ і по справах Співтовариства Націй (англ. Secretary of State for Foreign and Commonwealth Affairs,точний переклад Державний Секретар по закордонним та Співтовариства Націй справах) як річ, згадується як міністр закордонних справ, є членом Уряду її Величності, очолюючи міністерство закордонних справ і по справах Співтовариства Націй та відповідальний за стосунки з іноземними державами, за питання, які мають відношення до Співтовариства Націй та заморських територій Великобританії і за сприяння британських інтересів за кордоном.
Баронесса Хелен Валері Хейман (англ. Helene Valerie Hayman, Baroness Hayman) – лорд-спікер Палати лордів Парламенту Великобританії.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) (англ. International Monetary Fund, IMF) – спеціалізований заклад ООН зі штаб-квартирою у Вашингтоні,США.
Під час Бреттон-Вудської конференції ООН по валютно-фінансових питаннях 22 липня 1944 року була розроблена основа угоди (Хартія МВФ). Найбільш суттєвий внесок у розробку концепції МВФ внесли Джон Мейнард Кейнс, який очолював британську делегацію, та Гаррі Декстер Уайт – високопосадовий співробітник Міністерства фінансів США. Остаточний варіант угоди перші 29 країн підписали 27 грудня 1945 року – офіційна дата утворення МВФ.
МВФ почав свою діяльність 1 березня 1947 року як частина Бреттон-Вудської системи. Цього ж року Франція взяла перший кредит. Сьогодні МВФ об’єднує 186 країн, а в його структурах працюють 2500 осіб з 133 країн. МВФ надає коротко-та довгострокові кредити при дефіциті платіжного балансу країни. Надання кредитів, як річ, супроводжується набором умов а рекомендацій, які скеровані на покращення ситуації.
Політика та рекомендації МВФ стосовно країн, які розвиваються, неодноразово підпадало під критику. Суть якої полягає в тому, що виконання рекомендацій та умов, врешті решт, скеровані не на підвищення самостійності, стабільності та розвитку національної економіки, а лише прив´язують її до міжнародних фінансових потоків.
