Новина: На протязі останніх трьох тижнів у різноманітних містах Судану продовжують загострюватись не вщухаючі акції протесту, що спалахнули у результаті глибокої кризи у продовольчій сфері, особливо тієї, що пов’язана з хлібом, а також з паливом і фінансовими сферами.
Люди були доведені до того, що почали вимагати скинення режиму. Події у Судані набули такого резонансу, що стали головними новинами регіональних і міжнародних ЗМІ. Після чого різноманітні сили у Судані прийшли до руху, намагаючись вибити собі якомога більше дивідендів, що привело до різкого розмежування на табори, кожен із яких став боротися за симпатії народних мас.
Коментар:
У Судані присутні різноманітні політичні сили, частина із них лояльні уряду, а інші — опозиційні. Усі вони виражають у різних ситуаціях суперечливі інтереси і настрої. Вони намагаються об’єднуватись і приходити до спільного знаменника, щоб досягти і зберегти свої власні цілі, або ж заради прибутку, який шукали на протязі усієї дії нинішнього т.з. «Уряду порятунку»... У стислому виді ми спробуємо дати аналіз основних із цих сил, за допомогою якого можна буде більш ясно побачити підсумок, до якого рухається Судан.
Перша сила у Судані — це армія, вихована у дусі патріотизму і така, що по сей день дотримується його. З дня проголошення незалежності Судану армія вже три рази брала участь у державних переворотах, скидаючи уряди. Нещодавно керівництво армії заявило про лояльність президенту Баширу, проте це зовсім не означає,що уся армія розділяє думку свого керівництва, які не означає, що саме керівництво до кінця віддане президенту.
Другою силою Є т.з. «силИ швидкої підтримки». Це найманці із простого народу, із яких служби безпеки зібрали озброєні сили, що займаються такими діями, які не змогла б виконувати регулярна армія, зв’язана законами. Усе ж таки, «сили швидкої підтримки» були офіційно зараховані до озброєних сил згідно закону, виданому Законодавчою радою у 2017 р. Ці «сили» слідують наказам президента республіки в обмін на особливі привілеї. Як висловився командуючий цими «силами» Мухаммад Хамдан Хамідаті, їм належить компанія по добуванню золота у горах Амір у регіоні Дарфур на заході Судану на додачу до іншої компанії, співвласниками якої також є низка заможних родин Судану. Також ці «сили» користуються інвестиціями невідомого походження. Згідно підрахункам деяких спеціалістів, вони нараховують 3000 бійців. Командуючий цих «сил» нещодавно звертався до них, коли ті повернулись у Хартум, заявляючи, що він терпить деякі життєві і фінансові труднощі з причини деяких державних чиновників. Це звернення викликало питання про те, чи надовго вистачить його лояльності діючому уряду і до якої міри він готовий його захищати.
Третьою силою виступають ісламісти, що увійшли у союз з армією, починаючи з дня вступу у силу т. з «епохи порятунку» у 1989 р. Вони були відсторонені від влади президентом Умаром аль-Баширом, і тому на сьогоднішній день їх представники не мають жодної посади у державі, де б приймались реальні рішення. Це, у свою чергу, робить їх опозиційними уряду, незважаючи на те, що вони з урядом розділяють багато загальних позицій. Одночасно вони побоюються падіння уряду, як і побоюються, що аль-Башир зробить їх у випадку чого цапами відбувало для себе. Однією із ознак такого розвороту подій стало звернення Алі Усмана Мухаммада Тахі, заступника колишнього президента республіки, що заявив про існування у країні тіньових угрупувань, готових у потрібну мить пожертвувати своїми життями. Його слова пролунали ніби реакція у відповідь на заяву Умара аль-Башира про готовність віддати владу у країні у руки армії. Це означає, що ісламісти не довіряють аль-Баширу, а аль-Башир — ісламістам.
Четвертою силою, що приваблює увагу перших трьох, є сам народ, що вийшов на протести та мітинги внаслідок утиснутих умов життя, в яких він опинився. Після цього до натовпу народних примкнули профспілки і деякі опозиційні політичні партії... На мітингах були підняті гасла і почали поширюватись листовки з закликом встановити світське правління і одночасно, у противагу їм, із вуст імамів мечетей пролунали гасла з закликом виступити проти уряду і встановити ісламське правління...
Така багата кількість різноманітних сил у країні вказує на те, що події неясні і змішані. Проте є міжнародні сили, що мають великий вплив на поточні події. «Уряд порятунку» вже давно знаходиться у руках МВФ, який зобов’язує його вести економічну політику, яка обтяжує населення. Також на хід подій мають вплив держави Перської затоки, особливо Саудівська Аравія, які насправді абсолютно ніяким чином не допомагають суданському уряду здолати фінансову кризу. Усі ці сили всередині Судану повинні згадати про синів країни і повинні згадати, що треба встановити Праведний Халіфат за методом пророцтва, який об’єднав би їх в одне ціле під великим стягом Ісламу.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Інженер ХасабаЛлах ан-Нур — Хартум
8 Джумада аль-уля 1440 р.х.
14.01.2019 р.
