Останнім часом між Північною та Південною Кореєю виникла напруженість, а саме після того, як Північна Корея випустила ракети до районів Південної Кореї, що відбулося о вівторка 23.11.2010 року.
Китай, у свою чергу, поквапився звинуватити Америку та Південну Корею в утворенні напруженого стану після того, як вони вирішили провести спільні військові навчання у Жовтому морі.
Стосовно дій Північної Кореї, Китай вирішив відмовчуватися.
Нинішня напруженість виникла через рік після того, як заступник державного секретаря США розпочав будувати стосунки між Америкою та Китаєм шляхом забезпечення стретігічної безпеки проамериканських сил на азіатському континенті !
Видання Компас від 29.11.2010 року оприлюднило у своїй аналітичній рубриці те, що напруженість на Корейському напівостріві виникла не між Північною та Південною Кореями, а між Америкою та Китаєм, виходячи з наступних причин:
По-перше, колись американський президент Барак Обама закликав Китай девальвувати свою національну валюту. У відповідь Китай рішуче та у жорсткій формі відкинув подібне, заявивши, що ця проблема не є проблемою Китая, а є внутрішньою проблемою самої Америки. Відповідно, американський зовнішньоторгівельний баланс послабшав стосовно до Китаю.
Америка намагалась у дружній формі налагодити стосунки з Китаєм подалі від ворожих настроїв. Але Китай не змінив своєї позиції, більше того, проявив настриливість.
По-друге, Америка, запустивши свій валютний станок, надрукувала сотні мільйардів доларів для того, щоб здійснити тиски на вартість китайського юаня. Америка змогла знизити вартість юаня, але при цьому стикнулась з проблемою інфляції всередині своєї країни, що призвело до послабшання американської економіки.
По-третє, Китай більш активно почав протистояти Америці та набирати сили,коментуючи це, Обама заявив: «Америка протистоїть амбіціям Китая не лише у цьому регіоні».
Тут виникає питання: яку позицію повинна зайняти Індонезія у цьому конфлікті? Чи знаходиться вона на боці Америки або Китая? Або займає нейтральну позицію? Особливо після того, як Америка підписала угоду з урядом Індонезії про так зване всебічне партнерство.
Так, дійсно, Америці ця криза на руку, бо це приносить незручності та дратує Китай, зокрема після того, як він відмовився іти на приводу у її амбіцій. За всім цим Америка бажає втягнути Китай до військових міжкорейських проблем,а потім Америка влаштує Китаю гарячу точку, та виставить його як державу, яка загрожує безпеці регіону.
Отож, у Америки буде можливість підбивати країни Азії проти Китаю та дистанціювати їх один від одного.
Цілком очевидно, що проблема, яка постала тут, насправді виникла між Америкою та Китаєм, та до Індонезії жодного стосунку не має. Тому Індонезія як країна не може стати на один якийсь бік з цих двох держав, не дивлячись на спроби і Америки, і Китаю втягнути Індонезію до усього цього.
Таким чином, якщо Індонезія займе позицію будь-якої сторони,це ні в якому разі не послугує інтересам Індонезії як зараз, так і надалі.
Індонезія, як найбільша держава в ісламському світі, повинна бути самостійною силою та мати ні від кого не залежну силу волі, і в цьому відношенні вона має певний потенціал.
Але стати сильною та суверенною державою можливо лише в тому випадку, якщо вона покладеться на свій народ, на свою віру та систему, на віру в Іслам та витікаючий з нього свод законів, тоді це буде держава Халіфат за методом пророцтва. Велич не знаходиться на боці Америки або Китаю, велич належить лише Всевишньому Аллаху:
وَلِلَّهِ الْعِزَّةُ وَلِرَسُولِهِ وَلِلْمُؤْمِنِينَ وَلَٰكِنَّ الْمُنَافِقِينَ لَا يَعْلَمُونَ
«Могутність притаманна лише Аллаху, Його Посланцю та віруючим, але лицеміри не обізнані про це». (63:8)
Дійсно, шановні мусульмани, ми повинні покладатися лише на самих себе та свої сили після Всевишнього Аллаха.
