Перша новина: Організація Ісламської співпраці (ОІС) на позачерговому саміті у Туреччині визнала Східний Єрусалим столицею Палестини. Це стало відповіддю на визнання Америкою аль-Кудса столицею сіоністського утворення.
«Ми заявляємо про наше визнання держави Палестини з її столицею у Східному Єрусалимі», — говориться у підсумковій декларації організації («Агентство Анадолу»).
Позачерговий саміт ОІС був скликаний у відповідь на заяву президента США Дональда Трампа про рішення визнати Єрусалим столицею сіоністського утворення та перенести посольство США («Нespress»).
Друга новина: Рада міністрів закордонних справ країн-членів Ліги арабських держав (ЛАД) підкреслила, що аль-Кудс є столицею палестинської держави. «Безпека, стабільність та мир у регіоні можуть бути досягнуті лише вільними, незалежними та суверенними кордонами згідно з положеннями 4 червня 1967 року» («alarabiya.net»).
Коментар:
Події п’ятдесятитрирічної давнини повторюються точка у точку! У 1964 році відбувся перший саміт ЛАД у Каїрі по ініціативі Абдель Насера у зв’язку з проектом сіоністського утворення по побудові каналу між Червоним та Мертвим морями . На цьому саміті було прийнято рішення про створення «Організації звільнення Палестини» (ОЗП) під приводом представлення палестинського народу на міжнародних форумах. Згодом ОЗП визнала сіоністське утворення від імені народу Палестини. У 1974 році ОЗП прийняла проект світської демократичної держави у Палестині, а у 1988 році організація офіційно прийняла варіант двох держав, щоб жити пліч-о-пліч з сіоністами у палестинській мінні-державі зі столицею у Східному Єрусалимі (згідно американському проекту). Потім були укладені угоди в Осло. А у 1993 році Ясір Арафат офіційно визнав сіоністське утворення «Ізраїль» у листі, адресованому Іцхаку Рабіну, тодішньому прем’єр-міністру «Ізраїлю». Це стало ціною того, щоб окупаційна влада «Ізраїлю» визнала ОЗП у якості законного та єдиного представника народу. Як наслідок з 1993 року Сектор Газа та Західний берег річки Йордан утворюють Палестинську автономію. Ось до чого призвела реакція арабських правителів на проект будівництва каналу сіоністським утворенням «Ізраїль».
Сьогодні голови МЗС ЛАД та лідери мусульманських країн закликають відреагувати на нещодавнє рішення Трампа визнати аль-Кудс столицею сіоністського утворення. Врешті решт їх реакція — це обертання питання «єврейської окупації» на питання «Східного та Західного Єрусалиму». Говорячи іншими словами, це визнання окупаційної влади на території Палестини, що означає реалізацію американського проекту по врегулюванню палестинського питання (тобто існування двох держав). Наскільки жалюгідними є учасники ради МЗС ЛАД та саміту ОІС! Їх скликання нагадують зібрання шістдесятих та більш пізніх років.
Питання Палестини є проблемою Ісламської Умми. Це не є проблемою лише палестинців або арабів. Тому покласти край окупації сіоністів можливо лише тоді, як говорив Харун ар-Рашид, коли початок мусульманських військ буде у них, а кінець — у нас. Прийти до цього можна лише з установленням Халіфату з методом пророцтва. І Хізб ут-Тахрір веде діяльність для реалізації цього проекту після викорчовування із мусульманських країна правителів, які є у змові проти Умми .
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Халіфа Мухаммад, Йорданія
27 Рабі уль-авваль 1439 г.х.
15.12.2017 р.
