Британія знов перевершила Америку в установленні гегемонії над Африкою

Новини та коментарі
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Новина: нова колоніальна боротьба розгорілась на африканському континенті між Америкою, яка закликає до демократії та плюралізму, і Британією — найбільшим колонізатором, який закликає залишити усе як є з косметичними зміненнями, щоб обдурити маси, які вимагають реальних змін.

Коментар: африканські країни лише фіктивно є незалежними, оскільки у внутрішній та зовнішній політиці вони покладаються на своїх господ-колонізаторів. Таким чином, правителі африканських країн є усього лише політичними інструментами, які представляють своїх колоніальних хазяїв. Усі західні колоніальні держави, включаючи Британію, вирішили управляти Африкою непрямо через своїх підлеглих агентів, і тому є дві основні причини:

По-перше, що знизити зовнішні витрати,що зросли через Другу світову війну, яка дуже дорого обійшлась їм.

По-друге, щоб врятувати себе від суворих та складних відносин, породжених почуттями, закликаючими до незалежності від західного колоніалізму.

Поки Британія коректувала свою політику на африканському континенті, Америка, з іншого боку, скористалась глобальними подіями після Другої світової війни і почала проводити свою політику в Африці, кидаючи виклик пануючій на континенті Британії. Америка стала закликати до демократії та плюралізму у тих країнах, які знаходились під контролем Британії та європейських держав у цілому.

Це призвело до опозиційних політичних конфронтацій та атак, оскілки Британія продовжувала зберігати своє глобальне положення, твердо контролюючи свої колонії, а Америка продовжувала використовувати політичні та економічні засоби у спробі відбити британських агентів на континенті, будь то у політичних або військових колах. Так, останній події у 2017 році вказують на те, що Британія не втратила свою політичну проникливість в Африці та перехитрила Америку у наступних африканських країнах:

1 — Кенія

Міцна британська колонія, яку у справжній час очолює Ухуру Кеніата, син першої британської маріонетки Джомо Кеніаті. Коли заклики до змінень у країні досягли свого піку у країні і могли обернулись насильством після виборів, особливо після виборів 8 серпня, Кенія цілком могла зійти з британського політичного напрямку. Більше того, у результаті цього насильства Раіла Одінга, американська маріонетка, отримав би перевагу перед британською маріонеткою Ухуру Кеніатою за столом переговорів. Тому Британія вигадала сценарій з метою зобразити Кенію у якості прикладу як в Африці, так і в усьому світі, демонструючи її зрілість у демократі та повазі інститутів держави. План полягав у тому, щоб звести нанівець президентські вибори 8 серпня 2017 року. У той же час британська маріонетка перемагає на тому підґрунті, що поважає незалежність судової влади, незважаючи на те, що суд відсторонив його від влади, проте він як президент закріпив незалежність судової влади. Усе це зіграло на користь Ухуру Кеніаті.

Кенія стала маяком для Африки, а позиція Кеніаті також була сприйнята як взірець для наслідування для африканських президентів, оскільки він повторно провів вибори, незважаючи на свою перемогу,і не занурив країну у хаос, використовуючи наявний у його розпорядженні державний апарат. З іншого боку, зазнала поразки Америка, оскільки була переможена її маріонетка Раіла Одінга, який залишився ні з чим, і, отож не міг здійснити іншої рішучої кампанії порівняно з головним конкурентом. Це привело до того, що Одінга замість ведення кампанії перед повторними виборами став вимагати внести змінення у Незалежну виборчу комісію. В останню мить Одінга відмовився від участі у повторних виборах, призначених на 26 жовтня 2017 року. Повторні вибори пройшли, і в них переміг Ухуру Кеніата, який дав президентську присягу 28 листопада 2017 року. Тому для Раіли Одінгі не залишилось нічого, окрім як влаштовувати істерики та готуватись до наступних виборів у 2022 році — через 5 років.

2 — Зімбабве

Це також міцна британська колонія, очолювана Еммерсоном Мнангагве, давнім супутником президента Роберта Мугабе. Через економічну ситуацію, яка погіршувалась, коли ВВП країни на душу населення скоротився на 40%, сільськогосподарська продукція знизилась на 51%, а промислове виробництво скоротилось на 47%, заклики до змінень у Зімбабве досягли своєї межі. У цей час Британія вміло спроектувала навмисний внутрішній розкол у правлячій партії «Зімбабвійський африканський національний союз — Патріотичний фронт (ZANU-PF)». Розкол був направлений на трансформацію настроїв перетворення настроїв людей, які вимагали реальних кардинальних реформ, і замість цього Британія використала їх для внесення косметичних змінень. План полягав у тому, щоб використали Грейс Мугабе як жадаючу влади фігуру — нібито вона хотіла взяти верх над своїм літнім та слабким чоловіком Робертом Мугабе.

Потім армія Зімбабве, яка знаходилась під британським правлінням, була використана для швидкого та безкровного перевороту. Еммерсону Мнангагве була надана влада з єдиною метою — зберегти статус-кво і, таким чином, зробити його третім президентом Зімбабве. У той час як жителі країни святкували перемогу, вітали змінення та раділи інаугураційний промові Еммерсона Мнангагве 24 листопада 2017 року на переповненому стадіоні у столиці Зімбабве — Харарі, Америка через свого агента Моргана Цвангіраі повернулась до перегляду планів, знов зазнавши поразки від Британії.


Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізбут-Тахрір
Алі Насуро Алі, Кенія
17 Рабіуль-авваль 1439 р.х.
05.12.2017 р.