Це чудова можливість для мусульман,щоб втілити свій обов´язок перед Аллахом в житті,а саме : вести діяльність по відновленню Халіфату. Без цього мусульмани будуть залишатись безкорисним шумовиням на морських хвилях, яких доволі багато,але користі – зась!
Саме Халіфат зробить Індонезію сильною та незалежною державою від американського колонізаторського впливу, врятує її та усіх мусульман від американського та китайського владарювання, від їх звірячої повіденки, пороку, розбещення всього оточуючого.
Саме Халіфат поведе світ під стягом «Нема Бога ,окрім Аллаха,і Мухаммад –Пророк Аллаха».
Та саме Халіфат об´єднає мусульманські країни, їх армії, щоб протистояти Америці та Китаю та решті країн невір´я.
Шановні мусульмани, ті, хто має силу при владі!
Це ваша можливість врятувати та вберегти свою країну та її багатства від розграбування державами- колонізаторами за допомогою діяльності разом з щирими людьми з числа цієї Умми по відновленню ісламського способу життя шляхом утворення Халіфату.
Хізб-ут-Тахрір
Індонезія
27 Зу-ль-Хіджа 1431 р.х.
03.12.2010р.
Жовте море (кит. 黄海, піньінь Huanghai, читають «хуан-хай», кор. 황해, читають «хван-хе») -напівзамкнене окраїове море Тихого океану біля східного узбережжя Азії до заходу від Корейського напівостріву. Назва дана через колір води, який утворюється намулами китайськиї річок і у меншій мірі пиловими бурями. Навесні жовті пилові бурі бувають настільки сильними, що судам доводиться припиняти рух.
Девальвація(лат. De зниження;
лат. Valeo — мати значення, коштувати) – зменшення золотого змісту грошової одиниці в умовах золотого стандарту. У сучасних умовах термін вживається, коли йдеться про значне зниження курсу національної валюти по відношенню до твердих валют (як річ, відносно долара США, Євро, SDR). Девальвація розглядається як інструмент центральних банків для керування національною валютою, протилежний ревальвації.
Зовнішньоторгівельний баланс країни - співвідношення вартості товарів, експортованих та імпортованих за один і той самий проміжок часу. До зовнішньоторгівельного балансу входять фактично оплачені та здійснені у кредит товарні операції. Зовнішньоторгівельний баланс складається по окремим країнам та групам держав. Торгівельний баланс має сальдо.
Торгівельне сальдо – це річний показник (можливий квартальний та помісячний) відомостей зовнішньо-торгівельних операцій країни.
Якщо торгівельний баланс має позитивне сальдо, це означає, що у грошовому еквіваленті (товарний об´єм переводять у грошовий) товарів за кордон (експорт) було відправлено більше, аніж отримано з інших країн (імпорт).
Якщо сальдо негативне, то ввезення товарів має перевагу над вивезенням.
Позитивний торгівельний баланс говорить про попит товарів даної країни на міжнародному ринку, а також про те, що країна не споживає все те, що виробляє.
Негативний торгівельний баланс говорить про те, що країна ,окрім своїх товарів, споживає і іноземні товари. Негативний торгівельний баланс у таких країнах як США та Великобританія дозволяє стримувати інфляцію та підтримувати високий рівень життя за рахунок перенесення трудомістких виробництв за кордони держави.
Державний департамент США (англ. The United States Department of State) — виконавчий департамент в уряді США, який очолює Державний секретар. Утворений у 1789 року. Першим держсекретарем США став Томас Джефферсон. З 21 січня 2009 року департамент очолює Хілларі Клінтон, яка посунула на цій посаді Кондолизу Райс. Держдепартамент фактично виконує функції міністерста закордонних справ.
