Субота 7 вересня 2013 в Австралії ознаменована федеральними виборами.
Як завжди у процесі передвиборчої кампанії усі політичні партії хотіли заручитися голосами мусульман. Міністр закордонних справ Боб Кар, відомий тим, що проголосив злочином матеріальну допомогу ісламському опору у Сирії і виправданням світського перевороту аль-Сісі в Єгипті, відвідуючи мечеті під час свята Ід аль-Фітр, намагався домогтися прихильності мусульманського електорату. Лідер опозиції Тоні Ебботт, постійний друг “ізраїлю”, вдавався до аналогічних зусиль під час Рамадану, разом з імамами відвідуючи іфтари.
Обидві політичні сили, лейбористи й ліберали відомі своїми нападками і демонізацією Ісламу і мусульман, а також своєю анти-ісламською внутрішньою і зовнішньою політикою. Вони намагаються обдурити віруючих, однак обдурюють лише себе!
Деякі щирі голоси у нашій спільноті відстоюють необхідність голосування і співучасті для кращого майбутнього. Доводи і аналізи, які вони приводять на користь співучасті, тим не менш не є всебічними і не побудовані на міцній основі. При дослідженні питання голосування і політичної співучасті у світській демократичній системі, ми повинні у першу і в останню чергу пам'ятати про відповідні ісламські закони, а також про відповідні політичні реалії.
Що стосується ісламських законів, то світська демократична система правління є неісламською системою і співучасть у будь-якому з її аспектів, що ведуть до забороненого, сама по собі є забороненим (харамом). Отже, участь у правлінні або прийнятті законів заборонена, адже передбачає правління не тим, що ниспослав Аллах ﷻ. Аллах говорить:
وَمَن لَّمْ يَحْكُم بِمَا أَنزَلَ اللَّهُ فَأُولَٰئِكَ هُمُ الظَّالِمُونَ
«Ті ж, які не приймають рішень згідно з тим, що ниспослав Аллах, є беззаконниками». (5:45).
Що стосується голосування, то воно полягає у виборі одного або декількох варіантів із списку і отже в основі дозволене (мубах). Однак, ця дозволеність залежить від того, за які саме варіанти голосують. Якщо вони заборонені, то і голосування набуває відповідну якість. Так, наприклад, голосування в колі друзів про те, що саме пити: чай або каву є дозволеним, у той час як голосування про те, хто буде керувати пограбуванням є забороненим. Реальність світської політичної системи полягає у тому, що люди вибирають людину, яка обов'язково буде правити іншим ніж Ісламом, що є однозначно забороненим. Отже, голосування за подібний результат само є забороненим.
Обрання когось також є формою представництва, де обрана людина діє в інтересах свого електорату. Умовою представництва в Ісламі є те, що справа на яку укладається представництво, повинна бути дозволеною справою. В іншому випадку представництво не дійсне і заборонене. Тому голосування за кандидатів зі світських політичних партій заборонене, адже вибори не полягають виключно в обранні людини, але також і в обранні політичної програми, яка у багатьох своїх деталях суперечить Ісламу. Далі, загальновідомим у західній політичній думці є те, що вибори означають передачу верхової влади від народу його представникам, які будуть експлуатувати цю владу в їх користь. Це ж у свою чергу має на увазі, що верховна влада належить народу, а це суперечить ісламському погляду, згідно з яким верховна влада належить лиш Аллаху ﷻ.
Неправильною аргументацією є твердження про те, що мусульмани повинні брати участь у світській політичній системі для отримання певних вигод для своєї спільноти. Правильно те, що за допомогою розважливого голосування ми можемо здійснювати вплив на прийняття законів у нашу користь, забезпечити виділення фінансування і сприяти у відкритті ісламських шкіл, мечетей тощо. Однак, згідно з Ісламом вигода не є критерієм для вчинків. Критеріями вчинків є харам і халял, подібно до того, як це викладено в шаріаті й нашою істинною вигодою є прихильність шаріату. Коли ми здійснюємо вчинки, будучи мусульманами, нашою першою турботою не є вигода чи шкода. Навпаки, ми занепокоєні тим, дозволена дана дія або заборонена. І якщо вона заборонена, тоді жодна вигода не зробить її дозволеною.
