Новина: Руйнівний землетрус у турецькому Кахраманмараші.
Коментар: Що можна сказати перед жахливою катастрофою, яка спіткала нашу Умму в Туреччині і Сирії, окрім «Ми належимо Аллаху, і до Нього наше повернення, немає сили і міці ні у кого, окрім Аллаха»?
Перед лицем цієї катастрофи мусульмани показали своє терпіння, благий нрав, щедрість, співчуття і скорботу — це практичний появ багатьох аспектів віри, нехай воздасть Аллах їм благом.
Для людини важко подолати емоції і почати думати про невідкладну допомогу, щоб полегшити трагічний удар. Але, тим не менш, це природно для живої Умми, для розумних людей і тих, хто відчуває відповідальність. Будь-які потрясіння спонукають людину до міркування.
Будь-яке потрясіння, будь то природна катастрофа, війна чи політичне змінення спонукає людину міркувати про причини і метод рішення проблем.
Ісламська Умма за останні десятиріччя пережила багато потрясінь — розпад Халіфату, окупація Палестини, події в Боснії і Косово, фактичне заключення в «тюрми» цілого мусульманського народу (уйгурів), нові хрестові походи, міжусобні війни, голод, повені,землетруси і т.д.
Чи вийшло мислення, якщо можна так виразитись, за межі надання допомоги, наметів і благодійних фондів? Поза сумнівом, у цьому є користь, як сказав Посланець Аллаха ﷺ:
اتَّقُوا النَّارَ وَلَوْ بِشِقِّ تَمْرَةٍ
«Захистіть себе від вогню хоча б за допомогою половинки фініка».
Але тут ми хочемо звернути увагу на мислення, яке кардинально вирішує проблеми за допомогою ісламської ідеології.
Наприклад,у випадку катастрофи в Туреччині і Сирії, індивідуальних пожертвувань може не вистачити. В такому випадку гроші повинні бути зібрані з багатих мусульман, без затримки, щоб використовувати їх для надання допомоги. Обов’язковість даного податку обґрунтовується обов’язковістю допомоги тим, хто перебуває у лиху і обов’язковістю усунення шкоди. Держава згідно законам Шаріату визначає те, з кого береться податок, його розмір і тривалість збору.
Окрім того, при такому рівні лиха необхідно мобілізувати усі зусилля і ресурси країни, необхідні для боротьби з наслідками трагедії. Мова йде про ресурси усієї Умми, від бригад швидкої допомоги, польових шпиталів, спеціалізованих військових частин і до обладнання, техніки екскаваторів і т.д. Ніяка техніка не повинна бути зайнята будуванням стадіонів та іншими розважальними проектами!
А як же кордони, які завадили врятувати з-під бетонних завалів сотні, а можливо, і тисячі мусульман на півночі Сирії?!
Міркуючий, усвідомивши проблему, дійде до переконаності, що усі ці кордони прокляті, як і ООН та її терористична Рада Безпеки! Так коли ж буде звернута увага на те, що ООН є ворожою організацією по відношенню до Ісламу і мусульманам, коли її допомога буде відкинута?!
Правильне мислення обов’язково виходить із Ісламу, який є ідеологією і системою для життя. Іслам надав практичне рішення на будь-яку проблему, з якою стикається людина. Іслам — це не тільки проповіді і окремі ініціативи, виконання яких залежить від богобоязливості людини: якщо побажає, то зробить, а якщо не побажає, то буде дивитись і співчувати.
В Ісламі є держава і влада, яка несе відповідальність за свої підданих. Наведемо приклад того, як реагували правителі Ісламської Держави на лиха, які їх спіткали.
Під час голоду (Рік піску) правитель мусульман Умар ібн аль-Хаттаб написав своїм намісникам Амру ібн аль-Асу в Єгипті, Сааду ібн Абу Ваккасу в Куфі, Абу Мусі аль-Ашарі в Басрі і Муавії ібн Абу Суфьяну в Сирії, щоб вони відправили їжу і одяг. Амр відправив 1000 верблюдів, завантажених продовольством, по суші і 20 кораблів по морю. Муавія відправив 3000 верблюдів, з Іраку були відправлені 1000 верблюдів. Абу Убайда ібн аль-Джаррах відправив 4000 верблюдів.
Такою є Ісламська Умма, коли вона представляє собою єдину політичну силу під керівництвом халіфа. В такому виді Всевишній Аллах бажає бачити Ісламську Умму!
Ви можете собі уявити, що посередині катастрофи лунає громоголосий заклик халіфа мусульман: о, Умма Ісламу, на допомогу! О, губернатори Іраку, Заливу, Марокко, Індонезії, Єгипту... на допомогу! І рятувальні загони стікаються у постраждалі райони з усіх сторін, в обов’язковому порядку, а не за бажанням.
Рано чи пізно катастрофа в Туреччині і Сирії мине, але залишиться болісна пам’ять про неї. Чи залишимось ми також заручниками жалюгідного мислення міжнародної системи, мислення людей, заключених всередині національних держав?!
Принаймні, ви пробурмотіли про свою недовіру до правителів, адже вони, безумовно, є прямою причиною паралічу і нездатності до продуктивному руху у бік змінень.
О, Аллах, по Своїй милості приєднай загиблих при землетрусі до шахідів, о, Аллах, надай милість нашій Уммі в Туреччині і Сирії і даруй їм терпіння. О, Аллах, ми скаржимось Тобі на злочинних правителів, які залишили людей без допомоги.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Усама Сувейні — Кувейт
26 Раджаба 1444 р.х.
17 лютого 2023 р.
