Радою Безпеки 25.04.2013р. схвалено резолюцію № 2099, яка подовжує місію МООНРЗС (МІСІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЄДНАНИХ НАЦІЙ ПО ПРОВЕДЕННЮ РЕФЕРЕНДУМУ У ЗАХІДНІЙ САХАРІ МООНРЗС) на один рік до 30.04.2014, без розширення його повноважень. Марокко підняло великий галас, коли адміністрація США 16/4 надала проект резолюції, що передбачає розширення мандату МООНРЗС, щоб охопити області спостереження за правами людини. Марокко проголосило про замороження своєї участі у маневрах африканського лева, які відбуваються на південному заході Марокко (коло гирла долини Дараа) за участі 1400 американських і 900 марокканських військових.
Марокко вважає американський “відступ” проривом і багато хто старанно шукає, чия ж це заслуга, хто приніс перемогу (це палац або уряд), потім усі зізналися, вільно чи під натиском, що це завоювання є досягненням палацу. А він швидким темпом, як тільки ухвалили проект резолюції, почав вести інтенсивні контакти і переговори з усіма сторонами на сході і заході, і у підсумку зміг вплинути на позицію США і закликав Штати відкликати проект рішення.
Далеко від цих дрібних, надуманих політичних перемог, ми хотіли б звернути вашу увагу на наступні питання:
1. Загроза розширити повноваження МООНРЗС показала, що резолюції для рішення питань Сахари знаходяться у руках Америки і Франції, а потім у інших постійних членів Ради Безпеки. Якщо точка зору Америки, Франції і Великобританії збіглися у рішення, то проблеми пустелі одразу знайдуть шляхи до рішення, інакше боротьба буде тривати. Боротьба у Сахарі є міжнародною боротьбою руками місцевих, з метою розширити свій вплив у Марокко як у Мавританії та Алжирі, і захопити природні ресурси, які рясніють у пустелі.
2. Марокко опротестувало рішення продовжити мандат місії ООН, але не протестувала проти знаходження там ООН взагалі і проти її порочного втручання у конфлікт. Було б правильніше для марокканського уряду, якщо звісно воно вважає Сахару марокканською землею, вважати, що конфлікт з Поліса Ріо є внутрішнім конфліктом, і що жоден не має права втручатися у це. Також як робить Іспанія з прибічниками сепаратистського руху у Країні Басків або Великобританія з прибічниками сепаратистського руху в Ірландії, або Франція з Корсикою... Так чому ж ці країни вирішують свої питання у межах суверенітету своїх країн, у той час як Марокко дозволяє Раді Безпеки і тим, хто стоїть за цією радою, Америка і Франція з рештою колоніальних держав, тицяти свої носи у внутрішні справи Марокко?
3.Одразу після урегулювання Америка зобов'язується взяти на себе “відвід” проекту резолюції, і до офіційного голосування по новій резолюції, яка не передбачає продовження повноважень Місії ООН, посольство США у Рабаті проголошує 24/4, що американсько-мароканські військові навчання, про які проголосила Марокко, затримуються і будуть проведені частково. Агентство французької преси цитує слова Родні Форда, прес-секретаря посольства США у Марокко: “Марокканський уряд попрохав нас у останні 48 годин розпочати, якщо можемо, маневри африканського лева”. Тобто, Марокко проковтнуло приниження, і швидко відступило від свого рішення про заморожування участі у маневрах, попрохавши США відновити вправи, боячись розгнівати Америку!
4. Окрім того, через два дні після голосування по резолюції, Том Донілон — радник по національній безпеці президента США Барака Обами, зустрівся з марокканською делегацією. У складі делегації були: Тайїб Фасій аль-Фахрій — радник короля, Юсуф аль-Умраній – міністр-делегат із закордонних справ і співробітництва, Мохаммад Ясін Мансурі — генеральний директор досліджень і документації, Рашад Бухалял — посол Марокко у США. На нараді розглядалося розширення і поглиблення стратегічних відносин між двома країнами. Це вказує на те, що Америка отримала свої інтереси за допомогою тиску на Марокко, і що співробітництво і координація в області марокансько-американської безпеки, а також військової і дипломатичної буде розширюватися для досягнення американських інтересів у регіоні, особливо у країнах узбережжя і Сахари (Малі).
5. Відновлення відносин із Сполученими Штатами після нової резолюції такими, якими вони були і навіть іще більше, каже про те, що єдина проблема Марокко була у розширенні повноважень місії ООН, а усе, що окрім цього - їх не хвилює! Це означає, що усі злочини, вчинені Америкою у мусульманському світі - у Палестині, Іраку та Афганістані... Усе це не має жодного значення у позиції Марокко!
