Новина: Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган, президент Азербайджану Ільхам Алієв і президент Туркменістану Сердар Бердимухамедов зустрілись на «Першому трибічному саміті голів держав Туреччини, Азербайджану і Туркменістану», який відбувся в туристичній зоні Аваза Туркменістану 14 грудня 2022 року.
Між трьома країнами був підписаний «Меморандум про взаєморозуміння щодо подальшого розвитку співпраці в області енергетики» для транспортування туркменського газу в Туреччину і Європу (за даними інформагентств).
Коментар: Туркменістан, член-спостерігач Організації тюркських держав, входить в число основних світових постачальників газу. Туркменістан володіє приблизно 13,6 трлн. кубічних метрів доведених запасів газу.
В 2021 році Туркменістан видобув 79,3 млрд. кубометрів газу, із яких використав тільки 36,7 млрд. кубометрів. Країна експортувала 31,5 млрд. кубометрів газу в Китай і 10,5 млрд. кубометрів — в Росію. Країна також експортує газ в Іран.
Згідно угоди, підписаної між Туреччиною, Азербайджаном і Туркменістаном, туркменський природний газ планується транспортувати в Європу шляхом підключення до Південному газовому коридору по трубопроводам через Каспійське море.
Метою Південного газового коридору є збільшення і диверсифікація енергозабезпечення Європи шляхом транспортування газових ресурсів Каспійського моря на європейські ринки. Південний газовий коридор складається із Південно-Кавказького трубопроводу [1], Трансанатолійського трубопроводу [2] і Трансадріатичного газопроводу [3]. Його мета — транспортування природного газу, який видобувають на азербайджанському родовищі Шах-Деніз в Каспійському морі, в Італію через Азербайджан, Грузію, Туреччину і Грецію.
В даний час в Туреччині існують газопроводи «Блакитний потік» [4] і «Турецький потік» [5], які транспортують газ із Росії, іранський газопровід і Трансанатолійський газопровід, який транспортує газ із Азербайджану. Окрім того, на порядку денному стоїть питання транспортування в Європу через Туреччину природного газу із Туркменістану і природного газу «ізраїльського» родовища Левіафан в Середземному морі.
В Європі виникла серйозна енергетична криза, яка досі не вирішена, особливо після санкційних рішень, прийнятих США і Європою проти Росії у зв’язку з російсько-українською війною.
Війною між Росією і Україною Америка прагнула ослабити Росію,знизити її позиції на міжнародній арені, завдати збитку відносинам між Росією і Китаєм, а також підсилити залежність Європи, прив’язавши Європу, яка вже залежить від США в плані безпеки, до себе і в плані енергетики.
В цих рамках Америка вирішила перетворити Туреччину в енергетичну базу проти Європи, постачаючи через Туреччину природний газ, якого потребує Европа.
Щоб компенсувати економічні втрати, які вона понесла через війну в Україні,Росія поставила на порядок денний питання щодо продажу газу в Європу через Туреччину і навіть об’явила, що хоче зробити Туреччину центром ціноутворення на природний газ в енергетиці.
В результаті США не дозволили Росії напряму постачати природний газ в Європу, викликали енергетичну кризу в Європі, відкрили Туреччині простір для забезпечення газових потреб Європи і створили залежність в цьому відношенні.
На додаток до блокування російського природного газу, який Вашингтон перекрив за допомогою війни в Україні, США вирішили привести Європу до американської залежності в енергетичному плані через Туреччину завдяки азербайджанському і туркменському природному газу, так би мовити, вбивши одним пострілом декількох зайців.
Більше того, підсилюючи вплив Туреччини в Організації тюркських держав, США прагнуть зменшити вплив Росії на дану організацію і підсилити власний вплив на Південному Кавказі і в Центральній Азії, де розташовані Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Киргизстан і Казахстан.
Саме під цими кутами слід розглядати угоду по природному газу між Туреччиною, Азербайджаном і Туркменістаном.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Ремзі Озер
13 Джумада аль-ахіра 1444 р.х.
6 січня 2022 р.
1. Газопровід «Баку–Тбілісі–Ерзурум» (також відомий як Південно-Кавказький трубопровід) — газопровід, який здійснює поставку азербайджанського газу із Каспійського моря в Грузію і Туреччину.
2. Трансанатолійський газопровід (англ. Trans-Anatolian Natural Gas Pipeline, скор. TANAP, тур. Trans-Anadolu Doğalgaz Boru Hattı, азерб. Trans-Anadolu Boru Qaz Kəmərinin) — газопровід із Азербайджану через Грузію і Туреччину до грецькому кордону, де його продовженням є Трансадріатичний газопровід.
3. Трансадріатичний газопровід (англ. Trans Adriatic Pipeline; TAP, греч. Αδριατικός Αγωγός Φυσικού Αερίου, італ. Gasdotto Trans-Adriatico, алб. Gazsjellësi Trans-Adriatik) — трубопровід для транспортування природного газу із Прикаспію і з Близького Сходу в Західну Європу. Частина Південного газового коридору, продовжуючи, таким чином, ланцюжок із Південно-Кавказького газопроводу (Баку -Тбілісі-Ерзурум) і Трансанатолійського газопроводу (Туреччина).
4. «Голубий потік» (англ. Blue Stream) — газопровід між Росією і Туреччиною, прокладений по дну Чорного моря з російського чорноморського узбережжя на азіатську територію чорноморського узбережжя Туреччини.
5. «Турецький потік» (тур. TürkAkım) — газопровід із Анапського району Краснодарського краю Росії по дну Чорного моря в європейську частину Туреччини.
