Згідно з рішенням Верховного Конституційного суду 12 вересня 2010 року буде проведений референдум по конституційній реформі, яка вміщує в собі низку поправок до Конституції 1982 року, яка була підготовлена на той період часу виконавцями «державного перевороту 12 вересня».
Як і в випадку, коли мусульманин в усіх аспектах свого життя повинен керуватися законами Шаріату, на ньому також є обов´язок відреагувати на питання, пов’язане з цим референдумом згідно з вимогами, до яких зобов’язує його шаріатський закон. Тому ми вважаємо за необхідне пояснити позицію, яку має зайняти кожен богобоязнений мусульманин, який боїться Судного Дня.
Той, хто володіє ситуацією, бачить, що даний пакет поправок не містить будь-якого інтересу або користі для мусульман, бо він не містить жодного відчутного досягнення на корись Ісламу у житті мусульман в цій країні. Даний пакет поправок містить в собі такі речі як: положення про фундаментальні права дітей, літніх людей, інвалідів, ветеранів та сиріт; розширені права робітників та профспілок; закріплюється право громадянина на гарантований захист його особистої інформації; розширюється право на свободу пересування; пропонується ввести інститут омбудсменів при парламенті Республіки Туреччини; серйозні зміни стосуються військових судів, ПСР обмежила їх право судити громадянських осіб, навіть якщо злочин стосується сфери нацбезпеки або скоєно проти військовослужбовця; пропонується суттєво передивитися склад та процедуру виборів та призначення судів та прокурорів до Конституційного суду та Вищої судейсько-прокурорської Ради; контроль над юридичними послугами; поправки, які пов’язані з припиненням діяльності політичних партій; створення економічної та соціальної ради; відміна 15 статті конституції, щоб відкрити шлях для судового розглядання проти виконавців державного перевороту 12 вересня 1980 року…
Усі ці пункти не є базовими, вони не несуть докорінних змін, як це подається громадськості, це лише косметичний ремонт! Раніше проводились 16 поправок до конституції від 1982 року, було змінено 85 статей з загальних 177, зараз домагаються змінення іще 25 статей. До таких дій дійшли не через реальну необхідність, навпаки, у зв’язку з нагальною потребою. А саме уряд сподівався на видання нової всебічної громадянської конституції, але він втратив можливість зробити це після того, як конституційний суд виніс рішення, пов’язане з забороною носіння головного убору в університетах, що примусило уряд дійти до всезагального референдуму, через який можна буде внести поправки до конституції.
Ця нагальна потреба притягла за собою необхідність пошуку консенсусу поміж конфліктуючими сторонами, особливо після рішення Верховного конституційного суду. Було добре видно існування консенсусу поміж політичними партіями стосовно того, що містить в собі цей пакет змін, окрім розходжень у думках стосовно двох пунктів, які стосуються внесення змін до структури Конституційного суду та Вищої судово-прокурорської ради. Дійшло до того, що колишній голова Народно-республіканської партії Деніз Байкал на той період заявляв про те, що його партія повністю підтримає пакет поправок, окрім цих двох пунктів. До проведення референдуму Вища верховна рада внесла останні поправки у зміст пакету змін. Як наслідок, що стосувалось змін у структурі Вищої судово-прокурорської ради, це було на користь уряду, а що стосувалось Вищого верховного суду, ці поправки не були на користь уряду, тим самим подавши врешті решт остаточно привід для проведення референдуму у питанні прийняття цього пакету змін.
Різна полярність, яка складалася навколо референдуму поміж «за», «проти» та «тими, хто утримався» не відбувалась на підґрунті ідейності та глибокого розуміння, навпаки, кожен ставав прибічником тієї або іншої позиції, спираючись на збуджувані у спільноті почуття, фальшиві гасла, покори перед головуванням певних осіб серед людей. Це відбувалось через те, що звичайні люди не мали чіткого уявлення про зміст даного пакету змін, що притягло б за собою неприємні наслідки, появу брутальних та образливих висловів на арені різних засідань, у газетних статтях, на телевізійних дебатах. Тому натягнута атмосфера відчувалась серед прибічників перевороту та їх опозиціонерів, і прибічників демократії та їх опозиціонерами. Сама по собі позиція Народно-республіканської парії (СНР) непослідовна та повна протиріч, бо голова партії був не в змозі пояснити причину свого вибору «Ні» у прийнятті пакету змін, тоді як до цього він підтримував його прийняття. Партія націоналістичного руху (МНР), яка скаже «Ні» на референдумі по прийняттю пакету змін впала у внутрішні протиріччя, внаслідок чого відбувся розкол поміж прибічниками та супротивниками, і як партія вона залишається лише заради свого існування. Внаслідок розрахунку потрапити до влади, пройшовши на наступних виборах, з цими обома партіями відбулося подібне.
Партія «Мир та демократія» (BDP) з одного боку згодна зі змістом пакету в цілому, але вона прийняла рішення бойкотувати референдум, у зв’язку з певним обуренням через те, що були проігноровані деякі її вимоги. Усі ці три партії насправді солідарні з позицією уряду стосовно цього пакету змін, але кожна з них окремо, маючи на це особисті обставини, були вимушені зайняти позицію незгоди. Через це кінцеві формулювання наданого вибору, такі як «Так, але цього недостатньо», «Ні, але не так вже і погано», «Утримався, але це не важливо» насправді не мають поміж собою суттєвої різниці. Відповідно до цього, заява прем’єр-міністру Ердогана, який промовив наступне: «Той, хто не підтримає, стане тим, хто програє» - вираз, який був адресований у більшій мірі до щирих мусульман, які взагалі відкидають нинішню систему правління, ніж до політичних організацій, які діють у межах цієї системи.
