بسم الله الرحمن الرحيم
Нещодавні події в Іраку звернули увагу всього світу на тематику Халіфату!
ЗМІ, дослідники та коментатори суперничають одне з одним у наданні експертних оцінок з даного питання. Це створило іще більшу плутанину, оскільки активно сприяло спотвореним описам, які порочать дане почесне зобов’язання Ісламу.
ЗМІ та світові коментатори скористувалися даною можливістю, щоб у черговий раз затаврувати Халіфат екстремізмом, а також вимусити мусульман протистояти самій ідеї ісламського правління. Мусульманам повинно бути зрозуміло, що хтось може не погодитися з порожньою заявою в Іраку та карикатурою на нас у світових ЗМІ, але не може не погоджуватися з концепцією про встановлення Халіфату. Безумовно, Халіфат посідає центральне місце в Ісламі, відмова від якого є червоною лінією, яку мусульмани не перетнуть, що на протязі сторіч є очевидним фактом згідно з шаріатськими джерелами та одностайною згодою.
Починаючи зі зруйнування Халіфату від рук Мустафи Кемаля Ататюрка у 1924, деякі особи вийшли уперед, претендуючи на титул даної держави, розуміючи що це викличе духовний та політичний резонанс у мусульманському світі, від короля Єгипту Фарука, Шаріфа Хусейна у Мецці аж до фальшивих ісламських держав Саудівської Аравії, Судану, Ірану серед них. Багато подібних заяв зіграли на недоліках у розумінні того, що собою становить Халіфат, і, таким чином мусульман було обдурено, думаючи, що нарешті почалася нова ера для мусульманського світу.
Усе це зіграло на руку тим, хто готовий очорнити Халіфат, асоціюючи його зі слабкістю та політичними планами тих, хто заявляв, що здійснив дещо, пов’язане із назвою Халіфат, але фактично не відповідаюче йому. В уникнення плутанини і запобігання мусульман від чергової омани, ми нагадуємо мусульманській спільноті Великобританії наступне:
1. Халіфат посідає центральне місце в Ісламі і мусульмани повинні відкинути тиск називати його екстремістською догмою. И були свідками багатьох спроб навішування ярликів Халіфату у якості ідеології фанатизму або екстремізму. Однак, Халіфат є виконавчим органом, який Іслам визначає у якості методу, за допомогою якого релігія виконується в суспільстві, а також розповсюджується по всьому світу. Без нього Іслам був би сукупністю духовних обрядів та нравів, зображуючи зайвими його правила, пов’язані з економічним, політичним та суспільним життям. Тому Іслам вважає, що однією з головних задач Халіфа є дбання про справи народу, будь то мусульмани або немусульмани, що знаходяться під його керівництвом.
Аллах ﷻ сказав:
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّـهُ فَأُولَـٰئِكَ هُمُ الْكَافِرُونَ
«…Ті ж, які не приймають рішень у відповідності з тим, що ниспослав Аллах, є невіруючими». [Аль-Маїда: 44]
Центральне положення Халіфату є ортодоксальною ісламською позицією у правлінні та управлінні, встановленою у певних ісламських джерелах і виконуваною на протязі історії. У цьому питанні відсутні будь-які розбіжності серед авторитетних вчених на протязі віків. Тому мусульмани повинні відкинути заклики до очорнення Халіфату у якості екстремістської догми, а також повинні розглядати відмову від ідеї Халіфату тією червоною лінією, яку мусульмани не можуть перетинати.
2. Мусульмани повинні відкидати заклики до розбіжностей за етнічними та мазхабними принципами. Історія мусульман показує, що, не дивлячись на відмінності, серйозне міжмазхабне насилля, яке ми спостерігаємо сьогодні, є майже безпрецедентним. Масштаби та суть даного конфлікту виникли нещодавно і це є фактом, відомим лише для мусульман. Дослідник, професор Фред Халідей помітив, що «фактичний і прямий конфлікт між сунітами та шиїтами як відмінність, яка виникає у силу підозр та общинних відмінностей, був відсутній до нещодавнього часу».
Халіфат стоїть вище міжмазхабних відмінностей і не належить якомусь певному мазхабу або положенню фікху, а належить усім мусульманам. На даний момент має місце навмисна спроба з боку коментаторів та політиків надати даній події форму міжмазхабного конфлікту, але ситуація набагато складніше за дихотомічне питання. Незабаром після вторгнення США в Ірак, там спостерігалися спільні акції протесту, що проводилися різними фракціями в Іраку, починаючи від спільних п’ятничних молитов, конференцій та закликів до співпраці, а також масових демонстрацій з гаслами «Немає шиїтів, немає сунітів, є тільки мусульмани!».
Більше того, Іслам довів, що він є єдиною силою, здатною об’єднати арабів, курдів, туркменів та інших. Це є природним, оскільки Аллах ﷻ забороняє поділ між мусульманами, коли каже:
وَاعْتَصِمُوا بِحَبْلِ اللَّـهِ جَمِيعًا وَلَا تَفَرَّقُواۚ
«Міцно тримайтеся за верв Аллаха усі разом і не розпадайтеся…». [Аль-Імран: 103]
3. Мусульмани повинні бути голосом, який виступає проти згубної західної політики, яка руйнує світ, а також повинні стати голосом, який каже про скрутне положення, від якого страждають мусульмани. Зовнішня політика США і Великобританії у мусульманському світі привела до всього, починаючи від прямого вторгнення в мусульманські країни, ударів безпілотниками по невинних, розпалювання етнічних та міжмазхабних суперечностей, нав’язування та підтримки жорстоких тиранів, які несуть страждання мусульманам, озброєння деспотів у війнах проти мусульман, аж до розмов про подальший етнічний та міжмазхабний розпад самого Іраку на три нові держави: одна для курдів, друга для сунітів і третя для шиїтів. Тут варто відзначити, що тільки після вторгнення Америки в Ірак з’явилися нинішні руйнівні тенденції на Близькому Сході, навіть якщо Тоні Блер та неоконсерватори заперечують даний факт.