Що столсується політичних реалій, які також гідні пригадування, то ми повинні усвідомлювати реальність демократичної системи і взяти урок із досвіду мусульман в Європі і Америці, які пішли шляхом співучасті у владі. У нещодавньому минулому, мусульман закликали голосувати за таких людей як Джордж Буш, Тоні Блер і Барак Обама лиш для того, щоб з болем спостерігати за тим, як кожний з них одразу після обрання починав руйнівну політику у відношенні Ісламу і мусульман. Що отримали ці спільноти після багатьох років співучасті у владі? Вони досі страждають від постійних нападок і пропаганди, закриття мечетей, труднощів при відкритті нових центрів, а також від постійного і несправедливого спостереження з боку спецслужб і багато чого іншого.
Суть у тому, що система, до співучасті в якій нас закликають, є зіпсованою у своїй основі і морально збанкрутілою. Сучасні західні ліберальні демократії представляють системи, які по суті слугують економічній еліті за рахунок утиску звичайних людей. Лобіювання і корупція паразитують на процесі правління. Політики і політичні партії у своїй більшості корумповані, некомпетентні і обслуговують лиш особисті інтереси. Тому демократія це ніщо інше як ілюзія, а роль голосування переоцінена, тому що воно не робить значний вплив на основний політичний напрям.
В Ісламському світі у парламентах перебувають депутати-мусульмани, але положення Ісламу і мусульман у цих країнах вкрай погане. Невже ми думаємо, що обрання декількох мусульман або дружніх до них людей у якості депутатів принесе будь-які зміни? Ми були свідками як декілька мусульман-депутатів у Великобританії і Австралії залишили Іслам перед дверима парламенту і по багатьом питанням вставали на бік своєї політичної партії, навіть тоді, коли це суперечило ісламському погляду і інтересам мусульманської спільноти. Те, як мусульмани-депутати у Великобританії нещодавно голосували за легалізацію одностатевих шлюбів є всього лиш одним з прикладів, пригадати які доречно!
В реальності, номінальна вигода, яку ми можемо отримати від співучасті у світському політичному процесі, виникає за рахунок самоприниження від залученості у порочну систему. Зробивши таким чином, ми визнаємо її легітимність, а також її політичні рішення, за які ми голосуємо, більша частина з яких суперечить Ісламу, а деяка частина напряму відповідальна за кров, пролиту нашими братами і сестрами за кордоном. Мусульманам не личить приймати участь у подібній системі!
وَلَا تَرْكَنُوا إِلَى الَّذِينَ ظَلَمُوا فَتَمَسَّكُمُ النَّارُ وَمَا لَكُم مِّن دُونِ اللَّهِ مِنْ أَوْلِيَاءَ ثُمَّ لَا تُنصَرُونَ
«Не схиляйтеся на бік беззаконників, щоб вас не торкнувся Вогонь. Немає у вас покровителів і помічників, окрім Аллаха, і тоді жоден вам не надасть підтримки». (11:113).
Вносячи ясність у вищевикладеному, ми хочемо зазначити, що неучасть у системі не має на увазі бездіяльність чи “ізоляцію ”. Нам не просто необхідно, ми зобов'язані бути політично активними, але на основі Ісламу. Іслам в дрібних деталях показує унікальну і переважаючу форму активності, у якій принципи не стають об'єктом торгу, від цілей не відмовляються, а методи постійні.
Головним уроком із заклику Пророка Мухаммада ﷺ у Мецці є активність у середі народних мас — унікальна форма активності, яка кидає позитивний виклик усьому, що суперечить і має на увазі зусилля для роз'яснення бездоганної альтернативи. Саме цей суворий підхід дозволив Пророку ﷺ за допомоги одкровення незалежно встановити свої цілі і метод опору. Згода з діяльністю у межах і умовах встановленого політичного режиму означає визначення цілей, принципів і методу опору в межах того, що прийнятно при даному політичному режимі. Без сумнівів, спроби запевнити мусульманську спільноту у залученні у встановлений політичний режим, є центральною складовою будь-якої програми уряду по асиміляції.
Отже, ми повинні взаємодіяти з усіма прошарками суспільства, але в межах термінів і цілей, які встановлені виключно Ісламом. Ми повинні працювати над вихованням єдиного, незалежного і потужного суспільства, яке може діяти у межах позитивного принципового шляху і виступати зразком для суспільства.
Важливість єдності очевидна, адже єдність означає ідеологічну, економічну і політичну силу. У зв'язку з цим, втягнення в політику світських партій є згубним, адже заклики увійти в або підтримати лейбористів, лібералів, зелених та інших буде ділити наше суспільство по партійній ознаці, породжуючи гіркоту і розбрат.
