Не так давно два мусульманина зібралися виїхати з Британії до континентальної Європи. До того, як вони дісталися аеропорту, між ними відбулася дивна розмова. Якщо одного з них затримає в аеропорту британська влада, то яким чином другий продовжить свій шлях без нього? Обидві ці людини не були торговцями наркотиками чи злочинцями, вони на руках мали британські закордонпаспорти і обидва законним чином діставалися до другої європейської країни. Насправді існувала велика тривога з приводу ймовірності бути затриманим у Британії, тому що це вже раніше декілька разів подібне мало місце. Також вони чудово знали про те, що власників британських паспортів – немусульман не чекає подібне відношення.
У той час, коли британський уряд намагається показати своє рівноправне ставлення до усіх своїх громадян, цілком очевидною на сьогоднішній день є картина, коли деякі її громадяни з числа мусульман розцінюються як другосортні. Про це відомо великому колу мусульман на власному досвіті. Коли один із сомалійських мусульман написав статтю про те, як він на протязі вже десяти років регулярно зіштовхується з провокаційним ставленням на свою адресу, проблема почала висвітлюватися. Джамаль Усман, так його звали, написав наступне: «Я влаштувався на роботу у якості репортера на «Четвертий канал», здебільшого моя задача була пов’язана з висвітленням новин Африки. Це змушувало мене часто і багато пересуватися. І тут почався кошмар – усі ці знущання від рук британських спецслужб. Я піддавався арештам, допитам, тиску майже кожного разу, коли мені доводилося потрапляти до лондонського аеропорту Хітроу. Тоді як на протязі усіх цих десяти років з кола моїх знайомих-європейців зупинили лише одну людину. На протязі останніх п’яти років спецслужби неодноразово намагалися завербувати мене, щоб я працював у їх інтересах». Він також пише: «Якщо чому і навчився я від цих регулярних зустрічей зі спецслужбами, то тому, що не обов’язково, коли ти на руках маєш британський паспорт, ти повинен відчувати себе повноцінним британцем. Я прибув у цю країну у пошуках притулку. Будучи журналістом, для мене було великою честю отримувати чимало нагород. Я вже переїхав і отримав на це відповідний дозвіл, але чомусь досі я вимушений відчувати себе так, немовби продовжую очікувати на той самий дозвіл на імміграцію. Я мусульманин, африканець із Сомалі, але спецслужби тут повинні дивитися на мене як на громадянина Великобританії. Прошу ставитися до мене відповідним чином».
Багато мусульмани, коли прочитують подібні строки, задаються питанням – якщо видний журналіст-мусульманин піддається подібному відношенню, тоді що чекає нас? А тому про яке б справедливе і рівноправне відношення не стверджував би британський уряд, на практиці коли зіштовхуєшся з подібними ситуаціями в аеропортах. Багатьох мусульман це вже змусило робити висновки, що вони розглядаються як громадяни другого сорту, не дивлячись на те, що у них на руках британські паспорти.
Спеціально для радіо центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Таджи Мустафа
30 Раджаб 1435 р.х.
29.05.2014 р.
