У неділю 11 травня 2014, опозиційні партії провели демонстрації, збори і мітинги у головних містах Пакистану, включаючи його столицю Ісламабад. Вони вимагали щоб людей, відповідальних за фальсифікацію результатів виборів 11 травня 2013 піддали судовому переслідуванню, створили нову виборчу комісію поряд із реформами у виборчому праві і формуванням об’єктивного тимчасового уряду незалежно від того, коли будуть проходити наступні вибори. Того ж дня представники уряду заявили про те, що дані демонстрації і збори є змовою, метою якої є підрив демократії.
Подібно до решти ісламського світу, мусульмани Пакистану сьогодні знають, що демократія не є рішенням їх проблем, а навпаки, є основною причиною цих проблем. Правителі і опозиційні партії спільно закликають до змін або реформ системи, намагаючись тим самим відобразити почуття людей. Але однак вони сильно вірять у демократію і несуть мрію про «реальну демократію» народові, намагаючись переконати у тому, що проблеми пов’язані не з демократією як такою, а з певною партією, як бореться за владу. Однак, демократія ніколи не зможе внести позитивних змін у життя переважної більшості людей. Вона вносить зміни у життя і долі тільки невеликої меншості, яка складається з правлячої еліти і її найближчого оточення. Вони використовують право прийняття законів для покладення тягаря податків на народ, штовхаючи його у прірву бідності, одночасно наповнюючи свої рахунки у іноземних банках і будуючи палаци. Що казати про Індію, яка пишається тим, що є найбільшою демократією світу і яка приводиться у приклад народові Пакистану з боку прибічників демократії? Якщо тривала і безперервна демократія Індії не змогла на протязі 67 років забезпечити туалетами 600 мільйонів своїх громадян, то що ж може така демократія запропонувати народові Пакистану?
На протязі останніх 67 років тривали ігри у демократію і диктатуру, а кожний режим виконував капіталістичну систему, захищав інтереси Америки і експлуатував народ. Посол США у Пакистані щиро заявив у 2013 році про те, що «демократія є нашим конем у Пакистані, на якого ми робимо ставки». Саме тому народ Пакистану відкинув і демократію, і диктатуру. Якщо деякі люди і приймали учать у виборах 11 травня 2014 року, то це відбувалося не через їх любов до демократії або через віру у неї. Фактично, голосування було інспіроване страхом того, що демократія принесе дещо більш погане, ніж вона вже внесла у наші оселі. Такою є значущість демократії у Пакистані! Доказом, підтверджуючим даний факт, є опит, проведений 30 квітня 2013 центром Pew Research під заголовком «Мусульмани світу: релігія, політика і суспільство». Результати даного опиту говорять про наступне: «Лише 29% сказали, що демократія здатна вирішити проблеми їх країн, у той час як підтримка на користь того, щоб зробити шаріат офіційним законом в даних землях, склала 84%».
Переважна більшість народу Пакистану хоче змін, основаних на Ісламі. Народ бажає бачити Пакистан у якості Ісламської держави, а ісламську Умму у якості однієї єдиної сили, чий народ, озброєний силою і ресурсами, зібраний разом подібно до однієї руки. Надії народу можуть бути здійснені лише тоді, коли збройні сили припинять підтримку демократії і диктатури. Для того, щоб виконати свій обов’язок по встановленню Халіфату, вони повинні надати Нусрат Хізб ут-Тахрір. І Хізб ут-Тахрір закликає щирих політиків у середі політичних партій працювати задля відновлення Халіфату замість того, щоб обдурювати людей фальшивою мрією про демократію. Безсумнівно, відсутність Халіфату рівносильна відсутності будь-яких змін.
Шахзад Шейх
Заступник офіційного представника Хізб ут-Тахрір у вілаяті Пакистан
13 Раджаб 1435 р.х.
12/05/2014
N0: PR14029
