Новина:
6 травня було оприлюднено подробиці викрадення дівчаток у нігерійському штаті Борно на додаток до викрадення більше 250 дівчаток зі школи Чібок, яке сталося майже місяць тому у тому самому регіоні країни. Деякі секуляристи ганебно скористувалися цим інцидентом, який суперечить Ісламові, для тиражування часто повторюваних асоціацій між суворим застосуванням шаріату і позбавленням жінок права на освіту. 2 травня британська газета Гардіан оприлюднила статтю під назвою «Викрадення нігерійських дівчаток показує, що релігійні консерватори ненавидять освіту», у якій журналіст написав: «багато дівчаток усього світу не мають права переступати поріг школи, і це не є для них допустимим, а є перемогою над релігійними фанатиками». Автор продовжує свої слова: «Очевидно, що дані викрадення відображають події, які відбуваються в усьому світі, а саме те, що релігійні екстремісти не хочуть, щоб дівчатка отримували будь-який вид освіти, який дозволить їм стати робочою силою, тому що вони правильно розуміють те, що освіта веде дівчаток до економічної незалежності і самостійності».
Коментар:
Судячи з усього, подібні секуляристи зручним для себе чином ігнорують факт того, що світські і неісламські режими у мусульманському світі з тріском провалилися у забезпеченні відповідної освіти мільйонам своїх дівчаток. Нігерія є прикладом цьому: ця світська капіталістична держава з найбільшою економікою в Африці, яка витрачає лише 1.5% свого ВВП на освіту, що відображає нестачу важливості в оцінюванні освіти для своїх громадян. Дана реальність має місце у світських державах в усьому регіоні. Важко віриться, що в Нігерії 10.5 мільйонів дітей, включаючи 6 мільйонів дівчаток, не ходять у школу за словами Девіда Арчера з організації Action Aid. На додаток до цього, на півночі Нігерії більше двох третин дівчаток у віці 15-19 років не вміють читати, і лише 3% закінчили середню школу.
Подібні секуляристи також не враховують деструктивний занепад зовнішньої політики своїх власних західних світських урядів, які не лише вкрали у дівчаток мусульманського світу право на освіту, але й їх життя. Війна з терором і окупація Афганістану є прикладом цьому, де загинули тисячі жінок і дівчаток на протязі декількох років, що привело до атмосфери небезпеки і беззаконня, а також до нестабільності в Афганістані і Пакистані. Усе це послугувало перешкодою до відвідання дівчатками шкіл через страх за своє життя і гідність. Окрім цього, величезні борги, які обрушилися на країни, що розвиваються, через величезні відсоткові позики від світських установ подібних до МВФ і Світового банку поряд з приписаною і накладеною на них державами отруйною економічною політикою, яка привела до великих витрат по виплаті боргів, ніж суспільних послуг як освіта. МВФ особливо примушує бідні африканські держави як Малаві і Мозамбік заморожувати виплати і прийом на роботу вчителів у цілях скорочення витрат бюджетників.
А також ці секуляристи, у типовій традиції сходознавців, підтримують евроцентричну ідею про те, що опір західній освіті в мусульманських країнах, яка використовується для імпортування ліберальної культури у школах регіону, рівносильний відмові від навчання дівчаток і дітей як такого.
Однак, вони повинні згадати, що жінки у межах світських систем на Заході боролися на протязі усієї історії задля забезпечення елементарних освітніх прав, включаючи доступ до університетів, тоді як Іслам забезпечив в однаковому степені освітою чоловіків і жінок ще 1400 років тому. Саме тому жінки у затінку виконання шаріату при Халіфаті не лише отримували освіту у найпрестижніших мечетях, коледжах і університетах держави, але й викладали у них і навіть засновували подібні заклади. Коледжі подібні до Saqlatuniya Madrassa у Каїрі були профінансовані жінками і їх штат складався виключно з жінок. Фатіма Аль-Фіхрі заснувала у 859 році Університет Аль-Карауін в Марокко, який вважається найстарішим по видачі диплому університетом у світі. Університет Аль-Азхар у Каїрі декілька століть тому приймав студентів і викладачів жіночої статі, задовго до того, як це почало здійснюватися на Заході. Історія Халіфату сповнена тисячами прикладів жінок-вчених в Ісламі у різних науках, таких як інженерія, математика, медицина, астрономія і каліграфія. Лікарні при Халіфаті були також із числа перших, куди наймали жінок-лікарів, найбільш відомою з яких була родина Бану Зухр, яка служила у 12 сторіччі Халіфу Абу Юсуфу Йакубу Аль-Мансуру.
Прагнення жінок до освіти в мусульманському світі було гарантоване за допомогою того, що Іслам був єдиною основою їх держави. Це була держава, яка правила шаріатом і не приймала порочну капіталістичну основу західної освіти, яка розглядає метою навчання жінок підготування їх у якості робочої сили та інструменту для примноження економіки. Між іншим, саме цей погляд веде до того, що капіталістичні режими зазнають поразки у справі інвестування в освіту жінок, якщо вони бачать відсутність економічної користі державі від цього. На відміну від цього, шаріат розглядає забезпечення освітою як основне право кожної дівчинки і хлопчика, яке надає самореалізацію індивідам, буде прищеплювати любов до отримання знань, а також давати можливість їм стати особистостями, що втілюють Іслам. Шаріат розглядає освіту як засіб допомоги людям у тому, щоб вони могли ефективно здійснювати свою роль у якості громадян держави, розуміючи рішення Ісламу на проблеми життя, сприяючи прогресу свого суспільства і покращенню рівню життя людства. Тому ті, хто закликає до правління Шаріату у затінку Халіфату, не є загрозою для мрій дівчат про освіту у мусульманському світі. Справжньою загрозою є ті, хто відстоює збереження світського і неісламського статус-кво цих систем у регіоні і необхідність продовження західного втручання у справи ісламських держав.
Написано для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Доктором Назрін Наваз
Членом Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
14 Раджаб 1435
2014/05/13