Також вкрай важлива незалежність спільноти і її інститутів. Ця незалежність найчастіше страждає, коли ми покладаємося на уряд і його фінансування. Більша частина такого фінансування надається разом з явними і прихованими умовами, дякуючи яким, ті хто отримав дане фінансування, стають заручниками урядового порядку денного. Той, хто отримує фінансування, декілька раз замислиться перш ніж виступить проти уряду і навіть у таких питаннях, де ми повинні обов'язково виступити, як наприклад у питаннях репресивної зовнішньої політики держави. Фінансування було поставлене на новий рівень на тлі вербування ісламських організацій і шейхів з тим, щоб вони навчали “поміркованій ” версії Ісламу, яка націлена на “де радикалізацію ” на користь уряду мусульманської спільноти. Те ж саме застосовано до політичної співучасті: чим більше ви берете участь в системі, тим більше ви стаєте заручником, заручником світської ліберальної парадигми і порядку денного можновладців.
На питання про те, як ми можемо будувати мечеті, нові центри, школи, сприяти розвитку інфраструктури халял харчування, фінансування та іншого без участі у виборчому процесі, відповіддю буде наступне: ми повинні зрозуміти, що більша частина цього є нашим правом як громадян держави і не є розкішшю або позикою, а отже політична співучасть не є умовою для реалізації даних прав.
Реальність більшої частини західних націй така, що вони не приймають участь у голосуванні і байдужі до усієї політичної системи. Але це не означає, що вони терплять збитки у своїх основних громадських правах! Отже, необхідне для нас полягає у впевненому проголошенні наших прав, словом і справою, а це краще здійснювати поза системою, ніж знаходячись в ній. Що стосується потреб, які виходять за рамки основних прав, то вони можуть бути досягнуті за рахунок приватного підприємництва представників нашої спільноти. У цьому відношенні, наш власний досвід каже сам за себе: мусульманська спільнота побудувала величезну кількість мечетей, шкіл, центрів і установ халял харчування за рахунок власних коштів і зусиль без будь-якої допомоги від уряду.
У статусі потужної і незалежної спільноти, головним активом якої є щирі, принципові і старанні чоловіки, жінки, а також молодь, ми можемо рухатися і діяти у ключових сферах на локальному і глобальному рівнях.
У відношенні глобальних питань, ми повинні кидати виклик західній зовнішній політиці і ролі австралійського уряду в ній. Ми повинні висловити свій протест перед політикою, яка веде до пригноблення і вбивства мусульман в ісламському світі, а також підтримати глобальну роботу по відновленню ісламського Халіфату, який є нагальною потребою і єдиним рішенням для незліченної кількості проблем, з якими ми зіштовхуємося в усьому світі.
У відношенні локальних питань, ми повинні влаштувати незалежні інститути, які несуть ісламські цінності і виховують сильні ісламські особистості. Також ми повинні відповісти на анти-ісламську пропаганду і нести заклик до усього суспільства в цілому. Навіть поверхневий погляд навколо виявляє перед нами реальність вкрай невдоволеного суспільства з великою кількістю проблем. Мусульманська спільнота повинна заклопотатися тим, щоб стати маяком, променем світла, який стане притягувати тих людей в Австралії, які щирі, відкриті і прагнуть до добробуту, вдоволення і істинних рішень. Це досягається за допомогою демонстрації істинних цінностей і несення вкрай затребуваного заклику, словом і справою, у широкі прошарки суспільства.
О мусульмани! Ви — краща община, виведена серед людей. Вам не личить бути усього лиш реалістами, що визнають наявний статус-кво і прагнути до номінальної вигоди, яку воно дозволяє. Замість цього ми повинні бути активними у встановленні і просуванні свого власного порядку денного, основаного лише на Ісламі. Чим більше ми будемо піддаватися системі і реальності, тим більше ми будемо йти на прагматичний компроміс. Ми по необачності стали змінювати Іслам, щоб він відповідав реальності, у той час як це викликає гнів Аллаха, замість того, щоб змінити реальність, щоб вона відповідала Ісламу і таким чином заслужити Його вдоволення.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ ۖ وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ يَحُولُ بَيْنَ الْمَرْءِ وَقَلْبِهِ وَأَنَّهُ إِلَيْهِ تُحْشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя». (8:24).
23 Шавваль
Хіб ут-Тахрір Австралія
30.08.2013
