Новина: Після того, як Сполучені Штати об’явили про ухід із Сирії, радник президента США з питань національної безпеки Джон Болтон вирушив в Анкару з делегацією для проведення переговорів по сирійському питанню («DW»).
Коментар:
Сьогодні Америка втручається у справи усіх країн світу, покладаючись на свій величезний економічний, політичній і військовий вплив, який зробив її частиною внутрішньої політики кожної країни. Америка прагне застосувати політику гегемонії до усіх країн без винятку і без якої-небудь різниці між країнами, які розвиваються і слаборозвиненими країнами. Америка замішана в усіх поточних проблемах у світі, і вона сама створює напруженість у районах, які і так палають полум’ям. Вона продовжує застосовувати політику гегемонії, створивши список країн, які входять у т.з «вісь зла», підтримуючих «тероризм», або застосовуючи інші класифікації, від яких не можуть врятуватись навіть союзні і підкорені їй країни.
Америка заявляє перед усім світом: «Або ви з нами, або ви будете включені у список «терористів»!Америка створює кризи, проблеми і напруженість, потім приходить і керує цими кризами і шукає рішення. Усе це вважається частиною її стратегії по нав’язуванню миру своєї гегемонії, яка не обмежується економічною і торговою сторонами, як це обстоїть у випадку з класичними колоніальними державами.
Окрім того, вона втручається в усі аспекти громадянського життя, нав’язуючи свій вплив в освіті, суспільстві, мисленні, культурі і безпеці. У цьому Америка іноді приймає політику ідеалізму, а іноді переходить до політики реалізму. Ось чому іноді ми бачимо у якості стратегічного партнера Америки Туреччину, а іноді бачимо, як вона підтримує групи, які Туреччина вважає «терористичними». Іноді вона захищає «Робочу партію Курдистану» (PKK) і «Загони народної самооборони» (YPG), а іноді раптово кидає їх. І коли вона через деякий час відмовляється підтримувати ці держави або організації, то ми усе одно бачимо її поруч з їх орбітою. Це те, що Америка робить завжди, використовуючи держави та їх організації у своїх власних інтересах. Турецький і курдський народи, а також усі Ісламська Умма повинні розуміти положення своїх правителів, які управляють їх справами на основі американських інтересів.
Візит Болтона та його делегації у Туреччину:
Сьогодні в Анкарі відбулись прямі переговори на високому рівні між адміністраціями Туреччини і США після того, як 19 грудня Дональд Трамп об’явив про рішення вивести свій військовий контингент із Сирії. Американська делегація у складі радника президента США по національній безпеці Джона Болтона, координатора по боротьбі з «ІД» Джеймса Джеффрі і голови об’єднаного комітету начальників штабів Джозефа Данфорда зустрілись з турецькою делегацією на чолі з прес-секретарем президента Туреччини Ібрагімом Калином. Очікувалось, що делегацію прийме Ердоган, але цього не сталося. По різним повідомленням президент Туреччини навіть не призначив зустріч з американською делегацією. Зі свого боку, Ердоган сказав у відповідь на ці чутки: «Ібрагім Калин — це співрозмовник Болтона. При необхідності ми теж могли зустрітись з ним...Тому неможна розглядати це як відповідну реакцію». Але усе ж таки Ердоган показав відповідну реакцію, сказавши на з’їзді своєї партії:«Повідомлення, яке Болтон видав із «Ізраїлю», неприйнятне. Ми не можемо його просто проковтнути». Таким чином, суперечливі позиції Ердогана всередині країни та за її межами вже здаються цілком класичними.
Яких тем торкалась турецька сторона на зустрічі з американською делегацією?
Прес-секретар Ради національної безпеки США заявив, що радник Трампа по національній безпеці Джон Болтон провів «дуже плідні» переговори з прес-секретарем президента Туреччини Йбрахімом Калином відносно виведення військ із Сирії, і що Калин і Болтон визначили низку питань для діалогу і будуть продовжувати обмінюватись ідеями і поглядами з Туреччиною у військовій області. Але сьогоднішні заяви Вашингтону вказують на коливання, як панували 19 грудня, коли Трамп об’явив про виведення військ із Сирії. На ці змінення вказують заяви держсекретаря США Майка Помпео, який виразив небажання того, щоб Туреччина «вбивала» сирійських курдів, а також заяви Болтона про те, що виведення не відбудеться,доки не будуть отримані гарантії захисту сирійських курдів. З іншого боку, Туреччина зупинилась на словах «курди будуть атаковані» і лише зробила звичайні заяви у відношенні партії «Демократичного союзу» (PYD) і «Робочої партії Курдистану» (PKK). Тим часом, Америка зрозуміла, що Туреччина не може заповнити вакуум, який буде утворений після її уходу із Сирії. Швидше усього, на це буде прямо указано під час сьогоднішнього візиту.
