Новина:
Росія погрожує США через плани розташувати на території Німеччини американські ракети дальнього радіусу дії. Москва обіцяє "дзеркальні заходи".
"У випадку реалізації Сполученими Штатами Америки подібних планів будемо вважати себе свобідними від раніше взятого однобічного мораторію про розгортання ударних засобів середньої і меншої дальності, включаючи підвищення можливостей берегових військ нашого військово-морського флоту ", - заявив президент Росії В. Путін.
Джерело:
https://www.rbc.ua/ukr/news/putin-nakinuvsya-pogrozami-ssha-cherez-rozmishchennya-1722157734.html
Коментар:
Після початку повномасштабного російського вторгнення до України минуло майже два з половиною роки. Протягом усього цього часу ініціатива в даній кризі беззаперечно належить США. Можливо хтось не погодиться і скаже, що саме Росія здійснила перші кроки у цій війні і вона продовжує спричиняти тиск на полі бою.
Так, дійсно, у перші тижні ініціатива була на боці Росії, яка здійснила успішну операцію по блискавичному вторгненню на України, коли російські війська були в 25-ти кілометрах від урядового кварталу в українській столиці Києві.
Проте вже через декілька тижнів, і навіть 3 і 7 березня 2022 р. під час українсько-російських переговорів у Білорусі стало очевидним, що Росія потрапила у майстерну пастку в Україні, яку для неї сплела Америка.
Можна говорити про багато причин поразки російської військової кампанії в Україні, будь то хибні військові розвіддані, а також хибні оцінки політичних настроїв українського народу, які створили у Росії ілюзію легкої перемоги у випадку повномасштабного вторгнення, подібно тому як це було в Криму навесні 2014р.
Проте, найголовнішою помилкою Росії, яка вже сьогодні стала причиною поразки в даній війні, є той факт, що влада Путіна є владою військових людей (включаючи силовиків), позбавлених політичної проникливості і кмітливості.
Подібне головування військових методів над політичними притаманне не тільки для путінської Росії, але й для Росії протягом багатьох сторіч. Так іще російський цар Олександр III (1845—1894) говорив: «В усьому світі у нас тільки 2 вірних союзника — наша армія і флот».
Після приходу до влади Путіна в 1999 р. знов почався процес витіснення політичних методів за рахунок запровадження методів військових і силовиків у без того зараженої цими думками російської політичної еліти.
Так, наприклад, російський перекладач, культуролог і історик, кандидат історичних наук К. В. Душенко,зазначає, що з 2000-х років висловлювання про двох союзників Росії стало незвичайно популярним серед політичного бомонду Росії, причому, за словами дослідника, «іноді до двох союзників додають третього». В різні роки ці слова в різни варіаціях використовували в своїх виступах В. В. Путін («…Олександр III колись сказав: нашої величезності бояться усі. І тому у нас тільки два союзника — армія і флот»), В. В. Жириновський («У нас був цар Олександр III, він говорив про те, що у Росії тільки два союзника — її армія і флот»), Г. А. Зюганов («Армія — це друга церква, другий храм для нашої Держави, і сьогодні у Росії є три союзника — армія, флот і Білорусія»), Д. О. Рогозин («У Росії три союзника — армія, ВМФ і ОПК») та інші російські політики. В дещо зміненому виді цитата увійшла до пісні В’ячеслава і Миколи Антонових «Дядя Вова, ми з тобою», яка уперше пролунала в 2017 році: «Наші вірні друзі — це Флот і Армія».
Сьогодні Росія хвора саме тією хворобою, про яку говорить Такиюддін Набхані в другому томі книги «Ісламська особистість» в темі «Зміст прийняття Халіфом командування армією». У другій половині цієї теми він попереджає про загрозу, яку несе безпеці будь-якого народу і його державі прихід до влади людей с менталітетом військових.
Безперечно, управління державою – це політична справа, яка вимагає політичної грамотності, кмітливості і винахідливості. Озброєний апарат держави в руках правителя є одним із інструментів, який повинен застосовуватись у сукупності з іншими інструментами. Зовнішня політика держави повинна бути комплексною, де політичні плани, способи і маневри, поряд з військовими важелями будуть забезпечувати ситуацію, колі усі ці інструменти будуть доповнювати один одного і підсилювати. Прихід людей з мисленням військових до влади веде до того, що вони будучи фахівцями у певній сфері можуть зробити упущення в ідеологічних і політичних моментах.
Схильність до однобічних військових дій без урахування міжнародної політичної обстановки поряд з нехтуванням політичними маневрами протягом усієї історії ставило на коліна навіть найсильніші наддержави.
Останній приклад, це спроба США під керівництвом неоконсерваторів в однобічному порядку окупувати Ірак в 2003 р. Тоді не отримавши санкцію Ради Безпеки ООН, Америка заявила про однобічне вторгнення до Іраку. Неоконсерватори плюнули на міжнародне положення і прийняли рішення закінчити іракське питання за допомогою сили. Справа дійшла до того, що міністр оборони США того часу Д.Рамсфельд почав обзивати європейські наддержави, які виступили проти його країни «старою Європою». До якого політичного збитку для міжнародного іміджу США це призвело ми усі пам’ятаємо.
Не допоміг США і той факт, що її військова машина по військовим витратам перевищує військові машини наступних 10 країн разом узятих. І це у той час як серед цих країн усі сучасні наддержави плюс Китай і Німеччина.
Повертаючись до української кризи, підкорене впливу військових російське політичне керівництво незважаючи на історичну, мовну, демографічну і географічну близькість зазнало повного краху у спробах проєкування свого політичного впливу на Україну. Її останнім аргументом стали «армія і флот», а саме фізичне вторгнення і анексія територій. І це на відміну від США, які перебуваючи на іншому континенті, як прийнято говорити, за океаном, завдяки політичним планам, способам і маневрам змогли нав’язати своє лідерство в українсько-російському протистоянні.
В ітозі, як зараз жартують серед українців, армія, яка була другою армією світу, сьогодні навіть в локальній війні на території України стала другою, другою після української армії.
На сьогоднішній день через засилля військових Росія перетворилась в легко провоковане опудало, по суті в американського собаку на прив’язі біля воріт Євросоюзу, який лякає країни Європи, включаючи наддержави, і кидає їх в обійми США.
Ісламська Умма, яка знаходиться напередодні повторного набуття своєї політичної структури — другого праведного Халіфату за методом пророцтва, повинна досконалим чином усвідомити загрозу присутності військових в правлінні для того, щоб уникнути участі сьогоднішньої Росії на міжнародній арені.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір в Україні
Фазил Амзаєв
28.07.2024
