Новина: Надходить багато новин у міжнародних ЗМІ щодо провального перевороту у Туреччині, який вилився в арешти та затримання більше 50 тисяч людей із числа військових, судів та викладачів.
Коментар: Після невдалого державного перевороту у Туреччині уряд Ердогана наказав провести широку операцію по затриманням та арештам так, що за раховані години після того, як було проголошено про відновлення влади, було заарештовано 3.000 військових та 2.700 судів. З огляду на такі події, керівники, політики та журналісти в Європі та Америці почали відмовляти Ердогана від проведення операцій по зачистці військових інститутів, які зачіпають його військових та політичних противників. Держсекретар США Джон Керрі заявив: «Те, що Туреччина, скориставшись переворотом, почала репресії проти опозиції, може коштувати їй членства у НАТО». Канцлер Німеччини Меркель заявила: «Повернення Туреччини до смертної кари по відношенню до путчистів змінить стосунки між Туреччиною та ЄС».
Незважаючи на спробу перевороту, його мотиви та причини його поразки, про що широко говориться у ЗМІ, я хочу тут пролити світло на важливість політичного апарату, який пронизує Туреччину (зокрема) будь-яку державу (в загалом). В основі, політичний апарат повинен знаходитись у безпеці від військового інститут, як і військовий інститут не повинен бути частиною політичного апарата. Політичному апарату доручено управління державою, він повинен бути штурвалом політики держави та визначати її курс у зовнішній та внутрішній політиці. Положення у Туреччині відрізняється від цього. Військовий інститут з початку його встановлення у минулому сторіччі нав’язує політичному апарату продовження курсу світських кемалістів, перегороджує людям шлях Аллаха та чинить перепони поверненню Туреччини до Ісламу. Більше того, військовий інститут залишився як і колись захищати вплив Англії у Туреччині так, що якщо бувають проведені вибори, де перемагає партія, нелояльна Англії і не бажаюча з нею працювати, то одразу піднімаються військові та позбавляють її правління. Так відбулось 4 рази за останні 50 років, а саме – у 1960, у 1971, 1980 та 1997 р.р. Останній такий переворот закінчився невдачею на днях, 15.07.2016. Кожного разу, коли путчисти здійснювали переворот у Туреччині, вони пояснювали це прагненням продовжити курс країни по шляху, накресленому іще з часів перевороту Мустафи Кемаля,який скинув систему Халіфату.
Поза сумнівів, військові Туреччини користуються підтримкою світських діячів, агентів Заходу, які просувають культуру та просвіту Заходу, та політичних ворогів Ісламу. Усі вони разом представляють собою сильний центр, який робить який-небудь рух у будь-якому , небезпечному для них напрямку, неможливим .
Що стосується Ердогана, то він прийшов до влади при підтримці та допомозі від двох важливих сторін, які не сильно відносяться до політичного апарату або до військових у Туреччині. Із зовнішнього боку Ердоган та його партія зв’язались з Америкою, яка допомогла Ердогану та його уряду на міжнародному рівні. Можливо, слова його колишнього союзника Ербакана, промовлені ним під час його зустрічі з Ахмадом Мансуром на програмі «Без кордонів », вказують на це. Ербакан заявив, що Ердоган об’єднався з американцями, щоб ті допомогли йому прийти до влади у Туреччині. Друга ж сторона, на яку опирався Ердоган, – це ісламські почуття у турецькому народі, до яких він добрався, використовуючи рух Фетхуллаха Гюлена, який має основу серед суфіїв та підтримує тісні зв’язки з Америкою.
Ердоган усвідомив з самого початку свого приходу до влади, що політичний апарат та військовий інститут, які існують у Туреччині, стануть каменем зіткнення перед його проектами і навіть перед його правлінням . Ердоган намагався зменшити вплив військового відомства у Раді Безпеки Туреччини, але, тим не менш, він не зміг нейтралізувати військових, і це виставило Ердогана однаково збентеженим як перед Росією, так і перед Америкою, що вказує на ступінь розходження між сторонами у внутрішній політиці Туреччини.
Таким чином, Ердоган не міг упустити можливості, на кшталт спроби перевороту, щоб не почати широкі операції по зачистці військово-політичного центру. Ердоган сам сказав, що «невдала спроба перевороту є подарунком від Аллаха». Деякі політики порівняли цей невдалий переворот з подіями 09.11.2001 в Америці, яка використала їх заради втілення своїх стратегічних цілей. Можливо, поспіх, з якими Ердоган почав зачистку військово-політичного центру, і наштовхнула деяких аналітиків вважати, що спроба провального перевороту була заздалегідь організована та спланована.
Разом з тим, Захід вже спровокований цими операціями по зачистці, тому що вони зачепили центри сили, які захід використав для спричинення впливу на уряд Ердогана і для його упорядкування. Америка усвідомлює, що військові лояльні до англійців, а не до неї, але у той же самий час вона знає, що наявність військових як сили у Туреччині штовхає Ердогана в американські обійми іще сильніше, примушуючи його здаватись їй. Вона хоче послабити вплив військових на Ердогана, а не прибрати його повністю. І тому Америка за допомогою групи Фетхуллаха Гюлена залишає Ердогана під безпосереднім тиском, і вона боїться нанести удар по групі Гюлена, тому що може втратити один із важелів впливу на Ердогана. Що стосується Англії, то вона втручається у справи Туреччини за допомогою військових і знає, що єдине, що не дасть повернутись Халіфату у Туреччину, – це наявність військового інституту, вихованого на ненависті до Ісламу та любові до невірному кемалистському секуляризму. Також Франція та Німеччина бояться знищення політичного апарату у Туреччині, бо це загрожує зникненням прозахідного настрою серед людей, що приведе до утворення політичної та ідейної порожнечі, яка заповнить суспільство, після чого ідейно-політичний апарат почне приймати нові ісламські думки та напрямки. Можливо, промова директора розвідки Туреччини про народження нового Мухаммада аль-Фатіха або Альп Арслана, нехай навіть через 30 років, лякає їх.
Справа у тому, що військово-політичний апарат має найбільш сильний вплив на державу і на досягнення ним стратегічних та тактичних цілей. Коли зародиться держава Праведного Халіфату за методом пророцтва, з волі Аллаха, вона повинна в обов’язковому порядку не допускати того, щоб у державі був хоч який-небудь політичний центр, який суперечить державі або іде всупереч їй, усе одно, будь-то у прийнятті ідей або у прояві лояльності. Найважливіше, щоб у військового інституту не було жодного прямого або опосередкованого впливу на політичний апарат, а також на державну адміністрацію. Військовий інститут повинен бути заснований лише на одному правилі, яким є джихад та несення послання Ісламу у світ.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Д-р Мухаммад Малькаві
20 Шавваля 1437 р.х.
25.07.2016 р.
