Новина: «КСА, крупніший здобувач нафти у світі, визнається у цілій низці офіційних доповідей про те, що населення страждає від бідності. Тим не менш,ці доповіді не повідомляють про відсоток бідності, цифри про це просто приховані.
У противагу ним неофіційні доповіді говорять про те, що відсоток бідних у країні варіюється від 15 до 25% від усіх жителів країни, загальна кількість яких складає 20,4 млн. осіб. Мільйони бідних живуть у цілому ряді областей, особливо це стосується околиць, по відношенню до яких уряд, звичайно ж, ставиться зі зневагою.
Парадоксальним є те, що КСА — це лідер по кількості мільярдів в арабському світі. Згідно міжнародному індексу добробуту «Wealth-X», що відображає кількість мільярдів у світі,складеному спільно зі швейцарським «UBS», було встановлено, що у КСА проживає 64 мільярдери, а країна замає 8 місце із 10 у цьому списку. Самим крупним мільярдером КСА визнаний Аль-Валід ібн Талал Аль Сауд, багатство якого оцінюється у 18,7 млрд. доларів згідно журналу «Forbes». Такі цифри, звичайно ж, породжують питання щодо концентрації нафтового багатства у руках обмеженої кількості людей» («Арабія Джадід», 19.08.2017).
Коментар: Держава, яка має багатства громадського значення, але у якій громадські та державні ресурси змішуються воєдино, природно, дійде до того, що в ній з’явиться обмежена група людей — разом з їх прибічниками, — всередині якої будуть розподілятись багатства громадського та державного значення замість того, щоб розподілятись серед суспільства. Така ситуація характерна не тільки для КСА. Просто КСА ярко виділяється своїми нафтовими багатствами порівняно з іншими країнами. Але насправді усі країни мусульман страждають від однієї і тієї проблеми: контроль над багатствами правлячої верхівки, непідзвітній для населення, позбавленої прозорості та такої, що залякує своїх політичних опонентів. Країни мусульман страждають від цього так само, як страждають від цього і країни Заходу, навіть якщо в них це не так сильно проявляється, тому що там ззовні функціонують деякі види звіту та законів, яких нема у країнах мусульман.
У цілому, ситуація погіршення та зубожіння є наслідком втілення ідеї капіталізму . Держави світу , у т.ч. — країни мусульман, звичайно же, відрізняються між собою в залежності від місцевості та регіональних умов, але у цілому кожна із них живе згідно західній економічній моделі і страждає, відповідно, від одних і тих же проблем, яким не буде кінця, скільки не старайся.
Усі ці гасла про реформи в економіці, які виходять знов-таки із капіталістичної ідеї або які опираються на неї, є провальними та ніколи не збагатять мусульман, як і не допоможуть бідним нічим, тому що дисбаланс вже з самого початку закладений у капіталістичній економіці, в якій він розглядається як основна її риса, а якщо він іще і втілюється у країнах мусульман, то усугубляється їх загальним скрутним станом та диктаторськими режимами, голови яких стали злом самі по собі та злом у проводимих ними реформах, навіть якщо і хотіли б іншого.
Істинна ідея, яку мусульмани повинні виховувати у собі, щоб набути успіху в обох світах, — це ідея Ісламу. Що стосується економіки , про яку тут говориться, то Іслам прагне розподіляти багатства справедливим чином серед людей і не допустити появи групи людей, у руках яких буде накопичуватись багатство, обходячи у цьому решту інших:
كَيْلَايَكُونَدُولَةًبَيْنَالْأَغْنِيَاءِمِنكُمْ
«...щоб не дісталась вона багатим серед вас» (59:7).
Іслам розцінив основною проблемою економіки розподіл багатств, а не їх здобич. Саме питання про розподіл потребує у рішенні та законах. Економічна система Ісламу вказує на те, які бувають види багатств, маючи на кожен із них особливі закони. Згідно цій системі, люди мають природну можливість вдовольнити свої потреби повноцінним чином на максимально можливому рівні. Вважається ненормальним або винятковим,коли багатства розподіляються неправильно або починають накопичуватись у певних колах. У такому випадку халіф повинен втрутитись та вирішити виниклу проблему.
Найбільш сильна причина крупної нерівності володіння багатствами серед людей, а також надлишкового багатства серед правлячої еліти, полягає у тому, що зіпсувалось само відношення до понять про три види власності (приватна, громадська та державна). Капіталізм утвердив за правителями можливість об’єднати громадську та державну власності в одну і передати управління ними у руки вузького кола людей під різноманітними економічними приводами та виправданнями. Саме таке відношення дало можливість небагатьом особам накопичити мільярди за рахунок решти населення , у якого їх майно було попросту вкрадено, тому щ вузьке коло людей привласнило собі державне та громадське майно, яке повинно було дістатись усім, а не деяким. Додайте іще до цього агентурну роботу правителів мусульман та їх зрадництва, що іще більше занурює наші країни у болото зубожіння. Ось і веде потім положення, подібне КСА.
Нема іншого шляху до порятунку із цієї гарячкової та незручної ситуації, в якій живуть країни мусульман та усе людство, окрім як у великому Ісламі та його економічній системі, які потребують встановлення Праведного Халіфату за методом пророцтва, щоб знов функціонувати як раніше, піклуватись про людей належним чином та правильно розподіляти багатства серед них:
وَنُنَزِّلُمِنَالْقُرْآنِمَاهُوَشِفَاءٌوَرَحْمَةٌلِّلْمُؤْمِنِينَ ۙوَلَايَزِيدُالظَّالِمِينَإِلَّاخَسَارًا
«Ми ниспосилаємо у Корані те,що є зціленням та милістю для віруючих, а беззаконникам він не додає нічого, окрім збитку» (17:82).
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Інженер Біхір Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
29 Зуль-каъда 1438 р.х.
21.08.2017 р.