Вторгнення даних західних сил не принесло нічого окрім пригноблень та страждань мусульманському світу. Мусульмани не повинні мовчати перед обличчям даного руйнування, принесеного із-за кордону, а замість цього повинні привселюдно заявляти про це, використовуючи найкращу мову і поведінку для викриття деструктивної природи західної політики у відношенні мусульманського, а також надати допомогу скрутному положенню мусульманської Умми за допомогою своїх слів, дій та грошей. Аллах ﷻ говорить:
وَالْمُؤْمِنُونَ وَالْمُؤْمِنَاتُ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ ۚ يَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ
«Віруючі чоловіки та жінки є помічниками та друзями одне одному. Вони велять робити схвалюване і забороняють засуджуване…». [Ат-Тауба: 71]
4. Мусульмани повинні бути захисниками Халіфату, адже він принесе стабільність, а не хаос у мусульманський світ і буде маяком для всього іншого людства. У противагу передбаченням про приреченість, наданим з боку коментаторів ЗМІ і картинам в Іраку відносно погіршуваного хаосу, Халіфат буде стабілізуючою силою в мусульманському світі. І це тому, що він узгоджується з цінностями, тобто вони йому не чужі, народів у мусульманському світі. Він має глибоке коріння і здатність працювати у співпраці з населенням мусульманського світу, тому що він привертає їх до загальної точки дотику.
Втрата Халіфату принесла за собою безпрецедентну втрату влади і керівництва в ісламських питаннях. Виниклий внаслідок цього вакуум дозволив нікчемним індивідам стати головними фігурами у силу всього лише своєї антиколонізаторської риторики і виступу проти агресії. Халіфат є єдиним інститутом, санкціонованим Ісламом, для забезпечення лідерства в ісламських питаннях в усьому світі.
Халіфат буде дороговказною зорею для всього світу, який знаходиться у політичному, економічному та соціальному хаосі. Він оснований на божественному законі, а не на законах людей, у силу цього він захищений від постійно змінюваних норм. Це держава, яка включає в себе правління законом під керівництвом Халіфа, обраного людьми, поряд із підзвітністю за допомогою його судової системи, а також принципу наради правителя з людьми. Халіфат є державою, яка стоїть над міхмазхабними суперечностями, основаним на концепції громадянства, виступаючий проти пригноблень будь-яких релігійних або етнічних груп, які проживають і знаходяться під його владою.
5. Мусульмани повинні підтримувати роботу зі встановлення Халіфату у мусульманському світі, у той час як даний обов’язок є вищим наказом, покладеним на них Пророком ﷺ, який сказав:
«إنّه لا نبيَّ بعدي، ولكن ستكون خلفاء فتكثر». قالوا ما تأمرنا يا رسول الله؟ قال: «فوا ببيعة الأول فالأول، وآتوهم حقهم»
«Після мене ж пророків не буде. У майбутньому з’являться халіфи і їх буде багато». Сподвижники спитали: «Що ж ти нам накажеш?» Пророк ﷺ сказав: «Дотримуйтеся того байату, який ви дали першому, і першому з них, і віддавайте їм їх права». А також він ﷺ сказав:
«مَنْ مَاتَ وَلَيْسَ فِي عُنُقِهِ بَيْعَةٌ مَاتَ مَيْتَةً جَاهِلِيَّةً»
«І хто помирає без байату на шиї, помре смертю джахілії», що означає величину гріху людини, яка живе в умовах без Халіфа і не працює для його встановлення у тому, щоб дати йому байат».
Мусульмани повинні кинути виклик порочним описам Халіфату за допомогою розуміння того, що конкретно з себе буде становити Халіфат. Замінивши жорстокі режими у мусульманському світі за допомогою політичної системи, основаної на Ісламі і яка є підзвітною, під керівництвом Халіфа, що обирається людьми, і знаходячись у повній сильній ідеологічній відповідності зі своїм народом, може стати тільки стабілізуючою силою для регіону. Халіфат уособлює альтернативний політичний погляд на мусульманський світ і цей погляд придбаває підтримку серед мусульман в усьому світі, не дивлячись на спроби демонізації, очолювані коментаторами ЗМІ та політиками. Мусульмани повинні продовжувати підтримувати роботу заради Халіфату, держави, яка безсумнівно почне нову еру в мусульманському світі.
((إِنَّ الَّذِينَ يَكْتُمُونَ مَا أَنزَلَ اللَّـهُ مِنَ الْكِتَابِ وَيَشْتَرُونَ بِهِ ثَمَنًا قَلِيلًا ۙ أُولَـٰئِكَ مَا يَأْكُلُونَ فِي بُطُونِهِمْ إِلَّا النَّارَ))
«Воістину, ті, які приховують ниспослане Аллахом у Писанні і купують за це малу ціну, наповнюють свої животи вогнем…». [Аль-Бакара:174]
Хіб ут-Тахрір Великобританія
09 Рамадан 1435
2014/07/07