Врешті решт, даний пакет реформ не містить в собі жодних докорінних змін, він не покладе край вкорінені в ній англійській постаті, більше того, це продукт компромісу поміж світськими кемалістами (радикалами) та світськими демократами (реформаторами), а те, в чому нема жодних сумнівів, це неможливість народження нової Туреччини на ранок 13 вересня 2010 року. Швидше навпаки, усе, що відбувається у зв’язку з цим, а саме те, що політичні партії приводять свої справи у порядок, готуючись до намічених всезагальних виборів, які відбудуться наступного року у межах виправленої порочної конституції – це іще одна ширма для прикриття.
Шановні мусульмани!
Ця країна не є вашою країною, ця система не є вашою системою правління, ця конституція не є вашою конституцією, цей пакет змін не є вашим! Бо ця країна є продажною країною, яка була встановлена на руїнах Османського ісламського Халіфату. Ця система правління є системою невір´я, імпортованої замість ісламської системи правління. Ця конституція є окупаційною конституцією, яка була привнесена невірними країнами західного світу, і це не є конституцією, виведеною з Книги Аллаха та Сунни Його Пророка (с.а.в). Отож, даний пакет реформ, який був підготовлений та запропонований такою країною, такою системою та такою конституцією є цілком і повністю недійсним. Він не має жодного стосунку до мусульман, навіть, якщо він у своєму змісті і передбачає деякі поправки, які хотіли б бачити мусульмани, позитивно впливаючи на їх життя (що насправді не є таким). У будь-якому випадку мусульмани повинні відкинути подібне і віднестись до цього з абсолютною байдужістю. Всевишній Аллах каже:
وَالَّذِينَ اجْتَنَبُوا الطَّاغُوتَ أَن يَعْبُدُوهَا وَأَنَابُوا إِلَى اللَّهِ لَهُمُ الْبُشْرَىٰ ۚ فَبَشِّرْ عِبَادِ
«Для тих, хто запобіг поклонінню тагуту та звернулись до Аллаха, є блага звістка. Обрадуй же Моїх рабів» (39:17)
Повноцінне вирішення проблем мусульман не знаходиться у площині діючих систем невір´я, це можливе лише за допомогою відновлення ісламського способу життя заново, через правління на основі Ісламу в усіх сферах життєдіяльності людини. Гіркий досвід, через який пройшли мусульмани, ті нещастя та біди, які вони пережили протягом десятиріч, життєва сила, яка почала пробиватись у синів ісламської Умми – усе це ознаки реальності, яка на нас чекає і яку неможливо сховати чи проігнорувати. Існуючі режими стоять у джерел пороку та розпаду, вони є інструментами у руках невірних окупантів, які використовують їх коли і як їм забажається (як на прикладі пакету змін конституції, за яким насправді стоїть Америка та ЄС). Умма повинна здихатися та вивільнитися від цих режимів у коротший час, наскільки це можливо.
Шановні мусульмани!
Хізб-ут-Тахрір у Туреччині закликає вас відкинути цей референдум та проігнорувати його, не приймати участь у голосування о неділі 12 вересня 2010 року. Закликає вас взяти ініціативу до своїх рук, не обмежуючись лише відмовою від того, щоб брати участь у референдумі, але відкинути і весь цей пакет конституційних поправок, більше того, відкинути існуючу систему правління в загалом. Він закликає вас не підтримувати лідерів, які вводять вас в оману, які бігають з міста у місто, від майдану до майдану, не маючи жодного клопоту, окрім брехні вам:
أَلَمْ تَرَ أَنَّهُمْ فِي كُلِّ وَادٍ يَهِيمُونَ
وَأَنَّهُمْ يَقُولُونَ مَا لَا يَفْعَلُونَ
إِلَّا الَّذِينَ آمَنُوا وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ وَذَكَرُوا اللَّهَ كَثِيرًا وَانتَصَرُوا مِن بَعْدِ مَا ظُلِمُوا ۗ وَسَيَعْلَمُ الَّذِينَ ظَلَمُوا أَيَّ مُنقَلَبٍ يَنقَلِبُونَ
«Хіба ти не бачиш, що вони блукають по всіх долинах (складають вірші на будь-які теми) і кажуть те, чого не роблять? Це не стосується тих, хто увірував, робив праведні вчинки, багато поминав ім´я Аллаха та захищався після того, як з ним вчинили несправедливо? А ті, хто вчиняють несправедливо, скоро дізнаються, куди вони повернуться» (26:225-227)
Хізб-ут-Тахрір закликає вас зайняти гідну позицію величі, якою задоволений Всевишній Аллах, і в цьому вас не має зупиняти засудження тих, хто засуджує. Закликає вас розпочати вести діяльність разом заради відродження ісламського способу життя через встановлення держави праведного Халіфату. Чи дасте ви гідну відповідь на цей заклик?
Хізб-ут-Тахрір Туреччина
30 Рамадана 1431 року хіджри
9 вересня 2010 року
www.hizb-ut-tahrir.org
www.hizb-ut-tahrir.info
www.turkiyevilayeti.org
Омбудсмен (від швед. ombudsman, омб удсман, «представник», до нашої мови увійшло через англ., звідси - мен) – у деяких країнах означає посадову особу, яка наділяється функціями контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян у діяльності органів виконавчої влади та посадових осіб. Офіційні назви посади у різних країнах відрізняються.
