Новина: Згідно офіційній статистики українське місто Дніпро вийшло із числа міст – мільйонників, тому що по стану на 1 серпня зафіксовано менше одного мільйона жителів. У місті зафіксовано 996 тисяч 787 жителів.
За даними Держстатистики, чисельність населення в Україні згідно з оцінкою на 1 серпня 2018 року склала 42 млн. 248,1 тис. людей.
Джерело: https://dt.ua/UKRAINE/dnipro-vibuv-z-chisla-mist-milyonnikiv-289118_.html
Коментар: Дніпро уперше став містом мільйонником у 1976р. Після цього його населення збільшувалось аж до розпаду СРСР, досягнувши свого апогею у 1992р. – майже 1,2 мільйони людей. Після цього його населення зменшується і наприкінці 2000-х його населення стає менше мільйону. Це положення зберігається аж до 2017р., коли було заявлено, що з причини міграції з охопленого конфліктом сходу України населення міста знов перевалило за мільйон. І ось у вересні 2018р. було заявлено про те, що Дніпро знов не мільйонник.
Варто відзначити, що дане місто володіє усіма чинниками для постійного збільшення населення. Адже Дніпро — один із найбільших промислових, економічних та транспортних центрів, центр металургії України. Особливо розвинена чорна металургія (металургійні заводи ЕВРАЗ ДМЗ (колишн. ім. Петровського), ім. Бабушкіна, Дніпропетровський трубний завод, Комінмет, Інтерпайп), металообробка та машинобудування (Дніпро — центр ракетобудування України — ПО ЮМЗ). Дніпро неофіційно є бізнес-столицею України.
Подібний спад населення має місце не лише у Дніпрі, але й також в інших українських містах, що красномовно було підтверджено даними «Звіту ООН по стану міст за 2012-2013р.р.», згідно якому українські міста Дніпропетровськ, Донецьк та Запорожжя увійшли у п’ятірку світових лідерів по скороченню населення. (Джерело: https://censor.net.ua/n221398).
Насправді демографічна ситуація у цьому місті є відображенням загальноукраїнської ситуації у питанні населення.
К миті розпаду СРСР в загалом населення України досягло свого апогею — 52 мільйони людей. Після цього на протязі більше 25 років воно стрімко зменшувалось, досягнувши до 2018р. 42 мільйони. Таким чином, за цей час населення України зменшилось на 20 відсотків.
За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, якщо показники народжуваності, тривалості життя та міграції залишаться незмінними, то до 2050 року в Україні залишиться не більше 32 млн. жителів, при цьому частка громадян старше 60 років зросте у півтори рази. І це з урахуванням лише демографічного чинника, без міграційного вибуття.
Серед причин такого стрімкого демографічного спаду називається низька народжуваність на тлі високої смертності, трудова міграція, як наслідок неможливості знайти роботу з гідною зарплатою всередині країни, корупція, політична та економічна нестабільність, низькі соціальні стандарти та медичне обслуговування і т. п.
Проте при уважному розгляді ситуації ми бачимо, що усі ці т.з. причини по суті є проявом однієї більш загальної та більш глобальної причини.
Цією причиною є відсутність у України ідеології, яка змогла б консолідувати усе населення навколо побудованих на цій ідеології політичних сил та партій.
З миті розпаду СРСР та відмови від комунізму, народ України та його політична еліта блукають у пошуках нової ідеї, яка змогла б об’єднати навколо себе населення країни, яка володіє достатнім потенціалом, щоб бути впливовим гравцем хоча б на регіональній арені.
Відсутність ідеології породжує відсутність надійного щирого політичного керівництва на чолі країни, що, у свою чергу, породжує політичну та економічну нестабільність.
Ані для кого не є секретом, що на протязі більше 25 років Україна є ареною безжального суперництва таких міжнародних гравців як Росія, США та ЄС, для яких населення України та її потенціал є не більше, аніж ресурсом або трофеєм у цій боротьбі.
Тому природним у таких умовах є низький рівень народжуваності, висока смертність, трудова міграція за кордон, корупція, низькі соціальні стандарти та медичне обслуговування.
Саме тому такі міста як Дніпро, які у нещодавньому минулому складали основу промислового та економічного потенціалу країни, з часом перетворюються на безлюдну пустелю.
Безвихідь ситуації полягає у тому, що сьогодні українському народу у якості порятунку від решток комунізму, у тому числі в особі Росії, пропонується не менш провальна у плані забезпечення стабільного розвитку капіталістична ідеологія.
Що стосується третьої альтернативи, а саме вибору на користь ісламської ідеології, то такий вибір по зрозумілим причинам не стоїть на порядку денному в українському суспільстві.
Насправді, подібне має місце серед усіх держав, які шукають притулок у системах, вигаданих людиною, включаючи так звані розвинені держави Європи та Америки.
Це положення буде зберігатись до появи на світовій арені Праведного Халіфату за методом пророцтва, держави, побудованої на ісламській ідеології, яка стане маяком справедливості та економічного росту, а також прикладом співіснування представників різних релігій та національностей в одній державі.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова Інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
Фазил Амзаєв
28.09.2018 р.