6. Америка — це колоніальна держава і у її словнику немає такого слова “постійні друзі” - її дружба триває доти, доки є інтереси, не дивлячись на те, що надасть їй Марокко і які поступки будуть і послуги буде робити, думаючи що воно купує нейтралітет, дружбу і допомогу, Америка буде діяти згідно з її планами, для досягнення своїх інтересів.
7. Спостерігачі знають, що Америка не серйозна в урегулюванні конфлікту у Сахарі, і вона розпалює його або гасить згідно з її інтересами у регіоні і згідно зі ступенем слугування правителів регіону її бажанням. Що ж стосується основної американської мети, то після втручання Америки, починаючи з 21.11.1979р, коли Генеральною Асамблеєю ООН було ухвалено “законне підтвердження проекту для народу Сахари на самовизначення і визнання в Поліса Ріо одного законного представника для народу Сахари”, зробити це питання для забезпечення більшого проникнення у регіон і зайняти місце Європи (Франція і Великобританія). Найбільш нещодавнє свідчення цьому, це остання доповідь Генерального секретаря ООН 08.04.2013 “про ситуацію у відношенні Західної Сахари” , яка несе у собі номер (S/2013/220). У рішенні утримується інтенсивне переміщення посланців Генерального секретаря і часті зустрічі з багатьма представниками громадянського суспільства і організації з прав людини у Марокко, Алжирі і Мавританії...а також з офіційними органами (місцеві чиновники, члени уряду, парламентарії, лідери політичних партій,...). Тобто ці посланці нікого не пускали у регіон, окрім цих визначених слухачів, які наївні і самі не зрозуміють реальної мети, що стоїть позаду цих зустріч. Також у рішенні не було розкрито те, що ООН буде брати участь в усьому, що відбувається у Сахарі, у тому числі (семінари по культурі, які пов’язані з просвітою Сахари!) І так звані заходи по зміцненню довіри та обопільні візити, які відповідають родинним стосункам!
8. Зрозуміло, що Америка хоче тримати проблему відкритою доти, доки не прийде час збирати врожай, щоб вона могла нав’язати те, їй вигідні рішення (примусити Марокко погодитися з правом на самовизначення у пустелі). Пункт 111 із доповіді Генерального секретаря робить зрозумілим,що обидві боки повинні визнати, що жоден з них не буде отримувати усі вимоги, і що вони повинні погодитися з логікою давати та брати. А це означає, що двері відкриті для низки переговорів і працює так звана челночна дипломатія, що триватиме, доки не узгодиться рішення, яке відповідає американському баченню, навіть якщо з довгостроковою перспективою.
О, мусульмани, о, народ Марокко
Воістину, Америка є колоніальною державою, яка примусила терпіти лиха вашим братам у Палестині, Іраку, Афганістані та інших мусульманських країнах .. Вона тренується сьогодні у вашій країні для того, щоб розвивати навички того, як бити ваших братів. Її ненависть проти Ісламу та мусульман не дасть їй обрушити на вас менше лих, аніж на ваших братів, і не менше хитрощів, аніж хитрощі та змови з вашими братами, так не давайте ж їй вирішувати ваші проблеми. З якого це часу шакали стали охороняти овець?
Проблема Сахари є нічим іншим як симптомом лиха, яке полягає у відсутності реальної політичної волі та політичної діяльності, і якщо хоч щось із цього було б у ваших правителів, цієї боротьби протягом сорока років не було б, не було б цих кривавих річок. Мільярди витратились марно, а потім нашу країну перетворюють на театр для втручання великих держав.
Проблема Сахари є одним із плодів цих штучних кордонів, які успадкував нам колоніалізм. Насправді, країни мусульман повинні бути єдині, не обмежені горами та річками, так само як і їх акида єдина, в основі і їх політичний устрій повинен бути одним, одним повинен бути у них і стяг. Їх халіф повинен бути один, їх не повинно бути 50 з чимось розірваних частин, деяких із яких навіть не видно на мапі. І гірше цього є те, що серед них, як і раніше, є той, хто прагне надалі ділити ці країни. Як довго ви іще будете погоджуватися з цим розділенням? І як довго ви будете дозволяти вашим ворогам заважати вам та вирішувати ваші проблеми?
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا لَا تَتَّخِذُوا الْكَافِرِينَ أَوْلِيَاءَ مِن دُونِ الْمُؤْمِنِينَ ۚ أَتُرِيدُونَ أَن تَجْعَلُوا لِلَّهِ عَلَيْكُمْ سُلْطَانًا مُّبِينًا
«О, ті, які увірували! Не беріть невіруючих собі у помічники та друзі замість віруючих. Невже ви хочете надати Аллаху очевидний довід проти вас самих?» (4:144)
20 Джумадій ас-Саній 1434 р.х.
30.04.2013р.
Хізб ут-Тахрір
Марокко
