Новина: В Петербурзі 27 і 28 липня пройшов саміт «Росія-Африка», ініційований і підготовлений Москвою. Запрошення на цей саміт Кремль розіслав головам усіх країн Африки.
Але до Петербурга погодились приїхати лідери тільки 17 із 54 країн: 10 країн відправили до Росії прем’єр-міністрів, решта будуть представлені віце-прем’єрами, міністрами чи послами. П’ять країн від участі в саміті відмовились. За представниками деяких країн Росія навіть відправила власні літаки. (currenttime.tv 27.07.2023).
Коментар: Проведений в Петербурзі саміт «Росія-Африка» подається російськими пропагандистами як велика перемога Росії.
Тим не менш на зворотне вказують слова президента Росії Путіна, який у черговий раз заявив на полях даного саміту про те, що Захід обвів його навколо пальця. Так, коментуючи вихід Москви із т.з. «зернової угоди», Путін заявив:
«Росія пішла на участь у цій так званий угоді в тому числі з урахуванням наявних в ній зобов’язань щодо того, що будуть зняті нелегітимні перешкоди для поставок на світові ринки нашого зерна і добрив. І хочу вам сказати, що в цьому, і перш за усе в цьому, міститься допомога найбіднішим країнам. На ділі нічого не відбулось із того, що ми обговорювали і із того, що нам було обіцяно».
Безперечно, подібна позиція президента Росії, де він скаржиться і заявляє, що жалкує про укладання угоди, є позицією слабкого, а зовсім не позицією сильного.
Також, на сумнівний успіх саміту вказує той факт, що до північної столиці Росії прибули 49 африканських делегацій, в тому числі 17 голів держав,у той час як на аналогічний саміт в 2019 р. прихали 43 африканських лідера.
Росія в своєму ставленні до африканських країн точно копіює політику СРСР. Так, подібно СРСР, Путін пробачив боргів на 24 млрд. доларів. Окрім цього, Москва також пообіцяла безкоштовно поставити від 25 до 50 тисяч тонн зерна у шість країн — Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, ЦАР та Еритрею.
Президент Зімбабве відмовився від даної подачки прямо під час саміту. Це пов’язано з тим, що пропозиція Володимира Путіна може обійтись цим країнам на десятки мільйонів доларів дорожче, аніж покупка українського зерна: «подарунка» не вистачить, щоб покрити потреби в продовольстві цілком, а залишок доведеться докупити за ціною, яка зросте за відсутністю зернової угоди.
Більш жорстку критику Росії за вихід із зернової угоди озвучив президент ЮАР Сіріл Рамафоса.
Він заявив: «Сюди ми прийшли не для того, щоб просити якихось дарів». Більш важливою причиною південноафриканський лідер назвав відновлення Росією участі в зерновій угоді.
Схожу позицію озвучили в Африканському союзі, заявивши, що пріоритетом країн Африки є саме відновлення зернової угоди, оскільки «наслідки зачіпають увесь світ, а особливо Африку в соціально-економічних питаннях».
Як би там не було, саміт «Росія-Африка», який пройшов в Петербурзі, іще більше закріплює за Росією статус країни-ізгоя. Безперечно, даний саміт є черговим успіхом США, які протягом ось вже майже 10 років планомірно знижують міжнародний статус Росії.
Так, якщо Женевський формат (2016 р.) по Сирії передбачав участь Росії і США, і відповідно зустрічі Лаврова і Керрі, то вже Астанинські переговори (2017 р.) проходили без участі США. Згодом не маюча у своєму складі США Астанинська трійка (Росія, Туреччина, Іран) взяла на себе зобов’язання по запровадженню в життя результатів переговорів.
Таким чином, США дистанціювавшись від Росії, передали куріювання сирійського питання своєму вірному посереднику Ердогану.
Незважаючи на це, аж до сьогоднішнього моменту Росія продовжує обслуговувати американські інтереси в Сирії і Лівії.
