Ваша газета «аш-Шаріъ» о неділі 16.09.2012 года в №321 оприлюднила детальну статтю, автор – доктор Хасан Алі Маджаллі, під назвою: «Прославлення турецької окупації Ємену».
У своїй статті автор каже про пам’ятник, який був установлений у Сані османцям. Письменник накидається з жорсткою критикою на двократну присутність османців у Ємені у 1538-1635 та з 1849-1918 роках, називаючи їх окупантами Ємену та порівнюючи їх з британською окупацією Південної частини єменських земель. Наприкінці статті він доходить до того, що називає Халіфат, яким вони прикривали, усього лише міфом і каже: «Вигадка ісламського Халіфату!».
Ми у Хізб ут-Тахрір, який з миті свого утворення у 1953 році проводить діяльність по відновленню ісламського способу життя шляхом встановлення держави Халіфат, і, маючи право на відповідь, звертаємось до вас з відкритим листом, виражаючи сподівання на те, що ви оприлюдните нашу відповідь на сторінках вашої газети, у тому ж форматі, у якому була оприлюднена вищезгадана стаття, запобігаючи тому, щоб ми, у свою чергу, не були вимушені звертатися до інших печатних органів з метою публікації нашої відповіді. У своїй відповіді ми бажаємо звернути увагу на наступні моменти:
1. Визнаним фактом є те, що період присутності османців у Ємені підпав під викривлення, внаслідок запозичання інформації з книг європейців, які не мали об’єктивного погляду на Османську державу та ставились до них як до політичних супротивників, після того як османці змогли підкорити Балкани та території Європи та підійти упритул до стін Вени. Також не варто забувати про існування письменників, які сильно критикували Османську державу та вихваляли британських окупантів, такі як аль-Кумандан, автор книги «Хадіят-уз-Заман фі Ахбар Лахадж ва Адн», («Подарунок часу, оповідання про царів Лахджа та Адена»).
Прихід османців до Ємену став відповіддю на заклик самого єменського народу. Щоб вони позбавили жителів від правління мамлюків «черкесів». Звернення мусульман до османців за допомогою та визнання їх у якості правителів відбулося по причині військових експедицій португальців. Албукеркі поставив під загрозу їх владу та присягнувся розрити могилу Пророка Мухаммада (с.а.в.) у Сонцесяйній Медині ( дивись книгу «Османська держава», автор Алі ас-Салябі). Таким чином, прибуття османців до Ємену відбулося у 1538 році після того, як вони увійшли до Каїру у 1517 році та покінчили з правлінням Мамлюків. У той час до володінь османів входило 32 вілаяти різних територій мусульманських країн.
Однією з найважливіших заслуг османів вважається завоювання Константинополю, про що казав у свій час сам Пророк Аллаха (с.а.в.). Приводиться від Хакіма у книзі «аль-Мустадрак», коли Пророка (с.а.в.) спитали про те, яке з міст буде завойоване першим, він (с.а.в.) відповів: «Місто Іраклія буде завойоване першим», тобто Константинополь, який і був відкритий османами – Мухаммадом аль-Фатіхом у 1453 році. Сам Посланець Аллаха (с.а.в.) схвалив це: «Константинополь обов’язково буде завойований, і наскільки чудовий той Амір, і наскільки чудове те військо, що завоює його». Сьогодні це Стамбул і називати таке завоювання окупацією є вкрай некоректним.
Також мусульманам не варто забувати і про Халіфа абд-уль-Хаміда II, слова якого золотими літерами були вписані в історію, коли він відповів євреям на їх пропозицію продати їм Палестину, він сказав: «Порадьте доктору Герцелю, нехай не вживає серйозних заходів у цьому питанні, бо я не у змозі відмовитися і від п’яді землі Палестини.., вона не є моїм майном.., вона належить ісламській Уммі.. Мій народ воював, щоб завоювати цю землю та проливав на ній свою кров. Нехай євреї прибережуть свої мільйони .., коли прийде день і Халіфат розірвуть на шматки, тоді вони зможуть забрати Палестину безкоштовно. Але доки б’ється у моїх грудях серце , краще, щоб мене розшматували, аніж бачити, як Палестина буде відірвана від земель Халіфату. Цьому нізащо не бути. Я не можу погодитися з тим, щоб наше тіло шматували, коли усе іще б’ється серце». (книга «Пробудження хворої людини», автор Муваффакъ Бані аль-Марджа). Далі у 1909 році євреї знов висунули йому свої вимоги, або поставили ультиматум про скинення з гілок влади, і він обрав другий варіант. Дійсно, євреї звернулись до англійців та отримали Декларацію Бальфура, що мало місце за один рік до завершення Першої світової війни та поразки Османського Халіфату, потім і його розпаду, щоб для євреїв було зроблено політичне утворення на території Палестини після усього лише 24 роки від розпаду Халіфату.