Ознаки переходу від політики буферної зони до політики автономної області:
Зниження «терористичної загрози», яка може походити від підрозділів «YPG» у Сирії, розглядається Туреччиною як проблема національної безпеки першого порядку. Анкара, яка планувала нову операцію на сході Євфрату, якщо б не рішення про вихід США із Сирії до кінця грудня, об’явила про призупинення рішення і розширення операції, яка тепер буде включати боротьбу з організацією «ІД». Але Болтон, перш ніж приїхати в Анкару, відправив повідомлення, що вони не схвалюють можливу турецьку військову операцію у Сирії, підкресливши при цьому необхідність «захистити» сирійських курдів.
Тепер питання полягає у тому, чи здійсниться цей «захист» за допомогою створення Америкою «буферної зони» на сирійсько-турецькому кордоні або за допомогою надання загонам «YPG» «автономної області» на сході Євфрату, як про це повідомляється в американській газеті «WallStreetJournal». Можливо, це питання буде самим гострим на переговорах, які проходять сьогодні 8 січня 2019 року в Анкарі. Що ж зробить уряд «Партії справедливості і розвитку» у час нинішньої економічної кризи у Туреччині, коли підходить час місцевих виборів? Чи зможе Америка стримати Туреччину, яку роками використовує як м’яку силу у Сирії?Це те, що ми побачимо пізніше. Але не будемо забувати, що є загальновідомий факт — у зовнішній політиці, що проводиться Туреччиною, спостерігається багато припливів і відпливів в залежності від політики США.
Чого ж Туреччина вимагає від Америки?
Перш за усе Туреччина вимагає збору важкої зброї, наданої Сполученими Штатами загонам «YPG» з 2015 року, і видалення спільно використовуємих військових об’єктів. Хоча Туреччина не відчуває оптимізму з приводу збору зброї, поте цим самим вона створює тиск громадської думки на Америку, торкаючись цього питання за столом переговорів.
Другою важливою вимогою є повна реалізація «дорожньої карти Манбідж», узгодженої 4 червня 2018 року, і відступ підрозділів «YPG» до сходу від Евфрату. Туреччина вважає, що будь-який позитивний крок у цьому питанні позитивно скажеться на наступному етапі, але прихильність Америки цій «дорожній карті» у такі короткі строки сумнівна.
Третьою важливою вимогою є військова підтримка США у боротьбі з організацією «ІД». Нам минулому тижні газета «WallStreetJournal» повідомила, що вимога Туреччини про боротьбу з організацією «ІД» призведе до продовження присутності США у Сирії. Туреччина звернулась до Сполучених Штатів з проханням надати підтримку з повітря при наступі на опорні пункти організації «ІД», розташовані приблизно у 400 кілометрах від її кордонів, і попросила використати американській військові бази у Сирії у логістичних цілях. Коли прес-секретаря президента Туреччини Ібрагіма Калина спитали, чи була досягнута угода з цього питання або ні, він не дав чіткої відповіді.
Висновок:
Ймовірно, скоро ми побачимо, які кроки будуть вжиті у цьому питанні, а вищезгадані заяви, здається, визначили тон сьогоднішніх переговорів Болтона в Анкарі. Туреччині буде дозволено увійти у регіоні з місією боротьби проти організації «ІД», і Ердогану дозволять використати «перемогу» у битві за Манбідж у внутрішній політиці, але лише в обмін на гарантії не вступати у гарячий конфлікт з загонами «PYD». З іншого боку, Америка продовжить використовувати Туреччину та «PYD» у здійсненні свого політичного рішенні у Сирії. У той же час Туреччина буде дотримуватись американської лінії з цього питання, як це було у багатьох питаннях, пов’язаних з її зовнішньою політикою. Вона погодиться з переходом від політики буферної зони до політики автономної області так само, як прийме трансформацію перехідного етапу без Асада у перехідний етап з присутністю Асада.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Усман Абу Арва
5 Джумада аль-уля 1440 р.х.
11.01.2019 р.