Тут варто зробити невеликий відступ для тих, хто вважає, що США і Росія суперничають у Сирії.
Неспроможність цього проявляється в тому, що 20 жовтня 2015 р., через 20 днів після початку російського вторгнення до Сирії, між Вашингтоном і Москвою був підписаний меморандум щодо запобігання можливих інцидентів між військовими літаками в сирійському небі. Безперечно, два військових літаки, в небі, охопленому війною, можуть знаходитись в одних із двох можливих відносин. Вони або вороги, або союзники. Це очевидно.
Таким чином, вихід США із сирійських мирних переговорів, став першим кроком до зниженню міжнародного статусу Росії. З того часу, США почали спілкуватись з Путіним через свого вірного посередника Ердогана.
Після вторгнення Росії до України 24 лютого 2022 р. Ердоган виступив з ініціативою проведення Стамбульських мирних переговорів по Україні, скромним результатом яких стало укладання т.з. «зернової угоди».
Стамбульські переговори закінчились поразкою, тому що окрім негайного припинення вогню, оскаржували статус Криму як російської території. Росія досі скаржиться на увесь світ щодо того, що вони вивела свої війська із-під столиці України Києва, сподіваючись на успіх переговорів в Стамбулі.
Здавалось би, Ердоган є ідеальним куратором від США по російському питанню. Проте за останній рік ми стали свідками низки т.з. «встромлянь ножа у спину Путіна» з боку президента Туреччини.
Так, практично з перших днів російсько-української війни Ердоган заявляє про територіальну цілісність України, включаючи Крим, а також про необхідність початку прямих переговорів між Росією і Україною з урахуванням цього.
Іще до початку конфлікту і по сей день Туреччина постачає Україні озброєння, зокрема БПЛА Байрактар зіграв важливу роль в поразці російського наступу з перших днів війни. З серпня 2022р. Туреччина постачає бронетранспортери Kirpi. Це не говорячи про інші форми літального військового обладнання і спорядження, на кшталт сухпайків, аптечок і уніформи.
Потягом усіх півтора років конфлікту Росія робила вигляд, що не помічає подібних випадів з боку Туреччини. Це пов’язано з тим, що Путін не хотів втрачати Туреччину як посередника в переговорах по Україні.
7 липня 2023 р. Ердоган заявив, що Україна заслужила на те, щоб бути НАТО, у той час як це питання діє на Росію як червона ганчірка на бика.
У цей же день, Ердоган завдав вирішального удару по Росії, тільки цього разу це був удар ножем не в спину, а в серце. Після переговорів з Ердоганом в Стамбулі президент України Зеленський повернувся до України із Туреччини разом з 5-ма командирами «Азова», які були інтерновані Росією до Туреччини, з умовою, що не повернуться до України до кінця озброєного конфлікту.
17 липня 2023 р. Росія вийшла із «зернової угоди», яка була укладена за посередництвом Туреччини.
Із вищевикладеного можна припустити, що США вирішили іще більше знизити міжнародний статус Росії, вказавши, до віднині уділ Росії — це саміти і двобічні зустрічі з африканськими диктаторами.
Тим не менш, результати саміту «Росія-Африка», вказують, що навіть африканські країни вважають Путіна і Росію токсичними і гребують мати з нею які-небудь серйозні політичні і навіть економічні відносини.
Позбавлена ідеології путінська Росія продовжить свій шлях сходження з міжнародної арени. Укорінений в російському народі комплекс неповноцінності, судячи з усього, не дозволить шукати ефективного виходу із українського болота, яке було майстерно підготовлено США для Росії.
Це приведе до іще більшому військовому і економічному виснаженню Росії, що стане причиною іще більшого зниження її міжнародного статусу.
Зараз же, для Росії настала черга обслуговування американських інтересів в Африці, де місце американського куратора Ердогана займе, наприклад, не менш відданий інтересам США президент Єгипту Абдуль Фаттах ас-Сісі.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
Фазил Амзаєв
31.07.2023