Стосовно самого Ємену, то так само як османи заборонили португальським кораблям наближатися до нього, таким же чином вони стали на заваді англійським кораблям наближатися до Аравійського півострову, після того як останні заснували Ост-Індську компанію. Вони змогли колонізувати Аден у 1839 році лише після того, як османи покинули Ємен. Так, на острові та форті Сіра і досі розташовані їх гармати, якими знехтували єменці та не скористались ними під час бою з англійцями.
Під час другої присутності османів у Ємені, група єменських паломників змогла подолати по залізній дорозі на потягу шлях від Саади до Мекки, залізниці, яку побудували німці «конкуренти англійців, які досліджували місця зародження нафти», щоб пов’язати Стамбул з Меккою через Ірак, країни Перської затоки та Ємен. Ця залізниця була знищена Лоуренсом Аравійським за допомогою верблюдів під час Великого арабського повстання проти османів у 1916 році. Згодом у свій час французька компанія взялась за будівництво залізничного шляху поміж Ходейдою та Саною, за що з боку османів вона отримала золоті динари, але початок Першої світової війни завадив їх планам та будівництву залізної дороги.
Також нам відомо про причини слабкості, які врешті решт призвели до розпаду Османського халіфату, як, наприклад, прихід до влади «Комітету єдності та прогресу», який був таємно заснований у Парижі у 1860 році, члени якого були розкидані по усій країні, включаючи Ємен, та вели заклик до пантюркізму. Але справедливо кажучи , і це не означає виправдання їх помилок, ми повинні сказати, що османи отримали визнання за те, що вони досягли, а у тому, де вони припустилися помилок, ми це засуджуємо.
2. Халіфат не є вигадкою і тим більше міфом, це певна форма державного устрою в Ісламі. Він суттєво відрізняється від решти форм правління, які мали місце до цього або приходили після. Про наявність саме цієї системи правління кажуть докази. Передав Бухарі та Муслім, «від Абу Хазіма, який сказав, що знаходився з Абу протягом п’яти років та чув, як він розповідав від Пророка (с.а.в.) наступне: «Правителями Синів Ізраїлю були пророки. Коли помирав один пророк, на зміну приходив інший. Але після мене пророків не буде. У майбутньому з’являться халіфи, і їх кількість буде зростати». У Пророка спитали: «Що ти накажеш нам?» Він відповів: «Будьте вірними присязі першого, першого, та віддавайте їм їх права. Воістину, Аллах спитає про те, що Він дав їм під паству (відповідальність)». Передає ібн Хіббан у своїй книзі «ас-Сахіх», від Абу Салами, від Абу Хурайри, від Пророка Аллаха (с.а.в.), який сказав: «Згодом будуть халіфи, які будуть вчиняти згідно до своїх знань, виконувати те, що їм велено, потім прийде час халіфів, які будуть вчиняти згідно до того, про що не обізнані та робити те, що їм не велено. Хто їх буде засуджувати, той збереже себе (від гріха). Але хто погодиться з ними та піде за ними ….».
Благородні сподвижники не вели суперечок про це питання після призначення Абу Бакра на посаду Халіфа мусульман, і Халіфат протягом більше ніж 1300 років продовжував існувати, доки не був зруйнований усього лише 88 років тому назад. Халіфат – це загальне управління мусульманами усього світу, щоб зберігати релігію та керувати цим світом». Це політичний устрій мусульман, який об’єднує їх в одну державу, яка керує їх справами на основі Ісламу як всередині країни, так і за її межами. Інакше кажучи, неможливо правити по Ісламу в усіх аспектах життя – політичному, економічному, соціальному, у галузі освіти, зовнішньої політики і т. д. без держави Халіфат. «Те, без чого неможливе виконання обов’язкового, само стає обов’язковим». Не кажучи вже про роз’єднаний стан Умми сьогодні, яку розділяють кордони, встановлені англійцями та французами – «угода Сайкс-Піко», при підтримці, у тому числі, і інших європейських країн. Умми, якою керують згідно їх законам та ідеям, після того, як був усунутий Шаріат Аллаха. Умми, яка потребує одного докорінного рішення, яке здатне вивести її із важкої ситуації , яка склалася, шляхом встановлення Халіфату.
На завершення, ми хотіли б привести хадіс Пророка Аллаха (с.а.в.), переданий у муснаді Імама Ахмада: «Пророцтво триватиме стільки, скільки забажає Аллах. Потім , коли побажає Аллах, воно припиниться. Згодом прийде період Халіфату, заснованого на методі пророцтва. Він також триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Згодом прийде період несправедливих правителів, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Згодом прийде період правління зла та насильства, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Згодом знов прийде період Халіфату, заснованого на методі пророцтва, потім він замовкнув».
Медіа-офіс ХТ, Ємен
Інформаційний офіс
Хізб ут-Тахрір
Ємен
№ H.T.Y. 132
Четвер, 06 Зу аль-Каада 1433 р.х.
22/09/2012
