Новина: Держсекретар США Рекс Тіллерсон у п’ятницю 20.10.2017 почав своє тижневе турне по КСА, Катару, Пакистану, Індії та Швейцарії. Держдепартамент США заявив, що Тіллерсон прибуде на Близький Схід з метою обговорення низки питань , включаючи конфлікт в Ємені, ситуацію з Іраном та проблеми у Перській затоці.
Візит Тиллерсона почався саме у той час, коли Катар став докладати зусиль по вирішенню проблем у Перській затоці, а саме — коли емір Катару шейх Тамім ібн Хамд аль-Тані зустрів у Досі міністра закордонних справ Кувейту шейха Сабаха Халіда аль-Хамда аль-Сабаха, який прибув з посланням від еміра Кувейту.
Коментар:
Тіллерсон, метаючись у своєму туре, більше схожий на людину , у якої петля на шиї , і вона здавлюється усе сильніше. Америка розпалила новий конфлікт у Перській затоці декілька місяців назад, бажаючи тим самим покласти край спробам Британії відновити свій вплив у цьому регіоні. Але як говорить народне прислів’я: «Те,що ти говориш своїм язиком, відрізняється від того, що ти приховуєш у душі». Меч, який висів раніше над Катаром, усе так само ж продовжує висіти , підняті раніше голоси у КСА продовжують іще лунати, а сама Британія нікуди не ділась. Тому криза на Близькому Сході є справжньою кризою, а отож , вона здатна вплинути на інтереси США у регіоні після того, як Америка начебто вже змогла нав’язати свою гегемонію та вплив за підсумками другої війни в Іраку та його окупації. Тому Тіллерсон почав своє турне у надії виправити проблеми, що насуваються, методом розпалення зустрічної кризи. Турне Тіллерсона почалось з його негативної заяви про те, що немає ніяких ознак вирішення кризи у Перській затоці у найближчому майбутньому і що для цього потрібен час. Починаючи з 60-х років минулого сторіччя Британія взялась згортати свої військові бази у Перській затоці, встановивши замість них агентурні емірати та султанати, правителі яких слідують її вказівкам , займаючись користолюбством та грабуванням своїх же країн в її інтересах. По сей день усі ці держави розцінюються у світі дійними коровами, яких доять усі, хто може.
Америка хоч и наклала свою лапу на численні багатства Перської затоки , тим не менш хоче за получити усю затоку, зробити її своєю базою та джерелом невичерпних прибутків. У середині 80-х років минулого сторіччя Уільям Сафір — колишній посол Америки у КСА — у своїй книзі «Безпека Перської затоки» написав: «Хто контролює Перську затоку та її ресурси, той може розпоряджатись усіма світовими можливостями». Дрібні арабські держави Перської затоки , такі як Катар, Кувейт, ОАЕ, Бахрейн та Оман, володіють покладами мільярдів барелів нафти та газу. Дубай став глобальним торговим центром, через який проходять мільярди доларів виручки з торгівлі аж до таких заборонених товарів, як наркотики та зброя. Усе це штовхає Америку на те, щоб уважно слідкувати за регіоном, щоб не втратити прямого контролю над ним и не допускати втручань у нього з боку Британії. Криза, яку розпалила Америка, є усього лише її спробою утримати контроль над затокою. Подібно тому, як корабель не пливе, поки не подує вітер, подібно тому, як в Іраку, Ємені та Сирії не було смути, поки її не розпалили, так і зараз Америка дует на палаючий фітіль у Перській затоці , намагаючись його загасити, чим насправді лише іще більше розпалює його, так що врешті решт її плани терплять крах, і вона вже не здатна повернути собі колишнього положення.
Істина полягає у тому, що те, що відбувається у Перській затоці сьогодні — це ніщо інше , як наслідки роздробленості та слабкості мусульман у цілому (і арабів — зокрема), що спіткали їх після розпаду Османського Халіфату. На руїнах Халіфату були утворені зовсім жалюгідні країни, які володіють незліченними багатствами , але не володіють ніякою самостійністю. Усі правителі та еміри цих держав виявились пішаками у руках Британії, і навіть якщо хтось із них і вийшов із підкорення британській короні, то тут же пав біля ніг американського дядька Сема. Багатства, які опинились у їх руках, їм не належать , і вони їм не хазяї. Вони не приймають своїх рішень і повністю лояльні хазяям у Лондоні, навіть якщо іноді Вашингтону і вдається когось із них переманити. Стало ясним (і немає жодного найменшого сумніву у тому), що землі арабів та усіх мусульман не страждають від нестачі у майні та ресурсах, для чого досить лише поглянути на можливості Перської затоки. Навпаки, проблема полягає у відсутності політичної волі у цих держав, через що вони стають легкою здобиччю своїх ворогів, які не несуть за них жодної відповідальності. Перська затока повна грошей і ресурси її величезні, але країни, які тримають ключі від неї, самі не мають ніякої волі , а отож — не буде ніякої користі від цих грошей та ресурсів, доки не буде волі.
Але повернемось до турне Тіллерсона, бажаючого повернути колишній стан справ на свої місця, щоб Америка не втратила те, чого вона досягла за минулі десятиріччя. Тіллерсон повинен буде узгодити бажання КСА — до цього натхнену Америкою на те, щоб зайняти видатне положення на близькосхідній арені та арені усього ісламського світу — з бажаннями Катара, виконуючого те, що йому накаже Британія , яка робить на нього велику ставку. Мета Тіллерсона полягає у тому, щоб стерти у нещодавній пам’яті людей той факт, що це саме Америка почала конфлікт, що саме вона стала дути та тліючий фітіль. Тепер Америка навпаки намагається припинити конфлікт та загасити розпалений нею фітіль. Ось вони які, брехня та подлог, що практикуються Америкою вже який десяток років! Ми досить їх надивились іще у Палестині, де Америка намагалась вирішити проблему будь-яким способом при тому, що ключ до рішення завжди був у її руках. Вона намагалась представити себе покровителькою світу та спокою, і у той же час нав’язувала своє рішення, пропалюючи час у марних переговорах. Аналогічну ситуацію ми побачили у Сирії, де Америка розпалила війну, після чого почала закликати до миру, розв’язала справжній державний терор, а потім призвала до боротьби проти нього, засудила Асада, а потім його ж і утвердила у владі. Щирі , але несвідомі люди схильні наражатись на такі омани, тим більше якщо врахувати піддакуванням її брехні з боку її агентів, які продали свою релігію за жалюгідні копійки. Ось ми і маємо згодом обманутий народ, зв’язаний по рукам та такий, що борсається немов приречений.
Немає виходу із утискань та криз, які склалися, немає рішення цій по-справжньому огидній та ненормальній ситуації, окрім як зі застосуванням свідомої політичної сили, яка має свою волю для активізації можливостей, здатних протистояти зарозумілості США. Необхідна така воля, яка зможе показати усьому світу приклад гідного життя , політики та культури та розвіяти міф американської мрії як попіл по вітру — так, щоб вона піша в історію. У той день Америка повисне на тій самій петлі, яку сама ж і сплела, згораючи у вогні, роздутим нею, і виправдаються слова прислів’я: «Вирив яму ,в яку сам і потрапив».
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Д-р Мухаммад Джейляні
4 Мухаррама 1439 р.х.
24.10.2017 р.
