Новина: Прем’єр-міністр Японії прибув до Києва з неочікуваним візитом («Alquds Alarabi»).
Коментар: Можна сказати, що причина російсько-української війни — це бажання Росії позбутись від української загрози, щоб відчувати себе в якійсь мірі в безпеці, тим більше, що мова йде про кордони в життєво важливому для Росії регіоні. Україна після розпаду Радянського Союзу, а особливо — після Помаранчевої революції, перетворилась на гострий ніж, встромлений у бік Росії, який з часом встромлюється усе глибше і глибше.
Проте проблема полягає в тому, що Путін і його оточення вибрали незручний час для вилучення цього ножа. Як відомо в медицині, видалення ножа чи іншого вістря із тіла пацієнта до того, як він потрапить до операційної, вважається для нього смертю. Вкрай важливо,щоб при вилученні був присутній необхідний медичний персонал і обладнання, щоб можна було здійснити хірургічне втручання, не піддаючи постраждалого іще більшій небезпеці. Інакше кажучи, якщо керівництво РФ не в змозі було вирішити українську загрозу військовим шляхом, хіба розумно було піддавати Росію іще більшій небезпеці, аніж та, яка була до конфлікту 2022 року?
Чи можна сказати, що після перетворення Чечні із запеклого ворога Москви у близького друга і після успішного захвату Криму Путін поквапився, надихнувшись імперськими амбіціями? Чи не ці амбіції спонукали Путіна втягнути Росію у небезпечну і смертельну війну на виснаження? Чи будуть платити росіяни за нерозважність Путіна і його недооцінку можливості перемогти у цій війні?
Здається, Америка була обізнана про непідготовленість Росії до війни в Україні, а також про фанатизм і прагнення Путіна до перемоги і слави, тому вона дала йому зелене світло на вторгнення до України з метою втягнути Росію у тривалу війну, виснажити її і витратити її потенціал, а потім вимусити до принизливих умов миру, які зв’яжуть Росію на десятиріччя вперед. Байден і президент Франції озвучили цю мету, сказавши, що вони бажають перемогти Росію, а не закінчити війну.
Стан Росії більше аніж через рік війни подібний тому, як нібито ніж вирвали із її боку, щоб нанести удар у груди. Замість того, щоб вирішити українську проблему, яка виникла з миті розвалу Радянського Союзу, українське питання стало загрозою виснаження матеріального і людського ресурсу Росії. Війна показала, наскільки Росія безсильна у вирішенні цього питання військовим шляхом, аж до заходів, коли прислужник Путіна президент Чечні Рамзан Кадиров цілком підтримав цей захід і коли росіяни повернули найманців ЧВК «Вагнер» із Африки для участі в бойових діях в Україні.
Америка просувається уперед зі своїм планом перемогти і виснажити Росію в цій війні; вона також блокує усі пропозиції відносно закінчення війни, останньою із яких була пропозиція Китаю. Більше того, Америка зуміла нав’язати своє бачення Європі, зокрема — Франції і Німеччині. Таким чином, Америка і Європа блокують усі шляхи, які дозволять Росії вийти із України без масових втрат. У цей же час Америка вдалась до озброєння Японії і втягнення її в події у якості прибічника українців, щоб іще більше спричинити тиск на Росію і затягнути для неї усі гайки. Прем’єр-міністр Японії Кісіда під час свого візиту до України заявив про повну підтримку останньої з боку G7. Цей раптовий візит, який співпав з візитом Сі Цзіньпіна до Москви, є нічим іншим, як підсиленням в ескалації конфлікту з боку США, Європи і «Великої сімки».
Питання полягає в тому, як Росія вибереться із цієї дилеми? Яка ціна зухвалості і нерозсудливості Путіна? Як довго Путін зможе управляти кораблем, який йде на дно? Як довго буде мовчати російська політична еліта, яка побоюється жорстокості Путіна? Чи вийде Росія за межі кордонів НАТО у спробі вибратись із цієї кризи, або ж вона підкориться диктату Заходу, який покладе край Путіну і його режиму?
Здається, відповідь на подібні питання знайшлась в нещодавно опублікованій в «The Times» статті колишнього міністра іноземних справ Великобританії Уільяма Хейга під назвою «Захід може зробити так, щоб світ не клюнув на вудку Сі і Путіна». В своїй статті Хейг пише: «Навіщо Сі Цзіньпін приїхав до Москви? Китай реалізує свою стратегію XXI сторіччя, і йому вкрай важливо, щоб Росія була на його стороні. При цьому бажано, щоб вона не просто займала його сторону, а була до нього міцно прив’язана».
Чи буде виходом для Росії із української кризи об’єднання своєї долі з Китаєм? Чи відмовиться Китай від ролі сором’язливого і таємного прибічника Москви, особливо після нещодавнього американського проекту по мілітаризації Японії? В найближчі тижні і місяці ми обов’язково побачимо ясні відповіді, які можуть змінити хід подій.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Фарадж Мамдух
4 Рамадана 1444 р.х.
26 березня 2023 р.
