Новина: Турецькі джерела повідомляють про перешкоджання в’їздові лідера кримських татар Мустафи Джемілєва на територію його батьківщини, Криму.
У свою чергу МЗС Туреччини заявляє, що не існує жодних аргументованих підстав чи пояснень, які перешкоджають Мустафі Джемілєву потрапити на територію Криму 03.05.2014 року. У заяві було сказано: «Прийняти подібну поведінку неможливо, ми знаходимо це джерелом занепокоєння і глибоко засуджуємо». «Ми очікуємо дотримання демократичних прав і свобод, належної поваги до єдиного законного представницького органу кримських татар».
Коментар: Не так давно від лідерів правлячої партії ми чули заяви, які непокоять почуття про те, що тюркські народи, турки – це червона лінія, до якої неприпустимо наближатися, де б вони не знаходилися. Настільки часто було чутно подібні заяви, що у народу склалося уявлення, що це керівництво країни поверне туркам і тюркським народам колишнє минуле! Як ми про це чули від деяких націоналістичних турецьких партій, що серед них знаходяться чоловіки, готові пожертвувати собою заради збереження цієї тюркської нації.
Шарлатанство Ердогана і його партії стало очевидним під час арабської весни, коли він стверджував, що знаходиться на боці об’єднання, відновлення прав тих, хто був їх позбавлений, за перемогу справедливості і допомогу пригнобленим. Усе ж він пішов змовою проти революції у Лівії, Ємені, Єгипті і Сирії (Шамі)! І ось проходять роки з початку революцій, а віз і нині там, окрім змов нічого більше не варто було чекати. Так де ж перемога справедливості, допомога пригнобленим, відновлення прав?! Його слова завжди були націлені на те, щоб пограти на почуттях мусульман і досі від його беззмістовних заяв немає жодної користі, тільки пил в очі.
Крим є мусульманською територією. Там правив Іслам, а нинішня столиця раніше іменувалася «Ак’месджит» (Біла мечеть). Крим був окупований Росією, яка у свою чергу проводила політику міжетнічного згладжування і асиміляції у світське суспільство. Однак вони зазнали невдачі, адже мусульмани залишилися при своїх цінностях і далі дотримувалися своєї релігії. Сьогодні ж у них немає ані захисника, ані помічника. Вони надані самі собі як і усі інші мусульмани на землі, особливо у тих регіонах, які потрапили під владу Росії і піддаються гонінням.
Так що ж може партія «Справедливості і розвитку» на чолі з Ердоганом зробити, запропонувати народові, у якого було відібрано елементарні права? Чи підуть гучні заяви далі слів? Яким чином той, хто править світською турецькою республікою більше 12 років на основі демократії, про брехню якої відомо кожному і яку він сам особисто використав проти себе і свого народу, який обрав його на виборах заради того, щоб він став захисником і усунув несправедливість, як він може здійснити справедливість у яку і сам не вірить і нічого для цього не робить? Хіба даний регіон не належить до тюркських народів, чим ти так пишаєшся? Хіба мусульмани, які проживають там, не потребують допомоги, підтримки, усунення несправедливості? Хіба домогтися усього цього можливо словами, засудженнями, обуренням? Чи може ти збираєшся іще об’єднати тих, хто будує проти них змови, як ти вчинив зі своїм сусідом, оплотом Ісламу – Шамом? Або будеш очікувати велінь своїх хазяїв із Білого дому привести у рух армію? Годі нам порожніх слів, подібних до бурі в стакані, які тільки і закликані грати на почуттях простих людей.
Воістину, у середі цієї Умми є чоловіки і у неї є майбутнє, яке буде творитися руками цих чоловіків. Вони нададуть підтримку пригнобленому і відновлять його права. Приведуть у рух армії заради порятунку дитини, жінки і старця. Вони будуть підкорюватися лише велінню Всевишнього Аллаха і ніколи не будувати змови з тими, хто більше за все відчуває ненависть до мусульман. Навпаки, вони їм перешкодять шлях, поставлять на місце і виженуть з наших країн. Вони високо піднімуть наш стяг, стяг Ісламу. Висловлюємо надію, що Аллах влаштує це у скорому часі.
مِنَ الْمُؤْمِنِينَ رِجَالٌ صَدَقُوا مَا عَاهَدُوا اللَّهَ عَلَيْهِ ۖ فَمِنْهُمْ مَنْ قَضَىٰ نَحْبَهُ وَمِنْهُمْ مَنْ يَنْتَظِرُ ۖ وَمَا بَدَّلُوا تَبْدِيلًا
«Серед віруючих є мужі, які вірні завіту, який вони уклали з Аллахом. Серед них є такі, які вже виконали свої зобов’язання (або померли), і такі, які іще очікують, але ніяк не зраджують своєму завіту» (33:23).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Абу Юсуф
14 Раджаб 1435 р.х.
13.05.2014 р.
