Перевороти, так само як і демократія, приносить лише гніт

Новини та коментарі
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Новина: Спроба військового перевороту у Туреччині, влаштована 15–16 липня 2016 р. з боку групи військових ВС Туреччини, назвавши себе «Рада в ім’я миру батьківщини», був придушений турецькими озброєними силами та поліцією та завершився здачею бунтівників.

Внаслідок інцидентів 161 людина загинула, 20 бунтівників були вбиті, а 1.440 людей отримали поранення (ЗМІ).

Коментар: Історія Турецької республіки повна військовими переворотами. Усі вони відбувались внаслідок американо - англійського суперництва у регіоні та закінчувались арештами та стратами багатьох людей. Незважаючи на те, що цього разу спроба перевороту була провалена, проте вона не пройшла без кровопролиття та принесла сльози.

Навіть якщо головний опонент Ердогана – богослов у вигнанні Фетхуллах Гюлен – заперечив свою причетність до організації невдалого путчу, тим не менш, уряд звинуватив прибічників Гюлена у спробі перевороту. Дана спроба похитнути правлячу «Партію справедливості та розвитку » (ПСР) так само, як і наступна –17–25 грудня 2013 р. у вигляді масштабного корупційного скандалу в уряді, що супроводжувався гучними поліцейськими, – була здійснена спонтанно, тому що головна причина цього поспіху – встигнути до засідання Вищої військової ради Туреччини (YAŞ), яке повинно відбутись протягом найближчих двох тижнів, і, і до обговорюваних сьогодні у парламенті очікуваних реформ у судовій сфері. Врешті решт, група військових та судій, які передчували звільнення за підсумками засідання YAŞ та судових реформ,у поспіху вирішилась піти на переворот. Події, викликані невдалим переворотом, можна зібрати під наступними заголовками:

1- Рух Гюлена не володіє силою та мужністю, достатніми для того, щоб вирішитись на таку справу без підтримки ззовні. По суті, головні актори переворотів, пережитих країною до сьогоднішнього дня, – це такі країни невір’я, як Америка та Англія. Їх обіцянки підтримати революцію – не виконані (або їх не вдалось виконати), якщо вони були, і, врешті решт, бунтівники залишились одні.

2- Незважаючи на велику кількість путчів в історії Туреччині та її озброєних сил, цей переворот був спонтанним та непрофесійним, Так, хоча голова Генштабу та низка командуючих армій взяті у полон путчистами, тим не менш, їх переважна мета – президент Ердоган, прем’єр-міністр та голови опозиційних партій залишились на місцях, а мас-медіа, за винятком державного телеканалу «ТРТ», не замовкли.

3- Головною перепоною перед бунтівниками став народ, який вийшов з небезпекою для свого життя на вулиці у відповідь на заклик Ердогана. Тут народ показав потрібну позицію та зупинив переворот путчистів, які забруднились у його крові.

4- Низка осіб, які коментують дану рішучу позицію народу як «свято демократії», «варта демократії» та ін., прагне утворити інше сприйняття того, що сталося. Насправді, народ сказав «стоп» саме гніту та, проголошуючи слова такбіру «Аллаху Акбар (Аллах Велик)», не пожалів свого життя на цьому шляху.

5- Нинішня спроба перевороту у черговий раз явно показала могутність мусульманського суспільства у Туреччині та його громадської думки, за допомогою якого воно може вийти проти будь-якої сили.

6- Мусульманський народ Туреччини дав гідну та рішучу відповідь путчу, скерованому проти його волі та вибору; тепер – черга за правителями. Зараз прийшла їх черга зайняти рішучу позицію проти невірних держав, які вже довгі роки наносять удари та «перевороти» з волі та вимозі мусульман, а також проти нав’язаних ними угод .

7- Після кривавої спроби перевороту більше шести тисяч людей, серед яких – військові, судді, прокурори, голови мерій та держадміністрацій, були затримані. Низка із них вже заарештована. Тобто ПСР отримала можливість влаштувати «переворот» у багатьох сферах та інститутах на свою користь, і вона неодмінно скористається цим.

8- За підсумками перевороту ПСР набула потрібної громадської підтримки, і більше перед нею нема існуючих перепон на шляху встановлення нової конституції та президентської системи правління.

9- З іншого боку, що величезна армія використала громадянське населення для того, щоб зупинити бунтівників, які мають лише 3–5 літаків та 15–20 танків, є або слабкістю армії, або ж демонстрацією сили, яка говорить про те, що вона може виставити попереду себе народ.

10- Заклик політиків залишатись на площах, незважаючи на небезпеку, яка була у мить перевороту, та їх спроба використати ц. атмосферу у своїх цілях – це свого роду «показуха» перед організаторами путчу та невірними, які за ними стоять, того, що народ –з ними.

11- Єдина тактика деспотичних режимів – це «налякавши смертю, обрадувати хворобою». Навіть якщо сьогодні, вказуючи пальцем на невдалий путч, вони намагаються примусити полюбити демократію, усе одно ані переворот, ані демократія не принесуть щастя, а лише гніт. Істинне щастя може принести лише держава, яка втілить одкровення Аллаха у життя – держава Праведний Халіфат за методом пророцтва.


Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Муса Байоглу
18 Шавваля 1437 х.
23.07.2016 р.